Засоби регулювання економіки: влада і ринки.
У розвитку економіки важливу роль відіграє держава, яка покликана коригувати ті нові економічні потреби, з якими ринок не може справитися. Від-по відно держава бере на себе відповідальність за створення рівних умов для взаємного суперництва підприємницьких фірм, для ефективної конкуренції, за обмеження монополізованого виробництва. Державі також потрібно направляти економічні ресурси на задоволення колективних потреб людей, створювати виробництво суспільних товарів і послуг, їй слід піклуватися про соціально незахищені прошарки населення — інвалідів, дітей, старих, незаможних.
Оскільки ринок не гарантує права на працю, державі доводиться регулювати ринок праці, уживати заходи щодо скорочення безробіття. На плечі держави лягає і зовнішня політика, регуляція платіжного балансу, валютних курсів.
Державне регулювання економіки в умовах ринкового господарювання являє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, здійснюваних державними установами і громадськими організаціями з метою стабілізації і пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінюються.
Цілями економічної політики держави є: забезпечення високої ефективності виробництва і діяльності підприємців, створення умов стабільного економічного росту, підтримка повної зайнятості, забезпечення стабільності грошового обігу, недопущення інфляції, підтримка рівноваги платіжного балансу.
|
|
|
Держава впливає на ринковий механізм через свої витрати — на оборону, соціальне забезпечення, освіту, охорону здоров'я тощо. Державне регулювання здійснюється в різних формах — законодавчій, податковій, кредитній, субвенційній.
Економічні методи державного регулювання діляться на засоби грошово-кредитної і бюджетної політики.
Основні грошово-кредитні засоби — це регулювання дисконтної ставки (дисконтна політика, здійснювана НБУ), встановлення і зміна розмірів мінімальних резервів фінансових інститутів країни, операції державних установ на ринку цінних паперів (емісія державних зобов'язань, торгівля ними і погашення).
За допомогою цих інструментів держава прагне змінити співвідношення попиту та пропозиції на фінансовому ринку (ринку позичкових капіталів) у бажаному напрямку. В міру відносного зниження ролі ринків вільних капіталів у фінансуванні капіталовкладень і особливо в зв'язку зі зменшенням ролі фондової біржі і ростом самозабезпечення великих компаній фінансовими засобами дієвість цих інструментів у найбільш розвинутих країнах дещо послабшала.
Пряме державне господарське регулювання здійснюється засобами бюджетної політики. Державний бюджет — це річний план державних витрат і джерел доходів для їх фінансового покриття. Проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом — Верховною Радою України. Із завершенням фінансового року повноважні представники виконавчої влади звітують про свою діяльність щодо мобілізації доходів і здійснення витрат відповідно до прийнятого в попередньому році закону про бюджет.
|
|
|
Державний бюджет завжди являє собою компроміс, що відбиває співвідношення сил основних груп носіїв різних соціально-економічних інтересів. Витрати державного бюджету виконують функції політичного, соціального і господарського регулювання.
Інвестиційна політика в контексті ефективності і результативності.
Інвестиційна політика – комплекс урядових рішень, що визначають основні напрямки використання капіталовкладень в економіку, різні її сфери та галузі. Інвестиційна політика визначається станом економіки, основним завданням народного господарства у виробництві; науково-технічному і соціальному розвитку країни. Ситуація в інвестиційній політиці є своєрідним барометром стану справ в економіці. Якщо інвестиційній процес ослаблений, то немає того каталізатора, який необхідний для кардинальної перебудови народного господарства. При цьому і сам по собі інвестиційний комплекс виявляється “втягнутим” в економічну кризу в числі перших, а виходить з неї – в числі останніх.
|
|
|
Інвестиційна політика держави здійснюється через механізм державного регулювання. Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні обумовлений законом України “Про інвестиційну діяльність”.
Державне регулювання інвестиційної діяльності визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програми розвитку народного господарства, республіканськими і місцевими бюджетами передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності. При цьому створюються стимули у формі пільгових умов інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед у соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян які потребують соціального захисту, впроваджені відкриттів і винаходів, в АПК, в реалізації програм ліквідації наслідків чорнобильської аварії, у галузі освіти, культури, охорони здоров’я і навколишнього середовища.
|
|
|
Держава може брати участь в інвестиційному процесі як безпосередньо, вкладаючи свої бюджетні кошти (централізовані бюджетні інвестиції), розвиваючи підприємства державного сектора економіки, так і опосередковано: 1) впливаючи на інвестиційне середовище (створюючи макроекономічний інвестиційний клімат, розвиваючи грошово-кредитну сферу, стимулюючи бюджетними витратами сукупний попит, розвиваючи і регулюючи банківську діяльність, діяльність інвестиційних посередників, фінансуючи і стимулюючи академічну науку, діяльність дослідницьких науково-технічних і проектних організацій) (рис.1 ); 2) регламентуючи умови фінансової та господарської діяльності підприємств (податки, норми амортизації, охорона праці, екологічні нормативи, стандартизація продукції).
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 244; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!