Етапи калькуляційних розрахунків
У процесі калькулювання собівартості виділяють такі етапи калькуляційних розрахунків:
- групування витрат за калькуляційними статтями та за об'єктами обліку витрат;
- визначення собівартості остаточного браку;
- оцінка зворотних відходів та вартості супутньої продукції;
- розподіл загальновиробничих витрат за видами продукції (робіт, послуг);
- розрахунок виробничої собівартості кожного об'єкта калькулювання та його калькуляційної одиниці;
- розподіл витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом;
- розподіл за видами продукції (робіт, послуг) накладних витрат та формування повної собівартості.
Поєднання системи калькуляційного обліку та калькуляції здійснюється при застосуванні методу калькулювання – сукупності способів аналітичного обліку витрат на виробництво й прийомів обчислення собівартості калькуляційних об'єктів.
Підприємство, залежно від виду виробництва, може обрати один з таких методів калькулювання:
- позамовний метод;
- попередільний метод;
- попроцесний метод;
- нормативний метод.
У випадку використання попередільного або попроцесного методу слід також обрати їх варіант – напівфабрикатний або безнапівфабрикатний, що також впливає на склад статей калькуляції – виділення окремої статті для кожного переділу або застосування комплексної статті «Напівфабрикати власного виробництва».
Позамовний метод використовується в індивідуальному та дрібносерійному виробництві (суднобудування, авіабудування, машинобудування та ін.). Об’єктом калькулювання є окреме замовлення, контракт, проект або партія продукції. Витрати обчислюються за окремими замовленнями в розрізі статей калькуляції.
|
|
Попередільний метод використовується на виробництвах, для яких характерна наявність цілої низки послідовних виробничих процесів (переділів – частина технологічного процесу, що включає сукупність операцій, результатом яких є напівфабрикат, призначений для реалізації або для використання наступними переділами). Застосовується в гірничодобувній, металургійній, текстильній, харчовій, нафтопереробній, хімічній, скляній та інших галузях. Об’єктом калькулювання є вид чи група продукції кожного переділу. Облік витрат на виробництво здійснюється за цехами (переділами) та статтями калькуляції.
Попроцесний методзастосовується на підприємствах з масовим типом виробництва, невеликою номенклатурою продукції та кількістю незавершеного виробництва. Облік витрат ведеться за звітний період. Об’єктом калькулювання є стадії ( процеси).
Нормативний методполягає в нормуванні всіх витрат, складанні кошторису витрат за виробами, організації обліку з виділенням нормативних витрат й відхилень фактичних витрат від нормативних.
|
|
Обраний метод калькулювання підприємства закріплюють у наказі про облікову політику.
Економічний зміст процесу постачання (придбання) засобів, схема кореспонденції рахунків
Господарський процес – сукупність однорідних операцій, спрямованих на виконання певного господарського завдання.
Процес постачання (придбання) – стадія кругообігу, на якій гроші перетворюються в засоби виробництва і ресурси праці. Об`єкти обліку – витрати на придбання засобів й ресурсів, також розрахункові операції, обсяги поставок.
Для обліку процесу постачання використовують систему синтетичних та аналітичних рахунків. Операції з придбання матеріальних цінностей обліковують безпосередньо на рахунках обліку запасів: 20 «Виробничі запаси», 21 «Поточні біологічні активи», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 28 «Товари» та ін.
Облік розрахунків з постачальниками за отримані від них матеріальні цінності та іншими організаціями за надані послуги (транспортно-експедиторські, страхування тощо) здійснюють на рахунках: 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 62 «Короткострокові векселі видані», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти», 60 «Короткострокові позики» та ін.
|
|
Основними документами, які оформлюють процес придбання матеріальних засобів, є: договір купівлі-продажу, рахунок (рахунок-фактура), накладна, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, акт прийому – передачі, прибутковий ордер, довіреність, платіжне доручення, виписка банку та ін.
23
Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням усіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робіт чи послуг) у натуральних та грошових вимірниках.
витрати виробництва знаходять своє відображення на рахунку 23 "Виробництво", де узагальнюється інформація про виробничі витрати підприємства. Сальдо за рахунком 23 означає незавершене виробництво і відображується в активі балансу, саме тому цей рахунок включено до 2-го класу "Запаси". Це ж можна віднести до рахунку 24 "Браку виробництві".
