Призначення бухгалтерських рахунків, оборот на бухгалтерському рахунку
Рахунки бухгалтерського обліку— це спосіб поточного обліку, контролю та групування за економічно однорідними видами господарських засобів, їх джерел та операцій. Призначення рахунків — служити засобом відображення та поточного контролю господарських операцій, що охоплюють наявність і рух господарських засобів, власного капіталу й зобов'язань, а також процесів, пов'язаних з використанням трудових ресурсів та фондів оплати праці, використанням основних засобів, придбанням (заготівлею) предметів праці та їх споживанням, обліком процесу виробництва та реалізації. Для обліку залишку і руху певного виду господарських засобів використовують окремий рахунок.
Рахунки мають вигляд двосторонніх таблиць, на яких окремо обліковуються збільшення і зменшення об’єктів обліку. Ліву частину рахунка називають дебетом, праву — кредитом. У міру здійснення господарських операцій їх реєструють за дебетом або кредитом рахунка. Підсумок сум операцій за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом, а підсумок сум операцій за кредитом рахунка — кредитовим оборотом. Кінцевий залишок засобів на рахунку називають кінцевим сальдо,або залишком на кінець періоду.
Умовно всі рахунки бухгалтерського обліку поділяються на активні та пасивні. Рахунки, що призначені для обліку активів підприємства, називають активними. Рахунки, що відображують облік джерел формування активів, називають пасивними. При обчисленні кінцевого сальдо активних і пасивних рахунків слід керуватися такими правилами:
|
|
|
— в активних рахунках початковий залишок (сальдо) і всі збільшення реєструють за дебетом рахунка, а всі зменшення — за кредитом;
— в пасивних рахунках — навпаки. Початковий залишок (сальдо) і всі збільшення показуються за кредитом рахунка, а всі зменшення — за дебетом.
Враховуючи це, періодично, після узагальнення даних за дебетом і кредитом рахунків, визначається кінцеве сальдо. В активних рахунках його визначають за таким алгоритмом: до початкового дебетового сальдо додають оборот за дебетом рахунка і віднімають оборот за кредитом рахунка.
У пасивних рахунках до кредитового сальдо додають кредитовий оборот і віднімають оборот за дебетом рахунка.
В активних рахунках сальдо може бути лише дебетовим або вони можуть зовсім не мати сальдо. У пасивних рахунках сальдо може бути лише кредитовим або вони можуть зовсім не мати сальдо.
Отже, за допомогою рахунків бухгалтерського обліку групують та систематизують господарські операцій за відповідними ознаками та видами господарських засобів і джерел їх утворення, що створює налагоджену систему поточного бухгалтерського обліку на підприємстві, установі, організації.
|
|
|
Класифікація рахунків за економічним змістом.
Класифікація рахунків за економічним змістом дає можливість встановити, які рахунки слід застосовувати для обліку певного об’єкта, тобто ця класифікація дозволяє визначити систему рахунків, які необхідно використовувати на підприємствах тієї чи іншої галузі. Вона будується відповідно до класифікації об’єктів бухгалтерського обліку.
За економічним змістом рахунки поділяють на три основні групи і одну доповнюючу (рис. 5.5.1):
— рахунки господарських засобів;
— рахунки господарських процесів;
— рахунки джерел формування засобів;
— рахунки обліку операцій, які не відображені в балансі (позабалансові рахунки).
Рис. 5.5.1. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку
за економічним змістом
Класифікація рахунків за економічним змістом дає змогу згрупувати рахунки залежно від того, що саме на них обліковується.
16Класифікація рахунків бухгалтерського облікуКласифікація рахунків бухгалтерського обліку, а іншими словами, групування їх за певними ознаками, допомагає процесу вивчення системи рахунків та застосуванню її на практиці.Усі рахунки класифікують за об’єктами відображення (активні, пасивні, активно-пасивні), рівнем узагальнення даних про господарську діяльність (синтетичні рахунки, субрахунки, аналітичні рахунки), за економічним змістом, призначенням та структурою.За структурою і призначенням рахунки поділяються на основні, регулюючі, операційні, фінансово-результативні та позабалансові.
|
|
|
Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує можливість більш раціонального уявлення про показники діяльності підприємства.
Основні рахунки у бухгалтерському обліку застосовуються перш за все для контролю за наявністю господарських засобів та джерел їх утворення, а також за їхніми змінами. Об’єкти, які обліковуються на цих рахунках, є основою господарської діяльності, дають повне уявлення про майновий стан підприємства, тому вони і називаються основними.
До основних рахунків відносяться:
— інвентарні;— рахунки капіталу;— рахунки розрахунків.
