ISSN 2219-8741. Держава та регіони
54
В. Гавела (Ю. Залізняк), В. Карпенка (О. Лебе-
дєва-Гулей), І. Багряного (Н. Шаповаленко),
У. Самчука (Р. Радчик), О. Барвінського (С. Ро-
манюк), М. Данька (М. Садівничого), Д. Пав-
личка (О. Теребус), О. Забужко, Т. Прохаська,
Ю. Андруховича (Н. Стебліни), зрештою, цілої
групи українських, російських і білоруських по-
літичних публіцистів (О. Левкова) тощо.
Надійним методологічним підґрунтям ви-
ступають сучасні наукові праці, присвячені те-
орії публіцистики, Й. Лося, Т. Лильо, Ю. Ша-
повала, В. Лизанчука, В. Крупського, М. Нечи-
талюка, О. Кузнецової, В. Шкляра, А. Чічанов-
ського, О. Глушка, Ю. Ярмиша та ін. У свою
чергу, актуальності набувають праці, присвя-
чені теорії журналістики, теорії та методиці жу-
рналістської творчості, авторами яких є Д. При-
люк, В. Здоровега, А. Москаленко, Є. Про-
хоров, С. Корконосенко, Л. Кройчик та ін.
ІІ . Постановка завдання
Мета дослідження полягає у з’ясуванні
суті понять “колумніст” і “колумністика” (на
прикладі творчості британського публіциста
У.Н. Коннора).
Реалізація мети передбачає розв’язання
таких завдань:
1) з’ясувати, чим є “колумністика” – не-
відомим раніше на наших теренах жанром
журналістської творчості чи все-таки фор-
мою останньої, в межах якої фрагменти різ-
них жанрів можуть зазнавати конвергенціо-
нального впливу, набуваючи таким чином
ознак синкретичності;
2) дослідити передвоєнний та повоєн-
|
|
|
ний доробок У.Н. Коннора, який писав під
псевдонімом Касандра.
Об’єкт дослідження – авторські колонки
в пресі (на прикладі колонки Касандри в
“Дейлі міррор”).
Предмет дослідження – жанро- і формо-
творчі особливості журналістики та склад-
ники фахової майстерності.
ІІІ . Результати
Як давно встановлено теоретиками жур-
налістики, остання має справу безпосеред-
ньо з фактами, подіями та явищами життя.
Факт (від лат. factum – зроблене; те, що
здійснилось) – дійсно існуюча, невигадана
подія чи явище, те, що відбулося насправді,
ґрунтоване на теоретичному узагальненні.
Факт у журналістиці – достовірне відобра-
ження фрагмента дійсності, яке має реаль-
ну репрезентативність. Із цим згодні В. Вла-
димиров [1], О. Гриценко та Г. Кривошея [2],
В. Здоровега [3], М. Кім [4], А. Москаленко
[5; 6], Д. Прилюк [7; 8], Є. Прохоров [9],
Р. Слободянюк [10], В. Шкляр [11] та ін.
За допомогою факту журналіст створює
модель дійсності. При цьому він може вико-
ристовувати різнорідні факти. З цього приво-
ду Є. Прохоров зауважує: “Проте не всі на-
віть реально підтверджувані відомості можна
робити опорними у творах, тому що в житті
поряд з істотними подіями зустрічається ба-
гато незначного, випадкового, несуттєвого.
|
|
|
Тому відокремлюють факти й фактики. Пе-
рші відображають докорінні, загальнозначущі
явища та процеси, другі – “піну”, що немину-
че з’являється на поверхні бурхливого потоку
життя. І журналіст в силу його обов’язків по-
винен прагнути відділяти факти від фактиків
та спиратися, зрозуміло, на істотні й харак-
терні факти (розуміючи природу та місце в
житті фактиків)” [9, с. 135].
Д. Прилюк іде далі й зауважує, що жур-
налістика відбирає з них [фактів] найхарак-
терніші з точки зору політики й своїми спе-
цифічними засобами зображує їх. Якщо зі-
ставити твори інформаційно-публіцистич-
них, аналітико-публіцистичних і художньо-
публіцистичних жанрів, то неважко помітити,
що в основі їх викладу є щось спільне. Це
спільне – факт або група фактів, у яких
сконденсована певна дія. Вона з чогось по-
чинається, до чогось іде і чимось закінчу-
ється. Відповідно усе це і зображується у
викладі. Логічно при цьому, що журналістика
вдається до фабульності, до фабули як
конструктивної літературознавчої форми,
що найближча до фактів дійності. Так було з
часів Аристотеля, так воно є і понині.
У різних журналістських творах глибина
|
|
|
відображення думки автора є різною. В ін-
формаційно-публіцистичних жанрах факти,
як правило, тільки називаються. Журналіст
не встигає їх ґрунтовно коментувати, тим
паче аналізувати й узагальнювати. Серед
різноманітних фактів і подій він намагається
відібрати найхарактерніші та найцікавіші й
задокументувати їх на газетній сторінці або
видати в ефір. Фабула факту або групи фа-
ктів при цьому залишається не розкритою,
вона лише називає приховану в фактах дію,
наслідок цієї дії [7, с. 3, 15–16].
Переходячи до аналізу наступних груп
жанрів журналістики, Д. Прилюк зауважує,
що в аналітико-публіцистичних жанрах, за
винятком кореспонденції та листа, в основі
яких може лежати один факт, і він склада-
тиме фабулу розповіді, на першому плані,
як правило, виділяється думка, її зароджен-
ня, розвиток і завершення. Усе інше: факти,
приклади, подробиці, міркування, авторські
відступи тощо – підпорядковуються їй. Тому
й фабула статті, коментаря, огляду, відкри-
того листа часто являє собою схему розвит-
ку головної думки. На її стрижень і відгалу-
ження нанизується вся фактура розповіді.
В основі фабульної схеми аналітичних
жанрів часто лежить зіставлення або зітк-
|
|
|
нення фактів, внаслідок чого створюються
нові думки. Вони дають поштовх для залу-
чення інших. Саме таким чином виникає
життєвий конфлікт, який є основною рушій-
ною силою, що спричинює в фабулі рух,
дію. В аналітико-публіцистичних жанрах він
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 100; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!