БЛОК ЗАВДАНЬ І ЗАПИТАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
І. Написати невелике наукове повідомлення на тему: «Іменник, його морфологічні ознаки і синтаксична роль».
ІІ. Доберіть з художньої літератури приклади вживання іменників в їх різній синтаксичній функції.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ:
1. Яке загальне значення має іменник?
2. Які граматичні ознаки має іменник, і яку синтаксичну роль він виконує у реченні?
3. Назвіть лексико-граматичні категорії іменника.
4. Яким чином встановлюється значення і граматичне вираження категорії роду іменника?
5. Як визначається рід невідмінюваних іменників?
6. Які існують засоби вираження категорії числа?
7. Назвіть основні значення відмінкових форм.
8. Яким чином поділяються іменники на відміни?
9. Які особливості відмінювання мають іменники І, ІІ, ІІІ, ІV відміни?
10. Яким чином відмінюються іменники, що не мають форми однини, абревіатури.
ТЕМА № 7 : ПРИКМЕТНИК. ЗНАЧЕННЯ ПРИКМЕТНИКА, ЙОГО ГРАМАТИЧНІ ОЗНАКИ (2 години) .
1.Значення прикметника, його граматичні ознаки.
2.Розряди прикметників за значенням (якісні, відносні, присвійні). Проміжні розряди прикметників (відносно-якісні, якісно-відносні, присвійно-відносні, присвійно-якісні).
3.Ступені порівняння якісних прикметників (вищий: проста, складена форми; найвищий: проста, складна, складена форми).
4.Відмінювання прикметників. Повні (стягнена і нестягнена форми) і короткі прикметники. Тверда і м`яка групи прикметників.
|
|
|
ЛІТЕРАТУРА
1. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. – К., 1989.
2. Словник української мови: В 11-ти т. – К., 1970-1980.
3. Сучасна українська літературна мова / за ред. А.П. Грищенка. – К., 1997.
4. Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.
5. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ
Прикметник, якісні, відносні, присвійні прикметники, ступені порівняння прикметників, повні (стягнена і нестягнена форми) і короткі прикметники.
ДИДАКТИЧНА МЕТА
Формування уявлення про граматичні та синтаксичні ознаки прикметника.
Студенти повинні знати : поняття прикметника, розряди за значенням прикметників, проміжні розряди прикметників, повні (стягнена і нестягнена форми) і короткі прикметники.
Студенти повинні вміти : визначати розряди за значенням прикметників, проміжні розряди прикметників, повні (стягнена і нестягнена форми) і короткі прикметники.
ЗАВДАННЯ
І. Випишіть прикметники. З'ясуйте їх морфологічні ознаки та синтаксичну роль.
Заплющуючи очі, й по цей день я ще не маю темряви в душі. Ще світить мозок мій невпинно і ясно, освітлюючи видиме і невидиме без всякого числа і часом без порядку в безмежній череді картин. Картини пливуть, линуть води Дунаєм, Десною, весняна вода на Десні, Дунаї. Хмари по небу пливуть вибагливо й вільно і, пливучи в просторах голубих, вчиняють битви і змагання в такому числі, що коли б одну тисячну долю судилось приборкати і поставити в ясний книжковий чи картинний ряд, недаром жив би я на світі і отягчав начальників і соглядатаїв своїх недаром.
|
|
|
Чого тільки не бачив я на самому лише небі! Хмарний світ був переповнений велетнями і пророками. Велетні і пророки невпинно змагались у битвах, і дитяча душа моя не приймала їх, впадаючи в смуток.
Неспокій, рух і боротьбу я бачив скрізь – в дубовій, вербовій корі, в старих пеньках, у дуплах, в болотній воді, на поколупаних стінах... Все жило в моїх очах двоїстим життям.
О. Довженко
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
При підготовці до практичного заняття необхідно звернути увагу на те, що п рикметник – це частина мови, що виражає постійну (статичну) ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка.
