Співвідношення видо-часових форм присудків.
Видо-часові форми дієслів-присудків відіграють немалу роль в об’єднанні частин СР і особливо у вираженні смислових відношень між його частинами. Так, одночасність дії, як правило, передається присудками теперішнього або минулого часу недок. виду, а послідовність дій – дієсловами мин. часу док. виду, напр.: Перші промені сонця ледь-ледь визирнули з-за небосхилу, прозорі краплі роси впали на заспані стебла квітів – послідовність; Заходила ніч, і багряно роїлися тучі (Первомайський) – одночасність.
Спільні другорядні члени речення.
Часом качка в повітрі дзвенить чи кажан проти місяця грає.
Лексичні й фразеологічні засоби.
Вказують на тісний зв’язок частин.
а) займенники: Журавлі бринять дзвінкоголосі, їх кличе даль прозоро-вітрова;
б) прислівники: Спочатку попримовкали коники, потім коротко шелеснуло листям.
в) прислівник + займенник: Спочатку морок поліз, а за ним дихнули озерця білим туманом.
Як правило, в одному реченні смилові відношення одночасно передаються за допомогою декількох засобів. Наприклад: Авторські новотвори особливо широко використовуються в поезії, бо кожне поетичне покоління прагне віднайти нові художні засоби для змалювання внутрішнього світу людини (М.Оліяр) – інтонація, сполучник підрядності, порядок розташування частин.
У сучасному мовознавстві вже склалася традиція класифікувати складні речення з врахуванням передусім наявності або відсутності сполучників і сполучних слів. Поділяють на: 1) складні речення зі сполучниковим або відносним зв’язком (СПР, ССР )та 2) безсполучникові речення (Неподалік від Полярної зорі на небі можна завжди зайти сім зірок: вони розташовані у вигляді ковша.).
|
|
|
У багатьох випадках чіткого розрізнення в граматичній семантиці складних речень цих двох типів не спостерігається. На сьогодні часто БСР аналізуються в межах ССР, СПР на підставі смислових відношень, що встановлюються між предикативними частинами (чеські лінгвісти Травнішек, рос. – Кислиця, Чорній).
М.С.Поспєлов, А.П.Грищенко наводять аргументи на користь самостійності БСР як синтаксичної одиниці. По-перше, вони звертають увагу на особливість зв’язків предикативних частині, по-друге, на специфічні форми реалізації граматичного значення.
Складні речення проміжного типу.
Про необхідність виділення цього типу речень писав В.О.Богородицький.
Це перехідний між ССР та СПР тип СР, у якому обидві частини взаємозумовлюють одна одну, тобто СР оформлене як СПР, а відношення – близькі до ССР. Наприклад: Якщо у позаминулому році прибуток нашої компанії складав 1.5 мільйони грн, то в минулому ця цифра збільшилася на 200.000 (якщо –то – це корелятивна пара, що властива СПР підрядним умови, але у цьому реченні – зіставні відношення)
|
|
|
Слід розрізняти прості речення, ускладнені однорідними головними членами, і складні речення.
Не становлять труднощів ті випадки, коли кожна предикативна частина є двоскладною. Наприклад: Старі географічні зображення території Святогірського монастиря свідчать, що до 1679 року на вершині крейдяної гори не було церкви (З кн.).
Важче, коли предикативні частини є односкладними. Напр.: Вулиця, вітер, морок… (Н.Неждана). Тут не однорідні підмети, а односкладні частини. Про це свідчить умовна відсутність присудка.
Речення зі вставними конструкціями: Я знаю, все закінчиться добре – просте зі вставним. Я знаю: все закінчиться добре – складне. Тут вирішальними є інтонація і пунктуація.
Статус речень з однорідними присудками.
Тема 2
СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ
1. Поняття про ССР, його місце в системі мови.
2. Принципи класифікації та основні різновиди ССР.
3. Смислові відношення між частинами ССР.
1. При визначенні складносурядного речення (ССР) здебільшого спираються на автономний статус предикативних частин у його складі та наявність формально вираженого синтаксичного зв’язку між ними. Так, О. Мельничук визначає ССР як такі, що “утворені з двох чи кількох частин, формально-тотожних простим реченням, і пов’язаних сурядними сполучниками”. уживання сурядного сполучника є основним формальним показником синтаксичної єдності ССР.
|
|
|
В. Сімович називає ССР рівноряднозложеними, або сполукою речень на тій підставі, що поєднуються “головні речення”.
