Умови забезпечення платоспроможності страховиків.
Умови забезпечення платоспроможності страховиків визначаються стат 30 ЗУ „Про оподаткування”.
Страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності:
–наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фонду страховика;
–створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;
–перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.
Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.
До гарантійного фонду страховика належить додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку.
Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви.
Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.
Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів обов'язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами. Положення про ці фонди затверджується Уповноваженим органом.
|
|
|
Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.
Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових.
Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.
Сутність пропорційної системи.
Система пропорційної відповідальності враховує 2 показники –страхову оцінку і страхову суму, які вказані в договорі страхування.
За пропорційної системи відшкодування виплачується в розмірі такої частини збитків, яку страхова сума становить щодо страхової оцінки (страхової вартості) об'єкта страхування.
Тобто використовується коефіцієнт відшкодування.
Коеф відшк=страхова сума/страхова оцінка.
|
|
|
Відшкодування=реальний збиток*коефіцієнт відшкодування.
Якщо страхова сума менша за практичну вартість майна, то певна частка збитку завжди лежить на страхувальникові, іншими словами, ступінь повноти відшкодування залежить від співвідношення між страховою сумою та вартістю застрахованого майна (страховою вартістю). Ця система, з одного боку, дає змогу страхувальникові відшкодовувати в повному розмірі збитки, а з іншого — підштовхує до вжиття заходів зі збереженням майна, а також попереджувальних заходів, оскільки частина втраченого йому не повертається.
Прибуток страхових організацій та джерела його формування.
Різниця між доходами та витратами створює фінансовий результат діяльності страхової компанії.
Фінансовий результат діяльності страховика - це кінцевий підсумок його діяльності за певний період з приводу формування доходу і відповідних фондів фінансових ресурсів та їх використання. Фінансовий результат включає два елементи:
– прибуток (збиток);
– приріст (відплив) резерву внесків.
Позитивний фінансовий результат відображає прибуток, негативний- збиток. Отже, прибуток, як фінансовий результат діяльності страховика, представляє собою результат використання доходу на відшкодування понесених ним витрат за певний період часу. Тобто відбувається зіставлення доходів та витрат страховика.
|
|
|
Приріст резервів внесків має цільове призначення. Хоча в період зберігання на рахунках страхової компанії може бути використаний як джерело інвестицій в економіку держави.
Отримання прибутку є однією із цілей страхування як виду бізнесу з метою забезпечення розвитку організації, покращення добробуту акціонерів та власників, соціального захисту працівників та їх заохочення. Проте при формуванні прибутку страховика мова йде про перерозподільчі відносини у суспільстві. Найпершим джерелом отримання прибутку є норма прибутку, яка закладена в страховому тарифі і забезпечує рентабельність страхових операцій. Іншими джерелами отримання прибутку - є надходження від всіх видів діяльності страховика.
Аналогічно доходам страховика його прибуток складається із:
– прибутку від страхових операцій;
– прибутку від нестрахових операцій
– інвестиційної діяльності та іншої звичайної діяльності;
– прибутку від надзвичайної діяльності.
Прибуток також є одним із основних показників результативності діяльності підприємств. Як абсолютний показник, він характеризує ефективність діяльності страхової компанії, хоч і неоднозначне.
|
|
|
Головними показниками ефективності фінансово-господарської діяльності страховика є її рівень фінансової стійкості, платоспроможності, рентабельності та надійності, які дозволяють обрати „свою" страхову компанію.
Задача
Які засоби впливу повинна застосовувати Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг при таких порушень страхового законодавства:
1. в добровільних видах страхування замість договору застосовується лише страховий поліс; (штраф)
2. страхова компанія безпідставно відмовила страхувальнику у виплаті страхового відшкодування; (відкликання ліцензії)
3. страхова компанія здійснює один з видів страхування без ліцензії на нього; (штраф 5000 неоподатковуваних мінімумів)
4. страхова компанія помилково зменшила страхове відшкодування на 2 тис.грн.; (штраф)
5. страхова компанія протягом року двічі затримувала надання інформації і один раз подала недостовірну інформацію; (штраф 1000 неоподатковуваних мінімумів)
6. страхова компанія двічі не виконала рішення органу нагляду про усунення порушень страхового законодавства (штраф 500 неоподатковуваних мінімумів).
Білет № 19
1. Принципи обов`язкового страхування.
Обов'язкова форма страхування грунтується на таких засадах.
1. Законодавство встановлює перелік об'єктів, що підлягають обов'язковому страхуванню та механізм, яким забезпечується його реалізація, покладаючи відповідальність за здійснення обов'язкового страхування на державні страхові органи.
2. Суцільне охоплення всіх об'єктів обов'язкового страхування без заяви страхувальника, оскільки реєстрація об'єкта є підставою для того, щоб він автоматично був охоплений страхуванням.
3. Безумовна дія обов'язкового страхування, незалежно від порушення терміну сплати страхувальником страхових платежів. У разі порушення строків внесення платежів страхувальник сплачує пеню. В екстремальних випадках страхові внески
можуть бути стягнені у судовому порядку. У разі настання страхового випадку при прострочених платежах потерпілого із страхового відшкодування вилучається сума боргу перед страховою організацією та пеня на прострочений борг.
4. Обов'язкове майнове страхування не обмежене часом. Воно втрачає силу тільки тоді, коли гине майно. Для особистого страхування обов'язковість втрачає силу із зміною статусу особи, що зумовлює вилучення її з переліку тих осіб, котрі підлягають законному обов'язковому страхуванню (особа перестала бути народним депутатом, пасажиром тощо).
5. Страхове забезпечення з обов'язкового страхування строго нормоване. Як правило, ці норми встановлюють у відсотках від страхової оцінки або в гривнях на один об'єкт.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 475; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!