Сутність систем страхового забезпечення.



У страховій справі застосовується кілька систем страхування.

1) У майновому страхуванні найбільш поширеною є система страхування за дійсною вартістю, що визначається як фактична на день підписан­ня договору. За цією системою страхове забезпечення дорівнює величині збитків, тобто має місце повне покриття збитків страхувальника страховиком.

2) Страхування за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування у роз­мірі збитків, але в межах страхової суми.

Під "першим ризиком" у страховій справі розу­міють ризик, вартісна оцінка якого не перевищує страхової суми.

При страхуванні за цією системою всі збитки у межах страхової суми (перший ризик) відшкодову­ються повністю, а збитки, що перевищують страхову суму (другий ризик), страховиком не відшкодову­ються зовсім.

3) Страхування за системою пропорційної відповідальності передбачає виплату страхового відшкодування, яке розраховується за формулою:

Загальне відшкодування = Реальний збиток * Коефіцієнт відшкодування;

де Коефіцієнт відшкодування = Страхова сума / Страхова оцінка. 

Пропорційна система передбачає участь страхуваль­ника у відшкодуванні збитків. Міра повноти відпові­дальності страховика в покритті збитків застрахованого тим вища, чим менша різниця між вартісною оцін­кою об'єкта страхування та страховою сумою. Дозволено доукладати та видозмінювати договори.

4) Страхування за відновною вартістю означає, що відшкодування страховиком збитків за застра­хований за цією системою об'єкт дорівнює ціні но­вого майна відповідного виду. Знос майна не врахову­ється. Ця система забезпечує повний страховий за­хист інтересів страхувальника.

5) Страхування за системою "дробової частини" використовується при страхуванні грузів, вантажів, рухомого майна. Передбачає встановлення двох страхових сум, одна з яких називається показаною вартістю. За пока­заною вартістю страхувальникові, як правило, відшкодуються збитки від ризику у вигляді дробу або відсотка. Відповідальність страховика за цією сис­темою обмежується розмірами дробу. Отже, страхо­ва сума буде меншою показаної вартості та її дробової частини. Страхове відшкодування дорівнювати­ме збиткам у межах страхової суми. Якщо показана вартість дорівнює дійсній вартості, то система страхування за дробовою частиною тотожна системі страхування за першим ризиком. Якщо показана вартість менша від дійсної вартості, страхове відшкодування розраховується за формулою

Q = T * S / W,

де Q — страхове відшкодування; S — показана вартість; W — вартісна оцінка об'єкта cтрахування; Т — фактична сума збитку.

6) Страхування за системою граничної відповідальності використовується при страхуванні інвестиційних і виробничих ризиків.

Коефіцієнт покриття втрат встановлюється між двома сторонами договору.

!!!!!!!! За 1-ю, 2-ю та 6-ю системами договори доукладати та видозмінювати не можна.

Принципи страхування.

Страхування ґрунтується на певних специфічних принципах. До них, насамперед, належать:

Добровільність — усім страхувальникам і страховикам держава гарантує вільний вибір видів страхування та рівні мож­ливості у здійсненні діяльності.

Страховий інтерес випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом. Кожний індивідуальний або асоційова­ний власник будинку, автомашини, а тим більш складного виробнйио-технічного комплексу, зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через стихійне лихо, нещас­ний випадок, пограбування тощо. У свою чергу, організації, які беруть на себе ризики, як і будь-яка інша комерційна структура, мають інтерес отримати прибу­ток. Ідеться про загальну масу прибутку, тобто з урахуванням наслідків інвестиційної діяльності.

Страховий ризик — це ймовірна подія або сукупність по-дій, на випадок яких здійснюється страхування, тобто на них можна отримати ліцензію.

Максимальна сумлінність. Надійне страхування можливе лише за умов високого довір'я між сторонами. Ні страхувальник, ні страховик не мають права приховувати один від одного ту чи іншу інформацію, що стосується об'єкта страхування.

Страхові відшкодування не повинні приносити страху­вальникові прибутку. Щоб уникнути спроб скористатися стра­хуванням зі спекулятивною метою страховики додержують принципу, згідно з яким матеріальний і фінансовий стан страху­вальника після відшкодування завданих збитків має бути таким самим, як і до страхового випадку.

Контрибуція — це право страховика звернутися до інших страховиків по інформацію про страхувальника.

Суброгація — це передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.

