Елементи психологічного програмування 6 страница
4) питання, яке допомагає виявити причини поглядів опитуваного: «Якщо в основному ви не згодні з тим, що..., чи не могли б ви пояснити свою думку?», «Якщо ви схвалюєте..., чим це можна пояснити?»;
5) питання, спрямоване на виявлення сили, інтенсивності поглядів: «Наскільки ви впевнені у своєму судженні, у своїй оцінці?».
Якщо опитування людей відбувається у звичних для них умовах праці або навчання, то всі пов'язані з предметом опитування обставини достатньо актуалізовані в їх свідомості. У домашній обстановці людина вільніше, охочіше відповідає на «гострі» питання, а розмова з нею набуває менш офіційного характеру, ніж у службовому приміщенні. Однак за таких умов буває важко, а іноді й неможливо
Систематизація і оброблення інформації 387
усунути вплив третіх осіб, які можуть сковувати респондента.
Вільне інтерв'ю проводять без заздалегідь підготовленого питальника або плану. Отримана завдяки йому інформація не потребує уніфікації для статистичного оброблення. Вона цінується своєю детальністю, унікальністю відповідей, широтою асоціацій, описом взаємозв'язків у структурі предмета дослідження. Не менш важливим є аналіз специфіки досліджуваної проблеми у зв'язку з конкретними умовами, про які експерт завдяки своїй професійній діяльності інформований найглибше. Відповіді респондентів у вільному інтерв'ю записують максимально детально. Для їх узагальнення використовують традиційні методи змістового аналізу текстів або контент-аналіз.
|
|
Ефективним способом з'ясування загальної спрямованості інтересів, мотивів діяльності, ціннісних орієнтацій є проективні запитання — питання, у яких респонденту запропоновано набір можливих у політичній діяльності ситуацій з необхідністю зазначити найприйнятніший для нього варіант поведінки або судження в заданих умовах.
Аналітик особливо зацікавлений ставленням респондента до політичних подій. Запитання щодо них повинні враховувати:
— компетентність респондента: чи був він прямим (активним або пасивним) їх учасником, знає про них від інших осіб чи з інших джерел;
— уточнення місця, часу, змісту події, ставлення до неї відповідно до суспільних правил і норм (підтримується, засуджується, допускається);
— склад учасників, груп, організацій, лідерів, «активістів», проголошувані цілі, особливості ціннісних настанов;
— сприятливі і несприятливі для політичної дії обставини, «контр-суб'єкти» та їхні дії (які організації та групи перешкоджали цій дії);
— динаміку розвитку події, фази, перехідні стани (початок, розгортання, завершення події);
— очікувані результати («продукти») дії: досягнуте рішення в політичному конфлікті, здобутки і втрати внаслідок політичної дії (з точки зору проголошених цілей), позиції учасників;
|
|
— особисте ставлення респондента до події, його оцінки, судження (чим деталізованіші питання про подію, тим надійніша інформація).
На якість результатів опитування впливає особа інтерв'юера. Розбіжності у поглядах щодо предмета опитування, в смаках; несприйняття мови, манер; вік, стать, ос-
388 Прикладні політичні дослідження
вітній рівень інтерв'юера чи респондента можуть спричинити помилки, знизити достовірність опитування, якщо не знати способів подолання цих негативних впливів. Інтерв'юер повинен бути комунікабельною, соціально активною людиною, мати життєвий досвід, почуття громадянської відповідальності. Успіх інтерв'ю як процесу спілкування забезпечують такі ділові якості інтерв'юера:
а) уважність протягом усього інтерв'ю;
б) спостережливість, що особливо важливо для пра
вильного оцінювання психологічної атмосфери інтерв'ю;
в) терпіння (вміння вислухати респондента, не переби
ваючи, здатність зрозуміти його);
г) вміння говорити зрозуміло, не поспішаючи, донося-
чи до опитуваного зміст питання;
|
|
ґ) вміння слухати, мовчати (іноді слід дати респонденту подумати);
д) поінформованість у проблемі, яку досліджує.
