Елементи психологічного програмування 5 страница
З часом контент-аналіз переорієнтувався на розкриття латентного (прихованого) змісту комунікації через вивчення реальних даних текстів як джерела інформації. Тому його почали розглядати як якісно-кількісний аналіз змісту текстового масиву, головним результатом якого є встановлення і вимірювання тенденцій політичної реальності.
На сучасному етапі контент-аналіз використовує можливості комп'ютерної техніки. Так, моніторинг щоденних виступів прес-секретаря президента країни в Інтерне-ті забезпечує відстеження динаміки умонастроїв адміністрації, прогнозування її реакції на події міжнародного життя, а моніторинг щотижневих радіозвернень до нації президента, інтерв'ю його радників — визначення фігури впливу в адміністрації.
Додаткові можливості щодо підвищення об'єктивності контент-аналізу відкриває залучення до нього інструментарію лінгвістики і психолінгвістики (вивчає закономірності мовлення і сприймання його людиною). Якщо результати контент-аналізу значною мірою залежать від здорового глузду кодувальника, то лінгвістика дає змогу глибоко проникнути у смислові відтінки мовних одиниць тощо.
Вимоги до якості документальної інформації
Кожне аналітичне завдання передбачає з'ясування того, які документи слід вивчити, щоб здобути достовірні факти про об'єкт. Це означає, що дослідник повинен роз-
Систематизація і оброблення інформації 375
|
|
починати свою роботу з вибірки документів. Наприклад, при дослідженні ефективності діяльності організації може виникнути необхідність з'ясувати, як за певним критерієм вона себе оцінює. Зважаючи на це, корисними можуть бути матеріали друкованого органу організації або стінної газети, накази дирекції, стенограми засідань органів управління. До вибірки потраплять не всі матеріали названих джерел, а тільки ті, що безпосередньо стосуються досліджуваного явища. Наприклад, досліджуючи процес прийняття організаційного рішення, аналітик зважатиме тільки на документи, пов'язані з цим процесом, ігноруючи інші.
Особливо важливим для аналітика є критичне ставлення до документів. Йому необхідні чіткі характеристики об'єкта або явища, які підлягають вивченню, щоб визначати адекватність, надійність, достовірність документів.
Адекватність документа означає відповідність його предметові аналізу, тобто відображення в ньому характеристик об'єкта, які цікавлять дослідника. За необхідності оцінити ефективність діяльності організації як системи набір документів має всебічно представляти її.
Надійність документа з'ясовують шляхом зіставлення даних змісту з іншими даними. З цією метою використовують:
|
|
а) порівняння змісту документів, що мають одне дже
рело. Для цього порівнюють характеристики повідомлень
одного і того самого джерела в різні моменти часу, в різних
ситуаціях і в різних аудиторіях. За такого варіанту пере
вірки йдеться про обґрунтованість твердження про постій
ність певних характеристик аналізованого джерела інфор
мації. Порівняння повідомлень за одним або кількома кри
теріями дає змогу зосередитися на характеристиках, які
змінюються, і відокремити їх від стійких;
б) використання незалежних джерел. У цьому разі оби
рають значущі характеристики з двох або більше джерел
інформації. Потім розбіжності в характеристиках порів
нюють з розбіжностями у змісті повідомлень (повідомлен
ня, що виходять із цих джерел, повинні мати однакову
тему). Те, що у змісті не піддається спотворенню, зумовле
ному специфікою джерела, можна вважати-достовірною
інформацією;
в) перевірки надійності змісту (зіставлення даних зі
стандартами). Для цього отримані дані зіставляють з нор
мативними уявленнями, які інколи мають різні формулю
вання. Такими нормативними уявленнями можуть бути
376 Прикладні політичні дослідження
|
|
стандарти або виведені індуктивно із даних змісту критерії, а також теоретичні висновки, експертні оцінки.
Першою проблемою, з якою зіштовхується аналітик при оцінюванні достовірності документа, є його оригінальність. Перевірці підлягає достовірність не тільки оригіналу, а й копії документа. Встановивши його достовірність, аналітик, перед використанням документа у своїй роботі, повинен перевірити достовірність зафіксованої у ньому інформації (наскільки точно описані факти, зафіксовані показники певного процесу та ін.).
