Тема 1. Поняття, предмет, система та завдання кримінології. Методологія науки кримінології. Методика кримінологічних досліджень
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Л. І. Шеховцова, К. М. Плутицька
КРИМІНологія
Навчальний посібник
для здобувачів ступеня вищої освіти бакалавра
напряму підготовки «Правознавство»
Затверджено
вченою радою ЗНУ
Протокол № від
Запоріжжя
2017
УДК: 343.9 (075.8)
ББК: Х61я73
Ш 554
Шеховцова Л.І. Кримінологія : навчальний посібник для здобувачів ступеня вищої освіти бакалавра напряму підготовки «Правознавство» / Л. І. Шеховцова, К. М. Плутицька. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2017. – 173 с.
Навчальний посібник містить теоретичний програмний матеріал з дисципліни «Кримінологія». У Загальній частині розглядається соціальна природа, причини та умови злочинності, особливості формування особистості злочинця, механізм індивідуальної злочинної поведінки, що сприятиме засвоєнню знань і формуванню навичок професійної профілактики злочинів і правопорушень.
В Особливій частині представлені сучасні уявлення про кількісно-якісні показники, тенденції, детермінанти окремих видів злочинності, а також заходи їх попередження. Для діагностики рівня засвоєння знань студентам пропонуються контрольні питання та тести.
Видання розраховане на здобувачів ступеня вищої освіти бакалавра напряму підготовки «Правознавство».
Рецензент
О.В.Узунова,доцент кафедри кримінального права та правосуддя ЗНУ к.ю.н., доцент
|
|
|
Відповідальний за випуск
О. О. Дудоров, завідувач кафедри кримінального права та правосуддя ЗНУ, д.ю.н., професор
Зміст
Вступ. 4
Тема 1. Поняття, предмет, система та завдання кримінології. Методологія науки кримінології. Методика кримінологічних досліджень. 6
Тема 2. Історія кримінології та кримінологічних концепцій. 16
Тема 3. Поняття та загальна характеристика злочинності 29
Тема 4. Причини та умови злочинності 39
Тема 5. Особистість злочинця. 46
Тема 6. Причини та умови конкретного злочину. Віктимологія. 57
Тема 7. Попередження злочинності. Прогнозування і планування боротьби зі злочинністю.. 66
Тема 8. Кримінологічна характеристика насильницької злочинності та її попередження. 79
Тема 9. Кримінологічна характеристика злочинності у сфері економіки та її попередження. 96
Тема 10. Організована злочинність та заходи боротьби з нею.. 109
Тема 11. Злочинність неповнолітніх та її попередження. 122
Тема 12. Жіноча злочинність та її попередження. 134
Тема 13. Рецидивна злочинність та її попередження. 141
Тема 14. Професійна злочинність та її попередження. 151
Тема 15. Кримінологічна характеристика необережної злочинності та її попередження. 160
|
|
|
Використана література. 170
Перелік питань до підсумкового контролю.. 171
Вступ
Курс «Кримінологія» належить до циклу дисциплін професійної та практичної підготовки здобувачів ступеня вищої освіти бакалавра напряму «Правознавство».
Курс «Кримінологія» дає можливість студентам ознайомитися із соціальною природою злочинності, усвідомити причини й умови здійснення різноманітних злочинів, особливості формування особистості злочинця, механізм індивідуальної злочинної поведінки, що є передумовою для подальшого формування навичок професійної профілактики злочинів і правопорушень.
Ці знання важливі як для проведення успішної профілактичної діяльності, так і для виявлення вже вчинених злочинів, викриття злочинців, правильного визначення міри покарання кожному з них, пошуку найбільш ефективних шляхів і засобів виправлення та перевиховання злочинців.
