Тема 10. Організована злочинність та заходи боротьби з нею
План
1. Поняття організованої злочинності.
2. Злочинна організація, її ознаки.
3. Основні показники організованої злочинності.
4. Види вітчизняної організованої злочинності.
5. Причини та умови організованої злочинності.
6. Кримінологічна характеристика особи учасника організованої злочинності.
7. Попередження організованої злочинності.
! Терміни та поняття:
Організована злочинність; злочинна організація; корупція; корумпована посадова особа; міжрегіональні злочинні зв'язки; організовані злочинні угрупування; рекет; керівник організованої групи; сфери впливу; гемблінг.
¨1. Організованою злочинністю називають сукупність злочинів, які вчиняються учасниками стійких, жорстко структурованих і планомірно діючих злочинних структур (груп, спільнот, асоціацій) для отримання прибутку зі злочинного бізнесу на певній території або в певній сфері, взятої ними під контроль.
У кримінології виділяють три основні ознаки організованої злочинності.
Перша ознака організованої злочинності – наявність об'єднання осіб для систематичного заняття злочинами з вираженою ієрархією, суворою дисципліною і стійкою системою кримінальних традицій.
Рівень організованої злочинності умовно ділиться на примітивний, середній і високий. Примітивний менш небезпечний, тому що носить локальний характер і не має зв'язку з чиновниками органів влади і управління. Середній і високий рівні схожі. Для них характерні такі ознаки:
|
|
|
- між керівником і виконавцем існують проміжні ланки;
- наявність підрозділів спеціалізуються на різних видах діяльності;
- зв'язки з чиновниками органів влади і управління;
- для високого рівня – організація відносин між різними групами і координація дій.
Друга ознака організованої злочинності - економічна. Головна мета систематичного порушення закону – збагачення, накопичення капіталу, із чим нерозривно пов'язана діяльність по легалізації капіталів отриманих злочинним шляхом (відмивання грошей).
Третя ознака організованої злочинності – корупція. До обов'язкових ознак організованих злочинних груп відносять такі:
- стійкість і тривалість існування;
- розмежування функцій між учасниками;
- ієрархічність;
- спеціалізація діяльності;
- мета – максимальний прибуток у мінімальний термін;
- специфічне соціальне "страхування" членів групи;
- заходи безпеки;
- жорстка дисципліна (аж до вбивства тих, хто не підкорюється наказам).
Виходячи з соціально-філософського визначення організованої злочинності, її структуру можна представити в наступному вигляді:
ЗО – злочинна організація.
|
|
|
Формулюючи визначення організованої злочинності, вітчизняні і зарубіжні кримінології одностайно підкреслюють такі її характеристики, як:
а) стійкість, систематичність і тривалість;
б) ретельне планування злочинної діяльності;
в) поділ праці, диференціація на керівників і виконавців - фахівців різного профілю;
г) створення грошових страхових запасів ("общаків"), які використовуються для потреб злочинної організації. Таким чином, категорія організованої злочинності має не тільки правове, а й етичне, релігійне, культурологічне, антропологічне, соціально-філософське (найбільш загальне) і навіть синергетичне розуміння (синергетика - наука про самоорганізацію, про хаос і порядку).
Особлива суспільна небезпечність організованої злочинності полягає у тому, що вона може діяти на території декількох держав. Транснаціональні злочинні організації – це такі організації, які вчиняють злочини на території двох чи більше держав.
2. Види організованих злочинних формувань, передбачені Кримінальним кодексом України:
· Організована група (ОГ) – стійке об’єднання трьох або більше осіб, які попередньо зорганізувалися для вчинення злочину (злочинів), об’єднаних єдиним планом, з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи
|
|
|
Ознаки:
Ø наявність декількох осіб (трьох або більше);
Ø попередня їх зорганізованість у спільне об’єднання для готування або вчинення злочину (злочинів);
Ø стійкість;
Ø обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом;
Ø об’єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану.
