Тема 8. Кримінологічна характеристика насильницької злочинності та її запобігання
План
1. Поняття тяжких насильницьких злочинів і хуліганства.
2. Види злочинів, що входять до тяжкої насильницької злочинності.
3. Основні показники тяжкої насильницької злочинності і хуліганства.
4. Детермінація тяжкої насильницької злочинності і хуліганства.
5. Кримінологічна характеристика осіб, що вчиняють тяжкі насильницькі злочини та хуліганство.
6. Запобігання тяжким насильницьким злочинам і хуліганству.
! Терміни та поняття:
Насильство, насильницька злочинність, психічне насильство, тяжка насильницька злочинність, фізичне насильство, агресивність.
¨1.В сучасній українській кримінології кримінологічна характеристика та проблеми запобігання насильницької злочинності займає одне з провідних місць.
Під насильством у кримінальному праві традиційно розуміють, фізичний або психічний вплив однієї особи на іншу, який порушує право останньої на особисту недоторканність, з метою досягнення певного злочинного результату. Таким чином виокремлюють дві форми насильства: фізичне та психічне.
Фізичне насильство – протиправний фізичний вплив на фізичну сферу, тілесну недоторканість особи, яким спричинюється шкода останній;
Психічне насильств – погроза фізичним насильством або спричинення іншої шкоди (матеріальної, моральної, честі і гідності) особі, або близьким для неї людям.
Насильство характеризується наступними ознаками:
|
|
|
- насильство здійснюється проти або поза волею потерпілого;
- насильство пов’язане з фізичним або психічним впливом на потерпілого;
- застосування насильства може заподіяти шкоду потерпілому;
- умисний характер дій;
- насильство може бути як засобом досягнення мети, так і самою метою;
- насильство здійснюється проти або поза волею потерпілого;
- насильство пов’язане з фізичним або психічним впливом на потерпілого;
- застосування насильства може заподіяти шкоду потерпілому;
- умисний характер дій;
- насильство може бути як метою досягнення мети, так і засобом.
Мета з якою застосовується злочинне насильство може бути різною, як то: силою примусити до певної дії (бездіяльності); обмежити силою можливість вільної дії; здійснити розправу (помсту), у т.ч. із позбавленням життя; виставити особу у невигідному для неї (компрометуючому) вигляді; позбавити особу життя або завдати шкоди її здоров’ю як самоціль тощо [4, c. 68].
Розуміння ж насильницької злочинності є неоднозначним. Існує дві точки зору до визначення цієї категорії:
а) «широке розуміння» (Е. Побегайло, Н. Кузнєцова, В. Кудрявцев і В. Емінов) полягає у тому, що основою об'єднання злочинних діянь у кримінологічно-значущу групу (в тому числі насильницьких злочинів) можна вважати наступні 3 ознаки, критерії:
|
|
|
- спосіб дії злочинця (фізичне насильство або загроза його застосування)
- форма вини (тільки умисел). Тілесні ушкодження і навіть смерть потерпілого від необережних злочинів не пов'язані з поняттям насильства, оскільки злочинець не мав на меті їх настання. Тому вони не входять до складу насильницьких злочинів [4, c. 199].
- об'єкт посягання (тільки фізичний статус особистості: життя, здоров'я, статева свобода та недоторканість, тілесна недоторканність).
З цих позицій в число насильницьких злочинів, крім злочинів проти особистості, відносяться також грабежі, розбої, захоплення заручника, злочини терористичної спрямованості та інші злочини, які посягають поряд з іншими об'єктами на безпеку особистості.
б) «вузький підхід» до розуміння насильницької злочинності (А. Долгова, В. Лунєєв) полягає у тому, що найбільш адекватно кримінологічну суть злочину відображає мотивація (критерій розподілу злочинів на кримінологічні групи). Тому насильницька злочинність охоплює сукупність злочинів, при вчиненні яких насильство (а точніше, насильно-егоїстичне самоствердження) є елементом мотивації, а не тільки засобом досягнення будь-якої іншої мети (користь, політичні цілі тощо). З цих позицій грабіж, розбій, терористичні акти тощо до числа насильницьких злочинів не належать, тому що в них насильство носить інструментальний характер, тобто є засобом досягнення будь-якої іншої мети (так звана інструментальна агресія).
|
|
|
На наш погляд раціонально зерно міститься в обох підходах, тому пропонуємо під насильницькою злочинністюрозуміти сукупність злочинів, спрямованих як на конкретну особу, так і на невизначене коло осіб, які вчиняється умисно з використанням фізичного чи психічного насильства, яке може бути не тільки засобом досягнення мети, а і елементом мотивації.
Об’єктами посягання насильницьких злочинів можуть бути життя та здоров’я людини, честь та гідність особи, духовний розвиток, громадський порядок (у поєднанні зі здоров’ям людини), статева недоторканість і статева свобода тощо [4, c. 69].
Більшість насильницьких злочинів кульмінацією мають безпосередньо насильство, вчинивши яке, злочинець вважає, що досяг своєї мети. Мотивами цих злочинів можуть бути помста, ревнощі, заздрість, хуліганські спонукання, гіпертрофований статевий інстинкт, садистські нахили. Здебільшого в основі механізму злочинної поведінки виявляється агресивно-зневажливе, цинічне ставлення до особи, її життя, фізичного і психічного здоров’я, честі й гідності.
|
|
|
За ступенем суспільної небезпечності, тяжкості завданої шкоди насильницькі злочини займають особливе місце серед інших злочинних проявів. Вони посягають на основні людські цінності, є найбільш трагічними і засуджуваними з точки зору більшості громадян [2, c. 179].