Первинні документи, як правило, достовірніші за вторинні. Аналізуючи їх, важливо перевірити, чи справді автор документа був свідком зафіксованої події, чи він описав її на підставі отриманих з певних джерел відомостей, з'ясувати, коли зроблений запис (безпосередньо після події чи пізніше). Цілком очевидно, що нотатки учасника події надійніші, ніж нотатки, зроблені за розповідями, а нотатки за свіжими враженнями точніші, ніж через певний час.
Оцінити масштаб, спрямованість свідомих і несвідомих викривлень у документі допоможе мета його складання. При цьому можна оцінювати документ з точки зору повноти інформації про описану подію, викривлень у ній (інформація може бути неповною, відображати подію поза контекстом, у якому вона відбувалася).
|
|
Якщо, наприклад, аналітик має справу з протоколом зборів, в якому не зафіксовані поведінка і реакції їх учасників, то йому важко оцінити, як і чому вони прийняли саме це рішення. Для розуміння потрібна інформація про атмосферу, в якій вони відбувалися: спокійно, за заздалегідь передбаченою схемою чи бурхливо і стихійно. У цьому разі потрібно встановити умови, за яких відбулася подія, тобто доповнити інформацію. Оцінку достовірності зафіксованих у документі даних найкраще здійснювати шляхом послідовного аналізу джерел «помилок» у документах, які бувають випадковими або систематичними.
Випадкові помилки (наприклад, помилки друку в статистичних звітах) менше впливають на результат аналізу, вони статистично самокомпенсуються; грубі помилки легко виявляються, оскільки вони різко дисонують з рештою матеріалу. Значно суттєвішими є систематичні помилки, серед яких виокремлюють помилки свідомі і несвідомі. Свідомі помилки часто зумовлюють наміри автора документа, який може намагатися представити події у більш або менш сприятливому світлі, ніж вони були насправді. Наприклад, політично заангажовані газети тенденційно описують події. Такі викривлення виявляють методом зов-
Систематизація і оброблення інформації 377
нішнього аналізу, а деякі внутрішні суперечності змісту — завдяки внутрішньому аналізу. З цією метою з'ясовують політичну орієнтацію газети, автора, ініціатора публікацій, їх мету, контекст подій, кому із тих, хто створював документ, вигідно було подавати неправдиву інформацію.
Викривлення правди в особистих документах може бути свідомим і несвідомим (наприклад, автор щоденника «добросовісно помиляється» щодо власних почуттів і мотивів власної поведінки). Елементарний такт також може обмежувати щирість особистих документів. Неточності в них з'ясовують, удаючись до зовнішнього їх аналізу, зіставлення змісту документа з іншими даними про особистість автора. Важливо знати і враховувати мотиви складання документа, ставлення автора до наведених ним фактів (торкаються вони його інтересів чи завдають йому шкоди, чи суперечать його точці зору, переконанням), інформацію про подію з незалежних джерел.
Найважче ідентифікувати несвідомі методичні помилки автора. Для цього необхідно проаналізувати методику, за якою складено документ. Найчастіше такі помилки трапляються у статистичних документах. Вони можуть бути наслідком недосконалості методики спостереження, недоступності для спостерігача деяких показників процесу спостереження.
Якісна підготовка документальної інформації має ґрунтуватися на врахуванні принципів додаткової її перевірки з використанням незалежних джерел; критичного ставлення до достовірності відомостей, що містяться в документах; порівняння даних, які надані різними документами; розрізнення свідомих і несвідомих помилок та їхнього впливу на якість наданої інформації. Все це потребує прискіпливої і неупере-дженої роботи, всебічної фахової підготовленості аналітика.
Спостереження як засіб збору первинної політичної інформації
Емпіричним методом дослідження дійсності, пізнання її завдяки безпосередньому з'ясуванню її параметрів з використанням таких властивостей людини, як відчуття, сприймання, уявлення, є спостереження.
Спостереження (у політології) — метод збору первинної політичної інформації про об'єкт шляхом його безпосереднього сприйняття, прямої реєстрації всіх факторів, що стосуються цього об'єкта та значущих цілей аналізу.