У системі юридичних наук кримінологія є самостійною суспільною міждисциплінарною наукою. Комплексний характер кримінології визначає і безліч її зв'язків з іншими як суспільними, так і природничими науками. Суспільні науки, з якими кримінологія безпосередньо пов'язана, можна класифікувати у такому порядку: філософсько-соціологічні, юридичні, психолого-педагогічні, економічні.
|
|
|
Кримінологія, як і будь-яка наука, має свою систему. Система кримінології перебуває у прямій залежності від її предмета, відображає його структуру, оскільки особливістю наукових знань є їх логічно впорядкований систематизований виклад.
За рівнем узагальнення науково-практичної інформації кримінологія поділяється на Загальну й Особливу (спеціальну) частини.
Загальна частина вивчає загальнотеоретичні проблеми злочинності. Це – поняття кримінології як науки, її предмет, завдання, функції, система, методологія і методика досліджень, історія розвитку кримінології та аналіз її основних теорій. Центральне місце в Загальній частині посідають проблеми злочинності, особистості злочинця, детермінант злочинності, віктимології та суїциду, організації та методики досліджень, кримінологічного планування та прогнозування, протидії злочинності.
Особлива частина кримінології вивчає окремі види злочинності, їх детермінанти та заходи їх попередження.
Метою курсу «Кримінологія» є надання відповідного обсягу науково-обґрунтованих знань про феномен злочинності, причини та умови злочинності, особистість злочинця, механізм злочинної поведінки, віктимологію, кримінологічне прогнозування та планування, завдання та систему запобігання злочинності, особливості окремих видів злочинності та їх попередження.
|
|
|
Глибокі знання з кримінології неможливі без обов’язкового поєднання пасивного набуття студентами певних знань на лекціях з активною і наполегливою підготовкою до семінарських занять і викладенням свого бачення щодо вирішення того чи іншого питання, вміння вести аргументовану полеміку, обстоювати свою точку зору на заняттях.
Лекція є основною формою навчальних занять, що призначені для викладення і засвоєння теоретичного матеріалу з дисципліни «Кримінологія». Як правило, лекція передбачає розгляд питань однієї програмної теми кримінології. У ході лекції студент повинен максимально повно законспектувати поданий лектором навчальний матеріал із зазначенням рекомендованої літератури.
Свої знання з кримінології студенти мають змогу виявити на семінарських заняттях, підготувавши тези доповідей на попередньо визначені викладачем питання. У своїх відповідях студенти повинні продемонструвати вміння виділяти основні положення розглянутого питання, наводити приклади та статистичні дані із слідчої та судової практики, а також робити узагальнені висновки.
Поглиблене вивчення програмних питань курсу, а також тем, які не розглядаються на лекціях і семінарських заняттях, передбачене в рамках самостійної роботи відповідно до робочої програми. Питання кожної теми необхідно вивчати в послідовності, зазначеній у плані. До наступної теми необхідно переходити тільки після повного засвоєння попередньої.
Тема 1. Поняття, предмет, система та завдання кримінології. Методологія науки кримінології. Методика кримінологічних досліджень
План
1. Поняття кримінології та її значення. Предмет, об’єкт та зміст кримінології.
2. Система науки кримінології.
3. Завдання та функції кримінології.
4. Місце кримінології у системі наук.
5. Методологія та методи кримінологічних досліджень.
! Терміни та поняття:
Кримінологія; предмет кримінології; наука кримінології; злочинність; особа злочинця; причини злочинності; умови злочинності; попередження злочинності; кримінальна віктимологія; методологія кримінології; метод кримінології; методологія кримінології; аналіз; синтез; індукція; дедукція; гіпотеза; узагальнення; абстрагування; експеримент; аналогія; системний аналіз; моделювання; математичні методи; спеціальні методи криміногенних досліджень; аналітичне обстеження; соціологічні методи; функціональний аналіз; статистичні спостереження; вибірковий метод.
¨1. Кримінологія як галузь наукових знань виникла у XVIII ст. на базі кримінального права. Її поява була пов'язана із загостренням соціальних суперечностей, що призвело до різкого зростання злочинності. За цих умов наука, що пояснювала злочинність як явище, почала здобувати дедалі більшу суспільну значимість.