Складносурядними вважаються ті речення, предикативні частини яких є структурно автономними й характеризуються внутрішнім вираженням предикативності, а також міжчастинною взаємодією, що відображена формально і внаслідок якої витворюється функціонально-комунікативна єдність.
Основними виразниками сурядного зв’язку виступають:
- співвідносність видо-часових форм дієслів-присудків;
- інтонація;
- лексичне наповнення частин тощо.
В організації ССР і у вираженні їх граматичних значень беруть участь і синтаксично спеціалізовані слова, розташовані в предикативних частинах (тому, все-таки, все ж, тільки, врешті-решт і под.):
День розпочався спокійно, і все одно відчувалося легке напруження від очікуваної зустрічі (М. Ночовний).
Сприяє тіснішому об’єднанню частин наявність анафоричного займенника у 2 частині (він, вона, його, її, той, цей, там, тоді...), неповнота 2 част., наявність у 1 частині спільного для усіх частин другорядного члена речення:
|
|
|
Полум’я згасло, але його тепло ще довго відчувалося в невеликій затишній Ганнусиній кімнатці.
У зв’язку частин ССР значну роль відіграють особливості лексичного наповнення предикативних частин. Так, для ССР із протиставними відношеннями властивою є наявність лексичних протиставлень, що посилюють загальне значення речення.
Уже двічі за місяць дощі пройшли по всьому району, але над Васильківкою їх так і не було... (протиставляються сполуки, уточнюють значення протиставно-обмежувальне).
2. Класифікація ССР істотно не змінювалася в у слов’янських лінгвістичних дослідженнях (виняток – віднесення до ССР деяких різновидів БСР).
У русистиці здебільшого описи ССР ґрунтувалися на дослідженнях смислових відношень між частинами, і тому їх розгляд зводився до аналізу семантичних груп сполучників. Виділяли: 1) речення з єднальними; 2) розділовими; 3) протиставними відношеннями. З часом цей опис доповнився реченнями з пояснювальними та уточнювальними відношеннями.
Аналогічні класифікації представлені й у польських, сербських, польських, філологів з певними уточненнями, деталізацією. Напр.: пол. конкретизують поясн. відношення – результативні й включувальні.
Розгляд ССР повинен ґрунтуватися на комплексному врахуванні формально-граматичних, семантико-синтаксичних та комунікативних ознак.
На формально-граматичному рівні ССР поділяються на 1) формально елементарні та 2) формально неелементарні. 1 – такі речення, які складаються з 2-х предикативних частин (Буря минеться – і засяє знову сонечко); 2 – складаються з 3-х і більше частин (Зеленіють жита, і любов відцвіла, і волошки у полі синіють).
На семантико-синтаксичному рівні ССР розмежовують на семантично елементарні та семантично неелементарні. СЕ – складаються з 2-х ПЧ, відношення між ними позбавлені синкретизму (Забудеться все – і не забудеться нічого). СН – складаються з 3-х і більше частин (І зашумує наша нива, і знову виросте наш дім, і памятника бронза сива засяє золотом новим.). До цього ж типу відносяться такі речення, у яких одна з частин є неелементарною (Нагорі чулася розмова, проте ніхто не поспішав спуститися до їдальні. 1 частина неелементарна – розмова чулася й розмова відбувалася нагорі). На цьому ж рівні розрізняються й смислові типи ССР.
Комунікативний рівень представлений розповідними, спонукальними й питальними ССР + стверджувальні й заперечні.
Класичний синтаксис традиційно розглядає ССР саме за смисловими відношеннями між ПЧ і залишає поза увагою структурні особливості цих речень.
Структурні особливості ССР, а саме кількість предикативних частин, покладені в основу їх формальної класифікації, тобто розподілу на речення закритої та відкритої структури.
У цій класифікації вирішальним є чинник необмеженості/обмеженості сурядного ряду. а врахування семантики сполучникових засобів робить можливим розрізнення підтипів цих речень.
ССР відкритої структури
характеризуються відкритістю смислового ряду поєднуваних ПЧ, тобто їх перелік може бути продовжений.
За смисловими відношеннями бувають 2-х видів: єднальні й розділові. Єднальні речення характеризуються однотипністю частин, за характером часової співвіднесеності - з семантикою часової одночасності або послідовності (Ваші квіти я привезлі додому, і вони завмирають на моїм столі – послідовність).
