Пономаренко Л . Г . Особливості слів - амеб та моральних симулякрів у сучасному мас -
Медійному дискурсі
Анотація . У статті проаналізовано слова-амеби та моральні симулякри як словесні засоби
Вираження категорій аморальності в сучасному мас-медійному дискурсі.
Ключові слова : мас-медійний дискурс, моральність/аморальність, слова-амеби, моральні
Симулякри.
Пономаренко Л . Г . Особенности слов - амеб и моральных симулякров в современном
Масс - медийном дискурсе
Аннотация . В статье анализируются слова-амебы и моральные симулякри как словесные
Средства выражения категорий аморальности в современном масс-медийном дискурсе.
Ключевые слова : масс-медийный дискурс, моральность/аморальность, слова-амебы, мо-
Ральные симулякры.
Ponomarenko L. Pecularities of Words-amibe and Moral Simulacra in the Modern Media
Discourse
Annotation. In the article highlights on the words-amibe and moral simulacra analyzed as lexical
devices of expressing of the category of amoralité in the modern media discourse are closely examined
In the article.
Key words : media discourse, morality/amoralité, words-amibe, moral simulacra.__
Цвєтаєва О.В. Образ автора в авторських колонках. // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. – 2011. - № 1. - С. 103-106
УДК 070(477)
ОБРАЗ АВТОРА В АВТОРСЬКИХ КОЛОНКАХ
Цвєтаєва О.В.
І. Вступ
До недавнього часу не існувало чіткого
визначення поняття “образ автора”, яке
співвідносили з художнім образом. У сучас-
ній публіцистиці автор сміливо виступає від
власного “я” та є більш вільним у виявленні
|
|
творчої індивідуальності. Із взаємодії різних
авторських проявів і виникає образ автора в
журналістському творі.
Особливу увагу дослідженню цього по-
няття приділяв В. Виноградов ще в 30-ті рр.
ХХ ст. “Образ автора … – центр, фокус, у
якому перехрещуються та об’єднуються,
синтезуються всі стилістичні прийоми творів
словесного мистецтва… Це концентроване
втілення суті твору” [2, c. 188]. Кожний літе-
ратурний твір, текст або стаття створюють-
ся конкретною особистістю, що позначаєть-
ся на його об’єктивних та герменевтичних
складових.
Також необхідно згадати інших авторів
теоретичних публікацій і літературно-кри-
тичних статей за цією тематикою, таких як
Л. Кройчик (“Система журналістських жан-
рів”), С. Михайлов (“Журналістика Сполуче-
них Штатів Америки”), С. Шебеліст (“Автор-
ська колонка як жанровий різновид есею”),
В. Горохов (“Основы журналистского мас-
терства”).
Новизна й зростаюча популярність у
пресі авторської колонки спонукає науковців
детальніше вивчати цей жанр та місце ав-
тора в ньому, що зумовлює актуальність
теми.
ІІ. Постановка завдання
Мета статті – проаналізувати та з’ясува-
ти роль автора в персональних колонках та
|
|
визначити методи персоніфікації авторсько-
го тексту.
ІІІ. Результати
У сучасній журналістиці автори відкрито
виявляють особливості своєї авторської са-
мосвідомості, сміливо висловлюються від
свого власного “Я”, вільні у виявленні твор-
чої індивідуальності.
У світогляді автора виявляється сукуп-
ність поглядів та принципів, які визначають
напрям діяльності журналіста та його став-
лення до дійсності. Публіцист ділиться із
читачем своїми власними думками, знання-
ми та життєвими цінностями.
Сучасні тексти мас-медіа у своїй основі
мають комунікативну функцію. Основне за-
вдання ЗМІ – привертати та втримувати
увагу читача, слухача або глядача.
Тексти мас-медіа першочергово мають
документальне начало та намагаються
створити ілюзію залученості в процес, участі
читача або глядача в тому, що відбувається
навколо.
Колонка – це публіцистичний жанр, що
набув значного поширення тільки в постпе-
ребудовний період української журналісти-
ки. У газетно-журнальну практику вона при-
йшла разом із модою на західні форми по-
дачі аналітики. На шпальті колонку легко
розпізнати формально. Тексти колумністів
|
|
мають, як правило, постійну географію та
обсяг до 200 рядків.
На сьогодні жанр колонки набуває все
більшої популярності в українській журналі-
стиці, причому не тільки в суспільно-
політичних і масових, а й навіть у спеціалі-
зованих виданнях.
Відомий російський учений Л. Кройчик
так визначає суть жанру колонки: “Колонка –
це монолог публіциста, який пропонує в об-
разно-емоційній формі свою оцінку фактів
та явищ дійсності” [5, c. 220].