· Злочинна організація (ЗО)– стійке ієрархічне об’єднання декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів.
Ознаки:
Ø стійкість;
Ø ієрархічність;
Ø наявність декількох осіб (трьох і більше);
Ø зорганізованість членів або структурних складових за попередньою змовою для спільної діяльності, метою якої є:
- безпосереднє вчинення ними тяжких та особливо тяжких злочинів
- керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб
- забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп
|
|
|
· Банда – організована озброєна злочинна група, яка створюється з метою нападу на юридичних або фізичних осіб.
Ознаки:
Ø стійкість;
Ø ієрархічність;
Ø наявність декількох осіб (трьох або більше);
Ø озброєність;
Ø попередня зорганізованість членів або структурних частин для спільної діяльності з метою:
- нападу на підприємства, установи , організації;
- нападу на окремих громадян.
· Воєнізоване формування – організації, яким крім загальних ознак злочинної організації, також притаманні наступні ознаки:
Ø вони схожі на передбачені законами України, військові формування, але їх створення законодавчо не передбачене;
Ø мають організаційну структуру військового типу, що характеризується наявністю єдиного керівництва, підлеглості, дисципліни;
Ø воєнізований характер задач і методів, які ставляться перед такою організацією, та засобів, що нею використовуються.
· Озброєне формування – воєнізована група, яка характеризується наступною специфічною (крім загальних ознак злочинної організації і воєнізованого формування) рисою: незаконно має на озброєнні придатне для використання вогнепальну, вибухову чи іншого виду зброю.
Провідну роль в організованій злочинності як діяльності відіграє суб'єкт ЗО. До його правових характеристик можна додати соціально-філософські: 1) орієнтація на цінності, протилежні нормальному суспільству та культурі, тобто не так на істину, добро, красу, любов, а на їх протилежності – брехня, зло, ненависть, відповідно і творчість в ЗО не позитивна, а негативна, що веде до руйнування нормального суспільства: 2) відповідні деградаційні норми поведінки, аморальна система заохочень і покарання; 3) використання недоліків, прогалин, протиріч в економіці, соціальній структурі, в законодавстві, в психіці людей, тобто орієнтація не на світлі, а на темні сторони буття, в чому проявляється бездуховна, агресивна і водночас паразитична природа злочинності взагалі, 4) створення власної, кримінальної бюрократії, політичної та економічної еліти, засобів масової інформації, тобто власної злочинної держави (з усіма її атрибутами). Спочатку елементи мафіозної держави приховані, змішані з нормальною державою (за рахунок корупції чиновників і звичайних службовців), а потім прагнуть витіснити останню, захопити владу в країні в цілому [4, c. 300–302].
3. Кримінологічна характеристика сучасного стану організованої злочинності в Україні (рівень, структура, динаміка), складена на базі офіційних даних Генеральної прокуратури України, має свої суттєві обмеження. Слід мати на увазі, що організована злочинність характеризується високою латентністю. Отже, в першу чергу, нижченаведені статистичні дані свідчать про активність правоохоронних органів у виявленні законспірованої, замаскованої злочинної діяльності, якою займались члени ОГ і ЗО.
Аналіз динаміки організованої злочинності дозволяє виокремити два періоди в її розвитку: з 1991 по 1999 рр. кількість виявлених організованих злочинних угруповань, а також осіб, які вчинили злочини у їх складі, постійно зростала і становила у 1999 р. відповідно 1166 груп і 4673 осіб. Другий період (з 2000 р.) характеризується стійкою тенденцією до зниження загального числа виявлених ОГ і ЗО, кількості вчинюваних ними злочинів, а також чисельності осіб, які брали участь у злочинах. Така тенденція може частково пояснена тим, що тільки у чинному КК України 2001 р. були чітко визначені поняття «організована група» і «злочинна організація». До того часу правоохоронні органи не мали чітких критеріїв відокремлення організованих злочинних груп від звичайної групової злочинності, а, отже, широко трактували цей термін. Багато із виявлених злочинних угруповань нараховували у своєму складі тільки 2 особи. Можна сказати, що, у першу чергу, виявлялись найбільш очевидні злочини.
