Технологія педагогічної підтримки.
Педагогічна підтримка - це спільне з вихованцем визначення його інтересів, цілей, можливостей та шляхів подолання перепон (проблем), які заважають йому зберігати людську гідність, досягати позитивних результатів у навчанні, праці, спілкуванні, способі життя.
Педагогічна підтримка спрямована на розвиток суб'єктного потенціалу дитини - її самосвідомості, самоорганізації, самовизначення. Змістом педагогічної підтримки є подолання перепон, які виникають у житті і віддаляють особистість від досягнення бажаного результату. Перепони можуть бути суб'єктивними: обмеженість інформації для самостійної дії; недостатні вольові, інтелектуальні, моральні зусилля особистості; невідповідність фізичного, психічного, комунікативного розвитку, знань, досвіду, способів діяльності; об'єктивними (соціальними): вчителі як носії існуючих програм, методів навчання і виховання, стилю спілкування з учнями; ставлення, ціннісні орієнтації сімї, друзів, групи ровесників тощо; матеріальними: обмежені фінансові можливості сім'ї, недостатня навчально-матеріальна база школи тощо. Всі ці групи перепон безпосередньо чи опосередковано стоять на шляху розвитку процесів самореалізації і самовизначення особистості.
Методи педагогічної підтримки поділяють на дві великі групи. Перша група методів забезпечує підтримку всіх вихованців, створює фон доброзичливості, взаєморозуміння, співробітництва. До неї відносять методи взаємної довіри, взаємного інформування, спільного планування уроків, виховних справ, рольові ігри, ігри-драматизації, схвалення досягнень групи, колективу та ін.
|
|
|
Друга група методів спрямована на індивідуально-особистісну підтримку. Вона передбачає діагностику індивідуального розвитку, вихованості, визначення особистісних проблем дітей, відстеження процесу індивідуального розвитку учня.
Особливу роль в індивідуальній підтримці вихователя відіграють ситуації успіху, ситуації підвищення статусу вихованця, ситуації значимості його особистих "внесків" у вирішення загальних завдань, створення умов для самореалізації особистості тощо.
| № 1 п/п | Етапи діяльно-ті педагога | Зміст етапу І | Мета етапу | Методи |
| 1 | Діагностичний | виявлення і фіксування факту наявності перепони (проблеми) | Створення умов для усвідомлення учнем суті перепони (проблеми) | Спільний ана-ліз, вербалізація проблеми вихованцем |
| 2 | Пошуковий | Спільний з учнем і пошук причин виникнення перепони, можливих наслідків її збереження чи подолання | Прийняття учнем відповідальності за вирішення проблеми | Спільне прогнозування, спільне моделювання життєвих ситуацій, обговорення переваг вибору, зробленого учнем |
| 3 | Проектний | Проектування дії педагога й учня щодо вирішення проблеми | Складання плану вирішення проблеми, розподіл дій на добровільній основі | Спільне проектування дій, метод альтернатив, метод ініціювання |
| 4 | Діяльніший | Самостійні дії вихованця | Формування позиції стійкості чи відмови від обраного шляху | Схвалення позиції, розхитування позиції |
| 5 | Рефлексивний | Спільне з учнем обговорення успіхів і невдач попередніх дій, констатація фактів вирішення чи не вирішення проблеми для її пере-формулювання | Осмислення учнем і педагогом нових варіантів самовизначення | Самоаналіз самооцінка, самокорекція |
У спільній діяльності педагог підтримує: кожний самостійний вислів, творчу ініціативу, шляхетний вчинок, пізнавальний інтерес; намагання подолати самого себе: свою боязкість, соромливість, заздрість до успіхів інших людей, недисциплінованість та інші недостойні прояви. Особливо важливо підгримувати волю учня, його здатність до саморегуляції.
|
|
|
З точки зору організації (технології) педагогічна підтримка може бути представлена етапами діяльності педагога з метою допомоги учням у вирішенні таких проблем: діагностичної, пошукової, проектно діяльнісної, рефлексивної. Наведена структура наближає педагога до розуміння своєї ролі у наданні педагогічної підтримки вихованцям, які обирають життєвий шлях.
|
|
|
Педагогіка співробітництва.