Деякі витрати, частково пов'язані з виробничою діяльністю, обліковуються також на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів". На цьому рахунку узагальнюється інформація про витрати, що здійснено в звітному році, але які підлягають віднесенню до витрат майбутніх періодів. Крім рахунків виробництва витрати з цього рахунка розподіляють на рахунки, пов'язані зі збутом продукції, організацією і управлінням підприємством загалом (адміністративні витрати), іншою операційною, а також інвестиційною діяльністю.
|
|
Подальша ж деталізація даних про витрати та вихід продукції основних та інших галузей виробництва здійснюється в розрізі цілої системи субрахунків та об'єктів аналітичного обліку
На аналітичних рахунках виробництва в поточному обліку протягом місяця відображають лише прямі витрати, а в кінці місяця на них відносять і непрямі витрати в порядку їх розподілу. Отже, на дебеті рахунків виробництва відображають всі витрати, пов'язані з виробництвом продукції. На кредиті цих рахунків відображають витрати, які ввійшли в собівартість закінченої продукції, тобто випуск продукції за її фактичною собівартістю. Сальдо цих рахунків може бути лише дебетовим і воно показує витрати, що відносяться до незакінченої продукції, тобто відображає вартість незавершеного виробництва.
24. Процес реалізації (збуту) – стадія кругообігу, на якій відбувається реалізація виготовленої продукції, робіт чи послуг і підприємство знову отримує грошові кошти. Об`єкти обліку – витрати на збут, обчислення доходу та прибутку, обсяг відвантаженої продукції, розрахунки з покупцями та замовниками, з бюджетом.
Для обліку процесу реалізації планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено використання наступних рахунків: 26 «Готова продукція», 28 «Товари», 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 34 «Короткострокові векселі одержані», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 70«Доходи від реалізації», 79 «Фінансові результати», 90 «Собівартість реалізації», 93 «Витрати на збут».
Основними документами, які оформлюють процес реалізації , є:
– договір, укладений з покупцями чи замовниками;
– товарно-транспортна накладна або накладна;
– акта виконаних робіт (наданих послуг);
– податкова накладна;
– акт прийому – передачі;
– форми розрахункових документів ( платіжні доручення, вимоги – доручення, розрахункові чеки, акредитиви та ін.);
– виписка банку;
– прибуткові та видаткові касові ордери;
– рахунок (рахунок-фактура).
Загальна схема обліку процесу реалізації:
1) відображення доходу (виручки) від реалізації продукції;
2) списання з балансу виробничої собівартості реалізована продукції;
3) списання собівартості реалізованої продукції на фінансові результати;
4) відображення витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією) продукції протягом звітного періоду;
5) нарахування податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, за рахунок доходу від реалізації (розділ 5 Податкового кодексу України);
6) списання чистого доходу від реалізації (за вирахуванням податку на додану вартість) на фінансові результати;
7) списання витрат на збут на фінансові результати;
8) списання прибутку від реалізації;
9) списання збитку від реалізації.
Фінансовий результат – показник, який обчислюється шляхом зіставлення доходів і витрат від різних видів діяльності.
Порівнюючи одержані доходи та понесені витрати визначають фінансовий результат: перевищення суми одержаних чистих доходів над валовими витратами показує прибуток, а перевищення валових витрат над чистими доходами показує збиток. Наприкінці звітного періоду (місяця, кварталу) сальдо рахунка 79 "Фінансові результати" переносять на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" і рахунок 79 "Фінансові результати" при цьому закривають.
Досить важливим є той факт, що рівень ефективності господарської діяльності будь-якого підприємства характеризують фінансові результати, одержані внаслідок цієї діяльності, якими можуть бути як прибутки, так і збитки. Категорія «фінансові результати» враховує обидві сторони інтегрованого завдання: скільки отримано і якою ціною досягнуто.
Так, в П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» передбачений розподіл фінансових результатів на два види: фінансовий результат від звичайної діяльності та фінансовий результат від надзвичайних подій. У свою чергу, фінансовий результат від звичайної діяльності поділяється на фінансовий результат від операційної та іншої діяльності. Операційна діяльність має додатковий розподіл на основну та іншу операційну, а інша діяльність - на інвестиційну та фінансову.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 327; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!