Вступаючи в синтаксичний зв'язок з іменником, прикметник відповідає на питання про предмет: який? яка? яке? чий? чия? чиє? На відміну від іменників форми роду, числа і відмінка прикметників не є самостійні, вони узгоджуються з формами роду, числа і відмінка іменника.
|
|
|
Прикметники виступають у реченні в ролі узгодженого означення, наприклад: Перлове небо прибрало землю у сірі тони (Коц.). Приєднуючись за допомогою зв'язки до підмета, прикметник може виступати в ролі іменної частини складеного присудка, наприклад: Гори були прозорі й легкі в ці останні дні ясного гірського літа (Гонч.).
За своєю здатністю виражати ознаки предмета безпосередньо або через відношення його до іншого предмета чи особи прикметники поділяються на розряди: якісні, відносні і присвійні. Є також деякі проміжні групи: відносно-якісні, присвійно-відносні, присвійно-якісні.
Якісні прикметники виражають ознаки предметів безпосередньо своїм лексичним значенням: жовтий цвіт, бадьора пісня, гіркий перець, хоробрий воїн, далека путь, глухий тупіт, приємний вигляд.
Якісні прикметники мають лексико-граматичні особливості, що відрізняють їх від інших розрядів.
1.Найістотнішою граматичною ознакою якісних прикметників є їх здатність творити форми ступенів порівняння. Якісні прикметники передають ознаки, які в різних предметах виявляються неоднаковою мірою. Вияв інтенсивності ознаки виражається в якісних прикметниках граматичними формами вищого і найвищого ступенів порівняння і лексико-словотворчими засобами: творенням похідних прикметників із суфіксами емоційної оцінки (білий - біленький - білісінький, білуватий; кислий - кислуватий, кисленький, кислющий).
|
|
|
|
|
Інтенсивність ознаки може також виражатися синтаксично приєднанням до якісного прикметника кількісно-означального прислівника, наприклад: трохи ледачий, мало рухливий, дуже радий, надзвичайно вдалий, надто гордий.
2.Характерною властивістю якісних прикметників є також здатність їх вступати в антонімічні відношення (веселий – сумний, гарячий – холодний, гострий – тупий, багатий – бідний).
3. Від якісних прикметників можна творити іменники з абстрактним значенням (сміливий – сміливість, злий – доброта, синій – синява, широкий – широчінь), а також якісно-означальні прислівники з суфіксом -о чи -е (солодкий – солодко, кмітливий – кмітливо, терплячий – терпляче).
4. Невелика група якісних прикметників може мати коротку форму, наприклад: зелений – зелен, ясний – ясен, дрібний – дрібен, радий – рад, певний – певен.
Однак деякі прикметники можуть не мати всіх цих особливостей. Так, не всі якісні прикметники можуть творити ступені порівняння (наприклад: мертвий, німий); від частини прикметників не утворюються іменники з абстрактним значенням (зубатий, бурий, карий і под.), тільки деякі якісні прикметники мають коротку форму.
Відносні і присвійні прикметники не мають жодної з названих властивостей, оскільки вони виражають ознаки предметів опосередковано через інші предмети.
Відносні прикметники позначають ознаку предмета не безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дії.
Вираження ознаки через предмет, явище або дію чи обставину – типовий показник синтаксичних відношень: квіти з паперу, каша з молоком, екзамен при вступі (до вузу), сон уночі. Прикметник, твірною основою якого виступив іменник, що позначає предмет або узагальнену дію, виражає ознаку, логічно співвідносну з семантикою синтаксичного словосполучення: паперові квіти, молочна каша, вступний екзамен, нічний сон.
Морфологічні ознаки відносних прикметників не збігаються з ознаками якісних прикметників. Відносні прикметники змінюються за родами, числами і відмінками, але не творять ступенів порівняння. Від відносних прикметників не творяться похідні слова з суфіксами суб'єктивної оцінки, так само не творяться іменники абстрактного значення і прислівники на -о, -е.