Щодо останніх років, то діяльність правоохоронних органів була вкрай неефективна, оскільки керівні посади почали займати люди, які були лояльні до минулого президента або членів його сім’ї, тому професійні якості не грали ніякої ролі. Так само підбирались кадри по всій вертикалі управління правоохоронними органами. Створена система збирання хабарів від нижньої до верхньої ланки працівників різних правоохоронних органів часто унеможливлювала навіть порушення кримінальної справи проти рядових учасників ОГ і ЗО, не кажучи про організаторів.
За експертними оцінками, до кримінальних відносин з організованими злочинними об’єднаннями залучаються тисячі окремих підприємств і комерційних структур. Але згідно з офіційною статистикою в структурі злочинів, учинених ОГ і ЗО, переважають злочини загальнокримінальної спрямованості: крадіжка, грабіж, розбій, злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів. Питома вага злочинів, вчинених у складі ОГ і ЗО, складає 0,7% від усіх злочинів, зареєстрованих в Україні. Тільки половина від усіх осіб, які вчинили злочини у складі ОГ і ЗО, засуджуються по позбавлення волі.
Згідно досліджень кримінологів, найбільш типовими злочинами, що вчинюються ОГ і ЗО в Україні, є незаконна приватизація державного, комунального майна, торгівля людьми, контрабанда, фіктивне підприємництво, незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів, злочини у кредитно-фінансовій, банківській системах і зовнішньоекономічній діяльності, злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом тощо. Злочинні спільноти задіяні у масовому розкраданні продукції, сировини, обладнання та іншого майна державних підприємств, бюджетних коштів шляхом незаконного відшкодування податку на додану вартість, протиправному захопленні чужої власності, поєднаному з використанням протизаконних судових рішень та корупції у правоохоронних органах (рейдерство).
Організовані злочинні угруповання не можуть існувати без широкої корупції представників державних, господарських, контролюючих органів. Однак питома вага виявлених ОГ і ЗО з корумпованими зв’язками в останні 5 років коливається від 3 до 7 %.
Можна дійти висновку, що робота спеціальних суб’єктів протидії організованій злочинності спрямована на викриття найбільш очевидних злочинів і найменш законспірованої діяльності, яка потім і відображається у статистичній звітності [3, c. 385 – 389].
4. Основні види злочинної діяльності організованих злочинних формувань:
- наркобізнес;
- незаконна торгівля дикими тваринами;
- рекет (вимагання, викрадання людей);
- контроль над банками і фінансово-кредитною системою;
- тероризм (підриви, підпали);
- незаконний автомобільний бізнес;
- незаконний експорт стратегічної сировини;
- організований напад на вантажі під час їх перевезення;
- організована проституція, сутенерство;
- антикварний бізнес;
- розкрадання і незаконний продаж зброї;
- проникнення в законну (легальну) економіку;
- незаконна торгівля людськими органами для трансплантації;
- контроль за контрабандними поставками тютюнових та горілчаних виробів;
- проникнення в органи влади та управління [4, c. 308].
У 1992 р ООН визначила 14 видів транснаціональних організованих злочинів: відмивання грошей, терористична діяльність, крадіжки творів мистецтва і культури, крадіжка інтелектуальної власності, незаконна торгівля зброєю, захоплення повітряних суден, морське піратство, захоплення наземних транспортних засобів, шахрайство, комп'ютерні злочини, екологічні злочини, торгівля людьми, торгівля людськими органами, незаконний обіг наркотиків.