Неприпустимими для інтерв'юера є жорсткість, вимогливість, владність, оскільки вони здатні відштовхнути, змусити замовкнути найбалакучішого респондента або спричинити нещирі відповіді. Інтерв'юер має пам'ятати, що його інтонація, жести, манери, впливають на респондента.
Перед опитуванням слід проаналізувати інструменти вимірювання (анкети, питальник) щодо їх відповідності методиці дослідження. Передусім перевіряють логічну обґрунтованість (релевантність) кожного питання щодо змісту інформації, яку очікують отримати з його допомогою. Якість кожного питання підготовленої анкети оцінюють за певними критеріями.
1. Чи дотримані вимоги до мови опитуваного (для одних респондентів вона може виявитися надто важкою, для інших — примітивною)?
2. Чи всі питання і варіанти відповідей зрозумілі? Чи немає у формулюваннях незрозумілих термінів?
3. Чи не надто абстрактні або конкретні питання?
4. Чи зрозумілі респонденту наявні в анкеті одиниці вимірювання?
5. Чи компетентні респонденти для відповідей на питання, чи не слід увести питання-фільтри на компетентність?
|
|
6. Чи немає ризику втомити опитуваного одноманітністю питань?
7. Чи не передбачають питання непосильних вимог до пам'яті респондента?
8. Чи не спонукають питання до стереотипних відповідей?
Систематизація і оброблення інформації 389
9. Чи не надто багато варіантів відповідей на питання?
Чи немає необхідності розчленувати питання на тематичні
блоки?
10. Чи не викличе питання негативних емоцій в опитуваного?
11. Чи не принижують питання респондента? Чи не торкаються вони інтимних сторін його життя, самосвідомості?
Дані про те, як респонденти розуміють смисл питань, інтерпретують значення термінів, висловів, можуть бути отримані за допомогою додаткових питань, поставлених одразу після отримання відповіді на запитання анкети. Тому після закінчення інтерв'ю складають короткий неформальний коментар, у якому описують обстановку та місце проведення інтерв'ю, особливості поведінки (манери, жести) і зовнішнього вигляду респондента, його реакції на інтерв'ю (із задоволенням, відкрито, вороже, замкнено, зневажливо), характеристики мови, а також припущення та гіпотези. У цьому коментарі доцільно зазначити якої інформації не вистачає, зафіксувати суперечності у відповідях.
Отже, опитування є важливим інструментом соціологічних і політологічних досліджень. Основне його призначення полягає в одержанні соціальної інформації про стан суспільної, групової, колективної, індивідуальної думки, а також відображену в свідомості опитуваних інформацію про факти, події, пов'язані з їх життєдіяльністю.
Запитання. Завдання
1. Вкажіть види документів, які використовують у політичному аналізі.
2. У чому полягають особливості традиційного та формалізованого аналізу документів?
3. Обґрунтуйте вимоги до якості документальних джерел інформації.
4. Охарактеризуйте особливості та правила спостереження як методу збору даних.
5. Розкрийте умови отримання якісних даних при використанні опитування.
Література
Анализ в партийной работе: вопросы теории и практика / Григорьев В. А., Кузнецов Е. М„ Кулинченко В. А. и др. — М., 1981.
Жарикова Т. А. Контент-анализ — социологический метод. — Препр. — Владивосток, 1990.
390 Прикладні політичні дослідження
Как провести социологическое исследование. — М., 1990. Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: 36. наук, праць / Харківський національний ун-т ім. В. Н. Каразіна / В. С Бакіров (відп. ред. редкол.). — X., 2002.
Методы сбора информации в социологических исследованиях: В 2 кн. / В. Г. Андреенков, В. Д. Воинова, В. П. Гайдис и др.; Отв. ред. В. Г. Андреенков, О. М. Маслова; АН СССР, Ин-т социологии. — М., 1990. — Кн. 1: Социологический опрос. — 232 с; Кн. 2: Организационно-методические проблемы опроса. Анализ документов. Наблюдение. Эксперимент.
Паниотто В. И., Максименко В. С. Количественные методы в социологических исследованиях. — К., 1982.
Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження: Курс лекцій / Міжнародний фонд «Відродження». — К„ 1996.