За значенням відносні прикметники поділяються на тематичні групи, з-поміж яких найбільші кількісно такі:
1. назви ознак предметів за матеріалом: кам `яна ста туя, глиняний посуд, дерев'яне ліжко, ситцева сорочка, конопляне полотно;
2. назви ознак за відношеннями різних вимірів предметів: годинний відпочинок, кілометрова пляшка, десятипроцентний розчин, кількаразове нагадування;
1. назви ознак предметів за призначенням, функціями та іншими особливостями: читальний зал, спусковий механізм, копіювальний папір, звітна доповідь;
2. назви ознак предметів за належністю їх до установи, організації тощо: шкільне подвір'я, колективний сад, заводська площа, інститутський зал;
3. назви ознак предметів за просторовими відношеннями до інших предметів: приміська зона, зарічний лиман, навколоземний простір, північний край.
Відносно-якісні прикметники можуть переходити в розряд якісних. Багатозначні слова своїм прямим значенням можуть лишатися в розряді відносних, а на основі переносних значень створюються поступово якісні прикметники, що на сучасному етапі ще сприймаються як похідні.
Так, наприклад, назви ознак предметів за різними відношеннями типу вишневий (сік), буряковий (корінь), бузковий (кущ), малиновий (напій) можуть вживатися і як назви кольорів, що сприймаються безпосередньо: вишнева хустка, бурякова шапочка, бузковий відтінок, малинове пальто.
Ці назви кольорів уже сприймаються як якісні прикметники. Відносні прикметники, що виражають ознаки предметів за матеріалом та іншими відношеннями, можуть також набувати в контексті ознак якісних прикметників. Порівняйте, наприклад: срібна ложка і срібна голова (сива); дерев`яний стіл і дерев'яний язик (нерухомий, отерплий), батьківські збори і батьківське ставлення (чуйне); кришталева ваза і кришталева совість (особливо чиста).
Деякі відносно-якісні прикметники, в яких процес семантичних перетворень завершився, мають ознаки якісних прикметників. Так, наприклад, прикметники творчий, картинний, діловий, мирний можуть утворювати форми вищого й найвищого ступеня порівняння або синтаксично означатися кількісними словами: більш творчий, найменш діловий, занадто картинний.
Присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині: батькова хата, Андріїв брат, Оксанин зошит, директорів наказ, лисяча голова.
Присвійні прикметники мають свої словотворчі типи і своєрідні граматичні ознаки. Твірними основами присвійних прикметників виступають лише іменникові і тільки назви істот (за рідкісними винятками у випадку уособлення неживих предметів). Присвійні прикметники творяться: а) від назв людей за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн): Петрів, Василів, товаришів, Сергіїв, сестрин, Миколин, Маріїн; б) від назв тварин за допомогою суфіксів -ач(ий), -яч (ий), -ин (ий), -їн (ий): курячий, орлиний, солов'їний.
У поодиноких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси -ів, -ин: соловейків, зозулин. Деякі присвійні прикметники мають нульовий суфікс, наприклад: вовчий, овечий.
Якщо прикметник виражає належність предмета не одній тварині, а позначає загальну родову віднесеність чи властивість тієї або іншої тварини, то він входить до розряду присвійно-відносних або присвійно-якісних прикметників. Порівняйте, наприклад: ведмежа голова, орлиний клюв (присвійні прикметники); ведмежа шуба, орлине пір'я (відносні); ведмежа послуга, орлиний зір (якісні прикметники).
Не виражають значення присвійності і ті прикметники, що входять до складу фразеологічних словосполучень і термінологічних назв, наприклад: ахіллесова п'ята, дамоклів меч, адамове яблуко, петрові батоги (бот.), воловий язик (діал. назва квітів). Не мають присвійного значення і прикметники, що стали географічними назвами або прізвищами, наприклад: Київ, Харків, Шевченкове, Павлів, Яків, Ковалишин.
В українській мові виділяються проміжні групи прикметників, що поєднують присвійне і відносне значення або виступають у значенні безпосередньо виявленої зовнішньої характеристики предмета.
Присвійно-відносні прикметники творяться від назв людей, зрідка від назв тварин за допомогою суфікса -ськ-. Приєднуючись до суфікса твірної прикметникової основи, суфіск -ськ- виступає частиною складного суфікса -івськ- або -инськ-, наприклад, адмірал - адміральський, козак - козацький, батько - батьківський, учень - учнівський, мати - материнський, Малишко - Малишківський.