Характерними ознаками спостереження є планомірність, систематичність, цілеспрямованість.
378 Прикладні політичні дослідження
Залежно від позиції дослідника розрізняють включене спостереження (дослідник імітує входження у політичне середовище, адаптується в ньому й аналізує події «зсередини») і просте (події реєструють «зі сторони»). В обох випадках спостереження може відбуватися відкрито та інкогніто (лат. incognitus — невпізнанний, невідомий) (замасковано). Різновидом включеного спостереження є стимулююче спостереження («спостерігаюча участь»), за якого дослідник створює певну експериментальну обстановку для того, щоб краще виявити малопомітні за звичайної ситуації стани об'єкта.
За будь-якого підходу необхідно знати об'єкт спостереження (що спостерігати?), спосіб спостереження (як спостерігати?), спосіб фіксування даних (як фіксувати побачене?). Об'єкт спостереження визначають відповідно до мети аналізу. Орієнтирами спостереження можуть бути:
— загальна характеристика політичної ситуації. Вона охоплює такі елементи, як сфера політичної діяльності, правила і норми, що регулюють стан об'єкта загалом (формальні і загальноприйняті, але не закріплені в нормативних актах), ступінь саморегуляції об'єкта спостереження (наскільки його стан залежить від зовнішніх факторів і внутрішніх причин);
— типовість або нетиповість об'єкта в конкретній ситуації відносно інших об'єктів і ситуацій;
— суб'єкти та учасники політичних подій. Залежно від загального завдання об'єкт спостереження можна класифікувати за демографічними і соціальними ознаками (стать, вік, освіта, сімейне й майнове становище та ін.); за змістом діяльності (заняття, дозвілля), за статусом у колективі, групі (керівник, колега, підлеглий, адміністратор, громадський діяч, член колективу); за офіційними функціями у спільній діяльності (обов'язки, права, реальні можливості їх здійснення, правила, яких вони дотримуються і якими нехтують); за неофіційними відносинами і функціями (дружні зв'язки, неформальне лідерство, авторитет);
-— мета діяльності, політичні інтереси суб'єктів і груп. Ідеться про спільні та групові офіційні, неформальні цілі та інтереси; схвалювані і не схвалювані в певному середовищі; узгодженість або конфлікт інтересів і цілей;
— структура діяльності відповідно до зовнішніх впли
вів (стимули); внутрішніх усвідомлених намірів (мотиви);
залучених для досягнення цілей засобів (за змістом засобів
і за моральним їх оцінюванням); інтенсивністю діяльності
(продуктивна, репродуктивна, напружена, спокійна) та за
Систематизація і оброблення інформації 379
її практичними результатами (матеріальні і духовні продукти);
регулярність і частота подій, що спостерігаються за різноманітними параметрами.
Здійснюване за орієнтовним планом спостереження забезпечує структурування об'єкта, виокремлення в ньому різнорідних властивостей, елементів, функцій осіб або груп. Після попереднього аналізу даних уточнюють завдання спостереження, піддаючи одні аспекти подій більш детальному розгляду, а інші свідомо залишаючи поза увагою.
Спостереження «збоку» (просте спостереження) передбачає поступове входження в об'єкт, який вивчається, з метою звикання людей до спостерігача та усунення недовіри до нього. Під час включеного спостереження важливо повноцінно вжитися у середовище, завоювати його довіру і симпатії.
Найскладніша позиція спостерігача — учасника досліджуваної групи, особливо якщо ця група стабільна і нечисленна. У такому разі будь-яка нова особа своєю присутністю вносить у її діяльність певні зміни, здатні порушити картину її повсякденного життя. Тому дослідник має бути максимально уважним і обережним, намагатися нічим не відрізнятися від усіх інших її учасників; не виявляти підвищеного інтересу до того, що відбувається; більше слухати і спостерігати та менше ставити запитань. Його висловлювання повинні бути нейтральними і не мати оцінного характеру.