Рабочая книга социолога / Редкол.: Г. В. Осипов (отв. ред.). — Изд. 2-е, перераб. и доп. — М., 1983.
Рукавишников В. О., Паниотто В. И., Чурилов Н. Н. Опросы населения: метод, опыт. — М., 1984.
Скуратівський В. А., Шевченко М. Ф. Соціальні системи та соціологічні методи дослідження: Навч. посіб. / Українська академія держ. управління при Президентові України. — К., 1998.
Социологические методы изучения образа жизни: Сб. ст. / Отв. ред. И. Т. Левыкин, Э. П. Андреев / АН СССР; Ин-т социол. исслед., Сов. социол. ассоц. — М., 1985.
Стукало С. М. Довідник інтерв'юера / Соціологічна служба в Україні С0ЦІС; GALLUP International. — К., 1996.
Сучасна політична ситуація в оцінці громадської думки (за матеріалами соціологічних досліджень) / 0. Валевський (упоряд.) / Адміністрація Президента України; Управління внутрішньої політики. — К., 1997.
Українське суспільство 1992—2002 (соціологічний моніторинг) / Н. В. Паніна (ред.) / HAH України; Інститут соціології. — К., 2003.
Українське суспільство: соціологічний моніторинг 1994—2003 / Н. В. Паніна (ред.) / HAH України; Інститут соціології. — К., 2003.
3.2. Прикладний політичний аналіз
Реальна політика завжди є простором конкуренції ідей, програм, дій політичних сил. У цьому суперництві перемагають ті, хто краще знає політичне середовище, сильні і слабкі сторони, плани, особливості політичної поведінки конкурентів, здатний ефективно використати свої переваги на політичному полі, не дати змоги опонентам
Прикладний політичний аналіз 391
скористатися недоліками. Такі знання є важливим конкурентним ресурсом у політиці. Прикладний політичний аналіз — одне із найважливіших джерел оволодіння ними.
Сутнісні характеристики прикладного політичного аналізу
Політичний аналіз полягає у продукуванні цілісного, об'єктивного знання про політичні події, процеси, діяльність, суб'єктів політики, загрози, спричинені зусиллями конкурентів, політичними обставинами, світовими геопо-літичними та іншими процесами. Здійснюється він на теоретико-фундаментальному, прикладному та ціннісному
рівнях.
Теоретико-фундаментальний політичний аналіз спрямований на пізнання природи, сутності, механізмів політики. Основною його аналітичною одиницею є концепт (лат. conceptus — думка, поняття) — узагальнене формулювання про природу, зміст, складові політичної проблеми, а результатом — універсальні концептуальні висновки. Займаються ним політологічні центри, наукові установи, не обмежені прагматичними ситуативними інтересами замовників.
Прикладний політичний аналіз завжди заглиблений в окреслену замовником проблему, унікальні політичні події, підпорядкований досягненню конкретних цілей. Як правило, він зосереджується на проблемних ситуаціях і процесах, планах, цілях і діях суб'єктів політики, впливі внутрішніх і зовнішніх чинників на політичну ситуацію і політичну діяльність. Головним інструментом аналізу є індуктивне узагальнення — формулювання узагальнених висновків на основі інформації про одиничне.
Прикладний політичний аналіз (грец. analysis — розкладання, розчленування) — сукупність методологічних підходів, методик дослідження конкретних політичних подій, ситуацій, вироблення рекомендацій учасникам політичного процесу (клієнтам) щодо прийняття і реалізації політичних рішень.
Ціннісний політичний аналіз відбувається на рівні базових цінностей і умов здійснення політики.
У прикладному політичному аналізі (аналіз політики) головне — потреби клієнта, без клієнта він нічого не вартий, бо нікому не потрібен. Наслідком його ігнорування є неефективна політика. Прикладний політичний аналіз з'ясовує, оцінює конкретну, здебільшого проблемну полі-
392 Прикладні політичні дослідження
тичну ситуацію, чинники, що її обумовлюють, конструює моделі її вирішення відповідно до її особливостей і потреб замовника. В роботі аналітика домінує експертний стиль мислення, а підготовлений документ має рекомендаційний характер. Ця проблематика належить до сфери фахових інтересів незалежних, державних або підпорядкованих певним політичним силам аналітичних структур.
