ТЕМА №2. ФОНОЛОГІЧНА СИСТЕМА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (2 год.).

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 23Следующая ⇒

1.Поняття фонеми. Функції фонеми – конститутивна, ототожнювальна, смислорозрізнювальна. Інваріант (головний вияв фонеми) і варіанти фонем – факультативні, позиційні, комбінаторні.

2. Голосні та приголосні фонеми сучасної української літературної мови в їх звукових виявах.

3. Фонематична транскрипція.

4.Чергування голосних фонем: чергування о та е з і; о та е з нульовою фонемою (як наслідок занепаду зредукованих); чергування е з о після ж, ч, ш, дж та j; чергування и (у звукосполученнях ри, ли) з о та е. Найдавніші чергування голосних фонем у коренях слів як засіб розрізнення семантичних відтінків і граматичних значень: о-а (гонити-ганяти); е-і (пекти-випікати); е-о (везти-возити); і-а (лізти-лазити), і-и (сісти-сидіти); нульова фонема – е, о, и; нульова фонема – о, и, у та ін. Голосні а та у на місці давнього о; голосний і на місці давнього у.

5.Чергування приголосних фонем: зміна задньоязикових г, к, х на передньоязикові ж, ч, ш і з, ц, с; чергування д-дж; з-ж; с-ш; к-ч; т-ч; х-ш; ц-ч; б-б j ; п-п j ; в-в j ; м-м j ; ф-ф j ; б-бл; п-пл; в-вл; м-мл; ф-фл. Зміни приголосних г, ж, з; к, ч, ц; х, ш, с перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о). Зміни приголосних перед суфіксом -ин(а).

ЛІТЕРАТУРА

1.Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія. – К., 2006.

2.Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. – К., 1989.

3.Словник лінгвістичних термінів / Укл. Ганич Д.І., Олійник І.С. – К., 1985.

4.Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / за ред. І.К. Білодіда. – К., 1969.

5.Сучасна українська літературна мова / за ред. А.П. Грищенка. – К., 1997.

6.Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.

7.Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. – К., 1981.

8. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Фонологія, фонема, конститутивна функція, дистинктивна, ідентифікаційна, алофони, варіанти, інваріанти фонем, фонематична транскрипція, позиційні чергування, історичні чергування, фонемний нуль, дифтонг, монофтонг, наголошена/ненаголошена позиція, занепад редукованих ъ, ь, вокалізація редукованих, перше перехідне пом`якшення задньоязикових (перша палаталізація), друге перехідне пом`якшення задньоязикових (друга палаталізація).

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Оволодіння фонологічною системою української мови; формування уявлення про фонему, зв`язок між звуком мовлення і фонемою, з`ясування природи модифікацій та чергувань у сучасній українській літературній мові.

Студенти повинні знати : визначення таких основних понять, як фонологія, фонема, варіанти фонем, фонематична транскрипція, склад фонем української літературної мови, диференційні ознаки фонеми, сукупність умов, у яких реалізуються чергування голосних та приголосних фонем, типи фонетичних та історичних чергувань.

Студенти повинні вміти: виділяти фонеми у мові, встановлювати різницю між звуком і фонемою, записувати тексти фонематичною транскрипцією, правильно встановлювати відмінність між фонетичними та історичними чергуваннями, пояснювати наявні у словах чергування голосних та приголосних фонем, давати історичні коментарі.

БЛОК ЗАВДАНЬ І ЗАПИТАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

І. Порівняйте наведені погляди вчених про кількість голосних фонем у сучасній українській мові. Порівняйте їх і наведіть аргументи на користь кожного з них. Обґрунтуйте систему голосних української мови.

1.О.Н. Синявський у статті „Спроба звукової характеристики літературної мови” (Наукові записки Харківської науково-дослідної кафедри мовознавства, №2, 1929 р.) налічує 12 фонем, вважаючи наголошені й ненаголошені голосні за самостійні фонеми.

2.М.Г. Йогансен (Загальний курс української мови / За ред. Л.А. Булаховського. – Х., 1931) вважав самостійними фонемами тільки 5 голосних: а, о, у, е, і; на його думку, и – тільки варіант фонеми /і/.

3. М.А. Жовтобрюх та більшість інших мовознавців вважають, що в українській мові є шість голосних фонем: /а/, /о/, /у/, /и/, /і/, /е/.