Достеменно осягнути внутрішню логіку подій, які відбуваються у групі, можна лише після тривалої участі в її житті. Однак надто тривала й активна участь у групових процесах породжує звикання дослідника до процесів у ній. З часом поза його увагою опиняються суттєві особливості групи. Крім того, дослідник може зайняти чиюсь сторону або приєднатися до чиєїсь думки при обговоренні суттєвих для колективу питань. Відкрито виявивши свої погляди, він може втратити довіру певної кількості осіб. Внутрішнє його приєднання до чиєїсь позиції може знизити об'єктивність отриманих даних. Задля уникнення цього спостерігачеві необхідно застосувати різні способи перевірки даних «ззовні» — інтерв'ю, анкетування, обговорення побаченого з колегами. Іноді корисно на кілька днів перервати спостереження, щоб потім, повернувшись до нього, побачити ситуацію іншими очима.
Включене спостереження добре контролюється шляхом збільшення кількості спостерігачів, які одночасно
380 Прикладні політичні дослідження
аналізують одну ситуацію. Подальше порівняння їх даних дає змогу усунути наслідки побічних впливів (суб'єктивних і об'єктивних), виявити не побачені події. Крім того, спостерігачі мають змогу бачити дії один одного і реакцію тих, кого спостерігають, на присутність дослідників, що допомагає перевірити правильність своїх дій і, за необхідності, скоригувати їх.
Незалежно від способу ведення нотаток у процесі спостереження їх слід щоденно впорядковувати за завданнями й орієнтирами спостереження, фіксувати й описувати ключові події, осіб, ситуації. Надійність (обґрунтованість і стійкість) даних підвищується завдяки дотриманню таких правил:
1) максимально класифікувати елементи подій, які підлягають спостереженню, користуючись чіткими показниками;
2) зіставляти свої враження й узгоджувати оцінки, інтерпретацію подій, використовуючи єдину техніку ведення нотаток, якщо спостереження здійснює кілька осіб;
3) об'єкт слід спостерігати в різних ситуаціях (нормальних і стресових, стандартних і конфліктних), внаслідок чого можна розглянути його з різних боків;
4) необхідно чітко розрізняти і реєструвати зміст, форми вияву подій, які спостерігаються, їх кількісні характеристики (інтенсивність, регулярність, періодичність, частоту);
5) уникати поєднання подій з їх інтерпретацією (в записах слід передбачити окремі графи для цих характеристик);
6) дбати про незалежну перевірку обґрунтованості спостереження, їх доцільно перевіряти за допомогою інтерв'ю з учасниками подій.
Завдяки безпосереднім враженням у процесі включених спостережень досліднику легше зрозуміти вчинки людей, дії соціальних спільнот. Однак він може втратити здатність об'єктивно оцінювати ситуацію, внутрішньо переходячи на позиції тих, кого вивчає, відчувши себе реальним співучасником подій. Іноді він виявляє поблажливість до них, уникає категоричних суджень («помилка усереднення»). Поширеною є й «помилка контрасту» — оцінювання дослідником інших крізь призму особливостей власного характеру. Наприклад, темпераментному здається, що інші люди є надто в'ялими, малоекспресив-ними. Тому він постійно має пам'ятати, що індивідуальні якості його характеру визначають особливості вражень про події і людей, враховувати це під час оприлюднення результатів спостереження.
Систематизація і оброблення інформації 381
Спостереженню політичних явищ притаманні такі особливості:
а) зв'язок спостерігача з об'єктом спостереження. Ана
літик спостерігає політичну дійсність, процеси і ситуації,
будучи її частинкою, піддаючись впливам і змінам, яким
піддається суспільство. Цей зв'язок з об'єктом спостере
ження впливає на його сприйняття політичної дійсності,
розуміння політичних процесів, ситуацій, дій індивідів,
на інтерпретацію явищ.
На сприйняття спостерігачем політичної дійсності (політичне світосприйняття) впливає його світогляд (система поглядів на світ), ставлення суб'єкта пізнання до об'єкта, який пізнається (проблеми), тобто має ціннісний характер;
б) емоційність сприйняття спостерігачем соціальної
дійсності. Емоційна забарвленість результатів спостере
ження залежить від зв'язку спостерігача з об'єктом спо
стереження. Наприклад, проглядаючи кадри, зроблені ві-
деокамерою, не слід забувати, що її спрямовувала в певно
му ракурсі людина. Ця особливість має бути врахована як
джерело можливого викривлення даних спостереження.