На думку професора Л. Кройчика, персо-
ніфікація тексту покликана до життя не тіль-
ки загальним процесом демократизації пос-
традянського суспільства, а й тим, що в
умовах існуючого ринку інформації товаром
стає не просто новина, а новина, “упакова-
на” в публіцистичний текст. Попит на персо-
нальну журналістику в умовах зростаючої
конкуренції ЗМІ створив прецедент вибору.
Публіцист відгукується на цей попит пропо-
зицією власного імені. Ім’я (в широкому сен-
сі цього слова) стає символом, а то й брен-
дом видання, яке представляє цю особис-
тість [5, c. 64].
У західній пресі колонка бере свій поча-
ток від публікацій, що містять виклад погля-
дів людей, які зробили собі ім’я в політиці,
літературі, на телебаченні або в друкованих
|
|
ЗМІ. Не рідкісні випадки, що висловлювання
цих людей читаються та публікуються через
“ім’я”, а не через те, що вони говорять. Ко-
лонки можуть складатися з коротких урив-
ків, статей, подаватися у формі разових ви-
ступів у пресі чи становити цілий щоденник.
Найголовніша _____вимога – колонка має містити
точку зору лише одного автора, характери-
зуватися своїм “голосом”, індивідуальним
стилем.
Серед відомих колумністів – колишній
президент США Річард Діксон, письменник,
сатирик і публіцист Арт Бухвальд, оглядачі
Уолтер Ліппман, Джозеф Олсоп, Джон Рес-
тон та багато інших.
Кожен із них має свій погляд на життя,
свій стиль, свої методи роботи. Крім того,
серед колумністів багато відомих публіцис-
тів, зокрема есеїсти Джим Фіцджеральд і
Кетлін Стоккін, політичні оглядачі Том Вік-
кер і Річард Рівз, критики Уолтер Керс, Де-
від Денбі, Нейл Габ’є [6, c. 253].
Образ автора в колонці може бути ціка-
вий публіці завдяки авторитету колумністів
(на Заході ця роль дуже почесна й надаєть-
ся виключно провідним співробітникам ре-
дакції, а також визнаним політикам, еконо-
містам, науковцям, культурологам).
Вокаліст групи U2 Боно (Bono) дебюту-
вав у ролі автора-колумніста газети The
New York Times. Темою для своєї першої
колонки музикант вибрав пісню Френка Сі-
натри My Way. За словами Розенталя, го-
ловного редактора The New York Times, му-
зикант планував написати від шести до де-
сяти статей на різноманітні теми, серед яких
вже тоді була названа музика Сінатри. Фро-
нтмен U2 раніше вже співпрацював з The
Independent і Vanity Fair, а також вів блог
для Financial Times у ході саміту Організації
Об’єднаних Націй, що пройшов у 2008 р. і
присвячений “Цілям тисячоліття” ООН.
Президент Венесуели Уго Чавес почне
писати колонки відразу для декількох газет,
повідомило Associated Press. Його колонки
називатимуться “Рядки Чавеса”. Деякі вва-
жають, що У. Чавес вирішив зайнятися пуб-
ліцистикою, наслідуючи своєму давньому
кумирові – лідерові кубинської революції
Фіделю Кастро, який часто публікує свої
статті в кубинській пресі. За даними агенції
AP, перша колонка У. Чавеса була присвя-
чена бейсболу.
Сьогодні кожне поважне українське ви-
дання намагається залучити до співпраці
фахвіців з інших галузей суспільного життя,
часто це гостьові автори. Так, журнал “Про-
філь” регулярно публікує матеріали оглядача
“Радіо Свобода” Віталія Портнікова, редак-
тора _____відділу політики тижневика “Дзеркало
тижня” Сергія Рахмана, телеведучого Артема
Шевченка, історика Українського інституту
національної пам’яті Володимира В’ятровича,
народних депутатів України Тараса Стець-
кова та Сергія Гриновецького. Широким діа-
пазоном авторів також відзначається що-
денна “Газета 24” [7, c. 191].
Відомий український тенор Володимир
Гришко віднині є кореспондентом газети
“Вечірній Київ”. Він особисто висловив ба-
жання вести авторську колонку у виданні.
Тепер читачі “Вечірки” кожну п’ятницю діз-
наватимуться про думки й ставлення маес-
тро до мистецтва й культурного життя сто-
лиці України. Перший випуск авторської ко-
лонки відбувся під назвою “Про винагороди і
про натхнення всупереч кризі”.