Обґрунтування поглядів цих учених, а також інших див. у книзі СУЛМ: Фонетика (за ред. І.К. Білодіда).

ІІ.Затранскрибуйте текст. Вкажіть усі випадки наявних або можливих фонетичних та історичних чергувань.

1. Степове безмежжя хвилює, бентежить, забиває дух (Плач.). 2. Будівельники зобов'язані допомогти заводчанам якнайшвидше освоїти проектну потужність підприємства (Газ.). 3. Командир глянув на годинника, інші глянули теж, і, обмінявшись поглядами, льотчики разом підвелись, стали дякувати хазяйці (Гонч.). 4.Земля напоєна кров'ю наших дідів і прадідів. Свята, священна земля (Плач.). 5.В тяжкі години розпачу й розчарувань для мене було чи не єдиним порятунком, коли випадала нагода перевідати рідну отцівську хату (Скурат.). 6.Химка зціпила рученята, схилилась на стіл і гірко-гірко заплакала (Кос.). 7.Мете поземок, вітер дуденить у зрошений попід обважнілими стріхами очерет (Руд.). 8. Відколи пам'ятаю себе... я люблю вітряки, люблю посвист їхніх крил, гудіння млинових жорен, і присвист, і зітхання ковша, коли він вбирає в себе зерно (Ст.). 9. У Піщанській волості сидів уже посередник (Мирн.).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ:

1.Чим зумовлюється велика кількість звуків людської мови?

2.Розкрийте поняття фонеми. Який зв`язок між звуком і фонемою?

3.Що таке варіант фонеми?

4.Які варіанти фонем називаються позиційними, комбінаторними, факультативними?

5.Що таке інваріант фонеми?

6.У чому полягає відмінність історичних чергувань фонем від
живих (фонетичних)?

7.Які ви знаєте найдавніші чергування голосних?

8.У чому полягає чергування |о|та |е| з фонемним нулем. Які
історичні передумови цього чергування?

9.Які |о| та |е|називаються випадними, а які - вставними?

10.Які є відхилення від чергування |о| та |е| з фонемним нулем?Чим вони зумовлені?

11.Сформулюйте основне правило чергування |о| та |е| з |і|.

12.Поясніть процес виникнення та історичного розвитку чергувань
|о| та |е| з |і|.

13.У яких морфологічних формах відбувається чергування |о| та |е|
з |і| ? Вкажіть випадки, коли чергування |о| та |е| з |і| не відбувається.

14.Поясність чергування голосних у звукосполученнях [ри], [ли] – [ро], [ло] – [р'і], [л'і].

15.Коли в сучасній українській мові після шиплячих та |j|виступає |е|, |о| (подайте історичний коментар).

16.Назвіть найпоширеніші чергування приголосних в українській мові. Дайте історичні коментарі.

17.Схарактеризуйте перше перехідне пом'якшення задньоязикових (перша палаталізація). Яке чергування з ним пов'язуєтся?

18.Яким законом пояснюється чергування |г|, |к|, |х| із |з'|, |ц'|, |с'| ?

19.У яких морфологічних формах відбувається чергування передньоязикових зубних приголосних із шиплячими. Наведіть приклади.

20.Прокоментуйте зміну приголосних при утворенні прикметників із суфіксом -ськ(ий).

21.У чому полягає чергування однієї приголосної фонеми зі сполученням приголосних фонем (пояснити на прикладах).

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

ТЕМА №1: КЛАСИФІКАЦІЯ ГОЛОСНИХ ТА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ, ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ВИМОВИ. ЗМІНИ ГОЛОСНИХ ТА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ У МОВНОМУ ПОТОЦІ (АСИМІЛЯЦІЯ, ДИСИМІЛЯЦІЯ, СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ, ПОЗИЦІЙНІ МОДИФІКАЦІЇ ЗВУКІВ) (2 год.).

1.Голосні звуки, їх класифікація за горизонтальним рухом язика, ступенем підняття язика до піднебіння та участю губ.

2.Приголосні звуки, їх класифікація за місцем творення (губні, передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові, глотковий); за способом творення (проривні, фрикативні, африкати, зімкнено-прохідні, вібрант). Палаталізація приголосних (м`які, пом`якшені, напівпом`якшені). Акустичні пари приголосних: глухі/дзвінкі; шиплячі/свистячі.