Об'єктивність політичного аналізу полягає не в усуненні суб'єктивних моментів, а в тому, щоб критерії наукового дослідження не замінювати емоційними, моральними та іншими ціннісними критеріями. Адже минулий досвід спостерігача впливає на вибір об'єкта спостереження, його точку зору, систему класифікації явищ, у якій одні факти здаються гармонійними і значущими, інші — дріб'язковими, тому він ними нехтує. Це означає, що спостерігач, який до початку спостереження вже має певний досвід (знання), у процесі сприйняття порівнює і зіставляє те, що відчуває, з тим, що він уже знає, а висновки узгоджує зі своїм досвідом. Сприйняття засноване на включенні щоразу нового враження до системи наявних знань.
Спостерігаючи політичний процес, ситуацію, необхідно враховувати можливі викривлення результатів спостереження, спричинені як самим фактом спостереження, так і фактом присутності спостерігача, що може істотно змінити перебіг процесу (ситуації), особливо під час дослідження невеликих груп. На поведінку об'єктів спостереження можуть впливати й особистісні якості спостерігача, його ставлення до подій.
Створюючи програму спостереження, слід подбати про логічність розподілу об'єкта спостереження на елементи, який би відповідав його природі, і відтворення цілого з частин. Цей поділ здійснюють у термінах, адекватних тим,
і
382 Прикладні політичні дослідження
якими аналітик оперуватиме при аналізі отриманої інформації. Виокремлені елементи об'єкта спостереження (одиниці спостереження) мають бути однозначно інтерпретовані.
Спостереження об'єкта в різних умовах дає змогу розглянути його різносторонньо, встановити постійні характеристики, вичерпно описати його. Під час спостереження, наприклад, зборів парторганізації можна простежити їх загальний перебіг, кількість виступів, емоційну атмосферу, рівень організованості (упорядкованість, безпоря-док). Водночас можна спостерігати за найактивнішими учасниками зборів, зважаючи на їх виступи, репліки, запитання і зауваження до виступаючих тощо. Таке спостереження відбувається на рівні індивідів (елементів), які утворюють аналізовану групу. Цікавими можуть бути результати, отримані внаслідок одночасного спостереження на обох рівнях.
Важливо фіксувати загальний емоційний стан, за якого відбувається діяльність групи (дружелюбність, конфліктність, апатія). Суттєвою характеристикою її діяльності є інтенсивність, яка впливає на стан людей, характер їх взаємовідносин. Тому важливо фіксувати, наскільки спокійно або напружено працює група. Відомості, отримані при спостереженні звичайної та проблемної ситуацій, взаємно доповнюються.
Під час створення програми спостереження за групою слід зважати на те, як вона у досягненні своїх цілей розподіляє функції між індивідами, координує їх діяльність, а також на міжособистісні взаємовідносини в ній. Ідеться про те, що в процесі спостереження необхідно враховувати, що, крім функціональних (службових) проблем, групі доводиться розв'язувати проблеми міжособистісних відносин, оскільки люди по-різному ставляться одне до одного, дбають про визнання себе тощо.
Залежно від цілей аналітик обирає за предмет спостереження якусь одну сторону об'єкта. Наприклад, під час аналізу процесу прийняття групового рішення він може зосередитися на структурі комунікацій (обміні інформацією між членами групи) і на виявленні лідерів (найактивніших учасників обговорення проблеми). Водночас слід пам'ятати, що не всі аспекти функціонування групи піддаються безпосередньому спостереженню. Неможливо, наприклад, безпосередньо спостерігати структуру групи, індивідуальні та спільні цілі, норми і цінності, настанови і мотиви поведінки, хоч вони становлять найбільший інтерес, оскільки знання про них наближає до
Систематизація і оброблення інформації 383
розуміння механізмів групової діяльності, взаємодії між людьми.
У процесі спостереження може змінитися розуміння проблеми, ситуації, яка перебуває в полі зору, а відповідно — зміниться і напрям дослідження. Одночасно зі зміною напряму спостереження може звузитися його поле, коли спостерігач зосереджує увагу лише на одному або кількох елементах політичної ситуації, які він починає вважати найзначущими для аналізу. Так відбувається процес структуризації спостереження.