Інвентарні рахунки застосовують для обліку наявності та руху матеріальних цінностей і коштів. Головне їх призначення — контроль за наявністю господарських засобів підприємства. Рахунки цієї групи умовно поділяють на матеріальні та рахунки коштів.
|
|
|
Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності та руху основних засобів, товарно-матеріальних цінностей і контролю за їх збереженням. По відношенню до балансу вони є активними (рахунки № 10, 11, 20, 22, 26, 28).
Рахунки коштів призначені для обліку грошових коштів. Вони також є активними (рахунки № 30, 31, 33).
Рахунки капіталувикористовуються для обліку джерел утворення власних засобів. Вони є пасивними (рахунки № 40, 41, 42, 43).
Рахунки розрахунків призначені для відображення дебіторської та кредиторської заборгованості.
Рахунки, на яких обліковується дебіторська заборгованість, є активними (рахунки 36, 37). Рахунки, на яких обліковується кредиторська заборгованість, є пасивними (рахунки № 66, 50, 55, 51, 52, 53, 54, 68).
Окремі рахунки цієї групи є активно-пасивними (рахунки № 327, 64, 65, 377), на них одночасно обліковується дебіторська і кредиторська заборгованість. Ці рахунки можуть мати два залишки за дебетом (дебіторська заборгованість) і за кредитом (кредиторська заборгованість).
Регулюючі рахунки призначені для уточнення оцінки господарських засобів і визначення реального розміру джерел утворення засобів. Дані рахунки поділяються на:
— контрарні;— доповнюючі; — контрарно-доповнюючі.
Контрарні регулюючі рахунки призначаються для зменшення оцінки засобів і джерел їх утворення. За будовою ці рахунки протилежні до рахунків, які вони зменшують. Так, якщо зменшується оцінка засобів, то самі вони є контрактивними, пасивними (рахунки № 131, 132, 133), якщо зменшується величина джерел утворення засобів, то контрарні рахунки відносяться до контрпасивних і є активними.
Доповнюючі регулюючі рахунки збільшують оцінку засобів або джерел їх утворення. За будовою вони такі ж, як і рахунки, які вони доповнюють. Використовуються вони в аналітичному обліку. Наприклад, до суми транспортно-заготівельних витрат додається вартість придбаних матеріалів або сировини, таким чином визначається фактична собівартість матеріальних цінностей.
Контрарно-доповнюючі рахунки поєднують в собі ознаки двох попередніх. Їх застосовують, як правило, в аналітичному обліку, зокрема в обліку готової продукції чи матеріалів. Якщо аналітичний облік окремих видів готової продукції проводять за плановою собівартістю, окремо ведуть облік відхилень фактичної собівартості від планової. При цьому для того, щоб визначити фактичну собівартість готової продукції, треба суму відхилень додати або відняти від планової собівартості залежно від наявності перевитрат або економії засобів.
Операційні рахунки призначені для відображення в обліку окремих господарських операцій і процесів, а саме для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства.
Вони поділяються на:
— розподільчі;— калькуляційні;— порівняльні;— транзитні.
Розподільчірахунки в свою чергу поділяються на збірно-розподільчі та бюджетно-розподільчі.
Збірно-розподільчі призначені для збору і розподілу витрат між об’єктами в одному звітному періоді. Ці рахунки є активними і закриваються наприкінці звітного періоду і, таким чином, вони не мають сальдо (рахунки № 91, 92, 93, 94, 70, 71).
Бюджетно-розподільчі рахунки призначені для відображення витрат і їх розподілу між окремими звітними періодами. Це активні рахунки (рахунок № 39) і пасивні (рахунки № 47, 69).
За дебетом рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» відображуються витрати, здійснені в даному періоді, але фактично вони відносяться до майбутнього періоду. За кредитом рахунка 39 витрати поступово списуються за настанням відповідного періоду. Даний рахунок може мати дебетове сальдо, яке означає нерозподілену суму витрат і відображується в ІІ розділі активу балансу.
Калькуляційні рахунки призначаються для обліку витрат і визначення собівартості продукції, робіт і послуг. За будовою вони є активними (рахунки № 23, 24, 25, 90).
Порівняльні рахунки призначені для відображення окремих господарських операцій і процесів та результатів за ними. Ці рахунки є активно-пасивними. Результат від певної операції чи процесу визначається шляхом порівняння записів за звітний період за дебетом і кредитом цих рахунків. І на суму цього результату даний рахунок закривається (рахунок № 79 «Фінансові результати»).
Транзитні рахунки використовуються тоді, коли є необхідність акумулювати певні однорідні активи з метою їх подальшого розподілення для забезпечення контролю і управління цими активами.
До цих рахунків відносяться рахунки восьмого класу, на яких відображуються елементи витрат (рахунки № 80, 81, 82, 83, 84, 85). За цими рахунками немає початкового і кінцевого сальдо і вони в кінці звітного періоду закриваються.