Етимологічно поняття «кримінологія» означає вчення про злочин. Проте згодом це поняття набуло ширшого значення, і сьогодні воно означає науку про злочинність. У зарубіжній літературі, поряд з терміном «кримінологія», трапляються й інші – «кримінальна соціологія», «кримінальна біологія», «кримінальна етимологія», «соціологія злочинності», «кримінальна антропологія» тощо. У вітчизняній науці вживається лише термін «кримінологія».
Отже, кримінологія – це комплексна наука, що вивчає злочинність як соціальне явище, особу злочинця, причини й умови виникнення злочинності, шляхи та засоби запобігання їй.
Кримінологія є однією з суспільних наук і її місце – на межі філософії, соціології, психології, правознавства та деяких інших наук. До правознавства кримінологія має відношення тому, що явища, які вона вивчає, базуються на кримінально-правових поняттях «злочин» і «злочинець», які відрізняються від адміністративно-правових понять «правопорушення» і «правопорушник». Профілактика злочинів теж має правову основу або правовий аспект. А детермінанти злочинності, особа злочинця пов'язані з дефектами правосвідомості, психології тощо. Разом з тим вивчення злочинності як соціального явища, особистості злочинця та засобів протидії злочинності не обмежується тільки правовими характеристиками. Аналіз цих проблем лежить у сфері предмета соціології. Вже тому кримінологія є не чисто правовою, а соціолого-правовою наукою.
Об'єкт кримінології відтворює специфічне об'єктивне явище – злочинність та особливі форми реакції на неї, які полягають в усуненні детермінант злочинності.
Предметом кримінології є конкретні сторони і прояви цього об'єкта.
У процесі розвитку кримінології було окреслено її предмет, до якого нині входять чотири основні елементи:
1) злочинність як соціально-правове явище;
2) особа злочинця;
3) причини та умови (детермінанти) злочинності;
4) попередження злочинності.
1) Головним елементом предмета кримінології є сама злочинність як історично мінливе, соціальне і кримінально-правове явище, що являє собою сукупність усіх злочинів, вчинених у державі за певний період. Вона вимірюється такими кількісно-якісними показниками, як стан, рівень, структура, динаміка, характер та географія. Правопорушення, які не є злочинами, але тісно пов'язані з ними (наприклад, пияцтво, проституція, наркоманія), розглядаються кримінологією як «фонові» явища.
2) Особа злочинця виступає як система демографічних, соціально-рольових, психологічних та інших властивостей суб'єктів злочинів. Зазначимо, що злочин – це акт вольовий, свідомо обраний. Це результат складного процесу, в якому зовнішні чинники діють не безпосередньо, а переломлюючись через внутрішні фактори. Щоб пізнати детермінанти злочинності, потрібно розкрити механізм злочинної поведінки, а це неможливо зробити, не вивчивши особу злочинця, вплив її індивідуальних властивостей на вчинення злочину.
3) Причини та умови злочинності, об'єднані родовим поняттям «детермінанти» або «криміногенні фактори», є сукупністю економічних, соціальних, ідеологічних, психологічних, правових, організаційно-управлінських та інших чинників, які обумовлюють (детермінують) злочинність як свій наслідок. Причини та умови (детермінанти) злочинності вивчаються на різних рівнях: злочинності в цілому, окремих видів злочинів, конкретного злочину.
4) Протидія злочинності є системою державних і громадських заходів, спрямованих на усунення або нейтралізацію детермінант злочинності та корекцію поведінки осіб, схильних до правопорушень. Поряд з цим важливе значення мають і спеціальні кримінологічні заходи запобігання тим чи іншим злочинам, які застосовуються правоохоронними органами і громадськими формуваннями.
Розглянуті вище основні елементи предмета кримінології не вичерпують усього її змісту. Крім основних елементів предмета науки, кримінологія також вивчає додаткові питання:
1) Прогнозування злочинності, а також планування заходів протидії їй. Застосування дієвих заходів боротьби зі злочинністю неможливе без відповідного прогнозування, а також планування цього процесу.