Перелік був доповнений в Неаполі на Всесвітній конференції з організованої злочинності в листопаді 1994 р. незаконними азартними іграми, таємним провозом незаконних мігрантів, вимаганням, незаконною торгівлею радіоактивними матеріалами, незаконною торгівлею вимираючими видами, транснаціональної крадіжкою автомобілів тощо.
5. Причини виникнення й існування організованої злочинності в Україні багато в чому пов’язані з функціонуванням політичної системи, життєдіяльністю самої держави. Чим більше суперечностей у цій сфері, тим більше можливостей для розвитку організованої злочинності. Україна до цього часу є перехідним (трансформаційним) суспільством, якому притаманні політичні потрясіння, нестабільні економічні відносини, соціальні протиріччя. Відсутність політичної волі до вирішення складних державних проблем, зокрема й проблеми протидії організованій злочинності, криміналізація політичних відносин, погіршення економічної свободи, відсутність для політичної опозиції можливостей відповідально впливати на ситуацію у різних сферах життєдіяльності суспільства, – ось деякі загальні чинники, що підживлюють організовану злочинність.
Розвитку організованої злочинності, насамперед, сприяє криміналізації різних сфер економіки. Значною мірою ринкові економічні відносини в Україні підміняються неекономічним суперництвом корпоративно-бюрократичних структур (кланів). Падіння життєвого рівня більшості громадян, безробіття в легальному секторі економіки, об'єктивно розширює ресурсну базу організованої злочинності, підвищує "соціальну значимість" лідерів злочинних співтовариств, здатних організувати життєдіяльність тієї частини громадян, які втратили роботу, надаючи їм можливість злочинним шляхом діставати кошти для існування в умовах кризи економіки та паралічу державних структур.
Тіньова економічна діяльність є основою розвитку організованої злочинності. Вона передбачає існування виробництва, споживання, обміну і розподілу матеріальних благ і коштів, які не враховуються офіційною статистикою і не контролюються суспільством. Неврегульованість багатьох цивільно-правових відносин, нестабільність і суперечливість митного, податкового, іншого законодавства, що регламентує різні відносини в економічній сфері, використовується в інтересах представників організованої злочинності.
Завдяки існуванню системної корупції в нашій країні, з кожним роком все більше чиновників різного рівня залучаються в організовану злочинну діяльність. Відсутність прозорості і підзвітності громаді є тим негативним чинником, який заважає впровадити дієвий соціальний контроль за їх діями.
Велике значення мають і морально-психологічні чинники. Серед громадян панують настрої скептицизму, зневіри, незахищеності й страху перед злочинцями. Вони підживлюються деякими ЗМІ, які пропагують цінності злочинного світу, зосереджені на показі жорстокості, насилля, задовольняють примітивні людські потреби.
І нарешті, в країні існують певні умови, що об’єктивно сприяють вчиненню організованих злочинів, а саме: нереформованість системи кримінальної юстиції, незабезпечення принципу невідворотності покарання, прийняття нормативних актів, норми яких суперечать одна одній, що створює сприятливі можливості для організованої злочинної діяльності.
Норми кримінального і кримінально-процесуального кодексів України щодо організованої злочинності відстають від змін, які вже відбулись і відбуваються в цьому явищі. Недофінансована правоохоронна система, яка послаблена відтоком професіоналів, кардинально нереформована за більше ніж 23 роки існування незалежної держави, неспроможна адекватно відповідати на виклики злочинного світу. Не допомагає ефективній діяльності державних органів і відсутність спеціального законодавства протидії організованій злочинності, яке засвідчило свою результативність в таких країнах як Італія, США, Велика Британія. До останнього часу не було адекватного нормативного врегулювання, в першу чергу, забезпечення безпеки учасників процесів у справах про організовану злочинність (свідків, потерпілих, експертів, а також самих суддів). Їх незахищеність від фізичного впливу часто руйнувала доказову базу, що призводило до закриття кримінальних справ.
