Давньокиївська (давньоукраїнська) літературна мова (ІХ – перша половина ХІ V ст.).
На Русі за зразком старослов’янської мови і значною мірою на її основі, але з активним використанням місцевих лексичних і граматичних елементів, виробляється діловий стиль літературної мови, або, як його ще називають, давньоукраїнська літературна мова.
Розвиток агіографічної, літописної, художньої, згодом наукової літератури накладав свій відбиток на еволюцію літературної мови у кожного зі східнослов’янських народів — українців, росіян і білорусів, — оскільки всі вони успадкували той самий вихідний матеріал — старослов’янську мову як культову і утворену за її зразком давньоруську як стиль офіційно-ділового спілкування.
Лінгвістичні риси давньоукраїнської мови
Частина фонетичних, лексичних і граматичних рис зближує давньоукраїнську мову з південнослов'янськими та західнослов'янськими мовами. Разом з тим давньоукраїнська мова відрізняється рядом специфічних рис.
Фонетичні риси
Фонетичними фактами дописемного періоду стали повноголосся та початкові ро, ло з праслов'янських сполук or , ol, палатальні ч’, ж’ (через ступінь дж’) з праслов'янських tj , dj (св ѣ ча, межа) і kt , gt перед голосними переднього ряду (печи, мочи) та ін.
Граматичні риси
Граматична будова давньоукраїнської мови була флективною. У системі іменника розрізнялися три роди, три числа і сім відмінків. Типи відмінювання іменників визначалися характером давньої (праіндоєвропейської) основи. Прикметники мали іменну й займенникову форми. Дієслова розрізнялися за двома основами: теперішнього часу й інфінітива.
|
|
|
Староукраїнська літературна мова, вона ж рутенська, руська — поширена в XIV—XVIII ст. в Україні мова юридичних документів, згодом — конфесійної, полемічної, художньої, проповідницької, історіографічної, частково наукової літератури.
Історія створення Кримської спілки письменників України. Образ рідної землі у творчості письменників-земляків. Літературний доробок Данила Кононенка
У нові часи одним з перших серед національно-демократичних організацій в Україні стало Всеукраїнське Товариство української мови ТУМ, що виникло в 1989 році. Його осередки почали створюватись в більшості областей України.
Того ж 1989 року такі організації стали з’являтися і в Криму, а найбільш діяльними серед них були ТУМи в Севастополі, Керчі та Євпаторії. Першими фундаторами та організаторами їх роботи зарекомендували себе відомі діячі українського руху в Криму Анатолій Свідзинський, Сергій Савченко, Маргарита Жуйкова, Павло Власенко, бізнесмен Юрій Колесников та інші.
До активної діяльності в ТУМі долучилося і тоді ще Кримське обласне відділення спілки письменників України, а його тодішній керівник поет Данило Кононенко на всекримських зборах активу був обраний першим головою Кримського Товариства української мови. В своїй роботі він спирався на широку підтримку викладачів українського відділення філологічного факультету Сімферопольського державного університету: Петра Киричка, Ганну Богуцьку, Олександра Губаря, Катерини Саливон, Валентини Власенко, Галини Пашківської, Михайла Вишняка та інших, а також на широкий учительський актив – перш за все викладачів – україністів кримських шкіл.
|
|
|
Данила Кононенко народився у Черкаської області, оселився після армії у Криму.
1972 р. - перша збірка віршів "Джерело" тяжить до життєвої правдивості, щирості і простоти вислову. Йому чужа манірність, надуманість та штучна ускладненість асоціативності образів. Засоби пісенності, живої розмовності надають його віршам своєрідного колориту. Виразна емоційна гама збірки. Вона обнімає гостро драматичні, сумовиті сплески, тиху задуму та замилування білим світом. Мотив воєнного лихоліття, яке довелося поетові зазнати іще в ранньому дитинстві. Драматизм і трагізм людської долі, обпаленої смертоносним виром війни, що передав з великим ліричним напруженням і проникливістю.
|
|
|
"На весняному березі", "Квітучих соняхів оркестр", "З любові й добра":
Тривоги поета - це тривоги часу. Проблеми війни і миру, екології, моралі та етики, зростання національної свідомості, розвитку національної української культури, мови, державності суверенної України. Його прояви духовної розхлябаності, безвідповідальності деякої частини сучасників у ставленні до природи; зростаючий на очах дефіцит моральних цінностей.
Наскрізною темою лірики Д. Кононенка є кримська тема. Часто в романтичному ореолі відтворює образ Криму, який постає перед читачем сонцеликим, осяяним радістю. Повертаючи погляд в історичне "колись" Криму, поет створює картини та образи далекої героїчної козаччини, а слова автора віддає повівом народних дум.
Хвилюють вірші Д. Кононенка про кохання. Воно у ліриці нашого поета - щасливе, втілення звершених мрій. Звідси глибока сповідальність його інтимної лірики.
Д. Кононенко упорядкував і написав передмову до книжки "Люблю тебе, мій Крим", у якій зібрано кращі твори українських поетів про Крим. Разом з місцевими композиторами створив близько 20 пісень, серед яких найбільш відомі "Земле моя кримська", "Вік Україну люби", "Село моє" та інші.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 164; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!