2) Кримінально-правова статистика, яка є основою аналізу стану злочинності у суспільстві. Ця статистика допомагає правоохоронним органам правильно організувати свою роботу щодо боротьби зі злочинністю.
3) Методика вивчення злочинності. При проведенні кримінологічних досліджень використовують методи інших наук – соціологічні, статистичні, математичні, психологічні, пристосовуючи їх до проблеми, що вивчається. Це дає змогу проникнути у суть досліджуваних явищ та успішно розв'язувати поставлені завдання.
4) Супутні злочинності негативні соціальні явища. Ці прояви в кримінології називають «фоновими», а в соціології – «асоціальними». Кримінологія не може не брати їх до уваги, оскільки вони мають великий вплив на злочинність. Крім того, попередження злочинів є найефективнішим тоді, коли воно починається на стадії ранньої профілактики, тобто дозлочинної асоціальної поведінки.
5) Жертва злочину. Для означення цього аспекту в науковій літературі з'явився термін «віктимологія». У кримінологічних дослідженнях до недавнього часу основна увага приділялася особі злочинця. Разом з тим потерпілий є другою, стороною, причетною до злочину. Саме він взаємодіє зі злочинцем, а тому ця проблема становить неабиякий інтерес для кримінологів.
6) Суїцидальна поведінка (проблема самогубства). Ця проблема має міждисциплінарний характер, вона стосується психіатрії, психології, кримінального права, але має і кримінологічний аспект [5, с. 10-15].
2. Кримінологія, як і будь-яка наука, має свою систему. Система кримінології перебуває у прямій залежності від її предмета, відображає його структуру, оскільки особливістю наукових знань є їх логічно впорядкований систематизований виклад.
Система науки кримінології базується на двох підставах: предметі дослідження і рівні узагальнення науково-практичної інформації.
За предметом дослідження кримінологія складається з чотирьох частин:
а) вчення про злочинність;
б) вчення про детермінацію злочинів;
в) вчення про особу злочинця та жертву злочинів;
г) вчення про засоби протидії злочинності.
За рівнем узагальнення науково-практичної інформації кримінологія поділяється на Загальну і Особливу (спеціальну) частини.
Загальна частина вивчає загальнотеоретичні проблеми злочинності. Це – поняття кримінології як науки, її предмет, завдання, функції, система, методологія і методика досліджень, історія розвитку кримінології та аналіз її основних теорій. Центральне місце в Загальній частині посідають проблеми злочинності, особистості злочинця, детермінант злочинності, віктимології і суїциду, організації та методики досліджень, кримінологічного планування та прогнозування, протидії злочинності.
Особлива частина кримінології вивчає окремі види злочинності, їх детермінанти та заходи боротьби з ними.
Кримінологія має як загальнотеоретичний, так і прикладний аспекти. Загальнотеоретичний аспект полягає у розробці наукових основ злочинності як соціально-правового явища та його подолання, прикладний має своїм завданням розробку конкретних заходів, спрямованих на запобігання окремим видам злочинів.
3. Основними завданнями кримінології є:
1) здобуття достовірних знань про те, що становить її предмет;
2)виявлення та аналіз факторів (чинників), які детермінують (обумовлюють) злочинність;
3) встановлення процесу формування особистості злочинця та жертв злочинів;
4) розробка засобів протидії злочинності та запобігання злочинній поведінці з боку окремих осіб.
З цих завдань випливають такі функції кримінології:
а) описова. Кримінологія виявляє і фіксує певні факти соціальної дійсності, пов'язані зі злочинністю, відображає їх властивості й ознаки, дає їх науковий опис;
б) пояснювальна. Розкриваючи на основі емпіричних даних і теоретичних положень суть досліджуваних об'єктів, кримінологія дає їм наукове пояснення;
в) прогностична. Вивчаючи тенденції розвитку кримінологічно-значущих процесів та явищ, кримінологія прогнозує їх майбутній стан;.
