Сучасні засоби відновлення та їх гігієнічна характеристика.



ЛЕКЦІЯ № 8-9

 

Тема: ГІГІЄНІЧНА ВІДНОВЛЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ.

ГІГІЄНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСОБІВ ТА МЕТОДІВ ВІДНОВЛЕННЯ

ФІЗИЧНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ.

 

План лекції

 

1. Втома при м’язовій діяльності та її діагностика.

2. Сучасні засоби відновлення та їх гігієнічна характеристика.

3. Гігієна застосування засобів відновлення.

 

 

Література

 

1. Дубровский В.И. Реабилитация в спорте. М.: ФиС, 1991. – 208 с.

 

2. Готовцев П.И., Дубровский В.И. Спортсменам о восстановлении. М.: Физкультура и спорт, 1981. – 143 с.

 

3. Зотов В.П. Восстановление работоспособности в спорте. К.: Здоров’я, 1990. – 200 с.

 

4. Платонов В.Н. Адаптация в спорте. К.: Здоров’я, 1988. – 216 с.

 

 

 

Втома при м’язовій діяльності та її діагностика

Втома – це такий стан організму, при якому працездатність людини тимчасово знижена. Втома – це біологічна захисна реакція організму, спрямована проти виснаження функціонального потенціалу центральної нервової системи.

Втома – природний фізіологічний процес, нормальний стан організму, який характеризується ще однією суб’єктивною ознакою – стомленістю (відчуття важкості в голові, кінцівках, загальною слабкістю та ін.). Вважається, що стомленість є “природним попередником втоми”.

Розрізняють: розумову втому (гра у шахмати), сенсорну (кульова стрільба, стрільба з луку), емоційну (передстартові стресові емоції), фізичну (після напруженої м’язової діяльності).

Класифікація клінічних проявів втоми:

Легка втома – стан, який виникає після незначної за обсягом та інтенсивністю м’язової роботи, проявляється у вигляді стомленості. Працездатність при цій формі втоми практично не знижується. Гостра втома – стан, який виникає при виконанні максимального одноразового фізичного навантаження. При появі цього стану відзначається слабкість, різко зменшується працездатність і м’язова сила, з’являються атипові реакції серцево-судинної системи на функціональні проби. Найчастіше вона розвивається у погано тренованих спортсменів. Перенапруження – стан, який гостро виникає після виконання одноразового максимального тренувального або змагального навантаження на фоні зниженого функціонального стану організму (перенесене захворювання, хронічні інтоксикації – (тонзиліт, карієс зубів, гайморит та ін.)). Частіше виникає у кваліфікованих спортсменів, які спроможні, завдяки вольовим якостям, виконувати великі навантаження на фоні втоми. Перетренованість – це стан, який розвивається у спортсменів при неправильній побудові режиму тренувань і відпочинку. Головними причинами його є: хронічне фізичне перевантаження, одноманітність засобів і методів тренування, порушення принципу поступовості при збільшенні навантажень, недостатній відпочинок, часті виступи у змаганнях, вогнища хронічної інфекції соматичні захворювання. Перевтома – патологічний стан організму. Частіше за все проявляється у вигляді неврозів. Спостерігається у спортсменів з нестійкою нервовою системою, емоційно вразливих, при надмірних фізичних навантаженнях.

Діагностика втоми

Вона базується на врахуванні суб’єктивних та об’єктивних ознак. Тому спортсмени із різними формами втоми підлягають ретельному медичному обстеженню із врахуванням показників фізичного розвитку.

Серцево-судинна система: вимірювання частоти серцевих скорочень та артеріального тиску, проведення електрокардіографічного обстеження, тесту Руфф’є-Діксона, ортостатичної кліностатичної проби, вимірювання індексу Кердо, середнього артеріального тиску, коефіцієнту економічності кровообігу, скроневого тиску, коефіцієнт витривалості.

Функція зовнішнього дихання: вимірюванняжиттєва ємності легень, форсованої життєвої ємності легень, проведення проби Розенталя, Штанге, Генчі, пневмотонометрії, пневмотахометрії.

Нервова система: проведеннярефлексометрії, треморографії, проба Ромб ерга, актографії, визначення координації рухів, критичної частота злиття світлових блимань.

Нервово-м’язовий апарат: проведення міотономегрії.

Психічний стан: проведення темпінг-тесту.

Біохімічні методи досліджень: визначення реакції сечі.

 

Сучасні засоби відновлення та їх гігієнічна характеристика.

