Оформлення вступної частини курсової роботи

Ø оформлення списку використаних джерел та додатків.

Потім здійснюється літературне й технічне оформлення роботи, її рецензування, підготовка до захисту і захист курсової роботи.

Виконання курсової роботи організується відповідно до графіка, затвердженого кафедрою та деканатом.

     Процес роботи над дослідженням поділяється на три основні етапи:

• підготовчий;

• етап роботи над змістом;

• заключний етап.

     Підготовчий етап роботи над курсовою роботою. Цей етап починається з виборутеми, курсової роботи, її осмислення та обґрунтування.

Перш, ніж вибрати тему наукової роботи, студенту необхідно продумати основну ідею дослідження і осмислити загальний задум. Для розуміння загальної ідеї студенту слід проаналізувати існуючі (або пропоновані кафедрою) напрями наукових пошуків та практичної діяльності. При цьому аналізувати слід з позиції власного інтересу (сьогоднішнього і майбутнього), знання (хай і невеликого) і досвіду (нехай і незначного). Обрана ідея може повторювати аналізовані напрямки науки і практики, а може бути їх деякої конкретизацією. У будь-якому випадку студенту необхідно не тільки оформити ідею, але й підготувати пояснення її вибору (загального задуму), тобто сформулювати для себе, чому його цікавить вибрана ідея, і що він хотів би для себе відкрити (уточнити, розширити, поглибити) при роботі над нею.

При виборі ідеї та оформленні задуму студенту можуть допомогти:
• ознайомлення з вже виконаними роботами за обраним напрямом;
• знайомство з темами наукових доповідей і статей, виконаних за попередні роки.

Визначившись з ідеєю дослідження і зрозумівши власний загальний задум, студент вибирає наукового керівника, який працює в рамках даного напряму. Підготовлене пояснення власного задуму студент представляє науковому керівникові, оскільки саме з науковим керівником узгоджується і формулюється остаточна тема дослідження.

Загалом, перевага надається темі, при розробці якої студент може виявити максимум особистої творчості та ініціативи.

Окремої уваги заслуговує й питання коректності формулювання самої назви роботи. В цьому відношенні, назва наукової роботи повинна в цілому відповідати двом основним вимогам: 1) обраній спеціальності; 2) суті наукової проблеми, що розв’язується або простіше – самому змісту роботи.

Назва роботи повинна бути, по можливості, короткою, вказувати на мету дослідження і його завершеність. У назві не бажано використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що починаються зі слів: «деякі питання…», «дослідження окремих аспектів…», «вивчення…» і т.д.

Після узгодження теми і робочого плану студенту необхідно підібрати бібліографічні джерела, які забезпечать його теоретичним й прикладним матеріалом для написання роботи. Науковий керівник може порадити доцільні з його точки зору джерела інформації. Однак, студенту слід самому здійснити пошук і відбір матеріалу, оскільки його завдання – глибоке і різнобічне вивчення теми.

Підбір літератури потрібно починати з загальних робіт (монографій, брошур), які дозволять отримати широке уявлення про основні питання з обраної теми. Потім можна переходити до опрацювання теоретичних і науково-практичних статей, тез доповідей на наукових конференціях. Важливо пам’ятати, що під час підготовки наукового дослідження необхідно використовувати виключно наукову, а не навчальну літературу.

Під науковим розуміють видання, що містить результати теоретичних і/або експериментальних досліджень, а також науково підготовлені до публікації історичні документи. Наукові видання можна розділити на наступні види: монографія, автореферат, дисертації, препринт, збірник наукових праць, матеріали наукової конференції, тези доповідей наукової конференції, науково-популярне видання.

Монографія – наукове або науково-популярне книжкове видання:
• містить повне і всебічне дослідження однієї проблеми або теми;
• належить одному або кільком авторам.

Автореферат дисертації – наукове видання у вигляді брошури, що містить складений автором реферат проведеного ним дослідження, наданого на здобуття наукового ступеня.

Препринт – наукове видання, що містить матеріали попереднього характеру, опубліковані до виходу у світ видання, в якому вони можуть бути поміщені.

Збірник наукових праць – збірник, що містить дослідницькі матеріали наукових установ, навчальних закладів чи товариств.

Тези доповідей наукової конференції – науковий неперіодичний збірник, що містить опубліковані до початку конференції матеріали попереднього характеру: анотації, реферати доповідей та/або повідомлень.

Матеріали наукової конференції – науковий неперіодичний збірник, що містить підсумки наукової конференції (програми, доповіді, рекомендації, рішення).

Науково-популярне видання – видання, що містить відомості:
• про теоретичні чи експериментальні дослідження в галузі науки, культури і техніки;

• викладені у формі, доступній читачу-неспеціалісту.

В свою чергу навчальні видання – це видання, що містять систематизовані відомості наукового чи прикладного характеру, викладені у формі, зручній для вивчення і викладання, і розраховані на учнів різного віку і ступеню навчання. До навчальних видань відносяться: підручник, навчальний посібник, навчальний наочний посібник, навчально-методичний посібник, хрестоматія.

