Оцінка ефективності інноваційних проектів в умовах командно-адміністративної економіки

⇐ ПредыдущаяСтр 39 из 51Следующая ⇒

Реалізації будь-якого інноваційного проекту (особливо в умовах ринкового господарювання) повинне передувати рішення двох взаємозв'язаних методичних задач, а саме:

1) оцінка вигідності кожного з можливих варіантів здійснення проекту;

2) порівняння варіантів і вибір якнайкращого з них.

В умовах інтеграції національної економіки в світову економічну систему способи рішення вказаних задач не повинні вступати в суперечність з методами економічних вимірювань і обгрунтувань, прийнятими в світовій практиці.

В умовах панування державної форми власності і централізованих методів управління економікою переважав і відповідний централізований, єдиний для всіх підприємств і організацій підхід до оцінки ефективності господарських рішень. Суть його зводилася до принципу, згідно якому все, що вигідно для держави, повинно бути вигідно і для кожного з господарюючих суб'єктів.

Цей принцип передбачав єдиний для всіх суб'єктів глобальний критерій ефективності капітальних вкладень — економічний ефект, що отримується на всіх стадіях і етапах реалізації нововведення, тобто від проведення досліджень і розробок до використання інновацій у споживача. Методична суперечка в основному стосувалася лише показників, якими оцінювався цей ефект, — «приведені витрати» на реалізацію нововведення або «інтегральний (річний) економічний ефект».

В умовах адміністративно-командної системи управління економічні обгрунтування, хоч і були обов'язковими атрибутами будь-якого господарського рішення, грали другорядну роль і часто носили чисто формальний характер. Як організації, що здійснюють освоєння виділених капітальних вкладень, так і відомства, що займаються їх розподілом, були всього лише розпорядниками, але не фактичними власниками грошових коштів, що виділяються. Крім того, виділення грошових коштів на здійснення капітальних вкладень в основному носило безоплатний характер.

Такий підхід до обгрунтування господарських рішень приводив до погіршення господарської ситуації. Нерідко отримувалося устаткування, яке роками не знаходило застосування або використовувалося не на повну потужність. Придбана за валюту за кордоном нова техніка не вписувалася в існуючі технологічні процеси, а тому не давала тієї віддачі, яку можна було чекати, виходячи з її технічного рівня.

Таким чином, проведений аналіз підходів і методів оцінки економічної ефективності інвестицій дозволяє зробити наступні висновки:

• методи оцінки економічної ефективності капітальних вкладень, розроблені для умов адміністративно-командної економіки, не задовольняють сучасному стану розвитку економічних реформ в теоретичному і в практичному аспектах;

• представляє значний інтерес зарубіжний досвід проведення інвестиційних розрахунків, в якому широко використовуються як динамічні методи оцінки економічної ефективності, засновані на аналізі фінансових потоків і дозволяючі оцінити економічну доцільність реалізації інноваційних проектів в цілому, так і статичні методи, що базуються на дослідженні фінансового стану інноваційних підприємств, що здійснюють інвестиційні програми, по звітних роках інвестиційного періоду.

Сучасні методи оцінки ефективності інноваційних проектів

У основі проектного підходу до інноваційної і інвестиційної діяльності підприємства лежить принцип грошових потоків (cash flow). Особливістю його є прогнозний і довгостроковий характер, тому у даному підході до аналізу враховуються чинник часу і чинник ризику. При цьому ефективність визначається на підставі Методичних рекомендацій за оцінкою ефективності інноваційних проектів і їх відбору для фінансування.

Методичні рекомендації за оцінкою проектів і їх відбору для фінансування, методика ЮНІДО і інші вітчизняні і зарубіжні роботи за оцінкою ефективності проектів пропонують безліч вживаних для цієї мети методів.

Всі методи оцінки ефективності проекту підрозділяються на дві групи, засновані на дисконтованих і облікових оцінках. Вибір методу визначається термінами здійснення проекту, розміром інвестицій, наявністю альтернативних проектів і іншими чинниками.

У світовій практиці найчастіше для оцінки ефективності проектів застосовують методи оцінки ефективності проекту, засновані на дисконтованих оцінках, оскільки вони значно точніші, оскільки враховують різні види інфляції, зміни процентної ставки, норми прибутковості і т.д. До цих показників відносять:

1) чисту теперішню вартість (ефект) - Net Present Value (NPV);

2) індекс рентабельності (прибутковості) інвестицій - Profitability Index (PI);

3) період окупності проекту - Payback Period (PP).

4) внутрішню норму рентабельності - Internal Rate of Return (IRR).

Чиста поточна вартість (NPV) – це економічний ефект від реалізації проекта, він дорівнює різниці результатів і витрат за розрахунковий період, приведених до одного, зазвичай початкового, року, тобто з урахуванням дисконтування результатів і витрат. Нагадаємо, що з часом під впливом інфляції і конкуренції змінюється реальна купівельна спроможність грошей: як для інвестора, так і для інноватора «сьогоднішні» і «завтрашні» гроші не еквівалентні. Мірою відповідності при цьому виступає дисконтний коефіцієнт, що наводить фінансові показники, що розраховуються для різних періодів часу, до зіставних значень.