г) практично-перетворювальна. Кримінологічні описання, пояснення і прогнозування так чи інакше підпорядковані інтересам наукового управління соціальними процесами, пов'язаними з протидією злочинності. Тому боротьба зі злочинністю у широкому розумінні фокусує всі інші проблеми, що вивчаються кримінологією. У цьому полягає практично-перетворювальна функція науки, оскільки кримінологічні знання лише тоді мають цінність, коли вони озброюють суб'єктів профілактики злочинів, слугують їм керівництвом до дій [5, с. 16].
4. Кримінологія відрізняється від усіх інших юридичних наук тим, що більшість розроблюваних нею проблем має комплексний характер і перебуває на межі філософії, політології, соціології, правознавства, психології, педагогіки, демографії, економіки, статистики тощо. Тобто – кримінологія належить до класу суспільних наук.
Питання про зв'язок кримінології з іншими науками є складовою частиною питання про її предмет. Комплексний характер кримінології визначає і безліч її зв'язків з іншими як суспільними, так і природничими науками. Суспільні науки, з якими кримінологія безпосередньо пов'язана, можна класифікувати у такому порядку: філософсько-соціологічні, юридичні, психолого-педагогічні, економічні.
Зв'язок кримінології з філософією виявляється у тому, що закони і категорії останньої є обов'язковими для кримінологічних досліджень, дають можливість вірно розкрити суть і зміст злочинності, її зв'язки з іншими соціальними явищами.
Особливо тісним є зв'язки з соціологією, яка збагачує кримінологію безліччю емпіричних даних про суспільні явища та їх розвиток (міграція, урбанізація, соціальна активність людей, умови й спосіб їхнього життя і т. п.). Крім того, кримінологія широко застосовує методи соціології при проведенні своїх досліджень (опитування, тестування, спостереження). У свою чергу кримінологічні висновки збагачують і соціологію, роблять її більш всеохоплюючою.
Найтісніше пов'язана кримінологія з юридичними науками, особливо з кримінальним правом. Низка понять, якими оперує кримінологія, є кримінально-правовими: злочин, кримінальна відповідальність і покарання, судимість, рецидив тощо. Розглядаючи злочинність, кримінологія спирається на кримінальне законодавство, оскільки зміни в ньому (криміналізація чи декриміналізація діянь) завжди ведуть до кількісних та якісних змін самої злочинності. З іншого боку, кримінологічна інформація дає змогу визначити ті суспільні відносини, які потребують або не потребують кримінально-правового захисту.
Кримінально-правова статистика забезпечує кримінологію емпіричними даними про злочини та осіб, які їх вчинили, а також репрезентативність досліджень.
Зв'язок науки кримінально-процесуального праваз кримінологією полягає у визначенні процесуальних вимог щодо виявлення причин та умов злочинів, а також форм реагування на них. Кримінологічні ж дослідження допомагають удосконалювати у цьому напрямі кримінально-процесуальне законодавство.
У різних аспектах можна простежити зв'язок кримінології з криміналістикою. З одного боку, теоретичні висновки про детермінанти злочинів, відпрацьовані кримінологією, мають визначальне значення для методики і тактики розслідування злочинів, з іншого — криміналістичні засоби розкриття злочинів застосовують у кримінології при вивченні проблем їх профілактики.
Очевидним є взаємозв'язок кримінології і науки кримінально-виконавчого права, яка широко використовує висновки кримінології у процесі виправлення і перевиховання засуджених осіб, попередження вчинення ними нових злочинів тощо. У свою чергу кримінологія враховує пенітенціарний досвід для вирішення завдань боротьби зі злочинністю.
Вивчення проблем протидії злочинності неможливе без використання комплексу знань зі сфери конституційного, державного, адміністративного, цивільного, сімейного, трудового та інших галузей права. Правовідносини, що їх вивчають ці юридичні науки, теж є об'єктом злочинних посягань, а отже і предметом кримінологічних досліджень.
