Відокремлення власників від безпосереднього управління власністю стало важливою передумовою розвитку аудиту і створення інститутів професійних бухгалтерів та аудиторів.
ЗМІСТ
Тема № 1. Сутність аудиту, його мета, місце і значення в економічних відносинах (2 години)
§ 1.1. Історія аудиту, як задоволення суспільної потреби в незалежному економічному контролі
§ 1.2. Становлення аудиту в Україні
§ 1.3. Визначення аудиту
Тема № 2. Класифікація робіт(завдань), які виконуються аудиторами (2 години)
§ 2.1. Класифікація робіт, які виконуються аудиторами
§ 2.2. Визначення та характеристики робіт (завдань) з надання впевненості
§ 2.3. Класифікація видів аудиту за напрямками. Зовнішній та внутрішнього аудиту, взаємозв’язок між ними
Тема № 3. Регулювання аудиторської діяльності (4 години)
§ 3.1. Регулювання аудиторської діяльності в Україні
§ 3.2. Правові форми підприємницької діяльності в аудиті
§ 3.3. Стандарти аудиту та етики
§ 3.4. Професійна етика, юридична та професійна відповідальність аудиторів. Права та обов’язки аудиторів
§ 3.5. Незалежність аудиторів
Тема № 4. Аудиторський ризик та методика його визначення (4 години)
§ 4.1. Поняття аудиторського ризику
§ 4.2. Поняття суттєвості
§ 4.3. Поняття помилки та шахрайства
§ 4.4. Складники аудиторського ризику. Моделі визначення аудиторського ризику
Тема № 5. Процедура вибору замовника та укладання договору на проведення аудиту (4 годин и )
§ 5.1. Етапи проведення аудиту та їх нормативне забезпечення
§ 5.2. Зміст процедур переддоговірного етапу та форми проведення переговорів з клієнтом
|
|
|
§ 5.3. Договір на проведення аудиту
Тема № 6. Планування в аудиті (2 годин и )
§ 6.1. Порядок розробки планів і програм аудиторських перевірок
§ 6.2. Попереднє планування аудиту, складання документу «Меморандум попереднього планування аудиту»
§ 6.3. Розробка документу «Загальної стратегії аудиту»
§ 6.4. Розробка документу «План аудиту»
§ 6.5. Розробка документу «Програма аудиту»
Тема № 7. Аудиторські докази. Методи і прийоми аудиту (6 годин)
§ 7.1. Нормативно-правове забезпечення збирання аудиторських доказів
§ 7.2. Поняття про аудиторські докази, їх види
§ 7.3. Твердження у фінансових звітах, щодо яких отримуються аудиторські докази
§ 7.4. Види процедур отримання аудиторських доказів за їх характером
§ 7.5. Види процедур отримання аудиторських доказів за їх типом
Тема № 8. Вивчення системи внутрішнього контролю та оцінка ризиків суттєвого викривлення ( 6 годин)
§ 8.1. Мета функціонування системи внутрішнього контролю
§ 8.2. Процедури вивчення системи внутрішнього контролю в процесі аудиту
§ 8.3. Поняття, цілі, методи та функції системи внутрішнього контролю
§ 8.4. Структура системи внутрішнього контролю за міжнародними стандартами аудиту
|
|
|
§ 8.5. Методи документування системи внутрішнього контролю
§ 8.6. Оцінка ризиків суттєвого викривлення
Тема № 9 . Документування процесу аудиту (6 годин)
§ 9.1. Основні вимоги до документального забезпечення аудиторської діяльності
§ 9.2. Мета складання робочої документації та процедури організації документального забезпечення процесу аудиту
§ 9.3. Види робочої документації та вимоги до її складання
§ 9.4. Аудиторський звіт
§ 9.5. Типи та форми аудиторських висновків
§ 9.6. Безумовно-позитивний висновок
§ 9.7. Модифіковані висновки
Додаток № 1 . Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року № 3125- XII
Тема № 1
Сутність аудиту, його мета, місце і значення в економічних відносинах
План теми:
§ 1.1. Історія аудиту, як задоволення суспільної потреби в незалежному економічному контролі
§ 1.2. Становлення аудиту в Україні
§ 1.3. Визначення аудиту
Історія аудиту, як задоволення суспільної потреби
В незалежному економічному контролі
Історія виникнення та еволюції аудиту віддзеркалює розвиток суспільних відносин, які сформували потребу у незалежному економічному контролі. Розглянемо дві складові частини словосполучення «незалежний економічний контроль»: першу частину — «незалежний», та другу частину — «економічний контроль».
|
|
|
На ранніх стадіях розвитку суспільства та формування держави, виникло таке явище, як економічний контроль. Його примітивні форми існували і за первіснообщинного, рабовласницького та феодального ладу. Головною його метою було контролювати казенні кошти та майно.
