Додатки розміщують після основної частини роботи
Вимоги до структурних елементів вступної, основної частини і додатків – відповідно до розділу 3.
Структурні елементи "Титульний аркуш", "Завдання", "Реферат", "Зміст", "Вступ", "Суть роботи", "Висновки", "Перелік посилань" є обов'язковими.
Вимоги до змісту роботи
Структурні елементи вступної частини
Титульний аркуш.
Титульний аркуш є першою сторінкою роботи і править за основне джерело бібліографічної інформації, необхідною для оброблення і пошуку документа.
Титульний аркуш містить дані, які подають у такій послідовності:
а) вимоги про назву навчального закладу (без скорочень);
б) найменування кафедри;
в) повна назва документа;
г) підпис керівника роботи;
д) місце і рік складання роботи.
Слово "КУРСОВА РОБОТА" пишуть (друкують) великими літерами посередині рядка. Назву роботи також пишуть (друкують) великими літерами.
Переноси слів у заголовках титульного аркуша не допускаються.
Підписи осіб оформлюють таким чином: указують шифр академгрупи студента, нижче – посади керівника роботи, далі залишають вільне місце для особистих підписів і праворуч від них у відповідних рядках уміщують перші літери імен з крапкою та прізвища осіб, які підписали роботу.
Місто і рік складання роботи вміщують посередині рядка в нижній частині титульного аркуша.
|
|
|
Титульний аркуш оформлюють за Формою № Н-6.01, що затверджена Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29 березня 2012 року № 384. Приклад оформлення титульних аркушів наведено у додатку А.
Завдання оформляється за встановленою формою (додаток Б).
Реферат – скорочений виклад змісту роботи з основними фактичними відомостями і висновками. Він повинен вміщуватися на одній сторінці.
Реферат складається з таких елементів: відомості про обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, посилань та додатків, тексту реферату.
Текст реферату включає предмет, характер і мету роботи, метод проведення роботи, конкретні результати, висновки щодо особливостей, важливості, можливості застосування в практичній діяльності (додаток В).
Зміст.
Зміст розташовують безпосередньо після титульного аркуша, починаючи з нової сторінки.
До змісту включають: перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів; вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки) суті роботи; висновки; рекомендації; перелік посилань; назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу. У змісті можуть бути перелічені номери й назви ілюстрацій та таблиць з зазначенням сторінок, на яких вони вміщені.
|
|
|
Приклад змісту наведено у додатку Г.
При складанні змісту (плану) слід мати на увазі, що найменування курсової роботи та одного з її розділів (або підрозділів) не повинні бути тотожними.
Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів.
Усі прийняті у роботі малопоширені умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни пояснюють у переліку, який вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки.
Незалежно від цього за першої появи цих елементів у тексті роботи наводять їх розшифровку.
Структурні елементи основної частини
Вступ
У вступі коротко викладають оцінку сучасного стану проблеми, стислий огляд літератури, що існує з приводу досліджуваного явища; обґрунтовується актуальність вибраної теми (практична і теоретична значимість, необхідність); вступ містить об'єкт дослідження (тобто яке явище реального життя вивчається); предмет дослідження (той "кут зору", під яким об'єкт буде вивчатись; предмет дослідження звичайно міститься у назві курсової роботи); методи дослідження; загальну мету курсової роботи і конкретні завдання дослідження (рекомендується, щоб їх число і формулювання було узгоджено з числом і формулюванням розділів і пунктів (або підрозділів) курсової роботи).
|
|
|
Наприклад,Актуальність теми.Необхідно визначити актуальність теми, її значення для правовідносин, що склалися в сфері цивільного обігу. Вказати, які вчені правознавці займалися даною проблематикою в Україні (або надати посилання на досвід зарубіжних вчених). Окреслити коло проблемних питань, невирішеність яких негативно позначається на судовій практиці та призводить до недостатнього захисту прав суб’єктів цивільного права.