3. Комбінаторні фонетичні зміни:

- асиміляція приголосних (повна і часткова; регресивна і прогресивна; за дзвінкістю або глухістю, за місцем і способом творення, за м`якістю), дисиміляція приголосних звуків (регресивна і прогресивна; дистанктна дисиміляція).

4. Спрощення в групах приголосних. Подовження приголосних звуків.

5. Позиційні зміни голосних та приголосних звуків. Фонетична транскрипція.

Л ІТЕРАТУРА

3.Словник лінгвістичних термінів / Укл. Ганич Д.І., Олійник І.С. – К., 1985.

4.Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / за ред. І.К. Білодіда. – К., 1969.

5.Сучасна українська літературна мова / за ред. А.П. Грищенка. – К., 1997.

6.Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.

7.Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. – К., 1981.

8. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Фонетика, мовний апарат, артикуляція, звук, голосні звуки, приголосні звуки, артикуляційно-акустична класифікація, палаталізація приголосних, місце творення, спосіб творення, ряд, піднесення, мовленнєвий потік, асиміляція, прогресивна і регресивна асиміляція, дисиміляція, спрощення в групах приголосних, подовження приголосних звуків.

Студенти повинні знати : предмет, завдання і значення фонетики як учення про звукову систему мови; шляхи творення та класифікацію голосних та приголосних звуків, асиміляція, дисиміляція, спрощення в групах приголосних, подовження приголосних звуків та сукупність умов, у яких реалізуються ці фонетичні зміни.

Студенти повинні вміти : характеризувати звуки з погляду їх артикуляційних та акустичних властивостей, описувати роботу мовних органів при утворенні голосних та приголосних звуків, визначати комбінаторні зміни в системі приголосних звуків та позиційні зміни голосних та приголосних звуків, записувати тексти фонетичною транскрипцією.

ЗАВДАННЯ

І. Зробити повну характеристику приголосних у словах джміль, грати.

ІІ. Д ібрати за орфоепічним словником 15 слів зі звуком [ r ] .

ІІІ. Записати подані слова фонетичною транскрипцією. Поясніть випадки модифікації приголосних, що є наслідком асиміляції.

Людно, кисть, наждак, шторм, листя, клад, бігла, хлопець, кутній, підліток, котли, для, розкіш, підсипав, обмін, дід не знає, сусідні, під тином, обмокла, водний, він розповість, стінка, обчистити, безпомилково, книжка, різка, голубка, кладка, відтіснити, розписка, безтямно, стільки, повість, радість.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При підготовці до практичного заняття необхідно засвоїти артикуляторну класифікацію голосних і приголосних звуків, пам`ятати, що до комбінаторних фонетичних змін належать асиміляція приголосних (повна і часткова; регресивна і прогресивна; за дзвінкістю або глухістю, за місцем і способом творення, за м`якістю); дисиміляція приголосних звуків (регресивна і прогресивна; дистанктна дисиміляція).

Голосні – це такі звуки, в основі яких лежить музикальний тон, утворений при розкритому мовному каналі внаслідок періодичних коливань голосових зв'язок і дальшої модифікації цих коливань у надгортанних порожнинах.

Голосні звуки кожної мови можна класифікувати з артикулярного та акустичного погляду. Загальноприйнятою є артикуляторна класифікація, з погляду якої голосні звуки української мови розрізняються на підставі кількох ознак.

За рухом язика в горизонтальному напрямі при творенні голосних вони поділяються на 3 групи: переднього, середнього і заднього ряду. В українській мові наголошені голосні поділяються за цією ознакою на дві групи: голосні переднього ряду – [і], [и], [е], і голосні заднього ряду – [а], [у], [о].

За способом творення, інакше за ступенем підняття язикової спинки до твердого піднебіння, наголошені голосні звуки поділяються на три групи: високого піднесення – [і], [и], [у]; середнього – [е], [о]; низького – [а].

За участю губ розрізняються голосні двох типів: нелабіалізовані – [і], [и], [е], [а] і лабіалізовані – [о], [у].

Класифікація приголосних базується на загальних принципах творення приголосних і проводиться в двох основних аспектах: за дією активного мовного органа і за способом творення шуму.

За активним мовним органом приголосні поділяються на губні, язикові, глоткові (фарингальні).