Слід наголосити, що в новому Кримінальному процесуальному кодексі України 2013 р. було враховано багато ефективних механізмів, які застосовуються в зарубіжних країнах і надають більші можливості для ефективного розслідування заплутаних злочинів. Однак, зрозуміло, що потрібен час для ознайомлення з новелами, напрацюванням нових методик, бажання працювати згідно вимог сучасного життя, що потребує підготовлених кадрів і підвищення їх кваліфікації.
Новий етап розвитку української держави кардинально змінив деякі з криміногенних факторів сьогодення. Однак внаслідок зовнішньої військової агресії РФ, незаконній анексії автономної республіки Крим, виникла низка нових обставин, які обумовлюють погіршення криміногенної ситуації [2, c. 390-393].
6. Особистість злочинця – учасника ЗО – багато в чому залежить від рівня злочинної спільноти, до якої він належить. Зміна злочинності в бік організованих її форм зумовило потребу в кадрах нового типу, які мають ґрунтовні знання в економіці, юриспруденції, менеджменті, технічних науках. Кримінальне середовище почали масово поповнювати різні категорії службовців, у тому числі ті, хто обіймає відповідальні посади в апараті управління і мають широкі ділові зв’язки, серед них багато колишніх військовослужбовців. У вчинені злочинів задіюються й професійні злочинці, а також ті, хто вже були раніше судимі. Саме вони є носіями звичаїв і традицій кримінальної субкультури.
Організатори і керівники ОГ і ЗО за соціально-демографічними ознаками (віком, рівнем освіти, сімейним станом тощо) майже нічим не відрізняються від аналогічних ознак законослухняних громадян – підприємців. Вони характеризувалися як вольові, зухвалі і заповзятливі люди, що мають організаторські здібності, ділові зв'язки і великі матеріальні можливості. Можна сказати, що вони володіють своєрідною технологією злочинної діяльності, однак безпосередньо не приймають участь у вчинені злочинів. Їм притаманні такі риси характеру як брехливість, мстивість, жорстокість, честолюбство. Багато хто з них схильні до вживання наркотиків. Прагнення до збагачення будь-якою ціною є гіпертрофованим. Звертає увагу і така деталь, властива взагалі особистості організованого злочинця – це маскування способу життя і поведінки під законослухняне.
Щодо рядових учасників організованих злочинних формувань, то їм характерні підвищена увага до свого фізичного стану, доведена до автоматизму слухняність вказівкам керівника. Охоронцям, бойовикам притаманні рішучість, швидкість реакції, агресивність, прагнення вирішувати конфлікти шляхом фізичного або психічного насильства. Вони, як правило, вміють професійно користуватися зброєю, володіють прийомами бойової боротьби. Для багатьох учасників організованих злочинних спільнот характерною є престижно-споживацька психологія, у них завищена самооцінка і існує впевненість у безкарності своїх злочинних дій. Можна сказати, учасники ОГ і ЗО є відчуженими від загальноприйнятих цінностей суспільства і його моральних засад [2, с. 389-390].
7. Головна мета запобігання організованій злочинності в Україні на даний час – обмеження її масштабів. Однак слід зазначити, що до цього часу в нашій країні ще не створено ефективної системи запобігання організованій злочинності. Щоб змінити ситуацію на краще, потрібні постійні комплексні й радикальні заходи. Система кримінальної юстиції неспроможна власними силами виконати це завдання. Ураховуючи це, головна роль належить загальносоціальному запобіганню організованій злочинності, а саме: зміцненню української держави шляхом гармонізації відносин різних гілок влади через конституційну реформу, проведення комплексних економічних, соціальних реформ з урахуванням останніх політичних змін в країні, що будуть мати наслідком підвищення рівня життя населення, а отже, зменшувати або усувати конкретні фактори організованої злочинності, встановленню прозорої системи прийняття рішень органами місцевої та центральної виконавчої влади, завершенню судової реформи, діям, спрямованим на активізацію всіх ланок громадянського суспільства, декриміналізацію культурних норм і свідомості значного прошарку громадян.