І. Педагогічні засоби відновлення

До цієї групи засобів відновлення належить використання різних форм активного відпочинку, проведення занять на природі, різні види переключення з одного виду діяльності на інший. Педагогічні засоби відновлення є основними, оскільки визначають режим і правильне поєднання навантажень і відпочинку на всіх етапах багаторічної підготовки спортсменів. Вони включають у себе: раціональне планування тренувального процесу відповідно до функціональних можливостей організму спортсмена, правильне поєднання загальних і спеціальних засобів, оптимальну побудову тренувальних і змагальних мікро- і макроциклів, широке використання переключень з виконання однієї роботи до другої, чітку організацію праці та відпочинку; правильну побудову окремого тренувального заняття з використанням засобів для зняття втоми (повноцінна індивідуальна розминка, підбір інвентарю і місць для занять, вправ для активного відпочинку та розслаблення, створення позитивного емоційного фону); чергування інтервалів відпочинку між окремими вправами і тренувальними заняттями; розробку системи планування з використанням різних відновлювальних засобів у річних циклах та за місяцями підготовки; розробку спеціальних фізичних вправ з метою прискорення відновлення працездатності спортсменів, удосконалення рухових навичок, навчання тактичним діям.

ІІ. Психологічні засоби

Заняття спортом справляють потужний вплив на розвиток та вдосконалення організму, у той же час спорт висуває до організму спортсменів високі вимоги, створюючи стресові ситуації. У змаганнях перемагає спортсмен із стійким психічним рівнем, який здатен мобілізуватися для досягнення оптимального результату. У складних умовах спортивної боротьби проявляються усі психофізіологічні якості спортсмена, що характеризують його як особистість. Саме тому виникає необхідність проведення зі спортсменом психотерапії, психопрофілактики, психогігієни.

Психотерапія – комплекс заходів, спрямованих на лікування хворобливих порушень в організмі. Психопрофілактика – комплекс заходів, спрямованих на попередження можливих порушень в організмі. Психогігієна – комплекс заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я.

Засоби психологічного впливу на організм досить різноманітні. До психотерапії належать гіпноз, сон-відпочинок, м’язова релаксація, спеціальні дихальні вправи.

До психопрофілактики – психорегулююче тренування (індивідуальнае та колективна), до психогігієни – різноманітне дозвілля, комфортабельні умови побуту, зниження негативних емоцій.

Психолого-педагогічні засоби включають підхід тренера до спортсмена з урахуванням його індивідуальних особливостей і конкретного стану

Психологічні методи та засоби відновлення в останні роки отримали широке використання. Можна знизити рівень нервово-психічного перенапруження, зменшити стан пригніченості: відпочинок, м’язова релаксація, психорегулюючий тренінг.  

Серед методів, які дозволяють захистити психіку спортсменів від стресових ситуацій, на першому місці стоїть психічна саморегуляція. У ній розрізнять 2 напрямки: самовпевненість та самонавіювання.

ІІІ. Медико-біологічні засоби відновлення:

До числа медико-біологічних засобів відновлення належать: врахування стану здоров’я; інформація про порядок експрес-контролю за станом здоров’я; раціональне харчування з використанням препаратів та продуктів підвищеної біологічної активності, спортивних напоїв; використання комплексу фармакологічних препаратів (вітамінів, адаптогенів) із врахуванням вимог антидопінгового контролю; фізіо- та гідропроцедури, різні види масажу, бальнеотерапія, барокамера, сауна; використання голкотерапії, електростимуляції м’язів, електросну, музики; використання середньогір’я, кліматотерапії, санаторно-курортних методів.

1. Раціональне харчування – головний фактор відновлення працездатності. У період тренувань та змагань харчування є одним з провідних факторів підвищення працездатності та прискорення відновних процесів. Лише збалансоване харчування відповідає сучасним вимогам, які пред’являються до спорту. Основна вимога до харчування спортсменів – калорійність добового раціону повинна залежати від характеру тренування та величини навантаження. Особливе значення в харчуванні спортсменів має споживання білків. Білок вкрай необхідний організму спортсмена, особливо представникам тих видів спорту, провідною якістю яких є витривалість. Відповідно білок повинен надходити в організм із харчовими продуктами. Але ті харчові раціони, які споживають сучасні спортсмени, часто не дають змоги здобути необхідну кількість білків. „Обдурити” організм, споживши більше білків не вдасться – вони просто не засвоюються. Можливо „про запас” спожити білків, якщо в організм надходить надмірна кількість статевих гормонів. Але цей метод є забороненим у спорті вищих досягнень: гормональні препарати анаболічної дії є допінгом. Наскільки обережно треба поводитись із біологічно-активними додатками свідчить приклад дискваліфікації деяких російських фігуристів, які вживали полівітамінні препарати, дозволені для використання в спорті. Після дискваліфікації спортсменів антидопінгова лабораторія Росії виявила, що допінгову речовину містила капсула, а самі полівітаміни були цілком якісні.

