Сучасні засоби газового експрес аналізу
Хімічна розвідка і хімічний контроль є одними з основних заходів, які виконуються у процесі ліквідації наслідків хімічно-небезпечних аварій, і спрямовані на виявлення хімічної обстановки в районі аварії. .
Хімічний контроль у районах аварій зі сильно діючими отруйними речовинами (СДОР) включає:
- визначення ступеня зараження СДОР устаткування, будівель, споруд, техніки, повітря, ґрунту і джерел води в районі аварії і контроль за його зміною у часі;
- встановлення можливості безпечного перебування особового складу сил цивільного захисту (ЦЗ) і населення в районах аварії без засобів захисту;
– ідентифікацію немаркованих і безгосподарських СДОР.
Ступінь зараженості СДОР здійснюється за результатом аналізу проб, які відібрані хімічними розвідувальними групами, в стаціонарних цехових, заводських лабораторіях, лабораторіях санепідемстанцій або військових. Порядок, місця, періодичність відбору проб і способи їх доставки в лабораторії встановлюються штабом ліквідації наслідків аварії.
Безпека і захист робітників, службовців, населення і формувань особового складу в зонах зараження досягається за рахунок безперервного ведення радіаційної, хімічної і бактеріологічної (біологічній) розвідки; своєчасного і умілого використання засобів індивідуального захисту і засобів колективного захисту; строгого дотримання встановлених правил поведінки людей на зараженій місцевості.
|
|
|
Спостерігач (розвідник) при виявленні хімічного зараження подає негайно сигнал «Хімічна тривога» і доповідає начальникові посту радіаційно-хімічного спостереження (РХС). Після чого в найменш короткі терміни встановлюють межі зони зараження, її глибину і ширину. Такі дії сприяють зменшенню можливих людських втрат.
На сучасних підприємствах за добу можуть використовуватися десятки тонн різних СДОР. Тому для контролю за станом повітряного середовища на цих підприємствах передбачені стаціонарні пости спостереження, які використовують автоматичні газосигналізатори (ГСП-11 і ГСР-11).
Автоматичний газосигналізатор ГСП-11 призначений для безперервного визначення в повітрі наявності СДОР та отруйних речовин (ОР), а також для виявлення радіоактивного випромінювання (РВ). При виявленні СДОР (ОР) і РВ в газосигналізаторі спрацьовує звукова і світлова сигналізація.
Принцип дії газосигналізатора ГСП -11 фотоколориметричний. При просмоктуванні через просочену і змочену реактивами індикаторну стрічку зараженого повітря на стрічці в результаті хімічної реакції виникає кольорова пляма. Інтенсивність забарвлення стрічки пропорційна концентрації СДОР (ОР) у повітрі. Вона також залежить і від інших факторів (температури, швидкості прокачування повітря через стрічку, розміри краплі тощо). Забарвлена пляма на стрічці сприймається фотоелементом, який пов’язаний із реле світлової і звукової сигналізації.
|
|
|
Газосигналізатор працює безупинно. Повітря просмоктується через змочену ділянку стрічки протягом визначеного часу (близько 5 хв), після чого автоматично (за допомогою стрічкопротягувального механізму) відбувається зміна відпрацьованих ділянок стрічки на свіжі. Змочування стрічки відбувається періодично, синхронно з її переміщенням. Таким чином, один цикл роботи приладу складає 5 хв. За цей час при наявності в повітрі СДОР (ОР), концентрація яких дорівнює гранично допустимій, або перевищує її, прилад подає сигнал. Час подачі сигналу обумовлюється концентрацією СДОР (ОР) і для мінімально обумовленої приладом концентрації складає 2…4 хв, при великих концентраціях СДОР (ОР) сигнал з'являється протягом першої хвилини циклу роботи приладу. Для виявлення радіоактивного випромінювання в складі приладу передбачений газорозрядний лічильник з електронно-підсилюючим пристроєм.
|
|
|
При ліквідації наслідків аварій із СДОР, для хімічної розвідки і контролю найбільш зручними є переносні експресні засоби. До них відносяться переносні газоаналізатори, індикаторні плівки (папірці), сенсори, а також індикаторні трубки. Останні є найбільш розповсюдженими. Їх дія заснована на кольорових (колориметричних) реакціях СДОР зі спеціально обраною індикаторною рецептурою. Індикаторні трубки мають досить високу чутливість, що дозволяє визначати СДОР на рівні значення їх гранично допустиму концентрацію. Вони прості в експлуатації і, головне, є мобільними експресними засобами аналізу.