Міжнародно-правові документи наголошують на важливості відповідального державного управління, активних дій, що сприяють соціальним і політичним реформам, боротьбі з корупцією і зловживаннями владою, підтримки принципу законності у державі й захисту прав людини.
Система запобігання організованій злочинності повинна бути спрямована, насамперед, на усунення можливостей для створення індустрії (промислу) отримання злочинних коштів, їх легалізації та іншого нелегітимного використання. Потрібні реальні реформи, цілеспрямовані заходи, які допоможуть «цивілізувати» розвиток бізнесу, обмежать присутність монополій на ринку, збільшать конкуренцію, сприятимуть залученню іноземних інвестицій, знизять рівень уразливості легальної економіки, щоб перешкодити можливому проникненню в неї організованих злочинних угруповань.
Заходи, спрямовані на зменшення частки тіньової економіки (завдяки прогресивним податковим реформам), захист об’єктів соціальної інфраструктури, комунального господарства від впливів злочинних організацій були важливими складовими позитивного зарубіжного досвіду контролю над організованою злочинністю.
Невід’ємним елементом запобігання організованій злочинності є заходи, спрямовані на запобігання корупції, оскільки існує безпосередня залежність між цими двома явищами.
Важливими є дії, спрямовані на вдосконалення регуляторної політики держави, а також активізацію всіх ланок громадянського суспільства, включаючи приватний сектор, підтримка незалежних журналістських розслідувань. Однак всі загальносоціальні заходи будуть марними без політичної волі вищих посадових осіб держави до реальних змін і подолання організованої злочинності.
Що стосується заходів спеціально-кримінологічного запобігання, то слід пам’ятати, що представники організованої злочинності діють системно, на відміну від багатьох державних органів і нереформованих ланок системи кримінальної юстиції. Україні потрібно нове комплексне законодавство щодо протидії організованій злочинності, яке буде розроблятись на основі національної стратегії запобігання та протидії організованій злочинності.
Ще у 1993 р. було прийнято Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». Однак на даний час він є застарілим і не враховує багатьох нових рис і ознак організованої злочинності.
Необхідною умовою ефективної запобіжної діяльності є належна робота системи кримінальної юстиції. Норми, які гарантують захист свідків, більш широке застосування оперативно-розшукових засобів, в першу чергу, щодо лідерів і керівників ОГ і ЗО, повинні ефективно застосовуватись. Слід мати чітку регламентацію використання інформаторів і «підставних» фірм у викритті організованої злочинної діяльності. Зусилля правоохоронних органів повинні спрямовуватись на вживання таких заходів, що збільшують ризик для злочинців бути спійманими та покараними, ускладнюють скоєння злочинів, а також скорочують зиски від них. Важливою є належна координація між органами кримінального переслідування і судовою гілкою влади.
Одним із найбільш дієвих заходів протидії організованій злочинності є позбавлення злочинців можливостей використання і розпорядження отриманими в результаті злочинів доходами або вкладання їх знову у свою незаконну діяльність. Тому якнайшвидше слід увести систему контролю за витратами службових осіб, поширити безготівкові платежі, з урахуванням закордонного й міжнародного досвіду створити чітке законодавче підґрунтя для впровадження конфіскації майна осіб, що вчинили злочини, у першу чергу тих, які пов’язані з організованою злочинною діяльністю та корупцією. Важливим у цьому зв’язку є наявність адекватного законодавства протидії відмиванню брудних грошей.
Потрібно ширше використовувати аналітичні можливості органів кримінальної юстиції – суб’єктів протидії організованій злочинності, які повинні збирати такі дані (інформацію), що допомагатиме зрозуміти фінансове підґрунтя й рівень проникнення організованих груп та злочинних організацій до легальної економіки.Згідно з Законом України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» запобігання організованій злочинності здійснюється спеціально створеними для цієї мети державними органами – спеціалізованими суб’єктами (спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України), а також неспеціалізованими державними органами (органи Національної поліції і Служби безпеки України, органи прокуратури України, органи доходів і зборів, органи Державної прикордонної служби України та органи державного фінансового контролю, органи і установи виконання покарань та слідчі ізолятори; розвідувальний орган Міністерства оборони України; Служба зовнішньої розвідки України; Національне антикорупційне бюро України).