Українських журналістів, яких можна бу-
ло б назвати колумністами, досить багато,
тому що в українській пресі колумністична
ієрархія ще не встановлена, і писати автор-
ські колонки може майже кожна людина.
Функціонально автори включають у текст
особисті міркування на якусь тему, свої спо-
гади, висновки згідно з власним життєвим
досвідом, історичні факти, які планомірно
підтверджують головну думку статті.
Основний метод дослідження, що вико-
ристовується в колонках, – пізнання через
власний досвід (науковий метод есе), ана-
ліз, синтез, аналогія, порівняння (жанр ко-
ментаря), сатиричне загострення ситуації
(метод дослідження фейлетону), глибокий
розгляд певної сукупності фактів, об’єдна-
них часом, простором, культурно-історични-
ми ознаками (огляд) [3, c. 42].
Таким чином, предметом дослідження
жанру колонки є точка зору героя-оповідача,
яким виступає автор колонки.
Функціонування автора публіцистичного
тексту в сучасних українських ЗМІ сьогодні є
актуальною проблемою не тільки теорії, а й
практики журналістики.
“Говорячи про місце автора як творця ві-
ртуальної картини світу і творця тексту в
сучасній публіцистиці, ми виходимо з відо-
мого положення про те, що автор-публіцист –
це складний феномен комунікативної реа-
льності. З одного боку, він_____, без сумніву, ви-
ступає як приватна особа, носій індивідуа-
льно-творчої позиції, а з іншого, він є пред-
ставником соціуму, особистістю, що наділе-
на певними уповноваженнями того видання,
представником якого він є. Зрозуміло, що в
цьому випадку його творча індивідуальність
і внутрішня свобода можуть бути посунуті
“форматом” даного видання та виникаючою
звідси самоцензурою” [3, c. 4].
Ефективність висловлювання залежить
від якісних параметрів самого цього висло-
влювання – опису суті того, що відбуваєть-
ся, рівнів розповідання, авторської присут-
ності в тексті. Також журналіст має врахову-
вати особливості своєї аудиторії за демо-
графічними, соціокультурними, ідеологічни-
ми та іншими сегментами. “Чим чіткіше уяв-
лення адресанта про адресата, тим ефек-
тивніше характер взаємовідносин” [4, c. 5].
Роль автора в авторських колонках фак-
тично завжди відрізняється збігом біографі-
чного автора й автора-оповідача, за винят-
ком тих випадків, коли автор оповідає від
третьої особи, але при цьому не дистанцію-
ється від події, а лише використовує нові
жанрові прийоми розкриття теми для підси-
лення дії на читача. Розповідь від третьої
особи ведеться в публіцистичних текстах
Ігоря Панасова, Влада Головіна (“Газета 24”),
Миколи Рябчика (“Газета по-українські”),
Миколи Колісника (“Вечерний Донецк”). Іноді
один і той самий журналіст у своїх одних
творах вдається до коментування будь-якої
події, суб’єктивно її оцінює, але не вдаючись
до використання оповідання від першої осо-
би, що надає стилю публіцистичності (на-
приклад, Андрій Бондар, автор – колумніст
“Газети по-українські”, “День без горілки”), а
в інших колонках він розглядає актуальну
суспільно-політичну подію з позиції власно-
го життєвого досвіду, у цьому випадку з пог-
ляду стилістики роль біографічного автора і
головного героя твору збігаються (той же
Андрій Бондар “Мій скінхед”, “Мій хліб”). У
таких художніх та гумористичних творах, де
оповідання ведеться від першої особи, ав-
тор є найближчим до читача (колонка _____Вар-
вари Жлуктечко, “Газета 24”).
Посилаючись на точку зору Ю. Апарне-
вої, можна виділити категорії автора в жур-
налістиці, засновані на ставленні публіциста
до дійсності. Вважається, що присутність
автора в журналістському тексті прямо за-
лежить від специфіки видання, оскільки це
пов’язано з психологічними особливостями
журналіста, який, виходячи з власного тем-
пераменту, складу розуму, світобачення,
сам вирішує, де йому писати і про що. Зви-
чайно, людина, яка має схильність до аналі-
тики, серйозних роздумів, навряд чи працю-
ватиме в таблоїдній пресі. Також той, хто
схиляється до поверхових роздумів про ми-
нуле та сьогодення, скоріше за все, реалі-
зовує себе та свої здібності в масових ви-
даннях [1, c. 52].