Губні приголосні (або лабіальні) вимовляються так: нижня губа, як більш рухома, може підійматися вгору і зближатися з верхньою губою або верхніми зубами. При зближенні нижньої губи з верхньою губою виникають губно-губні приголосні: [б], [п], [в], [м], [б'], [п'], [в'], [м']. При зближенні нижньої губи з верхніми зубами утворюються губно-зубні приголосні [ф], [ф'], а в позиції перед [і] – [в'].

Язикові приголосні у свою чергу поділяються на передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові.

Передньоязикові приголосні: [т], [д], [н], [с], [ц], [з], [дз], [л], [р], [ш], [ж], [ч], [дж]; [т'], [д'], [н'], [с'], [ц'], [з'], [дз'], [л'], [р'], [ш'], [ж'], [ч'], [дж']; [т:'], [д:'], [н:'], [с:'], [ц:'], [з:'], [л:'], [р:'], [ш:'], [ж:'], [ч:']. Активним мовним органом при їх артикуляції виступає передня спинка разом з кінчиком язика.

Середньоязикові приголосні: [j]. Активним мовним органом при його творенні виступає середня спинка язика, яка, підіймаючись, зближується з твердим піднебінням. За ознакою пасивного органу такі приголосні часто називають палатальними (від латинського palatum – піднебіння), або піднебінними.

Задньоязикові приголосні: [к], [r], [х], [к'], [х']. Активним мовним органом при їх творенні виступає задня спинка язика, яка зближується з м`яким піднебінням або змикається з ним.

Глоткові або фарингальні приголосні: [г], [г']. Глоткові приголосні творяться внаслідок звуження, що виникає в порожнині глотки завдяки рухові кореня язика назад і зближенню його з її задньою стінкою, а також внаслідок скорочування м`язів задньої стінки глотки.

За способом творення шуму приголосні поділяються на проривні, африкати, щілинні (фрикативні), зімкнено-прохідні.

Проривні: [п], [б], [д], [т], [к], [r], [п'], [б'], [д'], [т'], [к']. Активний мовний орган при артикуляції цих приголосних утворює повне зімкнення, прохід для видихуваного струменя повітря закривається. Струмінь повітря поступово нагромадившися після деякої паузи, проривається крізь зімкнення й вибухає. А тому їх ще називають вибуховими.

Африкати: [ц], [ч], [дз], [дж], [ц'], [ч'], [дз'], [дж']. При їх творенні зімкнення, утворюване активним мовним органом, поступово переходить у щілину.

Щілинні (фрикативні): [ф], [в], [с], [з], [ш], [ж], [х], [г], [j], [ф'], [в'], [с'], [з'], [ш'], [ж'], [х'], [г']. При творенні будь-якого з цих приголосних в якій-небудь частині мовного апарату може виникати щілина, тоді повітря проходить крізь неї з більшим або меншим шумом тертя.

Зімкнено-прохідні приголосні: [м], [н], [л], [р], [м'], [н'], [л'], [р']. Із них [м], [н], [м'], [н'] – носові, бо при їх творенні струмінь видихуваного повітря не проривається, а спрямовується в порожнину носа. Приголосні [л], [л'] – бокові (латеральні) (від латинського latus – бік), при творенні їх кінчик язика впирається в ясна і всередині ротової порожнини для проходження видихуваного струменя повітря виникає перепона. Одночасно обидва боки язика опускаються й утворюють прохід, через який і виходить повітря. Приголосні [р], [р'] – дрижачі (вібранти), при творенні їх активний мовний орган може коливатися, вібрувати, перериваючи на дуже короткий час струмінь видихуваного повітря. Внаслідок переривання повітряного струменя виникає низка послідовних ритмічних вибухів, які своєю силою незрівнянно слабші, ніж при творенні зімкнених приголосних.

