Завдання на підготовку до лабораторної  роботи

Студент повинен вивчити теоретичний матеріал у відповідності до списку наведеної літератури. Підготувати усні відповіді на питання для самоперевірки, які наведені в п. 4 даної лабораторної роботи.

Знати: мету, завдання і зміст лабораторної роботи, порядок роботи із УГ-2 і ВПХР та послідовність оцінки хімічної обстановки.

Уміти: аналізувати отримані результати розрахункових завдань

СПИСОК ЛітературИ

1. Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи «Оцінки радіаційної обстановки».

2. Стеблюк М.І. Цивільний оборона та цивільний захист: Підручник. - Київ.: Знання, 2010.-487 с.

3. Шоботов В. М. Цивільна оборона : навч. посіб. / В. М. Шоботов. - К. : Центр навч. літ-ри, 2006 − 438 с.

4. Альбом «Приборы радиационной, химической разведки и контроля радиоактивного облучения».

 

Загальні положення

3.1. Аварії з викидом сильнодіючих отруйних речовин (СДОР)

Хімічно небезпечним об'єктом (ХНО) вважається об'єкт господарювання, при аваріях і руйнуваннях якого можуть відбу­тися масові ураження людей, тварин і рослин сильнодіючими от­руйними речовинами.

Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) — це токсичні хімі­чні речовини, що застосовуються в господарських цілях і здат­ні при витіканні зі зруйнованих чи ушкоджених технологічних ємностей, сховищ і устаткування, викликати масові ураження людей.

До ХНО відносяться:

- підприємства хімічної галузі промисловості, які виробля­ють чи використовують СДОР;

- підприємства по переробці нафтопродуктів;

- підприємства інших галузей промисловості, які використо­вують СДОР;

- підприємства, які мають холодильники, водона­пірні станції, очисні споруди, що використовують хлор і аміак;

   - залізничні станції і порти, де концентрується продукція хі­мічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах пе­реміщення СДОР;

   - транспортні засоби, контейнери і наливні потяги, автоцис­терни, річкові і морські танкери, які перевозять хімічно небезпе­чні продукти;

- склади і бази, на яких зберігаються запаси речовин для дезінфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його пере­робки.

За своїми вражаючими властивостями СДОР поділяються на такі групи:

- речовини з переважно задушливою дією (хлор, фосген, хлорпікрин тощо);

   - речовини переважно загальноотруйної дії (окис вуглецю, ціаністий водень тощо);

   - речовини задушливої та загальноотруйної дії (аміак, акрилонітрол, азотна кислота й окисли азоту, сірчистий ангідрид, фтористий водень);

   - речовини, які діють на генерацію, проведення і передачу нервового імпульсу - нейротропні отрути (сірковуглець, тетраетилсвинець, фосфорорганічні сполуки й ін.);

   - речовини задушливої і нейротропної дії (аміак, гептил, гідрозин та ін.);

- метаболічні отрути (окис етилену, дихлоретан та ін.).

Токсичність властивостей СДОР, яка визначає їх отруйність, характеризується смертельною, вражаючою і граничною кон­центрацією.

До надзвичайно і високотоксичних СДОР відносяться спо­луки миш'яку, ртуті, кадмію талію, свинцю, цинку, нікелю, за­ліза, фосфору, хлору, брому, синильної кислоти і деякі інші сполуки.

До сильнотоксичних хімічних речовин відносяться сірчана, азотна, соляна, ортофосфорна, оцтова й ін. кислоти, луги (аміак, їдкий калій, натрій, хлористий і бромистий метил), деякі сильно­діючі сполуки (гідроз, нітротолуол, нітробензол).

Особливу групу представляють пестициди — препарати для боротьби зі шкідниками сільського господарства, багато з яких досить токсичні для людини.