Серед насильницьких злочинів також виокремлюють найбільш небезпечні посягання, так звані тяжкі насильницькі злочини: умисні вбивства, умисні тяжкі тілесні ушкодження, кваліфіковані зґвалтування та деякі інші діяння. Вони не вичерпують всієї повноти кримінологічної характеристики даної групи злочинів, але кількісно і особливо якісно зумовлюють її. [2, c. 32].
Віднесення до зазначеного різновиду злочинності вбивств, заподіяння шкоди здоров'ю, низки статевих злочинів (і перш за все зґвалтувань) не вимагає особливих пояснень: механізм злочинної поведінки у цих випадках пов'язаний з посяганням на життя, здоров'я, статеву свободу та статеву недоторканість особи. Деякі автори також відносять до групи насильницьких злочинів хуліганство, обґрунтовуючи це тим, що: 1) воно за вказаними вище ознаками дуже схоже з насильницькими злочинами, оскільки в багатьох випадках також пов'язано з посяганням на особистість; 2) схожа їх мотивація (насильницьке егоїстичне самоствердження), 3) ідентичний причинний комплекс та характеристика особистості злочинця. Крім того зазначається, що між хуліганством і тяжкими насильницькими злочинами існує кримінологічний баланс,тобто при послабленні запобігання хуліганству зростають тяжкі насильницькі злочини і навпаки при посилення заходів спрямованих на запобігання хуліганству зменшується насильницька злочинність. Дещо іншої позиції дотримується В. Голіна. Так, науковець визнає хуліганство специфічним видом злочинного насильства, але наполягає на істотних відмінностях в природі, мотивації, у різній патології особи злочинців, обставинах, які обумовлюють хуліганство та інші насильницькі злочини [3, c. 199].
2. До тяжких насильницьких злочинів відноситься широко коло злочинів, які полягають не тільки у застосуванні фізичного або психологічного насильства, але й орієнтовані на його застосування, а також злочини де насильство є кваліфікуючою ознакою:
- злочини проти основ національної безпеки України : посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК України), диверсія (ст. 113 КК України);
- злочини проти життя та здоров'я особи : умисне вбивство (ст. 115 КК України), доведення до самогубства (ч. 3 ст. 120 КК України), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України), катування (ч. 2 ст. 127 КК України);
- злочини проти волі, честі та гідності особи : незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ч. 3 ст. 146 КК України), захоплення заручників (ст. 147 КК України), торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 КК України), використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ч. 2 ст. 150-1 КК України);
- злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи : зґвалтування (ч. 2, 3, 4 ст. 152 КК України), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ч. 2,3 ст. 153 КК України);
- злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина : порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками (ч. 2 ст. 161 КК України);
- злочини проти власності : грабіж (ч. 2 ст. 186 КК України), розбій (ст. 187 КК України), вимагання (ч. 3 ст. 189 КК України);
- злочини у сфері господарської діяльності : протидія законній господарській діяльності (ч. 3 ст. 206 КК України);
- злочини проти громадської безпеки : бандитизм (ст. 257 КК України), терористичний акт (ст. 258 КК України), викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ч. 3 ст. 262 КК України);
- злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту : (угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ч. 2, 3 ст. 278 КК України), примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків (ч. 3 ст. 280 КК України), незаконне заволодіння транспортним засобом (ч. 2, 3 ст. 289 КК України);
- злочини проти громадського порядку та моральності : масові заворушення (ст. 294 КК України), хуліганство (ст. 296 КК України), сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ч. 2, 3, 4 ст. 303 КК України);
- злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення : викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ч. 2, 3 ст. 308 КК України), викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ч. 2, 3 ст. 312 КК України), викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням(ч. 3 ст. 313 КК України);
- злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів : погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ч. 3, 4 ст. 345 КК України), погроза або насильство щодо журналіста (ч. 3, 4 ст. 345-1 КК України), погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча (ч. 2, 3 ст. 346 КК України), умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу, працівника органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця (ч. 2 ст. 347 КК України), умисне знищення або пошкодження майна журналіста (ч. 2 ст. 347-1 КК України), посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 КК України), посягання на життя журналіста (ст. 348-1 КК України), захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (ст. 349 КК України), захоплення журналіста як заручника (ст. 349-1 КК України), погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350 КК України), примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (ч. 3 ст. 355 КК України);
- злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг : перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (ч. 2 ст. 365 КК України);
- злочини проти правосуддя : завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою (ч. 3 ст. 371 КК України), примушування давати показання (ч. 2 ст. 373 КК України), погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ч. 2 ст. 377 КК України), посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379 КК України), втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ч. 2 ст. 393 КК України), погроза або насильство щодо захисника чи представника особи (ч. 3 ст. 398 КК України), посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (ст. 400 КК України);
- злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини): опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків (ч. 2 ст. 404 КК України), погроза або насильство щодо начальника (ч. 2 ст. 405 КК України), порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ч. 3 ст. 406 КК України), викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ч. 4 ст. 410 КК України), перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (ч.2 ст. 426-1 КК України), злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні (ч. 2 ст. 431 КК України) насильство над населенням у районі воєнних дій (ст. 433 КК України);
- злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку: застосування зброї масового знищення (ст. 439 КК України), геноцид (ст. 442 КК України), посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443 КК України), злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист (ст. 444 КК України), піратство (ст. 446 КК України), найманство (ст. 447 КК України).