Під час спостереження аналітика найчастіше цікавить інформація з певних питань.
1. Об'єкти спостереження: скільки осіб бере участь у ситуації? Хто вони? Які їх взаємовідносини? Яка їх роль у розвитку політичної ситуації? Чи знайомі вони? Який зв'язок між ними (формальний, неформальний)? Яка структура угруповань (ядро, лідери, ізольовані індивіди)?
2. Умови функціонування групи: де відбувається спостереження? Яку соціально-політичну поведінку ця ситуація заохочує, якій перешкоджає? Яку поведінку слід очікувати, яка буде неочікуваною?
3. Мета об'єднання індивідів у групу: об'єднання індивідів у групу відбулося на основі певних формальних цілей чи випадково. Якими є неформальні цілі індивідів? Якими є спільні чи альтернативні цілі учасників політичної ситуації?
4. Соціально-політична поведінка учасників політичної ситуації: що і як вони роблять? Які стимули зумовлюють їх поведінку? На який об'єкт спрямовані їх дії? Як діє об'єкт спостереження (говорить, жестикулює, висловлює емоції тощо)? Якими є напруженість, постійність, емоційність, тривалість форми його поведінки? Яким є ефект цієї форми поведінки?
5. Частота і тривалість політичної ситуації: коли виникла ситуація і як довго вона тривала? Ця ситуація є унікальною чи повторюється? Як часто вона виникає? Що її зумовило? Наскільки вона типова?
Отже, найголовнішими перевагами спостереження є його безпосередність, можливість фіксування різних змін об'єкта у момент їх прояву. Аналітик бачить розвиток подій в аналізованій групі і вивчає поведінку її учасників у природних умовах, виявляє характерні для них і ситуацій зразки поведінки і значно точніше, ніж під час використання інших методів, передбачає появу їх у майбутній ситуації.
384 Прикладні політичні дослідження 1
Опитування і механізм його використання
У процесі політичного аналізу часто необхідна інформація про недоступні для прямого спостереження явища та процеси, які недостатньо відображені у документах. На- і приклад, інформація про мотиви, інтереси, переваги людей, що зумовлюють їхню поведінку, про життєві плани,! структуру взаємовідносин у групах, настанови, наміри при прийнятті політичних рішень тощо. Джерелом такої інформації для аналізу політичних процесів є безпосередні їх учасники — люди, їх висловлювання про події, що відбуваються в суспільстві, настрої, вчинки. Отримати її можна за допомогою опитування. При цьому необхідно враховувати, що отримана аналітиком від опитуваних (респондентів) інформація відображає аналізовану реальність такою, якою вона є у свідомості опитуваних. Тому не завжди можна ставити знак рівності між об'єктивною реальністю, яка є предметом дослідження, і даними, що відображають думки людей про факти їх поведінки і свідомості, про події та явища. Слід враховувати можливі зміщення, пов'язані з особливостями відображення політичної практики у свідомості людей, а також напрями і масштаби цих зміщень.
У процесі опитування респондент (опитуваний) відповідає на питання аналітика. Зв'язок між ними забезпечується через різні «проміжні ланки», які впливають на якість отримуваних даних. Такими проміжними ланками є анкета або план-інтерв'ю, тобто перелік питань, що описують аналізовану проблему мовою буденної свідомості опитуваних; анкетер (інтерв'юер), який здійснює опитування; умови опитування, тобто життєві ситуації респондентів на момент опитування, їхні емоційні стани, норми, звичаї, традиції, уявлення і ставлення до дослідження.
Якість даних опитування залежить від його методики. Допущені під час опитування помилки майже не піддаються виправленню на подальших етапах дослідження. Це означає, що зібрані ненадійним інструментарієм дані не стануть якіснішими від використання методів математичного аналізу, а їх інтерпретація буде позбавлена смислу.
Питальник (перелік питань) як інструмент збору первинних даних вважається надійним, якщо він є обґрунтованим, відповідає цілям його використання, тобто забезпеч чує отримання достовірної, адекватної соціально-політичній реальності інформації. Достовірність інформації є свідченням її точності, адекватності, безсумнівності.