У Стародавньому Єгипті були чиновники, які поєднували функції обліку та контролю. За часів правління I і II династій (3400-2980 рр. до н.е.) через кожних два роки проводилися інвентаризації рухомого і нерухомого майна, а вже за часів правління IV династії періодична інвентаризація була замінена поточною (перманентною). Пізніше почали складати кошториси витрат та контролювати їх дотримання особами, які були наділені відповідними правами.
У Вавилонському царстві законодавче регулювання обліку було підпорядковане здійсненню контролю за діяльністю повноважних осіб для повноти і своєчасності сплати податків. Відповідно до законів Хаммурапі (2200-2150 рр. до н.е.) передбачалося: купцям — ведення самостійного обліку; храмам — державне рахівництво. Передавання грошей без розписки вважалося недійсним.
|
|
|
У Стародавньому Китаї у VII ст. до н.е. було запроваджено посаду головного аудитора. Основний його обов’язок полягав у визначенні чесності урядових чиновників, що розпоряджалися державними коштами, майном.
У Римській імперії функції контролю здійснювали спеціальні службовці, так звані куратори. Водночас призначалися прокуратори — намісники провінцій, фінансові чиновники з забезпечення державних доходів; квестори займалися фінансовими та судовими справами.
У Стародавній Греції мали спеціальних чиновників і контролерів, до обов’язків яких належало складання звітів про доходи і витрати держави та їх контроль.
Отже, вже на ранніх етапах формування держави і розвитку товарно-грошових відносин власники майна, грошей (активів) не займаються їх прямим управлінням. Для цього використовуються спеціально наймані особи, які наділені певними повноваженнями. Таким чином, власнику потрібен спеціальний контроль за діяльністю осіб, які займались управлінням майна. Найпоширеніша форма контролю — це ведення обліку майна та реєстрація операцій надходження та витрачання коштів, що в подальшому відображалось у спеціально складених звітах.
Для того, щоб бути впевненими в тому, що інформація, яка наведена у фінансових звітах є правдивою, її необхідно було перевірити. Об’єктивні висновки щодо достовірності інформації могли зробити лише особи, які по-перше, мали належні професійні знання з питань складання звітності, по-друге, ніяким чином не повинні були залежати як від власників майна, так і від осіб, які управляли цим майном і звітували перед власниками. Звітували управлінці один раз на рік на спеціальних слуханнях. Слово audi в перекладі з латинської означає слухати, тому процес перевірки звітів, які потім заслуховувались власниками і отримав назву аудит. Саме такі обставини і стали об’єктивною основою виникнення в суспільстві такого виду професійної діяльності як аудит.
Вже на перших етапах становлення аудиту виникають та формуються так звані тристоронні відносини, які і сьогодні є визначальним елементом Міжнародної концептуальної основи завдань з надання впевненості.
Головна функція аудиту як форми незалежного економічного контролю, це — захист інформаційних інтересів власників майна (користувачів фінансових звітів). Причому, таких захист має форму того, що незалежна особа — аудитор надає користувачеві певний рівень впевненості про те, що інформації у фінансових звітах можна (чи не можна) довіряти.
Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. У 1324 р. Едуард II призначив трьох державних аудиторів. В указі про призначення зазначалося, що аудитори зобов’язані запитувати, слухати і перевіряти всі рахунки, які ведуться і які будуть заведені у провінціях Оксфорді, Уельсі та ін., відмічати всі зауваження щодо ведення рахунків.
В Італії аудит поширився після падіння Римської імперії. Купці Флоренції, Генуї та Венеції використовували працю аудиторів для перевірки платоспроможності капітанів торгових кораблів, які перевозили товари в інші країні Європи. В той час метою контролю було попередження помилок в облікових книгах.
На ранніх етапах розвитку аудиту головні користувачі фінансової, яка перевіряється аудиторами є, як правило, одноосібні власники, або в окремих випадках кредитори.
В основі формування капіталістичних відносин були перетворення у формі власності на засоби виробництва. Такі перетворення мали наслідком виникнення акціонерного капіталу, а отже, і розширення кола зацікавлених в достовірній фінансовій інформації осіб.
Колискою капіталістичних відносин стала Англія, саме тому подальший поштовх до розвитку аудит отримав в Англії, коли в 1862 році був прийнятий закон про британські компанії. У ньому запропоновано в обов’язковому порядку перевіряти рахунки і звіти компаній аудиторами не рідше одного разу на рік. Це було зумовлено потребою в об’єктивній оцінці звітності акціонерного товариства з тим, щоб мати достовірні дані про дійсний фінансовий стан підприємства і результати його господарської діяльності за конкретний період. Вже через п’ять років після встановлення обов’язкового аудиту в Англії було прийнято такий самий закон у Франції. Аудиторська діяльність у США виникла під безпосереднім впливом британського аудиту. У 1896 р. законодавчими органами штату Нью-Йорк було ухвалено закон, що регулював аудиторську діяльність.
