Цуканова Г . О . Портретистика сучасної періодики
Анотація . У статті розглянуто способи використання такого виду фото журналістики, як порт-
рет, зроблено спробу систематизації жанрової специфіки використання фотопортретів, а також
з’ясовано ознаки фотопортрету як явища у теорії соціальних комунікацій.
Ключові слова : фотожурналістика, фотопортрет, соціальні комунікації, жанри.
Цуканова А . А . Портретистика современной периодики
Аннотация . В статье рассматриваются способы использования такого вида фотожурналистики,
как портрет, делается попытка систематизации жанровой специфики использования фотопортре-
тов, а также исследуются характеристики фотопортрета как явления в теории социальных комму-
никаций.
Ключевые слова : фотожурналистика, фотопортрет, социальные коммуникации, жанры.
Tsukanova H. Portraits in the Modern Press
Annotation. The article discusses how to use kind of photojournalism – a portraits, an attempt is made
systematic use of the specific genre of photographic portraits, as well as study the characteristics of the photo
portrait as a phenomenon in the theory of social communications.
Key words: photojournalism, portraits, social communication, genre.__
Мантуло Н.Б. Жанр як інструмент соціальних комунікацій // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. – 2011. - № 3. - С. 9-12
УДК 007:304:001
ЖАНР ЯК ІНСТРУМЕНТ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ
Мантуло Н.Б.
І. Вступ
Сучасне суспільство є полем дії різнома-
нітних соціокомунікаційних практик, і для
кожної з них одним із нагальних завдань
залишається вдосконалення свого інстру-
|
|
ментарію, яким найчастіше є інформація,
подана в тексті певного жанрового формату
і певним чином поширена на цільові ауди-
торії з метою регуляції суспільних процесів.
Актуальність дослідження зумовлена не-
обхідністю оптимізації жанрового ресурсу
сучасних соціальних комунікацій, що є не-
можливим без узагальнення досягнень різ-
них наукових дисциплін, які займаються ви-
вченням жанрових аспектів вербальних ко-
мунікацій суспільства і здатні пролити світло
на закономірності функціонування жанрів у
сучасному соціокомунікаційному просторі.
Незаперечне теоретико-методологічне
значення для дослідників соціокомунікацій-
ної жанрології мають сьогодні праці Н. Лу-
мана та Ю. Габермаса, автори яких заклали
основи підходу до суспільства як до системи
комунікацій, а також П. Бергера і Т. Лукмана,
які довели, що результатом соціальних ко-
мунікацій є взаєморозуміння.
Фундамент соціокомунікаційної жанроло-
гії закладено М. Бахтіним, Т. Лукманом, соці-
олінгвістичними і прагмалінгвістичними сту-
діями кінця ХХ – початку ХХІ ст. Водночас
існує необхідність актуалізації й узагальнен-
ня цих знань для визначення ролі жанру,
|
|
для деталізації та конкретизації його функ-
цій у вербальних комунікаціях суспільства.
ІІ. Постановка завдання
Метою статті стало узагальнення теоре-
тичних підходів до визначення функцій жан-
ру як інструменту соціальних комунікацій.
ІІІ. Результати
Безпосередній стосунок до жанрологічної
проблематики соціальних комунікацій мають
праці представників філологічної науки,
адже основною знаковою системою переда-
чі інформації в соціальних комунікаціях була
і залишається мова. Серед них першість
належить працям М. Бахтіна, який вважав,
що “мовленнєва воля мовця здійснюється
передусім у виборі певного мовленнєвого
жанру” [1, с. 257].
За визначенням М. Бахтіна, жанр – це
усталений тип тексту, об’єднаний єдиною
комунікативною функцією, а також подібни-
ми композиційними та стилістичними озна-
ками [1, с. 255]. Вибір жанру мовцем визна-
чається специфікою цієї сфери мовленнєво-
го спілкування, предметно-смисловими (те-
матичними) міркуваннями, конкретною си-
туацією мовленнєвого спілкування, персо-
нальним складом його учасників тощо [1,
с. 257].
Акцентуючи на комунікативній функції
мовленнєвого жанру, М. Бахтін розуміє її
реалізацію в широкому соціальному кон-
|
|
тексті, оскільки саме за допомогою жанрів,
на його переконання, люди навчаються ми-
слити та говорити, відповідно, розуміти один
одного, з їх же допомогою вони соціалізу-
ються.
Своєрідною відповіддю соціологічної нау-
ки на запропоновану М. Бахтіним концепцію
мовленнєвих жанрів стало вчення Т. Лук-
мана про комунікативні жанри. У ньому, спи-
раючись на бахтінське твердження про “вбу-
довування” мовленнєвих жанрів в різні сфе-
ри людської діяльності, Т. Лукман інтерпре-
тує жанри як зразки комунікації (тут і в по-
дальшому виділено нами. – Н.М.), що слу-
гують конструюванню соціальної реальності
[10; 14].
Разом із П. Бергером у праці “Соціальне
конструювання реальності” Т. Лукман стве-
рджує, що основу соціальних явищ станов-
лять соціальні та комунікативні практики, які
відтворюються і впливають своїми резуль-
татами на подальші дії соціальних акторів
[2]. Позбавити соціальних акторів необхід-
ності наново вирішувати питання, що зако-
номірно виникають у процесі соціального
комунікування, покликані комунікативні жан-
ри, які Т. Лукман визначає як “культурно-
історично громадські встановлені та фор-
малізовані рішення комунікативних про-
|
|
блем” [3, с. 83]. На його переконання, кому-
нікативні жанри також є відповідальними за
соціалізацію та соціальну інтеграцію індиві-
думів.
Не можна не погодитись із дослідниками,
які вважають, що “концепт “комунікативний
жанр” розміщений у галузі перетину теорій
інститутів та соціальних структур, з одного
боку, і лінгвістичних інтерпретацій комуніка-
тивних дій … з іншого” [3, c. 83]. Жанру як
мовній структурі, справедливо вважає ро-
сійська дослідниця О. Галанова, Т. Лукман
фактично надав статус “безпосередньої ос-
нови для передачі соціального знання, яка
перебуває у прямому взаємозв’язку із струк-
турами громадських інститутів” [3, с. 83].
Сьогодні першість у дослідженнях жан-
рового процессу в соціокомунікаційних прак-
тиках належить лінгвістиці і зокрема соціо-
та прагмалінгвістиці, що віддають перевагу
вивченню умов та учасників спілкування як
представників певного соціального інституту
чи соціальної групи, а жанри розглядають як
вербальні та невербальні засоби реалізації
комунікативних стратегій у практиці спілку-
вання та здійснення комунікантами впливу
один на одного.
Так, представник американської прикла-
дної лінгвістики Дж. Свейлес вважає, що
жанр відіграє роль посередника між індиві-
дом та суспільством [17]. Вчений пов’язує
жанр з дискурсивною практикою, яка є при-
йнятою в суспільстві і залежить від попере-
дньо оговорених і встановлених цілей та
соціальних механізмів, що їх регулюють.
У сучасних лінгвістичних дослідженнях
жанру також надається значення шаблону
або зразка соціальної комунікацій. Зокрема,
американська дослідниця К. Міллер у праці
“Жанр як соціальний акт” (1984) презентує
розуміння жанру як відтворюваної у по -
вторюваних риторичних ситуаціях дії,
залежної від ситуації та мотивів, інтенцій та
впливів [15].
Представниці прагматичної лінгвістики
В. Орліковські та Дж. Йєтс розглядають жанр
як соціально визнану , інституалізовану
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 122; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!