Усі приголосні розрізняються також за відношенням у їх творенні шуму й тону (або голосу). Якщо шум у творенні приголосних переважає над голосом або приголосні творяться одним шумом, вони називаються шумними. В українській мові до шумних належать: дзвінкі – [б], [д], [з], [ж], [дж], [г], [r], [дз],[б'], [д'], [з'], [ж'], [дж'], [г'], [дз'] та глухі – [п], [ф], [т], [с], [ш], [ц], [ч], [к], [х], [п'], [ф'], [т'], [с'], [ш'], [ц'], [ч'], [к'], [х']. При творенні шумних дзвінких звуків голосова щілина звужена, оскільки голосові зв`язки напружені й зближені між собою; вони дрижать під тиском струменя видихуваного повітря. При творенні шумних глухих голосові зв`язки не напружені й не дрижать, а голосова щілина розкрита. Дзвінкі й глухі приголосні в українській мові становлять співвідносні пари: [б] - [п], [д] - [т], [з] - [с], [ж] - [ш], [дж] - [ч], [r] - [к], [дз] - [ц],[б'] - [п', [д'] - [т'], [з'] - [с'], [ж'] - [ш'], [дж'] - [ч'], [дз'] - [ц']. Якщо у творенні приголосних голос переважає над шумом, то приголосні називаються сонорними (від латинського sonorous – звучний). В українській мові до сонорних належать: [в], [м], [н], [л], [р], [j], [в'], [м'], [н'], [л'], [р'].

Приголосні також розрізняються за твердістю та м`якістю вимови. Тверді приголосні [б], [д], [з], [ж], [дж], [г], [r], [дз], [п], [ф], [т], [с], [ш], [ц], [ч], [к], [х], [в], [м], [н], [л], [р] вимовляються без наближення середньої частини язика до твердого піднебіння. Оскільки таке наближення може бути різним, то й м`якість приголосних буває неоднакова. А тому м`які приголосні поділяються на три групи: а) м`які – [д'], [т'], [л'], [н'], [j];б) пом`як шені – [з'], [с'], [ц'], [дз'] [р'] – при їх творенні передня частина спинки язика підноситься до твердого піднебіння, сюди ж відносимо подовжені шиплячі приголосні [ж':], [ш':], [ч':];в) напівпом`якшені – [б'], [в'], [м'], [ф'], [п'], [г'], [к'], [х'] та неподовжені [ж'], [ш'], [ч'], [дж'] в позиції перед [і].

Асиміляцією приголосних (від лат. assimilatio – уподібнення) називається пристосування вимови одного звука до вимови іншого, сусіднього з ним, в результаті чого виникає уподібнення за голосом, чи за м`якістю, чи за місцем і способом творення. Розрізняють асиміляцію повну і часкову. Повна асиміляція можлива між такими сусідніми приголосними, у яких усі ознаки, крім одної, спільні. Часткова асиміляція можлива між такими приголосними, які мають дві і більше відмінних ознак (а уподібнення йде за одною).

За напрямом дії розрізняють асиміляцію регресивну і прогресивну. При регресивній асиміляції наступний звук впливає на попередній і асимілює його. Якщо ж попередній приголосний уподібнює собі наступний, то асиміляція прогресивна. В сучасній українській мові розрізнюють такі типи регресивної асиміляції: 1) за дзвінкістю і глухістю приголосних; 2) за місцем і способом творення їх; 3) за м`якістю і твердістю вимови їх.

Дисиміляцією (від латинського dissimilatio – розходження, розподібнення) називається заміна одного здвох однакових щодо способу творення. Якщо поряд стоять два проривні приголосні звуки, то розподібнюється на фрикативний обов`язково перший з них; коли ж поряд стоять два фрикативні приголосні звуки, то розподібнюється другий з них на проривний. Розрізняють дисиміляцію регресивну (коли розподібнюється перший приголосний звук у сполученні двох проривних) і прогресивну (коли розподібнюється другий приголосний звук у сполученні двох фрикативних).

Розрізняють ще так звану дисиміляцію на віддалі (дистанктну), коли в запозичених словах один з двох приголосних [р] замінюється на [л] і навпаки.

В українській мові за певних фонетичних умов приголосні звуки подовжуються. Оскільки у вимові їх витримка вдвічі довша, вони називаються подовженими, або здвоєними. Подовжені приголосні є результатом двох основних змін: повної прогресивної асиміляції м'яким приголосним наступного [j] (явище фонетичне) і збігу приголосних при словотворенні (явище морфологічне).

Великий збігприголосних утруднює вимову, і українській мові він невластивий. Цим пояснюється явище спрощення в групах приголосних або утрата у вимові одного із звуків таких груп. Спрощення в групах приголоснихзумовлюється характером звукосполучень приголосних, темпом мовлення та іншими факторами.