Багато білкових та вуглеводних сумішей можна робити і самим спортсменам: для прикладу рецепт білкової суміші: знежирений сир -100 г, вишневий сік -100 г, сухе знежирене молоко – 30 г, цукор -15 г.

Важливе значення надається повноцінним білкам. Вони повинні складати до 60% добового раціону. З рослинних продуктів повноцінні білки містять соя, квасоля, рис, горох, хліб, кукурудза.

Жири – основна маса жирів відкладається у жирове депо: підшкірна клітковина, у шарах різних органів. Резервні жири використовуються при нестачі їх у їжі, при виснаженні вуглеводних запасів.

Жири – обов’язковий компонент у збалансованому раціональному харчуванні. Велике значення у харчуванні спортсменів мають жироподібні речовини – фосфатиди. Одним з них лецетин. Він покращує окислювально-відновні процеси, позитивно впливає при втомі, перевтомі. Його досить багато є у чорній ікрі, сливках, печінці, яєчному жовтку, бобових.

Вуглеводи – м’язова діяльність супроводжується значним поглинанням цукру скелетними м’язами, і для підтримки високої працездатності необхідний підвищений вміст вуглеводів. Відразу після тренувального заняття рекомендується вживати вуглеводну суміш „Глюкомакс”: глюкоза 100 г, вівсяні пластівці -30 г, жовток яйця, сік цитрини, вода, панангін. Деякі спортсмени практикують вживання великої кількості цукру. Це є невиправдано. Цукор є подразником ЦНС та залоз внутрішньої секреції. Підвищення його рівня у крові негативно впливає на ф-ії цих систем.

Деякі спортсмени практикують прийом великої кількості цукру. Це ні чим не оправдано. Цукор – не лише продукт харчування, але і подразник ЦНС, залоз внутрішньої секреції. Підвищення рівня цукру у крої (норма 80-120 мг/%) негативно впливає на функції цих систем, він виводиться із сечею.

Мед є хорошим джерелом легкозасвоюваних вуглеводів. Він містить фруктозу – цукор, який необхідний для м’язу серця. Його краще вживати після у відновному періоді після великих фізичних навантажень. Проте зловживати – не варто, оскільки – вуглеводовмісна речовина.

Мінеральні речовини беруть участь у формуванні скелету, поширенні нервових збуджень, регулюють кислотно-лужну рівновагу. Особливістю мінерального обміну у процесі інтенсивної м’язової діяльності є накопичення у м’язах недоокислених продуктів обміну (молочної кислоти). Виникає стан ацидозу – включення продуктів із лужними властивостями: соки, мінеральні води, молоко, овочі.

Питний режим також залежить від характеру навантажень, харчування, кліматичних умов. кількість води в добовому раціоні в нормі повинна бути 2-2,5 л. Як нестача, так і надлишок води є шкідливим. Великі навантаження супроводжуються великою втратою води. В результаті виникає сухість у роті, відчуття спраги. Для подолання спраги рекомендується зелений чай, лужні мінеральні води, соки.

2. Фармакологічні препарати та вітаміни (рослинного походження, вітамінні комплекси з додатками мінеральних елементів, білкові препарати)

Вітаміни – регулятори обміну речовин. Серед вітамінів найчастіше в спорті використовують вітаміни С, Е та В 15. Вітамін С є засобом стимуляції окислювальних процесів, профілактичний засіб при респіраторних захворюваннях. Вітамін Е сприяє накопиченню АТФ у м’язах, підвищує працездатність, особливо в умовах кисневої недостатності. Кальція пангамат15) підвищує стійкість до кисневої гіпоксії, збільшує синтез глікогену в м’язах.

Часто використовують вітамінні препарати: Енергін”, „Вітам”, „Вітрум” „Есмін”, „Фітовіт”, „Активал”, „Комплевіт”, „Квадевіт”, „Теравіт”, „Геримакс”.


Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 23; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!