Систематизація і оброблення інформації 385
Дбаючи про неї, аналітик повинен так організувати умови збору інформації, щоб отримати достовірні дані. Для цього необхідно ретельно фіксувати інформацію, правильно розуміти її. Однак лише цього недостатньо. Необхідно, щоб опитуваний не тільки міг, а й хотів щиро відповідати на питання. Тому аналітик повинен уміти актуалізувати можливості респондентів, сформувати в них мотивацію до участі в опитуванні.
Стійкість вимірювального інструменту (питальника, бланка інтерв'ю, анкети) означає міру відтворюваності отриманих результатів при повторному його використанні з тими самими респондентами за аналогічних умов; обґрунтованість вимірювального інструменту — відповідність між реєстрованими у процесі вимірювання характеристиками і тими, які планувалося виміряти. Умовами обґрунтованості вимірювального інструменту є докази того, що конструкція його питань адекватно відображає вимірювані характеристики, дає інформацію, яку планував отримати дослідник, а також докази того, наскільки здобуті тим інструментом дані узгоджуються з інформацією про вимірювані характеристики, отримані іншими способами.
Будь-яке опитування починається з фази адаптації — формування у респондента мотивації відповідати на питання, підготовку його до дослідження. Складається вона зі звернення і кількох перших питань. Опитування розпочинається зверненням. Воно є дуже важливим етапом дослідження, бо від нього залежить достовірність отриманої інформації. Респонденти охоче беруть участь в опитуванні, якщо мета дослідження стосується їх життєвих потреб, має особистісний характер. Тому спершу доцільно розкрити мету дослідження, ймовірне використання його результатів на благо опитуваних або суспільства.
Важливим етапом є формування питальника — формулювання і послідовність розміщення питань. Залежно від можливих відповідей питання поділяють на відкриті питання (дають змогу респондентові вільно висловлювати погляди, судження, оцінки, не приховуючи власних емоцій) і закриті (обмежують висловлення думки респондента, оскільки передбачають відповіді «так» або «ні»). Такі питання структурують свідомість респондента, спрямовують його асоціації у певне русло. Очевидно, під час опитування осіб зі стійкою, чіткою та усвідомленою системою уявлень про предмет використання їх не обов'язкове. Вони навіть можуть викликати роздратування, оскільки експерту може здатися невдалим пропонований перелік відповідей.
386 Прикладні політичні дослідження
За відсутності в аналітика даних про систему категорій опитуваних найкраще послуговуватися відкритими запитаннями; за твердої впевненості, що для вираження своєї думки опитуваному вистачить наведеного переліку можливих відповідей, — напівзакритими питаннями з можливістю ухилення або власної відповіді.
Запитання і відповіді на них повинні бути сформульовані так, щоб опитуваний правильно зрозумів їх, обрав адекватну відповідь. Не можна вживати нечіткі формулювання, невизначені слова («деякі», «достатньо», «часто», «рідко», «багато», «мало»). Питання не повинні нести в собі надмірне емоційне навантаження, оперувати стереотипами, нав'язувати чи підказувати респондентам відповіді на них, виражати ціннісні настанови, позицію аналітика та ін. У питальнику їх не обов'язково розташовувати в логічній послідовності, бо це може вплинути на зміст відповідей. Оскільки відповідь опитуваного на кожне подальше питання перебуває під впливом змісту попереднього питання та власної відповіді на нього, доцільно використати техніку постадійного розгортання питань з конкретної проблеми. Вона передбачає використання таких п'яти питань:
1) питання-фільтр. Воно з'ясовує, чи обізнаний опитуваний з проблемою і чи думав він про неї;
2) питання, спрямоване на з'ясування ставлення опитуваного до певної проблеми (відкрите питання): «Що ви думаєте з приводу...?», «Яка ваша думка про переваги або недоліки (політичної дії, висловлювання...)?»;
3) питання, призначене для отримання відповідей з конкретних аспектів проблеми (закрите питання): «Загалом, ви схвалюєте чи засуджуєте, згодні чи не згодні; вам подобається чи не подобається...?»;
Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!