Гідрологічні небезпечні явища
Гідрологічними небезпечними явищами, що мають місце в Україні, є повені (у басейнах річок), крім того, вздовж узбережжя та в акваторії Чорного і Азовського морів трапляються небезпечні підйоми та спади рівня моря.
Повені — це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб і гребель. Весняну повінь внаслідок танення снігу і льоду на річках називають водопілля, а повінь дощового характеру (літо-осінь), високе, але нетривале підняття рівня води у річці - паводок.
Наслідки повеней: затоплення значної площі землі; ушкодження та руйнування будівель; ушкодження автомобільних шляхів і залізниць; руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем; загибель свійських тварин та знищення врожаю сільгоспкультур; вимивання родючого шару ґрунту; псування та знищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив; загроза інфекційних захворювань (епідемії); погіршення якості питної води; загибель людей.
На значній території України річки мають виражений паводковий режим стоку. В середньому на рік тут буває 6-7 повеней, які формуються в будь-який сезон року і часто мають катастрофічні наслідки, призводять до масових руйнувань та загибелі людей.
Повені на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут, річки Криму) формуються дуже швидко, від кількох годин до 2-3 діб, що ставить високі вимоги до оперативності прогнозування та оповіщення.
|
|
|
Повені відрізняються від інших стихійних лих тим, що деякою мірою прогнозуються. Від надійного та завчасного прогнозування повені залежить ефективність профілактичних заходів для зниження збитків. Завчасний прогноз повеней може коливатися від декількох хвилин до декількох діб та більше.
Інженерно-технічний захист від повеней:
- будівництво об’єктів за межами високих рівнів можливого затоплення;
- використання перших поверхів житлових будинків за адміністративним призначенням;
- регулювання паводкового процесу за допомогою інженерних систем водосховищ;
- розміщення елементів інфраструктури з врахуванням можливих затоплень;
- зміцнення берегів річок дамбами, насипами, іншими інженерними конструкціями;
- забезпечення стійкості функціонування мостів, електромереж, комунікацій;
- перевірка стану захисних гідротехнічних споруд.
Пожежі у природних екосистемах
Пожежа – це неконтрольоване горіння, яке викликає загибель людей та знищення матеріальних цінностей.
Основними видами пожеж в природних екосистемах є ландшафтні пожежі – лісові та степові, причинами їх виникнення є природні явища (посухи, блискавки), самозаймання сухої рослинності і торфу. Близько 90% пожеж виникає з вини людини.
|
|
|
Лісові пожежі поділяються на низові (0,3-16 м/хв), верхові (8-25 м/хв) та підземні (0,1-0,5 м/хв). Підземні пожежі характеризуються великою кількістю диму, утворенням пустот, горінням навіть взимку під шаром ґрунту.
Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості. Горить суха, пожухла трава, посіви, кущі. Швидкість розповсюдження степових пожеж може досягати 20-30 км/год і більше в залежності від швидкості вітру.
У звязку з глобальними змінами клімату, температура влітку у тіні на більшій частині території України збільшується до 40°С. Тому кожний рік в Україні спостерігаються як степові, так і лісові пожежі.
Пожежі наносять значні збитки не тільки матеріальним цінностям, а і ґрунту. На ньому вигорає родючий шар, а у гірських районах розвиваються ерозійні процеси.
Правила безпеки під час пожежі:
- остерігатись відкритого полум’я і диму, які поширюються в напрямку вітру;
- найбільш безпечним місцем під час природної пожежі є поверхня землі і приземний шар повітря;
- долати територію пожежі найкраще перпендикулярно до напрямку вітру, плазуючи або пригинаючись до землі;
|
|
|
- для захисту дихальних шляхів слід закрити ніс і рот вологою тканиною, одягом.
Гасіння пожеж :
Основними заходами боротьби з лісовими пожежами є: збивання краю вогню; засипання його землею; заливання водою або хімічними засобами пожежогасіння; створення мінералізованих протипожежних смуг; пуск зустрічного вогню. Степові (польові) пожежі гасять так само, як і лісові. Гасіння підземних пожеж здійснюється в більшості випадків двома способами. Відповідно до першого способу навколо торф’яної пожежі на відстані 8–10 м від її краю копають траншею глибиною до мінералізованого шару ґрунту або до рівня ґрунтових вод і заповнюють її водою. Згідно другого – влаштовують навколо пожежі смугу, яка насичена розчинами хімікатів. Спроби заливати підземну пожежу водою успіху не мали.
Біологічні небезпеки.
До біологічних небезпек відносять макроорганізми (рослини та тварини) і патогенні мікроорганізми – збудники інфекційних захворювань (бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети, найпростіші).
Отруйні рослини – це рослини, що виробляють і накопичують у процесі життєдіяльності отруту, що викликає отруєння тварин і людей. Людям відомо більше 10 тис. видів таких рослин.
|
|
|
Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.
Отруйні рослини, що містять алкалоїди, вражають центральну нервову систему, у них збудлива або гнітюча дія, негативно впливають на роботу серця, шлунка, нирок і печінки. До них належать: блекота чорна, дурман звичайний, беладонна звичайна, сімейство макових, аконіт джунгарський.
Отруйні рослини, що містять серцеві глікозиди, викликають ураження серцево-судинної системи й одночасно діють на шлунково-кишковий тракт і центральну нервову систему. Це – конвалія травнева, всі види наперстянок, вовче лико (вовча ягода), морська цибуля, а з кімнатних - олеандр.
Отруйні рослини, що містять органічні кислоти, при попаданні у шлунок викликають ураження шлунково-кишкового тракту й одночасно діють на центральну нервову і серцево-судинну системи. Прикладом є вороняче око.