Прикладному політичному аналізу притаманні прагматизм, обумовленість конкретною політичною ситуацією, цілями, потребами та інтересами, спрямованість на пізнання і вирішення конкретних політичних проблем. Він пов'язаний з ідентифікацією, діагностуванням політичної ситуації, дослідженням розстановки, стратегій, інтересів, поведінки суб'єктів політики (політичних гравців, або акторів); узагальненням факторів (економічних, соціальних, психологічних), які обумовлюють суть політичної проблеми, прогнозуванням розвитку, моделюванням розвитку подій і виробленням рекомендацій щодо прийняття і реалізації політичних рішень.
Прикладний політичний аналіз іноді необґрунтовано ототожнюють із прикладними політичними дослідженнями, хоч вони є різними пізнавальними процедурами. Політичні дослідження починаються за відсутності інформації про політичні події, процеси та їх учасників і полягають у зборі та обробленні політичних даних. А політичний аналіз неможливий без політичної інформації. Результати прикладних політичних досліджень є вхідною інформацією для прикладного політичного аналізу, який повинен завершитися характеристикою проблеми, виробленням рекомендацій (проектів рішень) щодо її подолання. Іноді потреби аналітика ініціюють дослідження певних політичних питань, процесів тощо.
Відміності між прикладними політичними дослідженнями і прикладним політичним аналізом полягають не лише у їх місці у системі пізнавальних процедур, а й у використовуваному пізнавальному інструментарії. Основними інструментами прикладних політичних досліджень є опитування, спостереження, контент-аналіз, а прикладного політичного аналізу — порівняння даних, моделювання ситуацій, оцінювання проект-моделей, формулювання висновків, рекомендацій.
Предметом прикладного політичного аналізу можуть бути будь-які політичні процеси, події, проблеми, які постають перед суб'єктами політики, результатами — інтелектуальний продукт (рекомендація, порада, прогноз,
Прикладний політичний аналіз 393
проект програми тощо), який стосується реалізації політики у близькій чи віддаленій перспективі. У цьому сенсі головне для аналітика — побачити, діагностувати проблему, об'єктивно проінформувати про неї клієнта, запропонувати варіанти рішень, оскільки не побачені або приховані аналітиком проблеми з часом обов'язково використають на свою користь його опоненти.
Компонентами прикладного політичного аналізу є: ідентифікація, діагностування, формулювання проблеми; збір, опис, дослідження політичних фактів; аналіз і прогнозування розвитку політичних процесів, ситуацій; вироблення рекомендацій для ухвалення політичних рішень.
Завдання прикладного політичного аналізу пов'язані з дослідженням природи політичної проблеми, результатів політичного курсу в минулому і в актуальному для політика (політичної сили) часі, пошуком способів вирішення проблеми. Позиція аналітика завжди зорієнтована на політичну практику, а безпосередні результати його старань виконують перетворювальну функцію, на підставі чого прикладний політичний аналіз кваліфікують як мистецтво соціального інжинірингу (обґрунтування соціальних змін) і як певну кон'юнктурну практику, змістом якої є пошук для клієнта оптимального рішення. Аналітик не висуває нових доктрин, не обґрунтовує нових теорій, а використовує теоретичні надбання, власний досвід, навіть інтуїцію для пізнання політичних подій, явищ, процесів, вироблення практичних рекомендацій щодо поведінки в конкретній і передбачуваній політичній ситуації. У цій справі важливі не лише ідеї, теоретичні знання, досвід, навички, інтуїція, а й масштаб думки, здатність бачити проблемну ситуацію у різних вимірах, незаангажовано використовувати для її пізнання найефективніші підходи, методи, інструменти.