Позиційні зміни голосних та приголосних звуків. Мовні звуки дуже рідко вживаються ізольовано. Звичайно вони ідуть один за одним у мовному потоці, утворюючи більші чи менші звукові єдності, що виступають носіями певного значення. Поєднуючись між собою, звуки потрапляють у неоднакові фонетичні позиції, внаслідок чого може помітно змінюватися їх якісна і кількісна характеристика.

Насамперед на якість голосного впливає артикуляція сусідніх приголосних. Особливо яскраво ця залежність виявляється щодо палаталізованих, меншою мірою твердих приголосних. У певних фонетичних умовах деякі голосні можуть з'являтися, а в інших – зникати. Це буває на початку або в кінці слова чи морфеми.

Другим важливим фактором видозміни голосних є наголос. Ненаголошені голосні, внаслідок певного ослаблення артикуляції, значно відрізняються від наголошених, артикуляція яких енергійніша й чіткіша. В ненаголошеній позиції положення язика при творенні голосного [е] дещо підвищується і вимова такого [е] звужується й наближається до вимови звука [и], голосного високого піднесення. На вимову ненаголошеного [е] впливає також голосний наступного складу. Внаслідок уподібнення звук [е] дужче звужується і більше наближається до [и] перед складом з голосними високого піднесення [і], [и] та [у], особливо наголошеними. Перед складом з [е] та перед складом з голосним середнього піднесення [о] й низького – [а] ненаголошений [е] менше або й зовсім не наближається до [и]. На якість ненаголошеного [е] впливає і темп вимови. При повільному темпі він артикулюється чіткіше, виразніше, а при швидкому більше зближується з голосним [и]. У ненаголошеній позиції положення язика при творенні голосного [и] понижується і вимова такого [и] розширюється і наближається до вимови [е], голосного середнього піднесення. На вимову ненаголошеного [и] також впливає голосний наступного складу. Якщо далі йде звук [и] або голосний високого піднесення [і] чи [у], особливо під наголосом, то він менше відрізняється від наголошеного [и], не так сильно або й зовсім не наближається до [е]. У позиції перед складом з [е], голосним середнього піднесення, та [а], голосним низького піднесення, вимова ненаголошеного [и] сильніше наближається до [е].

У ненаголошеній позиції звук [о], звичайно трохи коротший, ніж у наголошеній, проте ненаголошений [о] від наголошеного здебільшого якісно не відрізняється, але перед складом з наголошеним [у] голосний [о] підпадає якісним змінам. Положення язика при його творенні у цій позиції підвищується, ненаголошений [о] звужується, у якійсь мірі наближаючись своїм звучанням до [у], голосного високого піднесення. При швидкому темпі вимови наближення ненаголошених [о] до [у] в позиції перед складом з наголошеним [у] сильніше, при повільному – менше, а іноді й зовсім непомітне. Трохи, хоч і менше, наближається [о] до [у] також перед складом з наголошеним [і].

У системі голосних сучасної української мови, крім складотворчих, або складових звуків, існують також нескладотворчі, або нескладові. Таких голосних у ній є два: нескладовий і, та нескладовий у. Нескладові і та у утворюються з ненаголошених складових у позиції після голосних. Ці голосні коротші від звичайних складових і та у. Внаслідок того, що при їх творенні язик ще більше піднесений до піднебіння, ніж при творенні складових і та у, вони в порівнянні з останніми є вужчими і своєю вимовою з цього погляду наближуються до приголосних. Однак при їх творенні ротова порожнина відкрита, як і при вимові відповідних складових голосних, а також відсутні при цьому помітні шуми, характерні для приголосних. Через це нескладові і та у ближчі до складових голосних, ніж до приголосних. Українській мові властивий нескладовий у й іншого походження: а) з губно-губного в перед приголосним та на кінці слова; б) з плавного л у середині слова після голосного перед приголосним та на кінці слова після голосного.

РОБОТА В АУДИТОРІЇ

1.Визначте голосні звуки за такими ознаками:

1. Задній ряд, середнє підняття, лабіалізований. 2. Передній ряд, високо-середнє підняття, нелабіалізований. 3. Передній ряд, високе підняття, нелабіалізований. 4. Задній ряд, високе підняття, лабіалізований. 5. Задній ряд, низьке підняття, нелабіалізований. 6. Передній ряд, середнє підняття, нелабіалізований.