Кримінологія тісно пов'язана з психолого-педагогічними науками. Теоретичні положення й емпіричні дані загальної та соціальної психології потрібні для вивчення всіх властивостей особистості, які визначають механізм індивідуальної злочинної поведінки. Вивчення морально-психологічних ознак особистості злочинця як елемента її загальної кримінологічної характеристики неможливо без поглибленого аналізу емоційно-вольової сфери, особливостей темпераменту і характерологічних ознак осіб, які вчинили злочини, їх антисуспільної спрямованості. Ресоціалізація таких осіб у свою чергу вимагає знань педагогіки, її методів впливу.
Зв'язок кримінології з економічними науками виявляється не лише при вивченні злочинності у сфері економіки і корисливої злочинності, а й при оцінці ролі матеріальних факторів (чинників) у генезисі злочинності, розробці економічних заходів її подолання в окремих галузях народного господарства.
Останніми роками дедалі змінюється зв'язок кримінології з математикою і кібернетикою. Математичні методи істотно підвищують точність кримінологічних досліджень та їх висновків (наприклад, при визначенні рівня, питомої ваги, латентності злочинності, її прогнозуванні).
Таким чином, можна зробити висновок, що кримінологія є самостійною, комплексною загальнотеоретичною наукою про злочинність.
5. Метод – прийом, шлях дослідження. Методика – сукупність методів дослідження. Методологія – учення про шляхи та методи дослідження чого-небудь.
Глибоко й достовірно пізнати соціальні явища дають можливість діалектичний та історичний підходи. Вони сприяють правильному вирішенню таких дуже важливих для кримінології проблеми, як співвідношення буття і свідомості, фізичного і духовного, соціального й біологічного, необхідного і випадкового, загального зв'язку явищ у їх постійному розвитку, єдності і боротьби протилежностей, переходу кількісних змін у якісні тощо.
Діалектико-історичний метод орієнтує дослідника на потребу розглядати злочинність та інші кримінологічні явища у порівняльно-історичному аспекті – у розвитку й зміні їх соціальних зв'язків та обумовленостей, застерігає від суб'єктивізму й однобічного підходу, забезпечує системність дослідження.
Діалектичний метод лежить в основі методології будь-якої науки, а діалектичний матеріалізм становить загальну методологію, тобто теорію пізнання [5, с. 17].
При вивченні того, що становить предмет кримінології, велике значення мають такі філософські закони, як закон єдності і боротьби протилежностей, переходу кількісних змін у якісні, заперечення, а також категорії причини і наслідку, загального, особливого й одиничного, необхідного і випадкового, можливості і дійсності, змісту і форми, суті і явища тощо.
Разом з тим філософські закони і категорії не вичерпують усіх засобів пізнання. До арсеналу кримінологічних досліджень входять й інші методи, які у своїй сукупності становлять методологію науки. Під методологією слід розуміти систему певних теорій, які виступають як керівний принцип, знаряддя наукового аналізу, засіб реалізації вимог цього аналізу.
В основі методології лежить загальний метод пізнання – діалектичний та історичний матеріалізм. Це – база як для загальнонаукових, так і спеціальних методів. Останні методи не є кримінологічними, але свою специфіку вони отримують через особливості предмета і завдань саме кримінологічних досліджень.
Загальнонаукові методи – це загальні способи та шляхи дослідження процесів і явищ, визначення тенденцій їх змін, які використовуються в різних галузях наукового знання.
До загальнонаукових методів кримінологічних досліджень відносяться: аналіз і синтез, індукція та дедукція, узагальнення, абстракція тощо.
Аналіз – це процес уявного чи реального розподілу цілого на частини, а синтез - процес об'єднання елементів у єдине ціле.
Індукція – спосіб пізнання явища від окремих фактів і положень до загальних висновків; дедукція ж розуміється як констатація висновків через пізнання явища від загального до конкретних фактів.