У політичній практиці прикладний політичний аналіз здійснюється постійно, оскільки весь час змінюються політичне середовище, до все нових дій вдаються суб'єкти політики. Залежно від зорієнтованості на проблему виокремлюють:
— прикладний політичний аналіз як основу підготовки політичних планів, вироблення і прийняття політичних рішень. Зміст його полягає в обґрунтуванні перспектив розвитку політичних явищ і процесів, чинників, що на них впливають;
— прикладний політичний аналіз як засіб контролю за реалізацією стратегії, тактики, планів у політиці. Ак-
394 Прикладні політичні дослідження
туальний після завершення політичних кампаній, акцій тощо.
У прикладному політичному аналізі особливу роль відіграє фактор часу, тому недостатньо досконалий аналітичний матеріал, поданий до прийняття рішення, значно цінніший, ніж найдосконаліший, поданий після прийняття його.
За часовим виміром розрізняють:
— стратегічний прикладний політичний аналіз (передбачення розвитку політичних процесів, подій і явищ, цілей і змісту діяльності суб'єктів політики на основі вивчення політичного середовища, можливих його змін). Для цього потрібні масштабна інформація, стратегічне мислення, здатність до екстраполювання (поширення висновків, отриманих унаслідок спостереження над однією частиною явища, на іншу);
— оперативний прикладний політичний аналіз, який полягає в повсякденному вивченні політики і політичних акторів, вмотивованому коригуванні дій задля досягнення їх цілей, реалізації планів.
Для постійного відстеження змін у політичному середовищі використовують політичний моніторинг — систему спостережень за політичними процесами, діяльністю суб'єктів політики.
Інтерпретації, оцінки, пропозиції аналітика не мають імперативного статусу, оскільки замовник (клієнт), зважаючи на свої знання, досвід, оцінки інших експертів, політичні реалії (домовленості, зобов'язання тощо), які з різних причин не могли бути охоплені аналітиком, нерідко привносить і своє бачення політичних подій і свого місця в них, що впливає на його рішення і подальші дії. Тому не варто приписувати політичному аналізу ухвалення політичного рішення, а також авторство політичного рішення, оскільки ця проблематика остаточно розв'язується суб'єктом політики.
Аналітик інтерпретує політичну ситуацію не тільки в її об'єктивних вимірах, а й через призму інтересів замовника, тому в одній і тій самій проблемі йому доводиться бачити різні аспекти, виконуючи, наприклад, замовлення партії, що перебуває при владі, й опозиційної партії. Це означає, що зосереджений на певному об'єкті погляд аналітика завжди залежатиме від ситуації, в якій перебуває замовник, його політичних цілей та інтересів. У таких ситуаціях неабияке значення мають інтелектуальна, етична стійкість аналітика, який, виконуючи свої зобов'язання
Прикладний політичний аналіз 395
перед клієнтом, не повинен порушувати норм фахової етики, іти всупереч логіці подій і фактів, підганяючи свої висновки лише під кон'юнктурні інтереси.
Будь-яка суспільно-політична ситуація є складним сплетінням соціально-економічних, політичних, духовних, морально-психологічних чинників у їх актуальному та історичному бутті, для пізнання яких використовують методологію, інструментарій, надбання різних наук, що надає політичному аналізу міждисциплінарного характеру. Від аналітика це вимагає поєднання різноманітних підходів і технік, методологічно вивіреного, коректного трактування отриманих результатів.
Методологічні підходи
і методи прикладного політичного аналізу
Ефективність прикладного політичного аналізу залежить від правильності ідентифікування політичної проблеми, формулювання його мети, вибору методів дослідження, використання при цьому достовірних фактів.
У пізнанні політичної реальності політичний аналіз ґрунтується на основних філософських принципах (принцип взаємозв'язку політичних явищ, принцип розвитку — історизму — політичних явищ), законах діалектики (закон переходу кількісних змін у якісні, закон єдності і боротьби протилежностей, закон заперечення заперечення). Використовує він загальні методи наукового пізнання: методи емпіричного (спостереження, вимірювання, порівняння, експеримент); методи теоретичного (абстрагування, аналіз і синтез, індукція, дедукція, аналогія, сходження від абстрактного до конкретного і від конкретного до абстрактного, гіпотетико-дедуктивний, системний та ін.) рівнів дослідження.