Найбільше поширення серед приладів, що використовують індикаторні трубки для визначення шкідливих хімічних речовин у повітрі, знайшли газоаналізатори серії ГХ (ГХ-4, ГХЧ, ГХ-6), які визначають окис вуглецю, оксид азоту, діоксид сірки, сірководень, діоксид вуглецю, та універсальні газоаналізатори (УГ-2 і УГ-3).
Газоаналізатор універсальний УГ-2 призначений для виміру концентрацій шкідливих газів у повітрі робочої зони виробничих приміщень.
Умови експлуатації газоаналізатора універсального УГ-2:
– температура навколишнього повітря +10...30 °С;
– відносна вологість повітря не більше 90 %;
|
|
|
– атмосферний тиск від 90 до 104 кПа (від 740 до 780 мм рт. ст.);
– масова частка пилу не більше 40 мг/м 3 .
Відносна погрішність виміру УГ-2 при визначенні шкідливих речовин у повітрі до 1 ГДК не перевищує ± 60 %, у діапазоні від 1 до 2 ГДК – ±35 % і понад 2 ГДК – ± 25 %.
Газоаналізатор універсальний УГ-2 складається з повітрязабірного пристрою і комплекту індикаторних засобів (рис.2.1). Повітрозабірний пристрій складається з гумового сильфона 1 із двома фланцями, склянки з пружиною 5, що знаходяться у середині корпуса 11. У внутрішніх гофрах сильфона встановлені розпірні кільця 10 для додання жорсткості сильфону і збереження сталості об’єму. На верхній платі є нерухлива втулка 8 для направляння штока 3 при стисканні сильфона. На штуцер з внутрішньої сторони надіта трубка гумова 6, яка через нижній фланець з'єднується з внутрішньою порожниною сильфона. Вільний кінець трубки гумової служить для приєднання індикаторної трубки при аналізі. На циліндричній поверхні штока 3 розташовані чотири продовжні канавки 9 з двома поглибленнями для фіксації двох положень штока фіксатором 7.
В комплект індикаторних засобів УГ-2 входять ампули з індикаторними поглинальними порошками і приладдям, яке необхідне для виготовлення індикаторних трубок і фільтруючих патронів.
Принцип роботи УГ-2 заснований на просмоктуванні повітрозабірним пристроєм зараженого повітря через індикаторну трубку. Якщо в повітрі є отруйні речовини, то наповнювач індикаторної трубки змінює колір. Вимірявши довжину забарвленого стовпчика наповнювача на шкалі, яка відградуйована в мг/л, визначають концентрацію аналізованої СДОР в повітрі. Виміри проводяться 2-3 рази і оцінка здійснюється за середньому арифметичному значенню.
Недоліками УГ-2 є необхідність підготовки оператором індикаторної трубки до роботи в спеціальних лабораторних умовах (під витяжною шафою тощо), тривалість визначення, а головне, обмежений перелік СДОР, які визначаються: аміак, ацетон, ацетилен, бензин, бензол, ксилол, окисли азоту, окис вуглецю, сірчистий ангідрид, сірководень, толуол, вуглеводні нафти, хлор, етиловий ефір.
Прилади хімічної розвідки
На відміну від радіоактивних речовин, СДОР мають запах, колір або подразнюючу дію. Але виявлення і визначення їх за цими ознаками небезпечно, тому що може привести до ураження. Разом з тим існують отруйні речовини (ОР), які не володіють специфічними ознаками і їх виявлення у повітрі, на місцевості і різних предметах проводиться за допомогою приладів хімічної розвідки. Для її проведення можуть бути використані військові засоби хімічної розвідки і хімічного контролю: аерозольна плівка АП-1 і військовий прилад хімічної розвідки – ВПХР.
Принцип виявлення і визначення СДОР (ОР) приладами хімічної розвідки заснований на зміні забарвлення індикаторів при прокачуванні через них зараженого повітря. В залежності від того, який індикатор використовували і як він змінив колір, визначають тип СДОР (ОР), а порівняння інтенсивності отриманого забарвлення з кольором еталонів дозволяє судити про приблизну концентрацію СДОР (ОР) у повітрі або про щільність зараження місцевості.
Рис. 2.1 – Універсальний газоаналізатор УГ-2: 1 – гумовий сильфон, 2 – підставка зі шкалами, 3 – шток, 4 – місце зберігання штока, 5 – пружина сильфона, 6 – гумова трубка, 7 – стопор, 8 – направляюча трубка, 9 – канавка з двома заглибленнями, 10 – кільце жорсткості, 11 – корпус, 12 – фільтруючий патрон, 13 – верхня межа забарвленого стовпчика.
На постачанні підрозділів ЦО і об’єктів господарської діяльності (ОГД) знаходяться прилади ВПХР або ППХР і ПХР-МВ. З них на практичному занятті розглядається тільки ВПХР як найбільш розповсюджений (рис.2.2).
Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР) призначений для виявлення СДОР(ОР) у повітрі, на місцевості, техніці, транспорті і різних предметах у польових умовах., визначає такі отруйні речовини як зарин, зоман, фосген, дифосген, синильна кислота, хлорціан. За допомогою ВПХР можна практично виявити безпечні концентрації пари фосфорорганічних речовин (ФОР) у повітрі і встановити можливість зняття протигазів.
ВПХР має корпус з кришкою, в якому розміщено:комплект індикаторних трубок ІТ у паперових касетах на ФОР, НОР(нестійкі отруйні речовини) та іприт; у кожній касеті по 10 трубок на кожну групуОР; ручний насос; насадка для насоса; протидимові фільтри ―ПДФ-1‖ – 10 од.; захисні ковпачки – 8…10 од.; корпус грілки; патрони для грілки – 10…15 од.; електричний ліхтар; лопатка-викрутка; дві інструкції: перша – пам’ятка для роботи з приладом, друга – інструкція з визначення ФОР; бланки донесень; інструкція з експлуатації приладу; паспорт. Для того, щоб переносити ВПХР, є плечовий ремінь з поясною тасьмою.
Ручний насос приладу служить для качання зараженого повітря через індикаторні трубки (ІТ). На торці головки насоса розміщені: ніж для надрізання кінців ІТ, гніздо для їхньої установки і поглиблення для обламування кінців ІТ. У торці ручки розміщені відкривачі ампул (відповідно до маркування ІТ) для відкриття ампул ІТ.
Насадка є пристосуванням до насоса і призначена для роботи приладу в умовах задимлення, при визначенні ОР (СДОР) на ґрунті, техніці, майні та інших предметах, а також при визначенні ОР (СДОР) у сипучих матеріалах.
ІТ призначені для визначення ОР. ІТ являють собою запаяну скляну трубку, усередині якої є наповнювач і одна (дві) ампули з реактивами. Маркірування нанесене на верхній частині ІТ.
Рис. 2.2 – Військовий прилад хімічної розвідки:
а) загальний вигляд; б) паперова касета з індикаторними трубками;
1 – ручний насос; 2 – плечовий ремінь; 3 – насадки для насоса; 4 - захисні ковпачки; 5 – протидимні фільтри; 6 – патрони для грілки (15 шт.); 7 - електричний ліхтар; 8 – штир для пробивання патронів; 9 - лопатка для відбору проб заражених матеріалів (ґрунту, зерна); 10 – грілка; 11 - паперові касети з індикаторними трубками
Характеристика індикаторних трубок наведена в табл. 2.1.
Табл.2.1 – Види індикаторних трубок ВПХР
| Маркування індикаторної трубки | Отруйна речовина (ОР) | Первинне забарвлення наповнювача | Характерне забарвлення наповнювача від дії ОР |
| Одне червоне кільце й червона крапка | Зарин, зоман, V-гази | Безбарвне | Червоне |
| Одне жовте кільце | Іприт | Жовте | Червоне на жовтому фоні |
| Три зелених кільця | Фосген Синильна к-та Хлорціан | Безбарвне Безбарвне | Зелене або синьо-зелене Червоно-фіолетове |
ІТ покладені в паперові касети по 10 шт. однакового маркірування. На касеті зображене забарвлення трубки при наявності ОР (крім ОР типу зарин, зоман, Ві-Ікс).
На додаток до них випускають індикаторні трубки для визначення інших ОР, наприклад, для визначення азотистого іприту служать індикаторні трубки, маркіровані двома жовтими кільцями, для визначення люїзиту - трьома жовтими, для визначення адамситу - двома білими тощо.
Під час роботи з ВПХР особливу увагу слід звертати на визначення придатності індикаторних трубок. Індикаторна трубка є непридатною в разі закінчення строку придатності, обламування одного або двох кінців трубки, пересипання трубки наповнювачем, зміни забарвлення наповнювача, зміни забарвлення рідини в ампулі трубки тощо.
Протидимні фільтри являють собою пластинки зі спеціального картону. Їх використовують для визначення ОР у задимленому середовищі, у районі парів кислих середовищ, малих кількостей ОР у ґрунті і сипучих матеріалах, а також при відбиранні проб диму.
Захисні ковпачки призначені для захисту внутрішньої поверхні лійки насадки від зараження ОР при взятті проб ґрунту, сипучих матеріалів.
Грілка необхідна для підігріву ІТ у випадку визначення ОВ при зниженій температурі, для підігріву ІТ на іприт при температурі нижче +15°С і ІТ на зоман при температурі нижче 0°С, а також для відтавання ампул у ІТ. Температура в грілці до 15-20° зберігається протягом 10-15 хвилин.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 253; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!