Фінансово-результативнірахунки використовуються для відображення фінансових результатів діяльності підприємства за певний період (рахунок № 44). Ці рахунки активно-пасивні, оскільки результат може бути позитивним (прибуток) і негативним (збиток).
Усі ці групи рахунків (основні, регулюючі, операційні та фінансово-результативні) обліковують балансові об’єкти і мають назву балансові рахунки.
Позабалансові рахунки призначені для обліку об’єктів, які не є власністю підприємства, але перебувають у його користуванні. Для цих рахунків притаманна проста форма запису, тобто на них відсутній подвійний запис, і вони не кореспондують між собою і балансовими рахунками (рис. 5.5.2).
17
Інформація про операції, які здійснюються в банках України, відображається на рахунках Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, що набув чинності з 1 січня 2005 р.
План рахунків є мультивалютним і передбачає наявність управлінського обліку. Логічно План рахунків можна поділити на три частини: балансові рахунки, рахунки доходів та витрат і позабалансові рахунки. Всі рахунки в Плані рахунків згруповані у де-в ять класів, балансові рахунки розміщені в 1 - 5-му класах, рахунки доходів і витрат в 6-му та 7-му класах, позабалансові в 9-му класі.
У першому класі обліковуються казначейські та міжбанківські операції банків.
До казначейських інструментів належать: готівкові кошти; банківські метали; кошти в Національному банку України; кошти Національного банку України; казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, та цінні папери, емітовані Національним банком України.
До міжбанківських інструментів належать операції між банківськими установами: розрахунки; депозити до запитання та строкові депозити; кредити, операції peпo; фінансовий лізинг.
У другому класі відображаються операції з усіма категоріями клієнтів, крім банків. Зокрема: операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими депозитами; довірчі операції, операції peпo з клієнтами та ін.
У третьому класі відображаються два різних типи операцій. До першого типу належать операції з цінними паперами (окрім цінних паперів, що рефінансуються НБУ, та фінансових інвестицій). Операції з цінними паперами поділяються на три види: торговельні операції з цінними паперами, інвестиційні операції з цінними паперами, операції з цінними паперами власної емісії.
До другого типу належать операції за іншими розрахунками. До них відносять господарчі операції банків: операції з матеріальними цінностями, операції з обліку дебіторської та кредиторської заборгованості; а також клірингові розрахунки, міжфілійні розрахунки між підрозділами одного банку, розрахунки з урегулювання валютної позиції банку.
У четвертому класі зосереджені групи рахунків, які відображають фінансові та капітальні інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, в основні засоби і нематеріальні активи та їх зношення.
У п'ятому класі обліковується капітал банку. Він включає статутний капітал, загальні резерви та фонди банку, результат діяльності банку і результат переоцінки.
У шостому і сьомому класах відображені операції, пов'язані з формуванням доходів і витрат, що виникають під час діяльності банку. Усі доходи і витрати поділяються на процентні, комісійні, торговельні та інші операційні доходи або витрати.
До інших операційних доходів належать дивідендний дохід, дохід від інвестицій, результат переоцінки та від продажу цінних паперів, нематеріальних активів та основних засобів. До інших операційних витрат належать загальні адміністративні витрати, відрахування в резерви, податок на прибуток.
Рахунки восьмого класу призначені для відображення операцій управлінського обліку.
Дев'ятий клас призначений для відображення позабалансових операцій. Усі рахунки цього класу поділяються на групи: рахунки для обліку операцій, які пов'язані з різними ризиками для банку (зобов'язання та вимоги за всіма видами гарантій, зобов'язання з кредитування і за операціями з валютою та інші вимоги і зобов'язання, цінні папери та інші активи на зберіганні, рахунки для обліку цінностей та документів, контр-рахунки, які використовуються для подвійного запису операцій за позабалансовими рахунками та позабалансова позиція банку.
18.
Зміни у складі активів підприємства та джерел їх формування обумовлені безперервно здійснюваними господарськими операціями і тягнуть за собою такі самі зміни сум на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.
Наприклад: надходження сировини і матеріалів на підприємства веде до збільшення залишку таких активів як матеріали. На цю саму суму одночасно зростає заборгованість перед постачальниками, тому бухгалтерська господарська операція має подвійне відображення на рахунках цієї суми.
Запис кожної господарської операції у дебеті і кредиті відповідних рахунків в однакових сумах називається подвійним записом. За допомогою подвійного запису в обліку забезпечується відображення цих господарських операцій в їхньому взаємозв’язку і взаємозалежності. Такий підхід забезпечує контроль за правильністю виконання і зумовлює рівність оборотів за дебетом і кредитом рахунків.