Від назв тварин творяться присвійно-відносні прикметники тими самими суфіксами, що й присвійні: -ач- (-яч-), -ин- (-їн-), зрідка -ов- або нульовим суфіксом (телячий, конячий, журавлиний, качиний, зміїний, воловий, овечий, орлій).
На відміну від присвійних прикметників, що виражають належність індивідуальній особі (істоті), присвійно-відносні прикметники вказують на більш узагальнену віднесеність, наприклад: Шевченківські місця (місцевість, де народився, жив і навчався Т.Г. Шевченко); дівчачий гурт, орлина сім'я, журавлиний ключ, звіряче потомство.
До присвійних прикметників ставляться питання чий? чия? чиє? чиї?, присвійно-відносні прикметники в основному відповідають на питання який? яка? яке? які? Дівочі уста (чиї?), дівочий хоровод (який?); дідова хата (чия?), дідівська хата (чия?, яка?), дідівська спадщина (я к а?); ластівчине крило (чиє?), ластів`яче гніздо (я к е?), ластів'яче шугання (я к е?).
Втрачаючи семантичний відтінок присвійності, присвійно-відносні прикметники входять цілком у розряд відносних, наприклад: учительська конференція, батьківський комітет, риб'ячий жир, коров'яче молоко, кролячий пух, соболиний комір.
Присвійно-відносні прикметники можуть поступово набувати значення якісних прикметників. Переосмислення це можливе на основі переносних значень слова. Такі прикметники виділяються в окрему групу присвійно-якісних, наприклад: материнська ласка, дружній потиск руки, дідівські закони, звірячий погляд, вовчий апетит, заяча душа, воляча сила, осляча (ослина) впертість і багато ін.
З таким же значенням виступають прикметники в стійких фразеологічних сполученнях: діло теляче, лебедина пісня, охрімова свита, куряча сліпота, езопівська мова, мамина доня, прометеївський вогонь. Присвійно-відносні прикметники, переходячи в розряд якісних, набувають деяких граматичних ознак, властивих якісним прикметникам. Деякі з них набувають здатності сполучатися з кількісно-означальними прислівниками, наприклад: майже, звірячий погляд, винятково дружня розмова, надто осляча (ослина) впертість. Від цих прикметників творяться означальні прислівники суфіксально-префіксальним способом: по-батьківському (по-батьківськи), по-материнському (по-материнськи), по-дідівському, по-звірячому, по-собачому, по-качиному, по-волячому, по-ведмежому, по-телячому.
Якісні прикметники можуть характеризувати якість предмета безвідносно до інших предметів і в порівняльних зв`язках щодо інтенсивності вияву ознаки. Для вираження ступеня вияву ознаки вживаються дві форми вищого і найвищого ступенів порівняння.
Вищий ступінь порівняння вказує на те, що в одному з порівнюваних предметів якість виражена більшою або меншою мірою, ніж у іншому (інших), наприклад: Колодязі доводилось копати на двадцять метрів і глибші (Ян.).
Форми вищого ступеня бувають прості (синтетині) й складені (аналітичні).
Проста (синтетична) форма вищого ступеня утворюється приєднанням до кореня або основи прикметника суфікса -ш- або -іш-, наприклад: дешевий – дешевший, молодий – молодший, розумний – розумніший, ретельний –ретельніший.
Від деяких прикметників вищий ступінь твориться за допомогою обох суфіксів, виступаючи у варіантних формах: тихий - тихший і тихіший, грубий - грубший і грубіший, здоровий - здоровший і здоровіший.
При творенні форм вищого ступеня прикметників за допомогою суфікса -ш- відбуваються зміни в основі слова: а) суфікси основи прикметника -к-, -ок-, -ек- випадають: рідкий – рідший, глибокий – глибший, далекий – дальший; б) кінцеві приголосні основи г, ж перед суфіксом -ш- внаслідок асиміляції і дисиміляції змінюються і разом із суфіксом утворюють звукосполучення [жч]: дорогий – дорог-ший – дорожший – дорожчий; дужий – дуж-ш-ий – дужчий; кінцевий приголосний основи внаслідок асимілятивно-дисимілятивних процесів разом із суфіксом -ш- дає звукосполучення [шч], що графічно передається буквою щ: високий – вис-ш-ий – вишший – вишчий – вищий.