Більшість фахівців з аудиту дотримуються думки, що офіційною датою виникнення незалежного аудиту в сучасному його розумінні є 23 жовтня 1854 р. Саме тоді Спілці бухгалтерів Единбургу був наданий статус королівської, її членам присвоєно звання «привілейованих бухгалтерів». Спілка бухгалтерів Единбургу налічувала 180 членів, Інститут бухгалтерів та експертів Глазго — 144, а Спілка бухгалтерів Абердіно — 224.
У Шотландії вже до початку XX ст. було створено 12 організацій професійних бухгалтерів: 1854 р. — Спілка бухгалтерів Единбургу, 1855 р. — Інститут бухгалтерів та експертів Глазго, 1867 р. — Спілка бухгалтерів Абердіно, 1870 р. — Інститут привілейованих бухгалтерів Англії та Уельсу, 1880 р. — Інститут привілейованих бухгалтерів Канади, 1886 р. — Інститут привілейованих бухгалтерів Австралії, 1887 р. — Спілка бухгалтерів Австралії, 1887 р. — Американський інститут дипломованих громадських бухгалтерів, 1888 р. — Інститут привілейованих бухгалтерів Ірландії, 1891 р. — Привілейована асоціація дипломованих бухгалтерів Англії, 1894 р. — Спілка бухгалтерів Нової Зеландії, 1895 р. — Інститут реєстрованих бухгалтерів Голландії. Сьогодні такі організації діють практично в усіх країнах з ринковою економікою.
Спеціалістів із аудиту у різних країнах називають по-різному:
· США — громадськими бухгалтерами;
· Англії — ревізорами або присяжними бухгалтерами;
· ФРН — контролерами господарства, контролерами книг;
· країнах СНД — аудиторами, економістами з обліку й аудиту.
Незважаючи на різне найменування фахівців із аудиту, всі вони виконують одні й ті ж самі функції.
З початком домінування з середини XIX ст. капіталістичного типу виробництва у країнах Європи і Північної Америки реальні власники підприємств (акціонери, пайовики, засновники) майже повністю перестали брати участь в управлінні, яке було передано найманим працівникам — професійним менеджерам. Аудитори стали інструментом реалізації контролю власника за діяльністю найманого персоналу, результати якої знаходили формальне вираження у показниках публічної фінансової звітності.
Відокремлення власників від безпосереднього управління власністю стало важливою передумовою розвитку аудиту і створення інститутів професійних бухгалтерів та аудиторів.
Глобальний характер сучасного бізнесу, збільшення кількості суб’єктів підприємництва й ускладнення їхніх організаційних структур приводить до посилення спрямування насамперед на вибір оптимального шляху підприємства на основі аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища. Сучасні підприємства підтримують ділові зв’язки з багатьма партнерами, відслідковують діяльність конкурентів, ураховують і передбачають вимоги споживачів, суспільних організацій, держави тощо. Потреба досягнення конкурентних переваг і прагнення посісти позицію лідера у галузі змушує великі компанії використовувати послуги не тільки власних спеціалістів, а й зовнішніх експертів-аудиторів.
Необхідність залучення незалежних аудиторів для здійснення перевірок та експертиз системи управління виникла, передусім, у тих компаніях, які мали філії, дочірні підприємства, а також диверсифіковану структуру.
У зв’язку з розвитком комп’ютерної техніки і сучасних інформаційних технологій за останні десятиріччя посилилася тенденція зростання обсягів фінансово-економічної інформації, доступної для використання різними категоріями користувачів — акціонерами, інвесторами, кредитними і страховими організаціями тощо. Водночас зросла потреба у забезпеченні достовірності та якості фінансово-економічної інформації, яка потрапляє на ринок і може розглядатися як специфічний товар. Своєрідним «сертифікатом якості» для такої інформації є висновок незалежних аудиторів, який підтверджує її достовірність і, відповідно, збільшує її вартість. Отже, аудит бере безпосередню участь у процесі виробництва та створення нової вартості.
Зародження аудиту в країнах пострадянського простору наприкінці 80-х років було обумовлено появою нових форм підприємницької діяльності, створенням акціонерних товариств, товариства з обмеженою відповідальністю, комерційних банків та інших підприємств, де власник не брав безпосередньої участі в процесі оперативного управління, але вимагав ефективної діяльності створеного за його кошти бізнесу.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 82; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!