Метароботи полягає в комплексному теоретичному дослідженні окремого правового інституту на базі аналізу українського законодавства та судової практики. Згідно з метою роботи необхідно визначити перелік основних завдань дослідження.
Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є загальні і специфічні особливості цивільно-правових відносин, порядок виникнення та припинення майнових та особистих немайнових відносин. Предметом дослідження є самі матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини.
|
|
|
Методи дослідження. У процесі дослідження поставлених питань допускається використовувати крім загальнонаукових методів, а саме: аналізу, синтезу, індукції та дедукції також і такі методи як: історико-правовий метод; метод формально-логічного аналізу; метод системного та структурно-функціонального аналізу; метод статистичного аналізу; порівняльно-правовий метод.
Практичне значення отриманих результатів.Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що зроблені висновки і пропозиції повинні відображати позитивні і негативні сторони правотворчої та правозастосовчої діяльності і визначати можливі шляхи вдосконалення законодавства та практики його застосування.
Структура роботи. Курсова робота, незалежно від обраної теми, повинна містити: титульний аркуш, реферат, зміст, вступ, основну частину, висновки, список використаних джерел, додатки (за необхідністю).
Вступ розташовують на окремих 2–3 сторінках.
Суть роботи
Суть роботи – це викладання відомостей про предмет (об'єкт) дослідження, котрі є необхідними й достатніми для розкриття сутності даної роботи (опис теорії, методів роботи) та її результати. Суть роботи викладають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи можуть поділятися на підрозділи і пункти. Пункти, якщо це необхідно, поділяють на підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію.
Основну структурну частину роботи складають розділи. Суть роботи повинна містити, як правило, від 2 до 4 розділів (не менше двох). Кожний розділ повинен висвітлювати самостійне питання теми, що вивчається, а якщо розділ поділено на підрозділи, то кожний підрозділ – окрему частину цього питання.
При написанні розділів і підрозділів слід добиватися збереження логічного зв'язку між ними, послідовного переходу від одного підрозділу до іншого всередині розділів, від одного розділу до іншого.
Зміст розділів, підрозділів і пунктів повинен відповідати їх найменуванням, бути обґрунтованим. За обсягом вони повинні бути приблизно рівні між собою. Розділи необхідно завершувати стислими висновками (слово "висновки" не пишеться).
Висновки
Висновки вміщують безпосередньо після викладання суті роботи, починаючи з нової сторінки.
У висновках наводять оцінку одержаних результатів роботи або її окремого стану (негативних також) з урахуванням світових тенденцій вирішення поставленої задачі, можливі галузі використання результатів роботи, наукову, соціальну значущість роботи. Текст висновків може поділятись на пункти.
Рекомендації
У роботі на основі одержаних висновків можуть наводитись рекомендації. Рекомендації вміщують після висновків, починаючи з нової сторінки. Текст рекомендацій може поділятись на пункти.
Перелік посилань
Перелік джерел, на які є посилання в основній частині роботи наводять наприкінці тексту роботи, починаючи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту мають бути посилання.
Бібліографічні описи в переліку посилань подають одним із таких способів: в порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, в хронологічному порядку. Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.
! Увага.Перелік містить тільки ті джерела, на які є посилання в тексті роботи. Кількість джерел, використаних при написанні курсової роботи, повинна бути не менше ніж 25.
Приклад оформлення бібліографічного опису наведено у додатку Д.
Призначення додатків.
У додатках вміщують матеріал, який:
- є необхідним для повноти роботи, але включення його до основної частини може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу;
- не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення.
У додатки можуть бути включені:
- додаткові ілюстрації або таблиці;
- матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладання або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, формули, розрахунки та ін.).
Правила оформлення роботи.
Загальні вимоги
Курсові роботи з юридичних дисциплін складають у вигляді тексту. Роботи оформляють на аркушах формату А4 (210x297 мм). Курсові роботи виконують за допомогою комп'ютерної техніки (але допускається і рукописним способом) на одному боці аркуша білого паперу. Роботи пишуться українською мовою.