Крім того залежно від набору криміногенних явищ, а також структури і процесів, що лежать в основі міжособистісних криміногенних конфліктів І. М. Даньшиним та В. В. Голінасеред насильницьких злочинів виокремлюють:
- сімейно-побутові. Насильницькі злочини цієї групи традиційно виокремлюються за ознакою сфери їх вчинення – сімейно-побутових відносин. Головним типом мотиву цих злочинів є тривала побутова і сімейно-побутова конфліктність між злочинцем і жертвою;
- ситуаційні. Цю групу злочинів становлять ситуаційно-дозвільні вбивства і тяжкі тілесні ушкодження, основу яких, звичайно, складають одноразові сутички між злочинцем і потерпілим. До цієї групи можна віднести умисні вбивства і тілесні ушкодження, які вчиняються з хуліганських мотивів, деякі злочини з корисливих та інших мотивів, імпульсивні насильницькі злочини;
- ті, що заздалегідь плануються. Дана група злочинів є різноманітною за своїми мотивами та детермінуючими їх криміногенними факторами. До цієї групи злочинів належать: умисні вбивства і тяжкі тілесні ушкодження, заподіяні з корисливою метою; вчинені у зв’язку з виконанням потерпілим посадового або громадянського обов’язку; вчинені з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, а також поєднані із зґвалтуванням, помстою, ревнощами; подружні вбивства, вбивства на замовлення;
- патологічні. Цю групу злочинів становлять умисні вбивства і тілесні ушкодження, що вчиняються особами, які мають аномалії психіки, котрі не виключають їх осудності (хронічний алкоголізм, психопатія, залишкові явища черепно-мозкової травми, органічні захворювання центральної нервової системи, наркоманія, сексуальна патологія, хромосомні аномалії, деякі психічні захворювання, деякі акцентуації особи тощо).
3. У період з 2013 по 2016 роки тяжка насильницька злочинність складала у середньому 9% у структурі всієї злочинності в Україні.
У структурі тяжкої насильницької злочинності найпоширенішими є злочини проти власності (корисливо-насильницькі злочини), які складають 52% від всієї тяжкої насильницької злочинності. На другому місці злочини проти життя та здоров’я – 21%. Злочини проти громадського порядку й моральності складають 11%; злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів – 4%; злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг та злочини проти громадської безпеки – по 3%; злочини проти волі честі та гідності особи – 2%; злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності – 1%. Інші види злочинів у структурі тяжкої насильницької злочинності займають менше 1%.
Згідно офіційній статистиці за 2013-2016 рр. в Україні в середньому на рік обліковується 7970 умисних вбивств; умисних тяжких тілесних ушкоджень – 2694; зґвалтувань – 402; грабежів – 22724; розбоїв – 3485; хуліганства - 4845. У 2014 році відзначається спалах тяжких насильницьких злочинів проти основ національної безпеки, проти життя і здоров’я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти громадської безпеки, проти безпеки руху та експлуатації транспорту, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та журналістів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Це у значній мірі можна пояснити тим, що в цьому році відбувалася революція гідності, яка супроводжувалась зростанням кримінальної активності.
Загалом же протягом 2013-2016 рр. динаміка тяжкої насильницької злочинності тяжіє до зростання (у середньому з кожним періодом на 2%). При цьому можна відзначити зменшення рівня таких видів тяжких насильницьких злочинів, як: злочини проти життя та здоров’я (у середньому з кожним періодом на 2%), проти статевої свободи та статевої недоторканності (у середньому з кожним періодом на 10,2%), проти громадського порядку та моральності (у середньому з кожним періодом на 15%), у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг (у середньому з кожним періодом на 5,9%).
З використання вогнепальної, холодної зброї та вибухових речовин у середньому в період 2013-2016 рр. вчинено 3,5% вбивств, 4,2% тяжких тілесних ушкоджень, 9,8% грабежів від їх загальної кількості. Зменшилась кількість тяжких тілесних ушкоджень, грабежів вчинених з використанням вогнепальної та холодної зброї та умисних вбивств вчинених з використанням холодної зброї. При цьому спостерігається збільшення вмисних вбивств з використанням вогнепальної зброї (у середньому з кожним періодом на 10,7%).
Що ж стосується кваліфікованих складів умисних вбивств, то протягом 2013-2016 років спостерігаються наступні тенденції: у середньому с кожним роком зростає кількість умисних вбивств двох або більше осіб (на 6,4%), малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (на 25%), заручника або викраденої людини (на 71%), вчинених способом, небезпечним для життя багатьох осіб (на 126,4%), особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку (на 26%), вчинених на замовлення (на 19,7%), вчинених за попередньою змовою групою осіб (на 10,8%), вчинених особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком, передбачених статтями 116-118 КК України (на 145,7%). В той же час у середньому з кожним роком зменшується динаміка умисних вбивств вчинених з особливою жорстокістю (на 25,4%), з корисливих мотивів (на 6,4%), з хуліганських мотивів (на 9,1%), з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (на 14,5%), поєднаних із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (на 6,5%). Протягом 2013-2016 років було обліковано лише 1 умисне вбивство вчинене з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.