Окремі прикметники утворюють форму вищого ступеня від основи іншого слова, наприклад: гарний – кращий, поганий – гірший, малий – менший, добрий – кращий і ліпший. Це суплетивні форми.
Складена (аналітична) форма вищого ступеня утворюється за допомогою додавання слів більш або менш до початкової форми: уважний - більш уважний; чуйний - більш чуйний; розкішний - менш розкішний; яскравий - менш яскравий.
Найвищий ступінь порівняння вказує на те, що в одному з порівнюваних предметів ознака виражена найбільшою або найменшою мірою, наприклад: І найвища, краса - це краса вірності (Гонч.).
Найвищий ступінь порівняння також має дві форми: просту (синтетичну) і складену (аналітичну).
Проста (синтетична) форма найвищого ступеня утворюється додаванням до форми вищого ступеня префікса най- (частки за походженням): найбільший, наймолодший, найвідважніший, найглибший.
До цієї форми можуть додаватися частки що і як, виражаючи додаткові відтінки посилення ознаки, наприклад: щонайдорожчий, щонайскладніший, якнайсмачніший, якнаймиліший.
Складена (аналітична) форма найвищого ступеня утворюється від початкової форми прикметника додаванням слова найбільш або найменш: найбільш придатний, найбільш авторитетний, найменш відповідальний, найменш цікавий.
Не всі якісні прикметники можуть мати ступені порівняння. Так, не творять ступеневих форм якісні прикметним, в яких інтенсивність вияву ознаки має словотворче вираження за допомогою суфіксів або префіксів, наприклад: синявий, синенький, синюватий, синесенький, синісінький; здоровенний, злющий, предобрий, ультрамодний.
Не можуть мати ступенів порівняння і прикметники, які виражають семантично ознаку абсолютного порогу інтенсивності, наприклад: сліпий, босий, мертвий, німий, голий. Не утворюють ступенів порівняння прикметники, що позначають ознаки предметів на основі кольорової схожості до інших предметів, наприклад: кремовий, шоколадний, брунатний, лимонний, бузковий, так само назви мастей: буланий, карий, вороний. Вони можуть означатися словами густо, темно і творити з ними складні слова.
Не утворюють ступенів порівняння прикметники, які переходять у розряд якісних, наприклад: батьківський (-а любов), ворожий (погляд) та складні якісні прикметники, наприклад: червонобокий, світло-зелений, яскраво-червоний.
У сучасній українській літературній мові вживаються переважно повні прикметники, що мають в усіх формах відмінкові закінчення: добрий, добра, добре, добрі; доброї, добрих і т. д. Коротких прикметників у сучасній українській мові дуже мало, наприклад: зелен, рад, повен, ясен, дрібен, славен. Коротку форму називного і знахідного відмінків мають також присвійні прикметники з суфіксами -ів (-їв), -ин (-їн).
Більшість прикметникових форм має стягнені флексії, що утворилися на основі злиття закінчення давнього вказівного займенника із закінченням коротких прикметників, наприклад: добра, добре. Форма називного відмінка однини чоловічого роду нестягнена: добрий.
У поетичній мові, в народній творчості та в усному літературному мовленні вживаються також повні нестягнені форми називного відмінка однини жіночого і середнього роду, знахідного відмінка однини жіночого роду та називного й знахідного множини, наприклад: Літо краснеє минуло, сніг лежить на полі (Л.У.); А туман, неначе ворог, закриває море і хмароньку рожевую ... (Т. Ш.); І ти, моя єдиная, ведеш за собою літа мої молодії (Т. Ш.).
Повні прикметники стягненої форми змінюються за родами, числами і відмінками. За кінцевим приголосним (твердим чи м'яким) основи прикметники поділяються на тверду і м'яку групи.
