Сутність систем страхового забезпечення.
У страховій справі застосовується кілька систем страхування.
1) У майновому страхуванні найбільш поширеною є система страхування за дійсною вартістю, що визначається як фактична на день підписання договору. За цією системою страхове забезпечення дорівнює величині збитків, тобто має місце повне покриття збитків страхувальника страховиком.
2) Страхування за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування у розмірі збитків, але в межах страхової суми.
Під "першим ризиком" у страховій справі розуміють ризик, вартісна оцінка якого не перевищує страхової суми.
При страхуванні за цією системою всі збитки у межах страхової суми (перший ризик) відшкодовуються повністю, а збитки, що перевищують страхову суму (другий ризик), страховиком не відшкодовуються зовсім.
3) Страхування за системою пропорційної відповідальності передбачає виплату страхового відшкодування, яке розраховується за формулою:
Загальне відшкодування = Реальний збиток * Коефіцієнт відшкодування;
де Коефіцієнт відшкодування = Страхова сума / Страхова оцінка.
Пропорційна система передбачає участь страхувальника у відшкодуванні збитків. Міра повноти відповідальності страховика в покритті збитків застрахованого тим вища, чим менша різниця між вартісною оцінкою об'єкта страхування та страховою сумою. Дозволено доукладати та видозмінювати договори.
|
|
|
4) Страхування за відновною вартістю означає, що відшкодування страховиком збитків за застрахований за цією системою об'єкт дорівнює ціні нового майна відповідного виду. Знос майна не враховується. Ця система забезпечує повний страховий захист інтересів страхувальника.
5) Страхування за системою "дробової частини" використовується при страхуванні грузів, вантажів, рухомого майна. Передбачає встановлення двох страхових сум, одна з яких називається показаною вартістю. За показаною вартістю страхувальникові, як правило, відшкодуються збитки від ризику у вигляді дробу або відсотка. Відповідальність страховика за цією системою обмежується розмірами дробу. Отже, страхова сума буде меншою показаної вартості та її дробової частини. Страхове відшкодування дорівнюватиме збиткам у межах страхової суми. Якщо показана вартість дорівнює дійсній вартості, то система страхування за дробовою частиною тотожна системі страхування за першим ризиком. Якщо показана вартість менша від дійсної вартості, страхове відшкодування розраховується за формулою
Q = T * S / W,
де Q — страхове відшкодування; S — показана вартість; W — вартісна оцінка об'єкта cтрахування; Т — фактична сума збитку.
|
|
|
6) Страхування за системою граничної відповідальності використовується при страхуванні інвестиційних і виробничих ризиків.
Коефіцієнт покриття втрат встановлюється між двома сторонами договору.
!!!!!!!! За 1-ю, 2-ю та 6-ю системами договори доукладати та видозмінювати не можна.
Принципи страхування.
Страхування ґрунтується на певних специфічних принципах. До них, насамперед, належать:
Добровільність — усім страхувальникам і страховикам держава гарантує вільний вибір видів страхування та рівні можливості у здійсненні діяльності.
Страховий інтерес випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом. Кожний індивідуальний або асоційований власник будинку, автомашини, а тим більш складного виробнйио-технічного комплексу, зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через стихійне лихо, нещасний випадок, пограбування тощо. У свою чергу, організації, які беруть на себе ризики, як і будь-яка інша комерційна структура, мають інтерес отримати прибуток. Ідеться про загальну масу прибутку, тобто з урахуванням наслідків інвестиційної діяльності.
Страховий ризик — це ймовірна подія або сукупність по-дій, на випадок яких здійснюється страхування, тобто на них можна отримати ліцензію.
|
|
|
Максимальна сумлінність. Надійне страхування можливе лише за умов високого довір'я між сторонами. Ні страхувальник, ні страховик не мають права приховувати один від одного ту чи іншу інформацію, що стосується об'єкта страхування.
Страхові відшкодування не повинні приносити страхувальникові прибутку. Щоб уникнути спроб скористатися страхуванням зі спекулятивною метою страховики додержують принципу, згідно з яким матеріальний і фінансовий стан страхувальника після відшкодування завданих збитків має бути таким самим, як і до страхового випадку.
Контрибуція — це право страховика звернутися до інших страховиків по інформацію про страхувальника.