Зарубіжний досвід свідчить, що ефективно протидіяти організованій злочинності спроможні потужні й самостійні державні служби (агентства), які мають спеціальну компетенцію у сфері боротьби з організованою злочинністю (Великобританія, Італія, США). В деяких країнах активно діють тимчасові групи, що складаються із представників різних правоохоронних органів (це так звані «ударні» групи). Вони створюються для проведення комплексного розслідування найбільш небезпечної діяльності організованих злочинних об’єднань. Це прискорює збирання необхідних доказів, концентрує ресурси, дозволяє швидко реагувати на зміни злочинного середовища, а залучення фахівців різного профілю впливає на чіткий розподіл обов’язків.
Як було сказано вище, організована злочинність виходить за межі кордонів однієї держави. Вона є глобальним викликом світовій спільноті. Ефективна протидія організованій злочинності з урахуванням факту її глобалізації та приголомшливого розмаху отриманих нею прибутків, неможлива без скоординованої дії міжнародної спільноти, подолання міждержавних законодавчих колізій.
Найважливішим міжнародним нормативним актом, спрямованим на протидію організованій злочинності, є Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності, прийнята у 2000 р. в італійському місті Палермо. Конвенція спрямована на взаємодію та прискорення співробітництва між різними державами за допомогою процедур, передбачених у ній: взаємної правової допомоги, видачі злочинців, обміну інформацією про всі аспекти злочинів, що охоплюються цією Конвенцією, обміну працівниками та їх навчання, проведення спільних розслідувань, співробітництва з метою конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом, спеціальних методів розслідування тощо [2, c.393-397].
Курс на євроінтеграцію потребує більш активного співробітництва України з відповідними міжнародними організаціями на рівні Ради Європи і Європейського Союзу. Видається надзвичайно доцільною участь компетентних органів України в спільних заходах країн ЄС у протидії транснаціональним організованим спільнотам і прийняття угод про правову допомогу й співробітництво України у сфері протидії злочинності як із прикордонними, так й іншими країнами Європи, а також взаємодія з такими спеціальними структурами як Європол (європейське поліцейське відомство), Євроюст (європейська організація з питань юстиції), Греко (група держав із боротьби з корупцією).
s Контрольні питання:
1. Розкрийте поняття організованої злочинності. Які основні види і особливості організованих злочинних формувань?
2. У чому полягають кримінологічні особливості (характеристики) організованої злочинності?
3. Розкрийте особливості особистості злочинця, що входить в організовані злочинні формування.
4. Які основні фактори, що зумовлюють існування і розвиток організованої злочинності?
5. Розкрийте основні напрямки спеціально-кримінологічного запобігання організованої злочинності.
? Тестові завдання:
1. Організована злочинність – це:
а) найбільш руйнівний для держави і суспільства елемент злочинності;
б) організації такого роду, які не мають такої жорсткої структури, як організації традиційного типу;
в) сукупність злочинів, які вчиняються учасниками стійких, жорстко структурованих і планомірно діючих злочинних структур (груп, спільнот, асоціацій) для отримання прибутку зі злочинного бізнесу на певній території або в певній сфері, взятої ними під контроль;
г) стійке об’єднання трьох або більше осіб, які попередньо зорганізувалися для вчинення злочину (злочинів), об’єднаних єдиним планом, з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
2. До обов'язкових ознак організованих злочинних груп відносять таку:
а) стійкість і тривалість існування;
б) відсутність ієрархічність;
в) відсутність заходів безпеки;
г) відсутність дисципліни.