Прикметники твердої групи мають у називному відмінку однини флексії –ий, -а, -е, перед якими кінцевий приголосний основи вимовляється твердо: сонячний, довгий, сонячна, довга; сонячне, довге. Прикметники м'якої групи в називному відмінку мають фонетичні варіанти флексії -ій, -я, -є, що позначають м'якість кінцевого приголосного основи: середній, торішній; середня, торішня; середнє, торішнє.
РОБОТА В АУДИТОРІЇ
1. Запишіть словосполучення з поданих слів. З'ясуйте морфологічні ознаки прикметників: які граматичні значення виражає їх закінчення; чим зумовлюються граматичні значення прикметників.
Ранковий (сонце), південний (край), неспокійний (молодість), легкокрилий (голубінь), неслухняний (дівчисько), спортивний (сани), маленький (поні); завітати до (крайовий, санаторій), перекласти (російський, мова), намалювати на (білий, папір); подарунок на (добрий, згадка), підпис під (газетний, стаття).
2. Запишіть подані прикметники разом з іменниками у три колонки: якісні, відносні, присвійні.
Великий поет, заповітна мрія, сільський клуб, світовий ринок, атомна електростанція, учителеве слово, яблуневий цвіт, людський потік, вовчі зуби, бджолиний рій, вороняче крило, дерев'яні сходи, рідкісний випадок, вчорашня розмова, батьківські збори, материне серце, світлий шлях.
3. Знайдіть приклади переходу прикметників з одного розряду в інший: присвійних - у відносні і якісні; відносних - у якісні.
І думка стала словом, І в поглядах – пісні, Коли в цвіту медовім Черешні запашні! (Рил). 2. Яка земля! Яка велика доля! Які дороги поколінь. Бурхливість рік моїх, і росні квіти в лузі, і сива гордість снігових вершин, і волошкова даль на виднокрузі, і сонця вічний плин (Нагн.). 3. Дитинству все казковим видається, – не збіднюйте ж душі його красу! (Низ.). 4. То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст зелений, то золотим дощем лились пісні (Л. Укр.). 5. Україна моя починається там, де доля моя усміхається, і, як небо, як даль солов'їна, не кінчається Україна (Осад.). 6. ...Вже поїзди все горе перевезли, Вдовину тугу заспокоїв час (Г. Ч.). 7. Пливли вінки купальські по воді... (Г. Ч.). 8. За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата (Сим.). 9. Ах, скільки струн в душі дзвенить! Ах, скільки срібних мрій літає! В які слова людські їх влить?! (Олесь). 10. Чорні думоньки нависли. Змовкли співи хорові. Серце міцно муки стисли Дніпрові (Чупр.). 11. Будь мені як королева з казки, Що заснула серед срібних рож (Леп.).
4. Подані прикметники разом з іменниками залишіть у родовому та орудному відмінках множини. Поясніть відмінкові закінчення.
Рання вишня, історичний меч, білолице дівча, осіннє листя.
5. Утворіть форми вищого і найвищого ступенів прикметників. Поясніть творення синтетичних та аналітичних форм.
Бадьорий, густий, вузький, дорогий, дужий, гарний, поганий, таємничий, важкий, високий, змістовний, відповідальний, інтелігентний.
6. Запишіть речення, розкриваючи дужки, так, щоб прикметник мав форми: у І абзаці - вищого ступеня (просту); у ІІ абзаці - найвищого ступеня (просту); у ІІІ абзаці - вищого і найвищого ступеня (складену). Рід, число і відмінок визначайте за зв'язком з іменником. З'ясуйте, в яких реченнях форма вищого або найвищого ступеня вживається у складі порівняльного звороту або з підсилюючою часткою чи прислівником.
I.1. На якійсьвідстані від лісу з'явилося троє людей. Тепер вони здавалися значно (великий) (Я. Колос.). 2. За всі слова (дорогий) мить мовчання, Коли шумлять смерекові ліси... (М. Тк.). 3. Страх поціляє в спину, рви його темні сіті.
(Високий) за Людину Бога нема у світі (Б. Ол).