Суброгація — це передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.
Принцип франшизи — це визначена договором страхування частина збитків, яка завжди залишається за носієм ризику страхування і не підлягає відшкодуванню страховою компанією. Вона може бути визначена у вигляді певної грошової суми або у відсотках до всієї страхової суми. Розрізняють умовну та безумовну франшизу.
|
|
|
Співстрахування і перестрахування. Співстрахування — це страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками. Одному зі співстраховиків за його згодою може бути доручено представництво всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, але залишено відповідальність перед останнім лише в розмірі відповідної частки.
Перестрахування — це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика.
Диверсифікація. Під принципом диверсифікації мається на увазі територіальне та галузеве розосередження взятих на страхування ризиків. Чим воно відчутніші, тим імовірність одночасного настання страхових подій, що можуть мати критичні наслідки для страховика, менша.
Доходи і витрати страховика.
У страхуванні: спочатку страховик акумулює кошти за рахунок отримання страхових премій, формує необхідний страховий фонд, запасний фонд, а потім їх використовує, тобто витрачає на компенсацію збитків у разі настання страхового випадку у страхувальників в межах взятих на себе зобов'язань.
Витрати страховика поділяються за економічним змістом на наступні великі групи:
– виплата страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування та перестрахування, – витрати на ведення страхової справи, – витрати на фінансування превентивних заходів, – витрати при здійсненні інвестиційної діяльності.
Витрати на страхові виплати складають найбільшу частину витрат страховика та залежать від багатьох факторів, серед яких виділяються ймовірність настання страхового випадку, розмір страхового збитку, обсяг страхової відповідальності. Витрати на ведення страхової справи включають витрати, пов'язані із укладанням та обслуговуванням договорів страхування, тобто із фінансово-господарською діяльністю страховика.
Характеристика витрат на ведення страхової справи
1. Організаційні. Витрати, що пов'язані із організацією, створенням страхової компанії, відносяться до фінансових ресурсів страховика, є інвестиціями.
2. Аквізаційні. Виробничі витрати страховика, пов'язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових страхових договорів.
3. Інкасаційні. Витрати, пов'язані із обслуговуванням товарно-грошового обігу страхової компанії. Витрати на виготовлення бланків, квитанцій, облікових регістрів тощо.
4. Ліквідаційні. Витрати, пов'язані із ліквідацією збитку, спричиненого страховим випадком. До них відносяться витрати на оплату праці ліквідаторам, судові витрати, поштово-телеграфні витрати тощо.
5. Управлінські. Витрати поділяються на загальні витрати управління та витрати по управлінню майном. Ці витрати пропорційні зібраним страховим внескам.
Доходи страховика: – Доходи від страхової діяльності, – Доходи від інвестиційної діяльності, – Інші доходи.
Доходи від страхової діяльності відносяться до доходів від основної операційної діяльності, включають всі надходження, пов'язані з проведенням страхування та перестрахування. Зазначені доходи формуються за рахунок страхової премії, в основу якої покладено тариф-брутто.
Доходи від інвестиційної діяльності відносяться до додаткових доходів від фінансової діяльності і включають в себе доходи від розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів за визначеними напрямками їх вкладання. Напрямки інвестування в загальному плані закріплені законодавче, а конкретно - визначаються умовами господарювання страхової компанії. Доходи від іншої операційної діяльності відносяться до звичайної діяльності страховика і включають в себе: доходи від здачі майна в оренду, доходи від перерахунку страхових виплат, доходи безповоротної фінансової допомоги, результат індексації основних засобів, доходи від реалізації прав регресії, від надання консультацій, штрафи, пеня тощо.
Задача
Господарство застрахувало врожай озимої пшениці за мінімальною страховою сумою 544 тис.грн. мінімальна врожайність становить 34 ц/га, ціна 1 ц пшениці в минулому році – 80 грн, фактична врожайність поточного року – 30 ц/га. Комісія встановила, що рівень збитків становить 40 відсотків. Площа посіву 200 га. Пересів культури не здійснювався.
Визначити величину збитку та страхове відшкодування
Рішення
Норматив: 34*80*200=544000
Фактично: 30*200*80=480000
Збиток= 544000-480000=64000
Фактичне відшкодування 40%*64000=25,6
Білет № 18
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 480; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!