Речення з розділовими відн. охоплюють значення вибору, чергування тощо (То вітер завиє, то сніг посипе, то захурделить вкрай)
ССР закритої структури
характеризуються закритістю смислового ряду поєднуваних ПЧ, структурним показником таких речень виступає їх двокомпонентність (Ніччю впадуть роси, але вранці сонце їх зіп’є ). Для них властивим є уживання сполучників як із широким узагальнюючим значенням (а, але, і), так і з вузьким диференційованим значенням (а саме, не тільки ... але й і под.). Особливістю цих речень є кількісна обмеженість їх структури (тільки 2 ПЧ) та вираження компонентами семантико-синтаксичних відношень, які передбачають замкнутість смислового тла: протиставні, градаційні, зіставні тощо.
У сучасній лінгвістиці диференціюють 3 рівні розмежування ССР закритої структури (В.Бєлошапкова).
На І рівні розрізняють речення, що допускають другий сполучниковий компонент і що не допускають цей компонент.
На ІІ рівні – речення, що допускають 2-й сполучн. компонент, за наявністю або відсутністю якого поділяються на речення без 2-ого сполучникового елемента (Настають нові часи, і тому так радісно на душі ).
На ІІІ рівні речення без 2-ого компонента.
3. Розрізнення смислових типів ССР можливе за різними ознаками. Інколи за основу беруть лексичне наповнення ПЧ, інколи в основу береться наявність сполучників. Проте сполучники мають широкий спектр значень, напр., і – єднальні, умовно-наслідкові, причиново-наслідкові відношення. Тому доцільно при розгляді смислових відношень між ПЧ у ССР відштовхуватися від типу сполучника, використаного для поєднання ПЧ. (так загальновизнано).
а) ССР з єднальним сполучниками.
У таких реченнях виражаються єднальні відношення, серед яких розмежовуються: 1) єднально-перелічувальні; 2) єднально-поширювальні; 3) єднально-результативні. Диференційними показниками таких відношень є різні сполучники, співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків, типізовані лексичні елементи.
1) відносяться до речень однорідного складу. Предикативні частини зєднуються за доп. спол. і, та, ні...ні. У них перераховуються певні однорідні події – одночасні або послідовні): Скоро уся долини блищала вогнями і разом з димом з землі здіймалася вгору пісня.
2) речення неоднорідного складу. Характеризуються відносною смисловою підпорядкованістю 2-0ї частини першій (остання поширює першу), що підсилюється анафоричними займенниками: Написали оголошення, і це значно полегшило наші пошуки.
3) друга частина виражає наслідок , висновок, результат першої: Дощ ішов довго, і тому все в лісі було мокре і якесь відчужене.
Підрядні частини в ССР пов’язуються за доп. сполучників і, (й), та(і) – як одиничні й повтор., ні...ні, ані...ані – тільки як повторювальні.
Окрему групу становлять єднально-градаційні (не тільки...але й; не тільки...а й; не лише...але й; не лише...а й) та єднально-отожнювальні (також, теж). При єднально-ототожнювальних зміст 2-ї частини ототожнюється із змістом 1-ї (всі поїхали відпочивати, і ми теж подалися на лоно природи). При градаційних – смислове навантаження частин розмежовується. 1-а частина наголошує відоме, 2-а – окреслює невідоме (Не лише економічні проблеми треба вирішувати сьогодні в Україні, але й думати про актуальні завдання її духовного розвою)
б) ССР з розділовими сполучниками.
Ці речення охоплюють відношення взаємовиключення і чергування подій. Відношення взаємовиключення виражаються за доп. сполучників або, чи, не то...не то, чи то...чи то. Сполучники або, чи можуть бути одиничними й повторюваними : Чи то зір підвів, чи серце чекати втомилось.
У реченнях із семантикою чергування (то...то) мова йде про події в різних часових планах: То мати гукає, то мати шепоче, мене виряджаючи в дальню дорогу...
У ССР з розділовими відношеннями, де реалізується семантика взаємовиключення, наявність реалізації однієї дії передбачає відсутність вияву іншої: Або розумне казать, або зовсім мовчать.
в) ССР з протиставними сполучниками.
Ці речення охоплюють зіставні й протиставні відношення. Вони тільки двокомпонентні.
У зіставних реченнях (а, та в зн. а) зіставляються різні явища, при цьому вони не тотожні й не заперечують одне одного, а мовби співіснують: Хліб – батько, а земля – мати. Це відношення неконтрастного плану, оскільки вияв однієї з дій не заперечує вияв іншої, а доповнює її.