При оцінці рівня насильницьких злочинів необхідно враховувати великі розміри латентної злочинності, як прихованої, так і природної.
В. Голіна, описуючи географію даних злочинів і міста їх вчинення, зазначає, що серед областей України першість займають Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська та деякі інші області, де взагалі високий рівень загальнокримінальної злочинності; переважна частина тяжких насильницьких злочинів вчинюються місцевими мешканцями за місцем їх проживання. Крім того поширення тяжких насильницьких злочинів у містах і сільській місцевості має відмінність, але незначну. Влітку їх реєструється більше, ніж узимку [3, c. 199].
4. Особливістю причинної обумовленості тяжких насильницьких злочинів є наявність двох типів джерел детермінації: внутрішніх (по відношенню до особистості злочинця) та зовнішніх.
Зовнішні джерела детермінації – негативне соціальне оточення, негативний вплив різних соціальних чинників в процесі соціалізації (недоліки виховання, поганий приклад тощо). Зовнішні джерела проявляються у формі причин створення криміногенних якостей, факторів їх стійкості, умов, що ускладнюють правомірну поведінку і полегшують протиправну. Внутрішні імпульси до злочину – результат патологічних процесів у психіці, які не виключають осудності.
Сьогодні до основних криміногенним детермінант тяжкої насильницької злочинності кримінологи відносять:
- посилення масштабів і ступеня соціальної конфліктності в суспільстві у зв'язку з різкою диференціацією населення, втрата особистої перспективи, матеріальні і житлові проблеми провокують на агресивне розвантаження;
- корінна переоцінка колишніх цінностей і моральних норм, знецінення в масовій свідомості людської особистості і все більше визнання культу грошей;
- недоліки сімейного виховання: приклади насильства і грубості; нездатність сім'ї перешкодити формуванню негативних якостей у дитини під впливом інших детермінант; нездатність батьків скорегувати розвиток особистості, виправити її, переконати, сформувати позитивні якості;
- недоліки шкільного виховання: діти, які не здатні сприйняти стандартну програму, відстають у навчанні, починають прогулювати заняття, озлобляються на однокласників, кидають школу - і суспільство втрачає канал соціального контролю; багато шкільних функціонерів розглядають головним завданням школи передачу дітям певної суми знань. Формування особистості, розвиток індивідуальної культури дитини, корекція і компенсація вад сімейного виховання при такому підході або відходять на задній план, або взагалі втрачаються з уваги; деградація соціальної структури, недофінансування освітньої галузі призводять до того, що найбільш здібні педагоги йдуть в приватні навчальні заклади, а ті педагоги, що залишаються державних закладах освіти не мають ні достатнього матеріального забезпечення, ні відповідного стимулювання.
- нерозвиненість сфери дозвілля;
- алкоголізація і наркотизація населення, збільшується в структурі населення кількість осіб з аномаліями в психіці (1/3 вбивць мають патології в психіці, особливо неповнолітні, насильники і рецидивісти);
- недостатні заходи по боротьбі з незаконним обігом зброї;
- недоліки в охороні громадського порядку - вулична насильницька злочинність;
- неефективне функціонування правоохоронної системи, яка демонструє безсилля закону і продукує досвід безкарних правопорушень і злочинів;
- недоліки ранньої профілактики насильницьких злочинів (в першу чергу сімейно-побутові конфлікти);
- роль жертви, недоліки віктимологічної профілактики злочинів;
- непродумана інформаційна політика;
- негативна роль засобів масової інформації;
- відсутність нормально функціонуючої мережі органів виявлення і блокування осіб з патологією психіки, генеруючої схильність до насильства.
- кримінальна самодетермінація - розвиток представниками злочинного світу схильності до насильства у молоді.
Головною ж суб'єктивною причиною тяжких насильницьких злочинів прийнято вважати агресивність. До розуміння сутності і походження агресії в науковій літературі існує 2 полярних підходи. Згідно першого агресивність є вродженою, біологічно доцільною і генетично притаманною людині якістю. Прихильники цього підходу визначають агресивність як одну з базисних функцій, невід'ємну властивість глибинних шарів нашої психіки, що визначає здатність людини до цілеспрямованих дій. У зв'язку з цим виділяють конструктивну і деструктивну агресію. Конструктивна агресія позитивна, допомагає протистояти шкідливим для людини впливам, долати життєві труднощі, зумовлює творчу активність особистості, допомагає досягати успіху, тому вона є корисною і соціально-адаптивної. Будь-яка особистість повинна мати цю якість (розвинена агресія повинна бути у військовослужбовців, спортсменів). Деструктивна агресія негативна, носить руйнівний характер, призводить до асоціальних вчинків, в тому числі злочинної поведінки. У деяких агресія явно виражена, у інших - прихована і вимагає для свого прояву певних ситуацій.