Проаналізувавши ряд періодичних ви-
дань якісної та масової преси, можливо ви-
ділити такі типи авторів у колонках, що різ-
няться за ставленням автора до дійсності:
– автор, який описувану ситуацію показує
так, як переживає її сам герой, дає їй ту
оцінку, яка відповідає позиції героя (Світ-
лана Пиркало “Закордонні женихи”
08.09.2009 р.);
– автор, що розмірковує над якоюсь гло-
бальною проблемою (Андрій Бондар
“Найважливіша фраза” 09.09.2009 р.);
– автор у своїх оцінках виявляє співчуття
до того, що відбувається (Вікторія Стах
“Замкнене літо” 01.08.2008 р.);
– автор дає іронічну оцінку тому, про що
пише (Світлана Пиркало “Маршрутка”
22.09.2009 р.);
– автор, який дає поради пересічному чи-
тачу (“Совет эксперта” Здоровье. –
2008. – № 4). Колонку порад веде, як
правило, освічена людина, експерт або
фахівець в будь-якій галузі;
– автор, що пише в основному про різні
нещасні випадки, вбивства. Він вдає, що
йому не байдужа доля героїв, може ви-
словити свою думку (Віталій Жежера
“Канюкини-канікули” 27.08.2009 р.);
– автор, що переказує почуті плітки про
відомих людей (Роман Горбик, “Газета 24”);
– автор, що розважається, ставиться до
ситуації легко, з гумором (Андрій Бон-
дар “День без горілки” 23.09.2009 р.);
– автор цинічний, ставиться до героя сво-
го матеріалу без належної пошани, для
нього не існує жодних обмежень в пове-
дінці і виборі слів при розмові (Світлана
Пиркало “Без хрича” 07.07.2009 р.).
IV. Висновки
Характер образу автора в журналістиці
має першочергове значення при вивченні
індивідуального стилю. З наведених прик-
ладів можна зробити висновок, що творча
індивідуальність журналіста виявляється і в
особливій манері письма, і в методах по-
дання інформації, і в тематичних орієнтаці-
ях, і в особливостях авторського світо-
сприйняття. На цій основі й виникає публі-
цистичний образ автора. Розкриття автор-
ської думки здійснюється не тільки аналіти-
чним, а й художнім шляхом, тому в одних
випадках ми бачимо образ автора, що роз-
мірковує, а в інших – ліричного героя.
Як бачимо, поняття “образу автора”, не-
зважаючи на його невизначеність і неодно-
значність, є перспективним предметом для
дослідження у філології та публіцистиці.
Питання про складові творчої особистості,
іміджу автора та його образу в тексті є од-
ним із найскладніших, і таким, що дає мож-
ливість суб’єктивно їх інтерпретувати.
Література
1. Апарнева Ю. Формирование типов ав-
тора публицистического текста через
отошение журналиста к описываемой
действительности / Ю. Апарнева // Ма-
тер. Всерос. науч.-практ. конф. иссле-
дователей журналистики, рекламы и
паблик рилейшнз “Журналистика, рек-
лама и СО: новые подходы” (25–26 мая
2004 г.) ; [под ред. проф. В.В. Тулупо-
ва]. – Воронеж, 2004. – С. 18–19
2. Виноградов В.В. О теории художествен-
ной речи / В.В. Виноградов. – М. : Наука,
1971. – 240 с.
3. Горохов В.М. Основы журналистского
мастерства / В.М. Горохов. – М. :
Мысль, 1998. – 180 с.
4. Дускаева Л.Р. Диалогическая природа
газетных речевых жанров : автореф.
дис. … д-ра филол. наук : 10.01.10 /
Л.Р. Дускаева ; Пермский государствен-
ный университет. – Пермь, 2004. – 22 с.
5. Кройчик Л.Е. Система журналистских
жанров / Л.Е. Кройчик // Основы творче-
ской деятельности журналиста [ред.-
сост. С.Г. Корконосенко]. – СПб. : Зна-
ние, СПбИВЭСЭП, 2000. – [Электрон-
ный ресурс]. – Режим доступа: http://
evartist.narod.ru/text5/64.htm.
6. Михайлов С.А. Журналистика Соеди-
ненных Штатов Америки / С.А. Михай-
лов. – СПб. : Изд-во Михайлова В.А.,
2004. – [Электронный ресурс]. – Режим
доступа: http://www.evartist.narod.ru/text6/
06.htm.
7. Шебеліст С.В. Авторська колонка як жа-
нровий різновид есею / С.В. Шебеліст //
Наукові праці Кам’янець-Подільського
національного університету імені Івана
Огієнка: Філологічні науки. – Кам’янець-
Подільський : Буйницький, 2008. –
Вип. 17. – С. 36–38.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 82; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!