Методологія політичного аналізу поєднує елементи політичної науки, соціології, філософії, економіки, соціальної психології, психолінгвістики, теорії комунікацій, та ін. Політичний аналіз абсолютно позбавлений методологічної заангажованості, а тому використовує всі доступні методи задля досягнення необхідного результату.
Умотивований вибір методів, доцільне поєднання методик дослідження є важливою передумовою отримання достовірної інформації, об'єктивності аналітичних висновків, вивіреності прогностичних моделей, ефективності ре-
396 Прикладні політичні дослідження
комендацій. Залежить це не лише від мети, завдань, об'єкта аналізу, а й від світогляду, компетентності, досвіду аналітика, використовуваних ним методологічних підходів. Найпродуктивнішими серед них вважають інституційний, біхевіористський, структурно-функціональний, системний, синергетичний, історичний, статистичний, теорію раціонального вибору, дискурсний, позиційний, діяльніс-ний, міждисциплінарний.
Інституційний підхід у політичному аналізі. Інституціоналізм в аналізі політичного життя зосереджується на пізнанні закономірностей, особливостей форм функціонування політичних інститутів і їх впливу на політичні процеси, події. Предметом уваги його представників є конституційні документи, реалізація їх положень на практиці, структурні елементи політичних явищ, процесів.
Головне за інституційного підходу — розчленування політичної системи на інститути, аналіз особливостей кожного з них і форм їх взаємодії. У процесі аналізу інсти-туціоналісти здебільшого використовують історико-ком-паративістський метод (вивчення минулого для пояснення сьогодення), формально-легальний (дослідження публічного права, документів, змісту і результатів діяльності урядових оранізацій) та описово-індуктивний (опис подій, діяльності політичних інститутів, індивідуальних політичних гравців). Перевагами інституційного підходу є конкретність досліджуваних політичних інститутів. Основні недоліки — обмеженість предмета аналізу; недостатня увага дослідника до політичної поведінки і її неполітич-них (соціально-психологічних, морально-етичних, етнічних, релігійних та ін.) основ; надмірна зосередженість на вивченні політичних інститутів за недостатньої уваги до неформальних аспектів їх функціонування, ролі їх керівників, лідерів, політичних угруповань у їх структурі, описовість.
Напрямами сучасного інституціоналізму є конституційні дослідження (аналіз діяльності конституційних інститутів), аналіз державного управління (дослідження структури, функцій, ефективності діяльності державних структур управління) і неоінституціоналізм (дослідження чинників, що визначають політичне буття, результати діяльності політичних інститутів у політичному процесі).
Біхевіористський підхід у політичному аналізі. Біхевіоризм ґрунтується на дослідженні поведінки на індивідуальному і соціальному (групи, спільноти) рівнях у різних політичних ситуаціях (масові акції, голосування) та політичної
Прикладний політичний аналіз 397
діяльності лідерів, груп інтересів тощо. Його представників цікавлять причини, передусім психологічні, політичної поведінки, переживання людей у різних політичних ситуаціях. Найчастіше біхевіористи послуговуються методами спостереження, анкетних опитувань, інтерв'ю, лабораторних експериментів, емпіричної перевірки висновків. Однак за такого підходу часто ігноруються історико-культурні, інституційні та інші чинники.
Структурно-функціональний підхід у політичному аналізі. Політична наука запозичила його у соціології. Суть його полягає у виокремленні конкретної політичної структури, яка цікавить дослідника, вивченні її загальних параметрів і функцій, що виконують її елементи. Завдяки використанню структурно-функціонального аналізу вдається подолати основну ваду біхевіористського підходу, яка полягає в недостатньому баченні політики як системної цілісності.
Системний підхід у політичному аналізі. Будь-яке політичне явище є системою, тобто сукупністю взаємопов'язаних елементів, що функціонують як цілісність. Елементи кожної системи перебувають в особливих зв'язках, а сама вона має різноманітні зв'язки з іншими системами (середовищем). Тому однією з найважливіших процедур за системного підходу є ідентифікація та опис структурних елементів політичного феномену як системи (учасників політичного процесу, їхніх цілей, можливостей, співвідношення сил тощо) і їх зв'язків, чинників, які забезпечують стійкість чи дестабілізують її (руйнують зв'язки).