За машинного способу (за допомогою комп’ютерної техніки) курсову роботу друкують з розрахунку не більш 30 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення та висотою літер і цифр не менш ніж 1,8 мм (у випадку використання комп'ютерної програми Microsoft Word – рекомендований шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 14, інтервал – 1,5 строки).
Обсяг курсової роботи:
- за умови рукописного виконання – від 30 до 35 сторінок (не більше 35);
- за умови машинного (за допомогою комп’ютерної техніки) – від 25 до 35 с.
Обсяг вступу – 2–3 с.
Обсяг суті роботи (сумарний обсяг розділів) – приблизно 20–25 с.
Обсяг висновків і рекомендацій – 3–4 с.
Допускається окремі частини курсової роботи (титульний аркуш, додаток) виконувати іншим способом, ніж основна частина.
Текст роботи слід друкувати, додержуючись такої ширини полів: верхнє, ліве і нижнє – не менш 20 мм (рекомендована ширина – верхнє і нижнє – 20 мм, ліве – 25 мм), праве – не менш 10 мм (рекомендована ширина – 15 мм).
Під час виконання роботи необхідно дотримуватися рівномірної цільності, контрастності й чіткості тексту.
Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. Виправлене повинно бути такого ж кольору, як і основний текст.
Структурні елементи "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ", "РЕКОМЕНДАЦІЇ", "ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ" не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів.
Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.
Заголовки структурних елементів роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапок в кінці, не підкреслюючи.
Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.
Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту роботи (рекомендована ширина 1,25 мм).
Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.
Відстань між заголовками і подальшим чи попереднім текстом має бути за машинного способу – не менше, ніж два рядки.
Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу а також пункту і підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.
Нумерація сторінок.
Сторінки слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок роботи. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.
Текст змісту також включають до загальної нумерації сторінок. Номер сторінки на ньому не проставляють.
Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок роботи.
Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.
Розділи, підрозділи, пункти, підпункти слід нумерувати арабськими цифрами.
Розділи роботи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладання суті роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки після слова "РОЗДІЛ", наприклад, РОЗДІЛ 1, РОЗДІЛ 2 і т. п. Потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номеру підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 і т.п.
Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з порядкового номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номеру пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1.1, 1.1.2 і т. п.
Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.п.
Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його не нумерують.
Переліки.
Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліками ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи, – дефіс (перший рівень деталізації).
Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).
Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.
Виноски.
Пояснення до окремих даних, наведених у тексті, допускається оформляти виносками. Виноски позначають надрукованими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою. Нумерація виносок окрема для кожної сторінки. Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символа, речення, до якого дають пояснення, та перед текстом пояснення. Текст виноски вміщують в кінці сторінки і відокремлюють від тексту лінією довжиною 30-40 мм, проведеною в лівій частині сторінки. Текст виноски починають з абзацного відступу і друкують за машинного способу – з мінімальним міжрядковим інтервалом.
Посилання.
Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... у роботах [14, с.403; 26, с.83]..."
НЕ Допускається наводити посилання на джерела у виносках!
Приклад
Цитата у тексті: "Спеціальну частину інституту зобов'язального права складають окремі види зобов'язань (договори купівлі-продажу, поставки, дарування, довічного утримання, найму, лізингу, факторингу, та ін.), а також специфічні за змістом зобов'язання, що виникають із заподіяння шкоди, безпідставного збагачення, ведення чужих справ без доручення, публічного обіцяння винагороди та ін. [14, с. 403] ".
Відповідний опис у переліку посилань:
14. Бірюков І.А., Заїка Ю.О.Цивільне право України. Загальна частина: Навчальний посібник / К.: КНТ, 2006. – 480 c.
При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, додатки зазначають їх номери. При посиланнях слід писати: "... у розділі 4...", "... дивись 2.1 ...", "... за 3.3.4 ...", "... відповідно до 2.3.2.1 ...", "... у додатку Б ...".
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 221; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!