2.Назвіть голосні звуки за вказаними ознаками і доповніть характеристику звуків ознаками, які тут відсутні.

1.Лабіалізований звук високого підняття. 2. Звук низького підняття. 3. Звук високого підняття, переднього ряду. 4. Звук високого підняття, заднього ряду. 5. Звук високо-середнього підняття. 6. Звук переднього ряду, середнього підняття. 7.Лабіалізований звук середнього підняття.

3. Визначте голосні звуки в словах, схарактеризуйте їх:

а) сад, сом, я, синє; б) їжак, лють, льон, яма, ліки; в) вуж, Юлія, любов, ллєте.

4. Прочитайте подані слова вголос і запишіть їх фонетичною транскрипцією. Із цих слів випишіть окремо приголосні, схарактеризуйте їх.

Робити, шифер, пітьма, чебрець, замок, ґудзик, нігті, їхав, порода, відхилити, зцілити, байка, хитрий, ходом, цибуля, вітер, пояс.

5. Відзначте та схарактеризуйте випадки модифікації, що відбуваються внаслідок асиміляції.

1. Антонович не міг стерпіти таких несправедливостей (Гонч.). 2. Хлопець... сів на колоді і почав розгортати свій зшиточок (Вас.). 3. Гайку, гайку, дай гриба і бабку, сироїжку з добру діжку, красноголовця з доброго молодця (Н. тв.). 4. Тільки часом легкий шелест чується в гаю (Л. Укр.). 5. Серце Соломії рвала просьба Остапова (Коц.). 6. Ми з тобою йдемо стежкою в саду (М. Р.). 7. Мотря мовчала, тільки зуби зціпила (Н.-Лев.).

8. Поезія – це діло совісне,

Не грайся нею безпричинно.

Така собі, не знає старості

І на чолі не ставить дати,

Із чорним попелом і паростю

Стоїть одвічно коло хати (А. Малишко).

6.Подані слова запишіть фонетичною транскрипцією. Вкажіть вид асиміляції. Окремо поясніть випадки, коли асиміляція не відбувається.

Повсихати, розкидати, втрясти, ближче, легко, тут же, як же, хоч би, вокзал, кігті, кладка, косьба, молотьба, ріжки, вогко, з шишкою, з чоловіком, з сіллю, обчистити, кружка, зцілити, з тобою, з сиром, галузка, з косою, зчавити, скопати, стримати, натхнення, схопити, з факелом, з комори, розшматувати, зціпити.

7. З поданих речень випишіть слова, в яких наявні випадки асиміляції приголосних за дзвінкістю і глухістю. Запишіть ці слова фонетичною транскрипцією.

1.Над ближчими кварталами – запах толу, кружляє сажа (Гонч.). 2. Поїзд з Києва. Важке, підтале серце на води і на зорі понесу... (Вінгр.). 3. Я з усієї сили зціплюю зуби, щоб не труситись (Тют.). 4. Сонце ще дужче згори припікає (Тич.). 5. Бійці безперестанку вели огонь (Гонч.). 6. Упоравшись надворі, мати пхають у двері в`язку соломи і кидаю біля грубки (Тют.). 7. Глибока північна тиша, тільки часом легкий шелест чується в гаю... (Л. Укр.). 8. Робота, безсонні ночі, напруження всіх сил дали свої наслідки (Гонч.). 9. Чоловік скинув шапку і присів скраєчку на вільний стілець (Вінгр.). 10. Ще ніхто не чув, щоб так розкішно пахли фіалки (М. Р.). 11. Два дні і дві ночі сиділи вони тут у вогкості й пітьмі (Коц.). 12. Він усе розказував українські народні анекдоти, смішні, повні жарту (Н.-Лев.).

8.Подані слова запишіть фонетичною транскрипцією. Поясніть випадки чергування, зумовленого асиміляцією зубних свистячих приголосних шиплячими.

Без жарту, зжитися, розшматувати, зшивати, без шевця, без жита, безшовний, зчищати, з червня, без чеків, від часу, відчувати, зціплювач, з джерела, від джмеля, над дзвіницею.

9.Подані слова запишіть фонетичною транскрипцією. Виділіть усі випадки асиміляції за місцем і способом творення.