Згідно другого підходу агресивність – це результат соціалізації, а не вроджена якість, агресивність суперечить сутності людей. Агресивність - це особистісна позиція, яка полягає в наданні переваги використанню насильницьких засобів для вирішення своїх проблем. Формуванню агресивних якостей у суб'єкта сприяють фактори мікро- (внутрісімейний конфлікт, навчання насильству, жорстоке поводження з дітьми) і макросередовища (зміна системи цінностей в суспільстві, поглиблення соціальної диференціації населення)
Однак обидва підходи виходять з того, що причини тяжкої насильницької злочинності носять соціальний характер. Відповідно до першого підходу - причини насильницької злочинності полягають в тому, що суспільству не вдалося сформувати правової тонус агресії, прищепити певні рамки, духовні якості особистості, тобто причина - брак соціалізації. Відповідно до другого підходу - сама агресивність - результат соціалізації.
Існує кілька концепцій пояснення появи агресії.
Альфред Абель. Він вважає причиною агресивності комплекс неповноцінності. Комплекс неповноцінності - це особлива форма світовідчуття і поведінки окремих людей. Це стійка впевненість людини у власній неповноцінності як особистості. Формується це якість ще в ранньому дитинстві. У дитинстві будь-яка дитина відчуває свою неповноцінність. У деяких це відчуття проходить з віком, а у інших через несприятливі зовнішні умови це почуття залишається досить довго. Поступово воно витісняється в несвідоме. Така людина не впевнена в собі, соціально непристосована, завжди звинувачує в своїх невдачах інших. Комплекс неповноцінності - завжди перехід в комплекс переваги, комплекс влади. Почуття ущербності завжди веде до пошуку шляхів вирішення. Така людина прагне до самоствердження за будь-яку ціну, прагне піднятися над оточуючими, підпорядкувати їх собі. Виникає жага до влади.
Фрустраційна теорія. Джон Доллард. Агресивна поведінка зумовлена особливим станом психіки людини, що виникає внаслідок непереборних перешкод на шляху до досягнення її цілей і планів. Фрустрація - конфліктний, емоційний стан, який виникає внаслідок катастрофи планів, переживання великої невдачі. Фрустрація є причиною агресивних посягань людини, як на джерело фрустрації, так і на інші об'єкти, непричетні до виникнення фрустрації. В останньому випадку відбувається зміщення агресії на людей, які не причетні до проблем цієї людини. Винний за допомогою насильства над ними знімає психологічну напруги.
Теорія соціального навчання. Альберт Бандура. Агресія є результатом навчання за допомогою спостереження. Агресивну манеру поведінки ми засвоюємо за допомогою спостереження за оточуючими і відзначаючи наслідки цих дій. Спостереження за людьми і власний досвід говорить нам, що агресія іноді приносить нам певну вигоду, тому людина приймає таку модель поведінки.
5. Соціально-демографічні ознаки особи тяжкого насильницького злочинця. Згідно Єдиного звіту про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення за 2016 рік особи, які вчинили тяжкі насильницькі злочини, частіше знаходяться у віці 18-28 років (43%), 29-39 (33%). При цьому частіше умисні вбивства (32%), тяжкі тілесні ушкодження (34%), зґвалтування (41%), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (38%), створення злочинної організації (50%) вчиняють особи у віці 29-39 років.
Переважна більшість тяжких насильницьких злочинів вчиняється чоловіками – 94%. З осіб, які вчинили умисне вбивство - 9%, умисне тяжке тілесне ушкодження – 13%, зґвалтування – 0,6%, грабіж - 5%, розбій – 4%, хуліганство – 6% жінки. З осіб, які вчинили умисне вбивство 9%, умисне тяжке тілесне ушкодження – 13%, зґвалтування – 0,6%, грабіж - 5%, розбій – 4%, хуліганство – 6% жінки.
Більшість тяжких насильницьких злочинів вчиняється особами з повною загальною середньою або базовою загальною середньою освітою – 66%. З осіб, які вчинили умисне вбивство - 63%, умисне тяжке тілесне ушкодження – 65%, зґвалтування – 73%, грабіж - 72%, розбій – 69%, хуліганство – 58% мали повну загальну середню або базову загальну середню освіту.
Переважна більшість тяжких насильницьких злочинів вчиняється громадянами України – 98%.
За соціально-рольовими ознакамиособи, які вчиняють кваліфіковані вбивства, здебільшого не мають сім’ї, серед осіб, засуджених за тяжкі тілесні ушкодження, майже 50% неодружених. Значна частина злочинців розлучена.11% осіб, які вчинили тяжкі насильницькі злочини були учнями або студентами навчальних закладів; 69% були працездатними, які не працювали і не навчались. Серед осіб, які вчинили умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування 3% були учнями або студентами. Серед осіб, які вчинили грабіж, розбій, хуліганство учнями або студентами були – 6-8% осіб. Не працювали і не навчались з тих, хто вчинив умисне вбивство, тяжке тілесне ушкодження - 66%, зґвалтування, грабіж, розбій – 74-77% осіб. З тих осіб хто вчинив хуліганство ніде не навчались і не працювали 58% осіб. 27% осіб, які вчинили тяжкі насильницькі злочини перебували у стані алкогольного сп’яніння і ще 0,4% у стані наркотичного сп’яніння. У стані алкогольного та/або наркотичного сп’яніння перебували 54% осіб, які вчинили умисних вбивств, 52% осіб, які вчинили тяжкі тілесні ушкодження, 55% осіб, які вчинили зґвалтування, 18% осіб, які вчинили грабежі, 23% осіб, які вчинили розбої та 41% осіб, які вчинили хуліганство. Такі особи зловживають спиртними напоями, негативно себе поводять, не мають будь-якої професії, постійно створюють криміногенні ситуації. 40% - група робітників і працівників сільського господарства, працівники некваліфікованої праці.