3. До основних видів злочинної діяльності організованих злочинних формувань не відноситься:
а) наркобізнес;
б) незаконна торгівля дикими тваринами;
в) рекет (вимагання, викрадання людей);
г) піратство.
4. Більшість осіб, які вчинили злочини у складі організованої групи мають:
а) повну вищу і базову вищу;
б) професійно-технічну;
в) повну загальну середню та базову загальну середню;
г) початкову загальну або не мають освіти;
5. Переважну більшість злочинів у складі організованої групи в Україні вчинено:
а) громадянами України;
б) іноземними громадянами;
в) особами без громадянства;
г) нелегальними мігрантами та біженцями.
& Додаткова література
1. Боднарчук О. Г.Теоретичні основи та адміністративно-правові механізми протидії корупції в Державній кримінально-виконавчій службі України : монографія / О. Г. Бондарчук. — К. : «Центр учбової літератури», 2016. – 462с.
2. Бусол О. Ю. Протидія корупційній злочинності в Україні в контексті сучасної антикорупційної стратегії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юр. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. Ю.Бусол. – Київ, 2015. – 37 с.
3. Дацюк В. Б. Криміногенні процеси у сфері корпоративних відносин: кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. Б. Дацюк– Київ, 2015. – 21 с.
4. Жаровська Г. П. Транснаціональна злочинність: джерела, ознаки, структура взаємозв'язків / Г. П. Жаровська // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. – 2013. – Випуск 660. – С. 111-117.
5. Клочко А. М. Розбійні напади на банківські установи: кримінологічна характеристика та запобігання : монографія / А. М. Клочко, В. А. Мисливий. – Суми : Сумський державний університет, 2014. – 253 с.
6. Коробеев А. И. Особенности современной организованной преступности в Японии // А. И. Коробеев, Н. А. Морозов // Криминологический журнал Байкальского государственного университета экономики и права. – 2013. – № 3. – С. 159-164.
7. Ілляшенко О. В. Запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини в Україні та інших європейських країнах (порівняльно-правове дослідження) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. В. Ілляшенко – Київ, 2016. – 22 с.
8. Марич М. І. Чинники корупції та організованої злочинності в сучасному суспільстві / М. І. Марич // Часопис Київського університету права. - 2013. - № 2. - С. 340-344.
9. Одинцова О. В. Джерела кримінологічної інформації про організовану злочинність та їх використання у кримінологічній науці та практиці : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. В. Одинцова – Харків, 2012. – 18 с.
10. Правові та інституційні механізми протидії корупційним правопорушенням: матеріали наук.-практ. семінару, 20 квітня 2012р./ НАПрН України, НДІ вивч. пробл. злочинності ім. акад. В. В. Сташиса [та ін.]; редкол.: В. І. Борисов (голов. ред.) [та ін.]. – К. : Ред. журн. «Право України»; Х. : Право, 2013. – 112с.
11. Скулиш Є. Д. Поняття транснаціональної організованої злочинності та її співвідношення з тероризмом / Є. Д. Скулиш, В.О. Глушков // Право і суспільство. – 2012. – № 2. – С. 190-194.
12. Строїч В. Взаємозв'язки у розвитку організованої злочинності та формуванні кримінальних ринків в Україні / В. Строїч // Публічне право. – 2012. – № 3. – С. 233-239.
13. Савченко А. В.Корупційні злочини (кримінально-правова характеристика) : навч. посіб. / А. В. Савченко – К. : «Центр учбової літератури», 2016. – 168 с.
14. Федосов Е. В. Узагальнена класифікація організованих злочинних угруповань / Е. В. Федосов // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2013. – №1 (29). – С. 93-102.
15. Jackson R. Routledge handbook of critical terrorism studies / Richard Jackson. – London; New York : Routledge, 2016. – 660 c.
Дата добавления: 2019-07-17; просмотров: 224; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!