Навчання у співробітництві (cooperativelearning) та навчання в малих групах використовувалось у світовій педагогіці досить давно. Власне, саме ідея навчання у співробітництві виникла у 20-х рр. ХХ ст. як елемент прагматичного підходу до освіти у філософії Дж. Дьюї.
Ідея навчання у співробітництві розвивається та трансформується зусиллями педагогів багатьох країн світу, залишаючись гуманною (орієнтованою на людину) за своєю суттю. Автори методики навчання у співробітництві ґрунтуються на усвідомленні факту, що саме від кожного (від конкретної особистості) залежить успіх всієї групи, колег, власний успіх. Усвідомлення власної відповідальності сприяє досягненню колективного успіху. Практика свідчить, що навчання у співробітництві є більш цікавим та ефективним, і це стосується не лише засвоєння академічної інформації, а й інтелектуального (спільна творча діяльність, генерування ідей та пошук шляхів їх запровадження) та морального розвитку (доброзичливе ставлення до кожного члена групи, симпатія, зацікавленість в успіхах колег, готовність допомогти тощо) учасників навчального процесу.
|
|
|
Навчання у співробітництві розглядається як альтернатива традиційним методам та методикам (за рахунок запровадження особистісно-орієнтованих підходів). Саме завдяки впровадженню цієї технології підвищується рівень усвідомлення матеріалу, застосування його для розв’язання нових завдань.
На сучасному етапі розвитку системи освіти та педагогічної думки «Навчання у співробітництві» є інтегрованим компонентом розробленої та структурованої системи освіти.
Навчання у співробітництві (педагогіка співробітництва) – система навчання яка ґрунтується на спільній діяльності вчителя та учнів, взаєморозумінні і гуманізмі, єдності інтересів і прагнень всіх учасників навчального процесу і має за мету особистісний розвиток школярів.
Головна ідея освітньої технології «Навчання у співробітництві» - учитися разом, а не лише виконувати щось разом.
Мета освітньої технології «Навчання у співробітництві» - оволодіння знаннями, уміннями, навичками кожним учнем на рівні, який відповідає індивідуальним особливостям його розвитку, у поєднанні з ефектом соціалізації, формуванням комунікативних умінь під час спільної творчої праці.
Основні завдання освітньої технології «Навчання у співробітництві»:
· навчити самостійно мислити, генерувати ідеї, доводити їх доцільність та правильність;
· навчити спілкуватися під час пізнавальної спільної та творчої діяльності;
· навчити працювати самостійно при постійній взаємодії в групі;
· навчити працювати у команді, виконуючи різні соціальні ролі;
· приймати колективні доцільні рішення;
· сприяти слухачам у набутті комунікативних навичок;
· навчити навчатися разом (у колективі, у групі);
· сформувати необхідність у взаємопідтримці, взаємодопомозі;
· сформувати почуття відповідальності за власні дії;
· розширити коло спілкування слухачів, їх світогляд;
· прищепити уміння користуватися дослідницькими прийомами, зокрема збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати, висувати різні гіпотези, робити висновки й узагальнення.
Основні ознаки освітньої технології «Навчання у співробітництві»:· єдність мети за завдань;· індивідуальна відповідальність;· рівність можливостей;· співробітництво (не змагання);· самостійна спільна діяльність;· взаємодопомога· оцінка зусиль кожного члена групи, спрямованих на досягнення мети;· педагогічне спілкування.
Основні принципи освітньої технології «Навчання у співробітництві»:· одне завдання на групу;· одна нагорода (заохочення) на групу;· розподіл ролей всередині групи.
| Позитивні сторони освітньої технології «Навчання у співробітництві» | Негативні сторони освітньої технології «Навчання у співробітництві» |
| Спрямованість на творчу спільну працю. Стимулювання ініціативи та ріст творчих можливостей. Моральне виховання слухачів. | Неможливість вироблення загальних підходів до розв’язання завдань. |
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 446; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!