Суть, функції і принципи страхування.
Страхування – ек. категорія, яка є особливими, замкненими, солідарними, перерозподільчими відносинами між страхувальником і страховиком з приводу формування страхових внесків, відповідних страхових та резервних фондів для нейтралізац
Ф-ї страхування:
1) Ризикова – передача мтеріальної відповідальності від носія ризику (страхувальника) страховикові за можливі шкодоносні наслідки реалізації ризику.
2) Створення страхових фондів та резервів. ( Брутто – ставка складається з нетто-ставки та навантаження, за рахунок нетто – ставки формуються страховий та резервний фонди)
3) Заощаджувальна / Кредитна – страхувальник делегує страховикові право розпоряджатися своїми коштами.
4) Превентивна – попередження шкодоносних наслідків ризиків
Страхування ґрунтується на певних специфічних принципах. До них, насамперед, належать:
Добровільність — усім страхувальникам і страховикам держава гарантує вільний вибір видів страхування та рівні можливості у здійсненні діяльності.
Страховий інтерес носій ризику і страховик перебувають у взаємозацікавленості.
Страховий ризик — це ймовірна подія або сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування, тобто на них можна отримати ліцензію. Загальновизнаним є положення, згідно з яким не може бути предмета для страхової угоди, якщо її сторони не несуть жодного ризику матеріальних чи фінансових втрат за несприятливого перебігу подій.
|
|
|
Максимальна сумлінність. Надійне страхування можливе лише за умов високого довір'я між сторонами. Ні страхувальник, ні страховик не мають права приховувати один від одного ту чи іншу інформацію, що стосується об'єкта страхування.
Страхові відшкодування не повинні приносити страхувальникові прибутку. Щоб уникнути спроб скористатися страхуванням зі спекулятивною метою страховики додержують принципу, згідно з яким матеріальний і фінансовий стан страхувальника після відшкодування завданих збитків має бути таким самим, як і до страхового випадку.
Контрибуція — це право страховика звернутися до інших страховиків по інформацію про страхувальника.
Суброгація — це передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.
Принцип франшизи — це визначена договором страхування частина збитків, яка завжди залишається за носієм ризику страхування і не підлягає відшкодуванню страховою компанією. Вона може бути визначена у вигляді певної грошової суми або у відсотках до всієї страхової суми. Розрізняють умовну та безумовну франшизу.
Співстрахування і перестрахування. Співстрахування — це страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками. Перестрахування — це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика.
|
|
|
Диверсифікація. Розпорошення взятих на страхування ризиків. Чим воно відчутніші, тим імовірність одночасного настання страхових подій, що можуть мати критичні наслідки для страховика, менша.
Надзвичайно важливо додержувати принципу диверсифікації, розміщуючи страхові резерви, страховики мають право розміщувати свої кошти на депозитних рахунках у банках, у цінних паперах та нерухомості.
Суть та особливості пропорційного та непропорційного перестрахування.
Страховик може брати на своє утримання обмежені за розміром ризики. Ці межі визначаються наявністю в компанії страхових фондів. Згідно із Законом України «Про страхування» страховик може укласти страховий договір на суму, що не перевищує 10% сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів. Такі обмеження диктуються інтересами додержання достатньої платоспроможності страховика.
|
|
|
Перестрахування буває двох видів: – Пропорційне, непропорційне.
Пропорційне. У відповідності до цього методу страхове відшкодування можна ще визначити за допомогою процентних розрахунків: страхове відшкодування повинно складати стільки відсотків від суми страхового збитку, скільки страхова сума від майнової оцінки застрахованого майна.
Особливістю пропорційної системи страхування є те, що розподіл збитку між страховиком та страхувальником не залежить від його розміру.
Непропорційне страхування. Призначення непропорційного перестрахування - гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого сукупного збитку за визначений період. Отже, у непропорційному перестрахуванні цедент сам оплачує збитки до певного розміру, а перевищення цього розміру оплачує перестраховик у межах ліміту відповідальності за договором. Відповідальність за непропорційним договором установлюється в абсолютній сумі (договір ексцедента збитку) чи у відсотках (договір ексцедента збитковості). У непропорційних договорах утримання цедента називають першим збитком, франшизою, пріоритетом.)
Непропорційне перестрахування представлене договором ексцедента збитку та договором ексцедента збитковості.
Згідно з договором ексцедента збитку механізм перестрахування вступає в дію тоді, коли остаточна сума збитку за застрахованим ризиком перевищує межу обумовленої в договорі суми у разі настання страхового випадку. У разі недостатньої місткості першого ексцедентного договору у договорі ексцедента збитку, як і в договорі ексцедента суми, застосовують другий, третій і наступні ексцеденти.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 273; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!