Кримінально-правові ознаки. Серед заздалегідь замислених, спланованих і підготовлених убивств і тяжких тілесних ушкоджень переважно 55% вчиняються у робочі дні тижня, у вечірній – з 18 до 24 години або нічний чи вранішній час – з 0 до 6 годин (25 %).
24% осіб, які вчинили тяжкі насильницькі злочини діяли у складі групи. 12% осіб, які вчинили умисне вбивство діяли у складі групи. У складі групи діяли 6% осіб, які вчинили тяжкі тілесні ушкодження; 8% які вчинили зґвалтування, 21% осіб, які вчинили грабежі, 44% осіб, які вчинили розбої та 31% осіб, які вчинили хуліганство. Переважна більшість заздалегідь замислених убивств вчиняється злочинцями-одинаками.
37% тяжких насильницьких злочинів вчинено особами, які раніше вчиняли кримінальні правопорушення. З осіб, які вчинили умисно вбивство, раніше вчиняли кримінальні правопорушення 28%; з осіб, які вчинили умисне тяжке тілесне ушкодження - 27%; з осіб, які вчинили зґвалтування – 41%, з осіб, які вчинили грабіж – 51%, з осіб, які вчинили розбій – 46%; з осіб, які вчинили хуліганство – 19%.
Серед засобів вчинення злочинівздебільшого використовують вогнепальну зброю, вибухові речовини, однак нерідко (25%) і колючо-ріжучі предмети. Дещо іншою є диференціація знарядь вчинення вбивств на замовлення. Тут значно переважає (75%) автоматична та напівавтоматична зброя, а застосування вибухівки і холодної зброї є помітно рідшим (по 10%). Помітно зростає використання при вчиненні замовлених убивств авто-, мототранспорту: як під час руху останнього в момент ураження жертви, так і для швидкого залишення місця події
Морально-психологічні риси: імпульсивність, психопатичність, примітивність потреб, різні психічні аномалії, які мають соціальне і біопсихологічне походження. Так, за даними судово-психіатричних експертиз у кримінальних справах, більше як третина злочинців-убивць мали травми голови, наслідком чого стали відхилення психіки (агресивність, мстивість, надмірна підозрілість, грубість, брутальність тощо). Не виключено, що ці явища мають своїм джерелом хронічний алкоголізм, наркотизм, а також неодноразову судимість тощо.
Мотиви злочинів: майже 50 % потерпілих при вбивствах без обтяжуючих обставин – це подружжя, у тому числі колишні, особи, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах. Таке не є характерним для кваліфікованих видів убивств, хоча й тут кожний шостий потерпілий – подружжя або розлучені. Основна маса потерпілих припадає на осіб, знайомих із злочинцем (спільна робота, місце проживання і проведення дозвілля). Часто їх соціальний стан і морально-психологічні риси збігаються із рисами злочинців. Однак ці риси різняться, якщо жертвами злочинів стають інші категорії населення (підприємці, бізнесмени, заможні громадяни, пенсіонери тощо). Серед, мотивів насильницьких злочинів проти волі, честі та гідності особиголовне місце займає користь. Стосовно незаконного позбавлення волі або викрадення людини мотивами також можуть виступати особисті неприязні відносини, помста, отримання необхідної для злочинців інформації тощо. Захоплення заручників супроводжується ще і специфічними цілями: втеча з місць позбавлення волі або звільнення особи з місць позбавлення волі; виїзд за кордон; прагнення вплинути на рішення посадовця органу виконавчої влади, правоохоронного органу, суду тощо.
Типи насильницьких злочинців у залежності від спрямованості особи та конкретної життєвої ситуації:
- випадкові,дії яких представляють неадекватну реакцію на конфлікт, що раптово виник або пов’язані з разовим попаданням в обстановку інтенсивного групового тиску (наприклад, п’яна сварка після спільної випивки);
- що замикаються на конфлікті,дії яких зазвичай завершують наростаючий (що триває) конфлікт у родині, побутовому оточенні;
- негативно орієнтовані,дії яких пов’язані з відносно розвиненими негативними орієнтаціями, з наявністю попереднього досвіду протиправної діяльності;
- злісні, чиї навмисні злочинні дії в значній мірі втрачають ситуаційний характер;
- звичні,раніше неодноразово брали участь у ліквідації міжнаціональних або інших конфліктів, вчиняють злочини під впливом звички до насильницького поведінки;
- професійні: професійні кілери, які вчиняють замовлені насильницькі злочини [4, c. 89].
6. Система запобігання тяжким насильницьким злочинам вимагає концептуального підходу. Концепція повинна включати правові, загальносоціальні і кримінологічні заходи впливу на тяжку насильницьку злочинність.