1. У всі віки на всіх перепуттях історії хліб був (великий) з багатств (Земл.). 2. – Кілька днів тому в бою я втратив свого (дорогий) друга (А. Гайдар). 3. Чи то цвіт біліється рясний, Чи з-під хустки сивина вдовина? Чи зоря проміниться (високий), Чи сльозинки трепетний наплив?.. (Кол).
ІІІ. 1.Облога Дніпра ставала ще (відчутний і вражаючий) (Баш). 2. За життя родичів дівчина зазнала (добрий, ліпший) часів (Л. Укр.). 3. До старої дідусь повернувся, Бачить: царський палац препишний... (О. Пушкін).
7. З'ясуйте, чому подані прикметники не утворюють ступенів порівняння. Перевірте за іншими ознаками їх належність до розряду якісних. Спробуйте до окремих із них додати слова зовсім, вкрай і подібні, що дорівнюватиме значенню «найменший ступінь (міра) вияву ознаки предмета».
Босий, голий, німий, прездоровий, синенький, старезний, оранжевий, брунатний, кислуватий, густий-прегустий, темно-сірий, прадавній, ультрамодний, замалий, предивний, презлющий.
8. Перепишіть прикметники разом з іменниками, замінивши крапки, закінченням. Як розрізнити тверду і м'яку групу прикметників?
Дрібн.. дощ, враніш.. туман, друж.. сміх, дружн.. бригади, дружн.. порада, городн.. культура, тутешн.. житель, придорожн.. стовп, прямокутн.. трикутник.
9. Провідміняйте подані прикметники і поясніть їх відмінкові закінчення.
Добовий (термін), ранній (сніг), безкраїй (степ).
10. Випишіть прикметники: 1) короткі, 2) повної стягненої і 3) повної нестягненої форм. Поясніть їх уживання в сучасній українській літературній мові.
Давно було. Дітей маленьких двоє,
Побравшись за руки, по квітчастих
Лугах підгірських стежкою вузькою
Поперек нив в жарку літнюю днину
Ішли з села.
Старшенький хлопчик був
Біловолосий, з синіми очима,
З конем вербовим у руці.
І. Франко
Є слова, що білі-білі
Як конвалії, квітки,
Лагідні, як усміх ранку,
Ніжносяйні, як зірки.
Є слова, як жар пекучі,
І отруйні, наче чад...
В чарівне якесь намисто
Ти нанизуєш їх в ряд.
О. Олесь
Плач же, серце, плачте, очі,
Поки не заснули,
Голосніше, жалібніше,
Щоб вітри почули,
Щоб понесли буйнесенькі
За синєє море
Чорнявому, зрадливому
На лютеє горе!
Т. Шевченко
Радуйся, ниво неполитая!
Радуйся, земле, не повитая
Квітчастим злаком! Розпустись!
Рожевим крином процвіти!
І люди темнії, незрячі,
Дива господнії побачать.
Т. Шевченко
11. Зробіть морфологічний розбір прикметників.
Еволюція ідола
В одному з найславетніших соборів
ворота царські вразили мене.
Шедевр лиття, мистецтво дивовзорів, –
було в них щось таємне і чудне.
Якийсь оскал, якесь тваринне око,
Якоїсь муки невигойний слід.
І все ввижалось пазурів бароко
в гіллястому орнаменті воріт.
У візерунках тьмяно-золотих
якісь нури блукали підсвідомі –
так, наче хтось пручався і застиг
в невикричано болісній судомі.
І гід сказав (у сяєві ікон
так те гілля звивалося над гідом,
що він ячав, немов Лаокоон), –
і гід сказав, що це колись-був ідол.
Такий страшний язичеський бовван,
чавунний весь, в коштовному камінні,
що після битви в попелі спивав
калюжки крові свіжі і кармінні.
До цих воріт верталася я тричі,
Читала їх, як древні письмена.
І ось тоді з оголеністю притчі
Я зрозуміла, в чім моя вина.
Моя вина – моя надмірна віра,
Ілюзій непогашена зоря.
Не можу із поганського кумира
зробить святі ворота олтаря.
Л. Костенко
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 383; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!