З джазом, зчеплення, зштовхнути, безчинство, нісши, журишся, відвізши, не мучся, у діжечці, не мажся, діжці, тчемо, коротший, ворітця, ліщина, льотчик, відсіля, відчай, копитце, над Джакартою.

10. Подані слова прочитайте вголос і запишіть фонетичною транскрипцією. Виділіть і поясніть усі випадки асиміляції за м`якістю.

Без ціни, після, зняти, розсідлати, український, пізні, задні, передні, кутні, цвіт, розгін, новочасні, тхір, на гілці, надзірковий, віконця, корисні, відділяти, людський, роздягальня, цвіль, пісня, кузня, могутній, дні, дві, сільський, відмітати, звів, розвій, звір, світ, збіг, через віру, з вівці.

11. П одані слова запишіть фонетичною транскрипцією. Поясніть випадки позиційних змін приголосних.

Вставай, зайвий, вовк, бував, вдарив, вмивався, вживав, йдіть, взувся, взувайся, вівці, впевнений, кував, рівний, віяв, війни, зливай, новий.

12. Проаналізуйте подані речення. Знайдіть слова, в яких наявне або можливе спрощення в групах приголосних. При цьому відзначені слова поділіть на три групи: а) у яких відбувається спрощення в групах приголосних, засвідчене на письмі; б) в яких спрощення в групах приголосних відбувається в усній мові, але не позначене на письмі; в) у яких спрощення не відбувається.

1. Наїзниця скакала і військо немале вела, собою всіх людей лякала і все, мов помелом, мела (Котл.). 2. Не можу сказати, щоб полеміка впливала на нерви корисно (Л. У.). 3. Частування було сите, але не вишукане. Гаряче молоко, масний вершковий сир із кмином (Тул.). 4. Жодна людина, крім поїзної обслуги, не зможе проїхати тунелем (Загр.). 5. Мене стиснула юрма пасажирів (Коц.). 6. Я певен нині, що всі муки скину, що збережу завзяття до загину (Граб.). 7. Які прекрасні зустрічі із студентством та професурою сільськогосподарського інституту та педтехнікуму! (Виш.). 8. Вся сім`я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій (Л. У.). 9. Йде очеретами – не шелесне (Вас.). 10. Листа написано на шістнадцяти сторінках жовтого шершавого паперу (Ян.). 11. Відходив день, і слала ніч тумани... (Сос.). 12. Мати увечері своїм пестливим голосом пошепче дитині про любов до всього живого (Мирн.).

13. Які звукові зміни відбулися в наведених словах?

Флюгер (нім. Flugel), жевріти (ст.-сл. жервіє), тарілка (нім. Teller), футляр (нім. Futeral).

14. У поданих реченнях підкресліть слова, у яких відбулися звукові зміни на дисимілятивній основі.

1. Свіжа рілля, золоті стерні висріблилися тонким павутинням (Ор.). 2. А сонце рушниками з-за кучерявих стелиться хмарин (Ст.). 3. Давайте, говоріть ви, народом народжені й на тій же землі вирощені лицарі правди! (Ле). 4. Оновлена земля, наче з глибин своїх, підняла могутню силу, і закрасувалися жита, вищі росту людського (Ст..). 5. Хто може нас, могутніх підкорити? (Тич.). 6. Стоїш ти в самого життя на сторожі, щоб на нього неждану біду відвести. 7. Хто од нас у світі дужчий? (П. Т.). 8. І соняшник золотоголовий лице за сонцем поверта (В. С.).

15. У поданих реченнях знайдіть слова, в яких відбувається подовження приголосних.

1. Денис, пригрітий весняним сонцем та закривши рудим картузиком обличчя від променів, спав на задній підводі. (Тют.). 2. По дворах, навантажені всяким збіжжям, стоять вози, готові в дорогу (Вас.). 3. ...Сестра таки здорово підросла, за час його відсутності стала уже піддівкою (Гон.). 4. Раз у раз, однак, сумне й страшне опромінювалося в творах Довженка світлим і повним любові поглядом на життя, на світ (Рил.). 5.Маруся ще завидна просила до себе на сватання (Кв.-Осн.). 6. Тобі одній згадок моря і пісня, що не в`яне, моя рум`яна зоря, Донеччина кохана! (Сос.).

Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 524; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!