Аналогія – це відповідність, подібність предметів або явищ, процесів у яких-небудь властивостях.
Узагальнення – це відображення та формулювання тенденцій, що лежать в основі досліджуваного процесу.
Абстракція – це процес уявного виділення визначених властивостей і зв'язків досліджуваного явища та розмежування їх і побічних явищ.
Історичний підхід – це розгляд і вивчення закономірного процесу руху та розвитку суспільства, зважаючи на характеристики й особливості конкретного часового періоду.
Системний аналіз – це сукупність методологічних засобів і прийомів, використовуваних для підготовки й обґрунтування рішень зі складних проблем. Системний аналіз спирається на принципи системного підходу, а також на низку математичних та інших кількісних методів. Основна процедура – це побудова узагальненої моделі, що відображає взаємозв'язок реальної ситуації.
Моделювання – це спосіб дослідження процесів або систем об'єктів через побудову та вивчення моделей з метою одержати нову інформацію. Ефективне дослідження такого комплексного явища, як злочинність, неможливе без використання методів моделювання.
Спеціальні (приватно-наукові) методи кримінологічних досліджень – це способи та прийоми конкретного дослідження об'єкта чи процесу з метою його оптимального регулювання.
До спеціальних методів належать:
Опитування – це метод збору даних про об'єктивні факти, думки, знання тощо, заснований на безпосередній (усне опитування – інтерв'ю) й опосередкованій (письмове опитування – анкетування) взаємодії між дослідником (інтерв'юером) і опитуваним (респондентом).
Інтерв'ювання надає можливість зібрати інформацію про факти, суб'єктивні судження, мотиви поведінки, установки тощо. Особистісний характер взаємин між інтерв'юером і респондентом, суб'єктивність оцінок висувають чіткі методологічні 
та методичні вимоги до підготовки й проведення опитування, невиконання яких веде до перекручування результату. Інтерв'ювання використовується не так часто, як анкетування, тому що воно більш трудомістке.
Анкетне опитування (анкетування) – один із ефективних і широко використовуваних у кримінології методів одержання даних про думки й настрої осіб; про рівень знань особами вимог права; їхні схильності, симпатії та антипатії; оцінки своїх дій і поведінки інших в однакових ситуаціях; не зафіксованих в інших документах відомостей про минуле, про оточення тощо.
Документальний метод – загальна назва методів вивчення документів. Залежно від мети дослідження застосовують методи вивчення документів якісні чи кількісні.
Статистичні: масового спостереження (закон великих чисел), групування, аналіз узагальнених показників тощо. Вони дають можливість дослідити велику кількість злочинів і за допомогою отриманих статистичних показників встановити закономірності та взаємозалежності їхнього розвитку, зробити узагальнення, перейти від випадкового й одиничного до стійкого, масового, закономірного, побачити якісні ознаки досліджуваного явища.
Метод експертних оцінок полягає в одержанні, обробці й інтерпретації висновків фахівців у певній галузі, теорії та практиці з визначених питань, важливих для дослідника. Кількість залучених експертів не перевищує 20-30 осіб. При оцінці висновків зайві думки відкидаються.
При моделюванні будується ідеальний (уявний) або матеріальний об'єкт, який може замінити чи відобразити об'єкт, який вивчається, при цьому дослідник отримує нову інформацію. У кримінологічних дослідженнях найчастіше застосовують графікові та математичні моделі.
Метод екстраполяції актуалізує досвід організації боротьби зі злочинністю в минулому, беручи до уваги її сучасний стан і накладаючи ці показники на майбутній її розвиток.
s Контрольні питання:
1. Що вивчає кримінологія?
2. У чому полягають проблеми, мета та завдання кримінології?
3. Назвіть функції кримінології.
4. З якими науками пов'язана кримінологія?
5. Назвіть методи кримінологічного дослідження.