Кожна система є частиною (підсистемою) іншої системи, а її компоненти теж становлять системи. Властивості будь-якої з них не є сумою властивостей їх елементів. Це означає, що політична система суспільства особливо складна система з великою кількістю різноманітних підсистем.
Синергетичний підхід у політичному аналізі. Будь-яке політичне явище як система долає у своєму зародженні й становленні певний шлях, тобто самоорганізовується, має особливі джерела розвитку, є відкритим для зовнішніх впливів. Розвиток політичного явища як системи може відбуватися за багатьма варіантами, особливо якщо воно перебуває у точці біфуркації (лат. bifurcus — роздвоєння) — розгалуження, напрям якого може змінитися під впливом флуктуації (лат. fluctuatio — коливання) — незначних відхилень величини від середнього значення.
Проблематичність цього підходу пов'язана з поглядом на системи і процеси в політиці як на залежні від випадко-
398 Прикладні політичні дослідження
вих чинників феномени, що здебільшого не підтверджується політичною практикою, яка загалом підпорядковується певним закономірностям, причинно-наслідковим зв'язкам.
Історичний підхід у політичному аналізі. Кожне політичне явище, крім його актуальних на певний час особливостей, пов'язане з минулим, елементи якого наявні в ньому; в його структурі зріють і зародки майбутнього політичного явища. Цим обумовлений аналіз особливостей політичного явища у взаємозв'язках його минулого, сучасного і майбутнього, що спонукає до використання при цьому і потенціалу політичного прогнозування.
Статистичний підхід у політичному аналізі. Будь-яке політичне явище можна побачити у статистичному вимірі, тобто з використанням кількісних даних. Такий аналіз різноманітних проявів цього явища дає змогу побачити досить чітку його картину. При цьому аналітика мало цікавить якісна інформація, оскільки він послуговується переважно математичними засобами.
Найвикористовуванішими методами за статистичного підходу є кореляційний аналіз (вимірювання й аналіз зв'язків між двома змінними: як впливають зміни значень однієї змінної на зміни значень іншої; ця залежність характерна для всіх змінних чи лише для їх певної кількості), множинний аналіз (регресійна модель: дві або більше незалежних змінних сукупно впливають на залежну; бага-тофакторний аналіз: виявлення прихованих факторів, здатних впливати на змінні; аналіз часових рядів: вимірювання змінних через певні інтервали часу).
Теорія раціонального вибору у політичному аналізі. Методологічна криза, що спіткала у 60—70-ті роки XX ст. біхевіоризм і структурно-функціональний підхід, спонукала до пошуку нової методологічної основи пізнання політичних процесів, результатом чого було оновлення класичних методологічних підходів, створення системи теорій «середнього рівня», а також технократичних теорій і використання їх як методологічної основи в політичному аналізі.
Політичний аналіз запозичив теорію раціонального вибору в економіці, де вчені аналізували економічну поведінку людини, беручи за основу індивідуальний характер її установок і цінностей. Методологічними засадами теорії раціонального вибору є індивідуалізм (політика і суспільство, соціальні і політичні структури вторинні стосовно індивідів, які своєю діяльністю створюють політичні інститути і
Прикладний політичний аналіз 399
політичні відносини); егоїзм індивіда (індивід завжди прагнутиме максимізувати свою вигоду, а якщо він буде демонструвати альтруїстичну поведінку, це свідчитиме, що вона для нього вигідна); раціональність індивіда (індивід визначає свою діяльність, орієнтуючись на максимальну вигоду, співвідносячи витрати й очікувані результати: максималі-зуючи результати і мінімізуючи витрати). Однак вибір у політиці не завжди відповідає критеріям раціональності.
Дискурсний підхід у політичному аналізі. Його засновниками вважають російських формалістів, розквіт діяльності яких припадає на 20-ті роки XX ст. Дискурс (лат. dis-cursus — мовлення, міркування) — фрагмент дійсності, тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву (усну, писемну, паралінгвальну, тобто невербальну), відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників. У політичному аналізі фігурують поняття:
Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 13; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!