Взаємозв’язок між рахунками бухгалтерського обліку, що встановлюється подвійним записом кожної господарської операції, називається кореспонденцією рахунків, а рахунки, за дебетом і кредитом яких реєструється ця операція, — кореспондуючими рахунками.
Запис, який розкриває назву рахунків, що дебетуються і кредитуються, суму господарської операції називають бухгалтерською проводкою. Порядок запису на рахунках бухгалтерського обліку більш наочно розглянемо на прикладі:
Баланс підприємства на 01 _______________ р.
| АКТИВ | ПАСИВ | ||||
| № | Статті | Сума | № | Статті | Сума |
| 1 | Основні засоби | 30 000 | 1 | Статутний капітал | 32 000 |
| 2 | Виробничі запаси | 4000 | 2 | Нерозподілений прибуток | 3000 |
| 3 | Малоцінні та швидкозношувальні предмети | 1000 | 3 | Розрахунки з постачальниками | 6000 |
| 4 | Каса | 100 | 4 | Розрахунки з робітниками | 2300 |
| 5 | Поточний рахунок | 8200 | |||
| Баланс | 45 300 | Баланс | 45 300 | ||
1-а операція. Підприємство отримало з поточного рахунка в касу 600 грн. На цю операцію необхідно зробити таку проводку:
| Дебет рахунка «Каса» Кредит рахунка «Поточний рахунок» | — 600 грн |
На підставі даної бухгалтерської проводки роблять запис на рахунках бухгалтерського обліку. Для цього на основі залишків балансу відкривають рахунки на початок звітного періоду.
Відкриття рахунків полягає в тому, що за кожним з них записують сальдо на початок звітного періоду.
2-а операція. З каси підприємства виплачено зарплату робочим у сумі 500 грн (рис. 5.2.1)
| Дебет рахунка «Розрахунки з робітниками» Кредит рахунка «Каса» | — 500 грн |
3-а операція. Підприємство погасило з поточного рахунка заборгованість перед постачальниками у сумі 5000 грн (рис. 5.2.1).
| Дебет рахунка «Розрахунки з постачальниками» Кредит рахунка «Поточний рахунок» | — 5000 грн |
4-а операція. Від постачальників надійшли МШП (малоцінні та швидкозношувані предмети) на суму 2400 грн (рис. 5.2.1).
| Дебет рахунка «МШП» Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками» | — 2400 грн |
19. Синтетичні та аналітичні рахунки.
Їхній взаємозв’язок
За ступенем узагальнення господарських засобів, джерел їхнього утворення та господарських процесів у поточному бухгалтерському обліку рахунки поділяються на:
— синтетичні,
— аналітичні.
Рахунки, що групують ресурси підприємства, джерела їхнього утворення в узагальненому грошовому вимірюванні за економічно-однаковими ознаками, називаються синтетичними, а облік на цих рахунках — синтетичним.
Наприклад: такі рахунки як «Основні засоби», «Готова продукція», «Розрахунки з постачальниками» дають узагальнену інформацію про стан таких засобів підприємства і називаються синтетичними.
Для систематичного контролю за наявністю та рухом товарно-матеріальних цінностей, коштів, зобов’язань, за своєчасністю розрахунків з постачальниками, покупцями, для прийняття управлінських рішень крім узагальнених показників потрібна більш докладна інформація.
Наприклад: підприємство має знати не лише загальну суму дебіторської заборгованості, а мати інформацію щодо кожного дебітора, щоб контролювати стан розрахунків з ними. Рахунки, що відкривають з метою розширення систематичного обліку для деталізації складу засобів підприємства та джерел фінансування, називаються — аналітичними, а облік, що ведеться на цих рахунках, — аналітичним. Записи в аналітичних рахунках і відповідному синтетичному рахунку роблять по мірі виконання господарських операцій.
Розглянемо це на прикладі.
Припустимо, що синтетичний рахунок «Розрахунки з постачальниками» містить такі дані (в грн) (рис. 5.2.1(г))
Цей синтетичний рахунок об’єднує двох конкретних постачальників:
— підприємство «А»
— підприємство «Б».
В аналітичних рахунках цих підприємств будуть такі записи:
Як видно, аналітичні рахунки мають докладнішу інформацію, ніж синтетичні. Так, якщо дані синтетичного рахунка містять суму кредиторської заборгованості, їхнє виникнення та погашення, то аналітичний облік дає інформацію щодо конкретних постачальників і стан розрахунків з кожним із них. Розглянутий приклад показує, що між аналітичними рахунками і відповідним синтетичним рахунком є тісний взаємозв’язок, який полягає в тому, що сальдо і господарські операції, що відображуються у дебеті і кредиті синтетичного рахунка, мають бути відображені у дебеті та кредиті відповідних аналітичних рахунків.
Такий спосіб забезпечує рівність сальдо та оборотів на синтетичних та аналітичних рахунках.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 656; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!