Рослини, що містять ефірні масла,викликають ураження шкіри і слизових оболонок, а при проковтуванні – ураження шлунково-кишкового тракту. Це рослини переважно сімейства лютикових (жовтець їдкий, жовтець отруйний, жовтець повзучий), сімейства зонтичних (вех отруйний, цикута отруйна, болиголов, борщовик) та чистотіл.
За ступенем токсичності рослини поділяють на:
‑ отруйні (бузина трав’яниста, конвалія, плющ, сімейство лютикових);
‑ дуже отруйні (олеандр, ракитник, всі види наперстянок, пасльону, рододендрону, тощо);
‑ смертельно отруйні (блекота чорна, беладона, дурман, болиголов, цикута, вовче лико, всi види аконiту).
До отруйних рослин також відносяться деякі види грибів. З отруйних грибів найбільш відомі поганки (чия отрута майже миттєво викликає ядуху, судоми, білу гарячку) і мухомори. Крім того, є багато отруйних грибів, що маскуються: несправжні лисички, неправдиві опеньки, двійники боровиків - жовчні та сатанинські гриби, несправжні валуї і т.п. Деякі їстівні гриби (зморшкові, молочна трава, деякі сироїжки) при неправильному приготуванні також викликають небезпечне отруєння організму.
При отруєнні будь-якими рослинами спостерігається прихований період. Тривалість його може коливатися від декількох хвилин до доби, залежно від видів небезпечної хімічної речовини.
Отруйні тварини.Тварини використовують отруйні хімічні речовини для нападу або захисту. Найбільш характерні отруйні форми тварин і їх вплив на організм людини наведений у табл. 5.3.
Внаслідок істотного погіршення екологічного стану довкілля у міських агломераціях відбуваються різкі зміни місцевої флори і фауни, які супроводжуються інтенсивним поширенням переносників збудників різних хвороб людини і домашніх тварин (іксодові кліщі, численні паразити та ін.).
У природі також можлива зустріч з хворою чи пораненою твариною. Звірі, як правило, чують людину задовго до того, як вона зможе побачити їх, і, за рідкісним винятком, завжди намагаються уникнути такої зустрічі. Однак, якщо потривожити тварину, переслідувати її або поранити, вона може стати небезпечною.
Таблиця 5.3. Отруйні тварини та їх вплив на організм людини
| Отруйні тварини | Вплив на організм людини |
| Павуки (тарантул, чорна вдова) | Надзвичайно сильні больові відчуття, головний біль, слабкість, порушення свідомості, судоми, тахікардія, підвищення тиску, летальні випадки |
| Кліщі (коростяні, іксодові, аграсові) | Укуси, почервоніння, стан загального отруєння |
| Комахи (оса, бджола, шершень, мураха, жук, гусениця ) | Алергічні реакції, анафілактичний шок, неврози шкіри, запалення, больові відчуття, летальні наслідки |
| Сухопутні тварини (щурі, миші, безпритульні домашні тварини, дикі тварини) | Хвороби - сказ, туляремія, гельмінтоз |
| Морські тварини (скат, морський дракон, скорпена, коралові поліпи, медуза, морський їжак) | Уколи, слабкість, деколи втрата свідомості, діарея, судоми, порушення дихання, зниження тиску, летальні випадки |
| Рептилії (кобра, гюрза, ефа, щитомордник, гримуча змія, морська змія та інші змії) | Параліч скелетної й дихальної мускулатури, пригнічення функцій центральної нервової та дихальної систем, в'ялість, апатія, гальмування рефлексів, патологічний сон, летальні випадки |
Мікроорганізми це найдрібніші, переважно одноклітинні істоти, видимі тільки в мікроскоп. Характеризуються величезною різноманітністю видів, здатних існувати в будь-яких умовах. Мікроорганізми виконують корисну роль в обігу речовин у природі, використовуються в харчовій (при виробництві молочної продукції, пива, вин тощо) і мікробіологічній промисловості. Проте, деякі види мікроорганізмів є хвороботворними, або патогенними. Вони викликають хвороби рослин, тварин і людини. Такі хвороби як проказа, чума, тиф, холера, малярія, туберкульоз і багато інших у віддалені часи забирали тисячі життів, сіючи марновірства і страх серед населення. Людство довгий час не знало, що ці хвороби спричиняються мікроорганізмами. Вперше вдалося побачити бактерії голландцеві Антоні Ван Левенгуку в 1676 році. Випадкове відкриття Левенгука стало початком нової науки - мікробіології. Її основоположником вважається французький вчений Луї Пастер.
Серед патогенних мікроорганізмів розрізняють бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, прості.
Теми рефератів
1. Стихійні лиха, які найчастіше трапляються в Україні.
2. Заходи захисту людей від природних небезпек.
3. Тенденції зміни кліматичних умов за останні сто років.
4. Найбільш руйнівні стихійні лиха в історії людства.
Питання для самоконтролю
1. Загальні причини виникнення природних небезпек.
2. Геологічні процеси і явища.
3. Метеорологічні явища.
4. Гідрологічні небезпечні явища.
5. Природні пожежі.
6. Біологічні небезпеки.
7. Правила захисту людей від шкідливих факторів пожежі.
Література:
1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посібн./ За ред. Є.П. Желібо, 6-е вид. - К.: Каравела, 2011. – 344 с.
2. Березуцький В.В., Васьковець Л.А., Вершиніна Н.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. проф. В.В. Березуцького. - Х.: Факт, 2005. – 384 с.
2. Яким Р.С. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. - Львів: Видавництво "Бескид Біт", 2005. – 304 с.
3. Яремко З.М. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005.- 320 с.
4. Безпека життєдіяльності: підручник / [О.І. Запорожець, Б.Д. Халмура-дов, В.І. Применко та ін.] - К.: «Центр учбової літератури», 2013. – 448 с.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!