? Тестові завдання:
1. Кримінологія – це:
а) наука, що ґрунтується на засадах анатомії антропології, біології й охоплює систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини;
б) комплексна наука, що вивчає злочинність, як соціально-правове явище, особу злочинця, систему наукових рекомендацій щодо організації та планування провадження у суді, визначення лінії поведінки осіб, які здійснюють судове дослідження;
в) соціально-правова наука про злочинність, яка досліджує сутність і форми проявлення злочинності, причини і закономірності її виникнення і зміни, а також закономірності і форми соціального впливу на причини і умови злочинності з метою попередження і подолання цього негативного явища.
г) система наукових положень і розроблених на їх основі технічних засобів, прийомів та способів, призначених для збирання, дослідження та використання доказів.
2. Які з наведених компонентів не входять в предмет кримінології?
а) злочинність, як соціально-правове явище, та детермінанти злочинності;
б) особа злочинця, причини і умови злочинності;
в) попередження злочинності;
г) прогнозування боротьби зі злочинністю та тактичні прийоми розслідування злочинів.
3. Особлива частина кримінології включає вчення:
а) про кримінологічну характеристику окремих груп злочинів;
б) особливості боротьби та попередження окремих видів злочинності;
в) детермінанти окремих видів злочинності;
г) усі відповіді правильні.
4. До спеціальних методів кримінологічних досліджень не відносяться:
а) спостереження та анкетування;
б) вивчення документів та метод експертних оцінок;
в) метод судової фотографії та ідентифікаційні методи;
г) тестування та моделювання.
5. Які основні функції виконує кримінологія?
а) описову та прогностичну;
б) пояснювальну;
в) регулятивну;
г) усі відповіді правильні.
& Додаткова література
1. Блажівський С. М. Проблеми запровадження кримінологічного моніторингу / С. М. Блажівський // Держава та регіони. Серія: Право. – 2013. – № 1. – С. 146-150.
3. Горбань А. Сучасний стан кримінології як науки / А. Горбань, В. Міщук // Вища школа: науково-практичне видання. – 2012. – № 8. – С. 37-41.
4. Дячук И. Д. Международная криминология: ответ на вызовы глобализирующегося общества / И.Д. Дячук // Наука та наукознавство. – 2011. – № 1. – С. 48-52.
5. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. / А.П. Закалюк. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре». – 2007. – Кн. 1 : Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – 424 с.
6. Иншаков С. М. Исследование преступности. Проблемы методики и методологии : монография / С. М. Иншаков. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право. – 2012. – 335 с.
7. Кулик О. Кримінологічний аналіз злочинності в Україні: напрями вдосконалення методології та методики / О. Кулик // Право України. – 2009. – № 7. – С. 52-57.
8. Литвак О.М. Політична кримінологія: поняття та ознаки / О.М. Литвак // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2008. – № 2. – С. 16-21.
9. Мошак Г.Г. Зближення українських і німецьких кримінологів / Г. Г. Мошак // Право України. – 2012. – № 6. – С. 276-281.
10.Попович В.М. Загальнотеоретичне і практичне значення кримінології для протидії криміногенним процесам в України / В.М. Попович // Наука і правоохоронна. – 2009. – № 1-2. – С. 134-142.
11.Сердюк О.В. Інтеграція кількісних та якісних методів в соціально-правових дослідженнях злочинності / О.В. Сердюк // Питання боротьби зі злочинністю. – Х. – 2007. – Вип.13. – С. 152-159.
12.Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми. – К.: Атака. – 2005. – 332 с.
13.Шлях до кримінології. Пам’яті Анатолія Петровича Закалюка: зб. матеріалів / Нац. Акад. правових наук України; координаційне бюро з проблем кримінології та кримінологічних досліджень; [ред. А.Г. Слісаренко]. – К.: Запоріжжя: [КПУ]. – 2010. – 188 с.
14.Попович В. Загальнотеоретичне і практично-геологічне значення кримінології для протидії криміногенним процесам в Україні / В. Попович // Наука і правова охорон. – 2009. – №1-2. – С. 134-142.
Дата добавления: 2019-07-17; просмотров: 424; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!