Принцип франшизи — це визначена договором страхування части­на збитків, яка завжди залишається за носієм ризику страхування і не підлягає відшкодуванню страховою компанією. Вона може бути визначена у вигляді певної грошової суми або у відсотках до всієї страхової суми. Розрізняють умовну та безумовну франшизу.

Співстрахування і перестрахування. Співстрахування — це страхування об'єкта за одним спі­льним договором кількома страховиками. Одному зі співстраховиків за його згодою може бути доручено представництво всіх інших у взаємовідноси­нах зі страхувальником, але залишено відповідальність перед останнім лише в розмірі відповідної частки.

Перестрахування — це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика.

Диверсифікація. Під принципом диверсифікації мається на увазі територіальне та галузеве розосередження взятих на страхування ризиків. Чим во­но відчутніші, тим імовірність одночасного настання страхових по­дій, що можуть мати критичні наслідки для страховика, менша.

Доходи і витрати страховика.

У страхуванні: спочатку страховик акумулює кошти за раху­нок отримання страхових премій, формує необхідний страховий фонд, запасний фонд, а потім їх використовує, тобто витрачає на компенсацію збитків у разі настання страхового випадку у стра­хувальників в межах взятих на себе зобов'язань.

Витрати страховика поділяються за економічним змістом на наступні великі групи:

– виплата страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування та перестрахування, – витрати на ведення страхової справи, – витрати на фінансування превентивних заходів, – витрати при здійсненні інвестиційної діяльності.

Витрати на страхові виплати складають найбільшу частину витрат страховика та залежать від багатьох факторів, серед яких виділяються ймовірність настання страхового випадку, розмір страхового збитку, обсяг страхової відповідальності. Витрати на ведення страхової справи включають витрати, пов'язані із укладанням та обслуговуванням договорів страху­вання, тобто із фінансово-господарською діяльністю страховика.

Характеристика витрат на ведення страхової справи

1. Організаційні. Витрати, що пов'язані із організацією, створенням страхової компанії, відносяться до фінансових ресурсів страховика, є інвестиціями.

2. Аквізаційні. Виробничі витрати страховика, пов'язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових страхових договорів.

3. Інкасаційні. Витрати, пов'язані із обслуговуванням товарно-грошового обігу страхової компанії. Витрати на виготовлення бланків, квитанцій, облікових регістрів тощо.

4. Ліквідаційні. Витрати, пов'язані із ліквідацією збитку, спричиненого страховим випадком. До них відносяться витрати на оплату праці ліквідаторам, судові витрати, поштово-телеграфні витрати тощо.

5. Управлінські. Витрати поділяються на загальні витрати управління та витрати по управлінню майном. Ці витрати пропорційні зібраним страховим внескам.

Доходи страховика: – Доходи від страхової діяльності, – Доходи від інвестиційної діяльності, – Інші доходи.

Доходи від страхової діяльності відносяться до доходів від основної операційної діяльності, включають всі надходження, пов'язані з проведенням страхування та перестрахування. Зазначені доходи формуються за рахунок страхової премії, в ос­нову якої покладено тариф-брутто.

Доходи від інвестиційної діяльності відносяться до додатко­вих доходів від фінансової діяльності і включають в себе доходи від розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів за визначеними напрямками їх вкладання. Напрямки інвестування в загальному плані закріплені законо­давче, а конкретно - визначаються умовами господарювання страхової компанії. Доходи від іншої операційної діяльності відносяться до зви­чайної діяльності страховика і включають в себе: доходи від здачі майна в оренду, доходи від перерахунку страхових виплат, дохо­ди безповоротної фінансової допомоги, результат індексації ос­новних засобів, доходи від реалізації прав регресії, від надання консультацій, штрафи, пеня тощо.

Задача

Господарство застрахувало врожай озимої пшениці за мінімальною страховою сумою 544 тис.грн. мінімальна врожайність становить 34 ц/га, ціна 1 ц пшениці в минулому році – 80 грн, фактична врожайність поточного року – 30 ц/га. Комісія встановила, що рівень збитків становить 40 відсотків. Площа посіву 200 га. Пересів культури не здійснювався.

Визначити величину збитку та страхове відшкодування

Рішення

Норматив: 34*80*200=544000

Фактично: 30*200*80=480000

Збиток= 544000-480000=64000

Фактичне відшкодування 40%*64000=25,6

Білет № 18


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 480; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!