Речення з протиставними відношеннями (але, та (але), зате, проте, однак тощо) виражають різні відтінки протиставного значення: 1) протиставно-обмежувальні (Все спить, однак вже я не сплю); 2) протиставно-допустової (Збиралася заміж за Івана, та його в Маньчжурії вбили); 3) протиставно-компенсувальної (Багато влітку доводиться на пасіці працювати, але зате взимку можна відпочити сповна) тощо.
г) ССР з приєднувальними сполучниками.
Виділення приєднувальних сполучників у синтаксичному ладі є дещо умовним , бо вони є вторинними і становлять аналітичні структури, в яких поєднується єднальний сполучник і з компонентами тому, до того ж.
Речення з цими сполучниками характеризуються тим, що в них 2-а частина є чимось додатковим щодо 1-ої. Такий додатковий компонент повідомляє щось таке, що відбувається ніби в процесі мовлення. Напр.: Вода була теплою, але не зовсім чистою, і притому її було багато.
ще й, та й, а аткож, причому, притому.
д) ССР з пояснювально-приєднувальними сполучниками.
Створюють окрему групу в силу функціональної специфіки сполучників а саме, тобто . які приєднують 2 предикативну частину і при цьому остання характеризується пояснювальною семантикою щодо першої, її поява не зумовлена смислом 1-ї: Серце має власний автоматизм, тобто воно може скорочуватись без діяння зовнішнього фактора.
Тема 3-4
СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ
1. Поняття про складнопідрядне речення (СПР).
2. Особливості синтаксичних зв’язків у СПР.
3. Основні принципи класифікації СПР.
Складнопідрядним (СПР) називається складне речення, частини якого з’єднуються за сполучниками підрядності або сполучними словами. У ролі сполучників вживаються найчастіше такі: що, як, коли, якщо, так що, тому що, щоб, якби, поки що, мов (немов), хоч, для того щоб, незважаючи на те що тощо:
Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернулися, я б з них зробила золотую арфу (Леся Укр.). Сполучники не є членами речення.
Сполучними словами бувають займенники та прислівники: хто, що, який, чий, котрий, де, коли, звідки, як:
Хто сіє хліб, хто ставить дім, хто створює поему, - той буде предком дорогим народові своєму (М.Рил.). Сполучні слова й співвідносні є членами речення, як головними, так і другорядними.
Підрядність частин у межах СР слід розглядати як одну із синтаксичних форм СР, а сполучники (спол. слова, співвідносні слова) – формальні показники підрядності, тобто такі елементи є конституентами відповідних синтаксичних значень.
Структурною ознакою СПР можна вважати можливість включення підрядної частини в головну.
У сучасних дослідженнях при розгляді СПР переважно застосовуються.
Із сер. 18 ст. до кін. 20-х рр. ХХ ст. вчення про СПР формувалося як самосійний розділ синтаксичної науки. Уже в ряді граматик поч. ХІХ ст. зустрічаються терміни “головне речення”, “підрядне речення”. Останнім вважається залежне (семантично і формально) речення у структурі складного.
Логіко-граматична класифікація. Найвидатнішим представником цього підходу був М. Греч. Він зробив першу в русистиці розгорнуту класифікацію СПР в логічному й граматичному аспектах. З граматичного боку, підрядні речення замінювали або іменник, або прикметники, тому вони й поділялися на підрядні іменникові, підрядні прикметникові, підр. обставинні. (Розкритикував О. Востоков. Буслаєв критикував, та водночас сам сповідував ідею того, що підрядна частина – це член речення, що виражається цілою конструкцією)
В україністиці основоположні принципи логіко-граматичного підходу заклали Я.Головацький, Й.Лозинський, І.Нечуй-Левицький, С.Смаль-Стоцький).
Отже, вихідними принципами цієї класифікації є функціональне ототожнення підрядної частини із членом речення, т.б складне речення уподібнюється простому, а ПЧ – членам речення.
На цій підставі виділяють:
- СПР з підр. підметовими;
- СПР з підр. присудковими;
- СПР з підр. додатковими;
- СПР з підр. означальними;
- СПР з підр. обставинними.
Історія розвитку цієї класифікації сповнена динаміки, постійно доповнювалась, уточнювалась. Так, Ф.І.Буслаєв конкретизував обставині (часу, місця...). Водночас, він констатує наявність речень перехідного типу (синкретичні), які наближаються і до ССР, і до СПР. + іноді однакові за семантикою речення відносили до різних типів.
Ця класифікація проіснувала понад 100 років.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 33; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!