Починати ознайомлення з виданням треба з титульного аркуша, з'ясувавши, де, ким, коли воно було видано. Треба переглянути зміст, який розкриває структуру видання, наповнення його розділів, звернутися до передмови, де розкрито призначення видання, завдання, поставлені в ньому автором.

     Читаючи видання, треба уважно стежити за ходом авторської думки, вміти відрізняти головні положення від доказів й ілюстративного матеріалу. Часто статті з наукових збірок складні для сприйняття, тому необхідно їх читати кілька разів, намагаючись виділити головну ідею та аргументи, якими автор її доводить. З'ясовуючи це, треба виписати всі необхідні цитати, цифри, факти, умови, аргументи, якими оперує автор, доводячи основну ідею статті.

Виконання завдань дослідження неможливе без ознайомлення з основними літературними (а можливо й архівними) джерелами з теми курсової роботи. З метою повного їх виявлення необхідно використовувати різні джерела пошуку: каталоги і картотеки кафедр та бібліотеки вищого навчального закладу, а також провідних наукових бібліотек міста, бібліотечні посібники, прикнижні та пристатейні списки літератури, виноски і посилання в підручниках, монографіях, словниках та ін., покажчики змісту річних комплектів спеціальних періодичних видань.

           Під час джерелознавчих пошуків необхідно з'ясувати стан вивченості обраної теми сучасною наукою, щоб не повторювати в роботі загальновідомих істин, конкретніше точніше визначити напрями та основні розділи свого дослідження.

Оформлення вступної частини курсової роботи

Вагоме значення при обранні теми курсової роботи та оформленні її вступної частини має актуальність наукового дослідження.

Представлена автором актуальність дозволяє розгорнуто представити тему, а, з іншого боку, довести наявність проблемної ситуації у практиці і теорії. Іншими словами, представлена актуальність теми повинна вказати на невідповідність стану реальної практики можливому ідеальному її стану. Іншими словами, студенту при обґрунтуванні актуальності теми необхідно показати межу між знанням і незнанням у предметі дослідження (в суті теми).

Обґрунтування актуальності теми дослідження можна починати з опису стану тих чи інших конкретних речей чи явищ. Такий опис допоможе зрозуміти існуючі джерела проблеми дослідження. Опис повинен носити не формальний характер, а бути конкретно націленим на розуміння складнощів і протиріч, які є причинами проблеми, що пропонується до вивчення.

Для обґрунтування теми дослідження в теоретичному аспекті складається короткий огляд наукової літератури по темі, який повинен підвести до висновку про те, що дана тема ще не розкрита або розкрита лише частково і тому потребує подальшої розробки. Якщо такий висновок не випливає, то робота позбавляється сенсу, тема розкрита іншим дослідником.

Підготовлений на основі первинного аналізу літератури опис невідповідності наукових досліджень, складнощів і суперечностей повинен підвести до формулювання проблеми даного дослідження. При цьому вказівки на авторів робіт, за якими підготовлено первинний аналіз літератури, і результатами їх досліджень допоможе більш точно зрозуміти і сформулювати проблему наукового твору.

Під проблемою розуміється протиріччя між бажаним майбутнім і реальною ситуацією, що найчастіше виражається у відсутності, нестачі чогось, невідповідності (неадекватності) однієї частини реальності – інший.

Коректне формулювання проблеми дослідження повинно відповідати деяким вимогам:

1. максимально конкретно у формулюванні проблеми повинно бути вказано на те, що в практичній діяльності не відповідає (не робиться відповідно) модельній, ідеальній ситуації, що описується в теорії;

2. максимально конкретно в формулюванні повинно бути вказано на те, що і як повинно бути в ідеальній ситуації, що описується в теорії;

3. у формулюванні проблеми має бути вказівка на те, чому практична діяльність не відповідає вимогам теорії.

В цілому сутність проблемної ситуації представляється у формулюванні проблеми всього дослідження. Сформулювати наукову проблему для автора – це значить показати вміння відокремити головне від другорядного, з'ясувати те, що вже відомо і що поки невідомо про предмет дослідження. Проблема дослідження формулюється як вказівка на протиріччя між тим, що (або як) є в реальності, і тим, що (або як) повинно бути. З формулювання проблеми має бути зрозуміло: що не так, чому не так і, що буде, якщо зробити як треба. Відповідно, сформульована коректно проблема конкретизується в мету самого дослідження.

    При з'ясуванні об'єкта, предмета і мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою курсової роботи є системні логічні зв'язки.        

    Об'єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації.

Предмет дослідження — це тільки ті суттєві зв'язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є вужчим, ніж об'єкт.

    Треба знати, що об'єкт дослідження — це частина об'єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб'єкта). Предмет дослідження є таким його елементом, який включає сукупність властивостей і відношень об'єкта, опосередкованих людиною (суб'єктом) у процесі дослідження з певною метою в конкретних умовах.