Правові заходи. Деякі законодавчі ініціативи спрямовані не на нейтралізацію причин насильницької злочинності, а на її наслідки. Держава в особі своїх органів має діяти іншими способами. Зокрема, розробка і проголошення державою своїх основних моральних принципів, цінностей і правових норм, активне впровадження їх у свідомість населення засобами масової інформації, творами літератури і мистецтва.
Загальносоціальні заходи. Інформаційне вплив. Зростання тяжкої насильницької злочинності відзначається на тлі поширення професійними і організованими злочинцями своїх поглядів і психології: в засобах масової інформації, в літературі, де часто обговорюється думка про благородство «злодіїв в законі», моральних принципів і норм поведінки, що діють в їх середовищі, їх безкорисливість і навіть людинолюбство (допомога незаможним, престарілим, молоді). Для подолання цього негативного впливу необхідно обмежити демонстрацію фільмів та передач, які відкрито демонструють насильство, жорстокість, зневагу до загальнолюдських цінностей і життя людини взагалі.
Морально-етичні заходи. Стосовно запобігання злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканності особи велике значення має вдосконалення морально-статевого виховання, перш за все в сім'ї. Статевовікове виховання повинно бути спрямоване на ознайомлення дітей із статевими відмінностями, а не асексуальність (залякування і покарання при перших же натяках на сексуальні прояви). Необхідно також прищеплення дитині навичок спілкування з однолітками, в тому числі і гетеросексуального. Під навичками гетеросексуального спілкування розуміється комплекс засобів і методів реалізації взаємовідносин з особами протилежної статі. Дуже важливо виключити доступ дітей і підлітків до порнографічних видань.
Основними заходами запобігання хуліганству вважається робота з особами, які належать до так званої групи ризику. До цієї групи входять:
- особи, які тривалий час не мають постійних джерел доходу, неповнолітні і молодь 18-24 років, які не вчаться і не працюють;
- раніше судимі, ведуть аморальний або протиправний спосіб життя (які вчиняють дрібне хуліганство, зловживають алкоголем);
- особи без постійного місця проживання, які займаються бродяжництвом та жебрацтвом.
Організація додаткової зайнятості. В процесі праці молоді люди отримують найбільш відповідні дійсності уявлення про життєву ситуацію в суспільстві. Їм надається реальна можливість оцінити прийнятний спосіб підвищення свого добробуту, задоволення своїх потреб шляхом докладання своїх зусиль, а не за чужий рахунок злочинним шляхом. При реалізації цього напрямку головним завданням школи є формування почуття відповідальності в учнів і розвитку соціально корисних якостей. Педагогічний колектив повинен твердо знати причину тих чи інших негативних обставин в поведінці школяра. Часто відбувається самоусунення особистості з колективу, виникає проблема нерозуміння, дефіцит самоствердження, і, в підсумку, людина змінює референтну групу.
Кримінологічні заходи. Одним з напрямків боротьби є комплексна профілактика суспільно небезпечних дій і реабілітація осіб з різними психічними розладами, в тому числі з порушенням сексуальної поведінки, що мають соціально небезпечні риси особистості. Попередження сексуальних та інших посягань має здійснюватися шляхом:
- забезпечення принципу невідворотності покарання за вчинення даного злочину;
- підвищення рівня обізнаності населення про соціальні наслідки таких злочинів, про типові ситуації, коли такі злочини найбільш вірогідні,
- формування у населення систематизованого зводу знань про прийоми та засоби забезпечення безпеки. Широка пропаганда цих відомостей дозволить громадянам уникати криміногенних ситуацій або виходити з них з найменшим збитком.
s Контрольні питання:
1. Що таке насильство і які його види вам відомі?
2. Яка структура та динаміка насильницьких злочинів?
3. У чому полягають особливості особистості насильницького злочинця?
4. Які основні причини і умови насильницьких злочинів?
5. Які елементи необхідно включати в систему попередження насильницьких злочинів і хуліганства?
? Тестові завдання:
1. Які злочини (з нижче перерахованих) не входять в структуру тяжкої насильницької злочинності?
а) умисне вбивство;
б) вступ у статевий зв’язок з особою, яка не досягла статевої зрілості;
б) терористичний акт;
г) умисне тяжке тілесне ушкодження;
2. Насильницька злочинність - це:
а) форма соціальної патології, яка володіє високим ступенем суспільної небезпеки і виражається в постійному відтворенні заборонених кримінальним законом екстремальних поведінкових актів фізичного насильства над особистістю;
б) сукупність насильницько-корисливих посягань на чуже майно, життя і здоров'я громадян;
в) сукупність злочинів, які з зовнішньої сторони виражають форму соціально-екстремальної поведінки фізичних осіб.
г) сукупність злочинів, спрямованих як на конкретну особу, так і на невизначене коло осіб, які вчиняється умисно з використанням фізичного чи психічного насильства, яке може бути не тільки засобом досягнення мети, а і елементом мотивації
3. За характером спрямованості особи та конкретної життєвої ситуації виокремлюють такі типи насильницьких злочинців:
а) зі стійко вираженою агресивно-насильницької антигромадської спрямованістю; без вираженої насильницької спрямованості; ситуаційні, випадкові злочинці;
б) з стійко вираженою агресивно-насильницької спрямованістю; ситуаційні, випадкові злочинці;
в) злочинці з насильницької спрямованості; ситуаційні, випадкові злочинці.