Масштаби і тривалість зараження СДОР при аварії на ХНО обумовлюються:

- фізико-хімічними властивостями СДОР;

- кількістю СДОР, викинутих на місцевість, в атмосферу, у воду;

   - метеорологічними умовами;

   - оперативністю оповіщення і вживання заходів;

- підготовленістю обслуговуючого персоналу до ліквідації наслідків розливу СДОР;

   - характеристиками об'єктів зараження (для місцевості - наявністю і характером рослинного покриву, місцями можливо­го застою повітря; для води - площею поверхні, глибиною, швидкістю течії, наявністю ґрунтових вод, характеристикою прибережних ґрунтів; для населення - ступенем захищеності від ураження СДОР, характером діяльності; для матеріальних засобів - характеристикою матеріалів, які підпали під зара­ження, у тому числі пористістю, наявністю і складом лакофар­бових покриттів).

Тривалість хімічного зараження приземного шару повітря па­рами і тонкодисперсними аерозолями СДОР, при їх відсутності на місцевості в рідкому чи твердому стані, може коливатися від десятків хвилин до декількох діб.

Тривалість зараження місцевості, техніки й інших матеріаль­них засобів СДОР у грубодисперсному аерозольному, краплин­норідкому, рідкому станах може виявитися в межах від декількох годин до декількох місяців.

Ураження людей і тварин відбувається унаслідок вдихання за­раженого повітря (інгаляційно), контакту із зараженими поверх­нями (контактно-резорбтивно), через шлунково-кишковий тракт (перорально) у результаті вживання заражених продуктів харчу­вання, через шкірні покриви, слизові оболонки і поверхні ран (резорбтивно) та іншими шляхами. В результаті впливу СДОР на організм людини, крім безпосередніх уражень, можуть спостері­гатися і віддалені генетичні наслідки.

 

3.2. Характеристика хімічної обстановки

 

Хімічна обстановка - це масштаби і характер зараження міс­цевості СДОР, які здійснюють вплив на роботи об'єктів народно­го господарства, дія формувань ЦО і населення. Хімічна обстановка виникає при порушенні технологічних процесів на хімічно небезпечному виробництві, ушкодженні тру­бопроводів, ємкостей, сховищ, транспортних засобів при переве­зеннях СДОР, які призводять до викиду СДОР в атмосферу в кі­лькостях, що становлять небезпеку масового ураження людей і тварин.

Первинна хмара - хмара СДОР, яка утворюється в результаті миттєвого (1—3 хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємко­сті зі СДОР при її руйнуванні.

Вторинна хмара - хмара СДОР, яка утворюється в результаті випаровування розлитої речовини з поверхні.

Гранична токсодоза - інгаляційна токсодоза, яка викликає початкові симптоми ураження.

Еквівалентна кількість СДОР - це така кількість хлору, мас­штаб зараження яким при інверсії еквівалентний масштабу зара­ження при даному ступені вертикальної стійкості кількістю даної речовини, яка перейшла в первинну (вторинну) хмару.

Площа зони фактичного зараження СДОР - площа території, зараженої СДОР у небезпечних для життя межах.

Площа зони можливого зараження СДОР - площа території, в межах якої під дією зміни напрямку вітру може переміщуватися хмара СДОР.

Товщина шару розливу СДОР - Н товщина шару, що вільно розлився на підстилаючій поверхні, приймається за 0,05 м, а той, що розлився в піддон або в обвалування, - Н_ш = Н - 0,2 м, де Н — висота піддону (обвалування).

Ступінь вертикальної стійкості повітря характеризується трьома складовими: інверсією, конвекцією, ізотермією.

Інверсія (нижні шари повітря холодніші за верхні) виникає при ясній погоді, малих швидкостях вітру (до 4 м/с). Інверсія пе­решкоджає розсіюванню повітря на висоті і створює сприятливі умови для зберігання високих концентрацій СДОР.

Конвекція (нижній шар повітря нагрітий сильніше за верхній і відбувається переміщення його по вертикалі) виникає при ясній погоді, малих (до 4 м/с) швидкостях вітру. Конвекція розсіює хмару, заражену СДОР, знижує її вражаючу дію.

Ізотермія (температура повітря в межах 20—30 м від земної поверхні майже однакова) звичайно спостерігається в хмарну по­году і при сніговому покриві. Ізотермія сприяє тривалому застою парів СДОР на місцевості.

---

Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 203; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!