г)випадкові; що замикаються на конфлікті; негативно орієнтовані; злісні; звичні,професійні.
4. Більшість осіб, які вчинили тяжкі насильницькі злочини мають освіту:
а) повну вищу і базову вищу;
б) професійно технічну;
в) повну загальну середню та базову загальну середню;
г) початкову загальну або не мають освіти;
5. Переважну більшість тяжких насильницьких злочинів в Україні вчинено:
а) громадянами України;
б) іноземними громадянами;
в) особами без громадянства;
г) нелегальними мігрантами та біженцями.
& Додаткова література
1. Блага А. Б. Насильство в сім’ї (кримінологічний аналіз і запобігання): монографія / А. Б. Блага. – Х. : ФО-П Макаренко, 2014. – 360 с.
2. Воскресенська І. В. Захист статевої свободи та статевої недоторканності особи: міжнародно-правовий аспект / І. В. Воскресенська // Право.ua. – 2015. – № 1. – С. 182–189.
3. Голіна В. В. Кримінологія: Загальна та Особлива частини. Підручник / В. В. Голіна, Б. М. Головкін, М. Ю. Валуйська, О. В. Лисодєд та ін.; за ред. В. В. Голіни і Б. М. Головкіна. – Х. : Право, 2014 – 513 с.
4. Гордієнко В. О. Стан наукової розробленості протидії злочинам проти власності, що вчиняються радикально налаштованими особами / В. О. Гордієнко // Форум права. – 2015. – № 5. – С. 60–65. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.
5. Гришко А. А. Організація роботи підрозділів ОВС, що здійснюють профілактичну роботу серед дітей, у сфері протидії жорстокому поводженню з дітьми та насильству в сім’ї : методичний посібник / А. А. Гришко, Т. В. Журавель, О. О. Кочемировська; за ред. Т. В. Журавель, О. О. Кочемировської. – К. : ТОВ “ВПК “ОБНОВА”, 2012. – 146 с.
6. Джужа А. О. Кримінально-правові та кримінологічні засади запобігання злочинам проти статевої недоторканності дитини] : монографія / А. О. Джужа; Нац. акад. внутр. справ. - К. : [б. в.], 2013. - 193 с.
7. Євтєєва Д. П. Кримінально-правова характеристика зловживання опікунськими правами : соціальна обумовленість та склад злочину : монографія / Д. П. Євтєєва. – Х. : Право, 2015. – 264 с.
8. Ильяшенко А. Н. Противодействие сексуальной насильственной преступности в семье / А. Н. Ильяшенко, К. В. Самойленко, А. Г. Сапрунов, А. С. Палазян. – Краснодар : Краснодарский университет МВД России, 2015. – 170 с.
9. Кваша О. О. Виконавець злочину у структурі співучасті. Монографія / О. О. Кваша, Д. М. Харко. – К. : НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2015. – 224 с.
10. Клочко А. М. Розбійні напади на банківські установи: кримінологічна характеристика та запобігання : монографія / А. М. Клочко, В. А. Мисливий. – Суми : Сумський державний університет, 2014. – 253 с.
11. Наконечна Л. А. Вказівка на насильство у КК України / Л. А. Наконечна // Держава і право в умовах глобалізації: реалії і перспективи : матеріали міжнародної науково-практичної конференції 6–7 лютого. – Дніпропетровськ, 2015. – С. 75–76.
12. Наконечна Л. А. Насильство як наскрізне кримінально-правове поняття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Наконечна Л. А. – Львів, 2016. – 21 с.
13. Наконечна Л. А. Співвідношення понять «насильство», «примушування», «напад» / Л. А. Наконечна // Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання суспільних відносин: матеріали міжнародної науково-практичної конференції 21–22 лютого. – Харків, 2014. – С. 108–110.
14. Храмцов О. М. Кримінально-правове та кримінологічне забезпечення охорони особи від насильства : монографія / О. М. Храмцов. – Харків : НікаНова, 2015. – 472 с.
15. Храмцов О. М. Насильство в грабежі (проблеми кримінально-правової оцінки) / О. М. Храмцов // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Право. – 2014. – № 1137, вип. 18. – С. 156-158. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhIPR_2014_1137_18_42.
16. Храмцов А. Н. Насилие в преступлениях против собственности по уголовному законодательству Украины (проблемы квалификации) / А. Н. Храмцов // Закон и жизнь – 2014. – № 9/2 – С. 190–193.
17. Храмцов А. Н. Мотивация насильственных преступлений (уголовно-правовой и криминологический аспект) / А. Н. Храмцов // Закон и жизнь – 2014. – №8/3 – С. 158–161.
18. Храмцов О. В. Щодо методологічних засад дослідження кримінального насильства / О. В. Храмцов // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Право». – 2015 – №1151, вип. 19. – Режим доступу : http://periodicals.karazin.ua/law/article/view/5706/5260.
19. Шалгунова С. А. Особа насильницького злочинця : монограф. – 2-е вид., доп. і перероб. / Шалгунова С. А. – Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2012. – 548 с.
20. Якимова С. В. Поняття та кримінологічна характеристика «сексуальних злочинів» / С. В. Якимова // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Юридичні науки. – 2014. – № 807. – С. 159-165. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn_2014_807_30.
Дата добавления: 2019-07-17; просмотров: 954; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!