Отже, метод розрахунку NPV передбачає співставлення величини інвестицій, що вкладаються у проект (IC), з загальною величиною чистих грошових надходжень протягом запланованого періоду, що наведені до теперішньої вартості (PV). Інвестиційні витрати також приводяться до теперішньої вартості:

NPV=PV-IC, (7.1)

, (7.2)

де F_i- чисті грошові надходження відповідного i-го періоду у майбутній вартості;

FM2(r,i) - множник дисконтування для відповідного i-го періоду та ставки дисконтування r.

Під чистими грошовими надходженнями відповідного періоду розуміють різницю між грошовими надходженнями та грошовими витратами, які пов’язані з виробничо–фінансовою діяльністю підприємства.

Чисті грошові надходження можна також розрахувати як суму чистого прибутку та амортизаційних відрахувань відповідного періоду.

Показник NPV можна також розрахувати за наступною формулою:

, (7.3)

де В_і– виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) проекту відповідного періоду і;

С_і – сума поточних та інвестиційних витрат відповідного періоду і.

Сума поточних витрат не включає амортизаційні відрахування.

Проект ефективний при будь-якому позитивному значенні NPV. Чим це значення більше, тим ефективніше проект.

Чисту поточну вартість називають також: інтегральний ефект, чистий дисконтований дохід, чистий приведений ефект

Коефіцієнт дисконтування враховує різні види інфляції, зміни процентної ставки, норми прибутковості і т.д. Він визначається на кожен розрахунковий рік як , де r - cтавка дисконту, рівна сумі безризикової ставки (переважно приймають як облікову ставку Нацбанку, як найбільш стабільного банку), рівня інфляції і ризику проекту.

Наприклад, при ставці дисконту 22% коефіцієнт дисконтування дорівнюватиме:

- для першого року =0,820;

- для другого року =0,672 і так далі.

Для полегшення розрахунків значення кеофіцієнтів дисконтування для різних r та I наведені у спеціальних фінансових таблицях.

2. Індекс рентабельності– це, по суті, економічна ефективність проекта (відношення результатів від його реалізації до витрат), віндозволяє проводити ранжирування різних проектів в порядку убуваючої рентабельності.

Індекс рентабельності розраховується за формулою:

. (7.4)

Якщо NPV > 0; PI > 1 - проект слід прийняти;

NPV < 0; PI < 1 - проект не слід приймати;

NPV = 0; PI = 1 - проект ані прибутковий, ані збитковий.

По суті, індекс рентабельності показує величину отримуваного доходу на кожну грошову одиницю інвестицій.

Очевидно, що індекс рентабельності тісно пов'язаний з NPV. Якщо чистий приведений дохід позитивний, то індекс рентабельності > 1, отже, інноваційний проект вважається за доцільне економічно. І навпаки.

Перевага повинна віддаватися тим інноваційним рішенням, для яких найбільш високий індекс рентабельності.

Індекс рентабельності має й інші назви: індекс прибутковості, індекс доходності.

3. Період окупності (РР) - розраховується прямим підрахунком числа років (місяців), протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним (сумарним) грошовим потоком, наведеним до теперішньої вартості (дисконтованим).

Інвестування в умовах ринку пов'язане з значним ризиком, і цей ризик тим більше, чим триваліший термін окупності вкладень. Дуже істотно за цей час можуть змінитися і кон'юнктура ринку, і ціни. Цей підхід незмінно актуальний і для галузей, в яких найбільш високі темпи науково-технічного прогресу і де поява нових технологій або виробів може швидко знецінити колишні інвестиції.

4. Найбільш складним для розрахування є показник внутрішньої норми рентабельності (IRR). Під IRR розуміють значення коефіцієнту дисконтування, за яким NPV проекту дорівнює нулю. Тобто, це є своєрідна „точка беззбитковості” проекту. Наприклад, якщо IRR=23%, то фінансувати проект можна лише за рахунок джерел, ціна яких менше 23%, інакше проект буде збитковим. Отже, чим вище значення IRR, тим більше можливостей по реалізації має певний проект (наприклад, за рахунок більш дорогих кредитів).

Даний показник переважно використовується при необхідності вибору між декількома альтернативними проектами. Чим вище значення IRR, тим більше вигідним вважається проект. У будь-якому випадку величина IRR повинна бути вище за банківську ставку, інакше ризик інвестування грошей в інновацію не буде виправданий, оскільки простіше і без ризику гроши можна покласти в банк і отримувати дивіденди.

Звідси стає зрозумілим, що якщо інноваційний проект повністю фінансується за рахунок позики банку, то значення внутрішньої норми рентабельності указує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якого робить даний проект економічно неефективним.

Якщо проект фінансується цілком за рахунок позички комерційного банку, значення IRR показує верхню межу припустимого рівня відсоткової

ставки за кредитом, перевищення якої робить проект збитковим.

Якщо проект фінансується з різних джерел, визначається середня ціна авансованого капіталу - .

Для розрахунку IRR без застосування спеціального фінансового калькулятора, застосовують метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень коефіцієнтів дисконтування. Для цього за допомогою таблиць та проміжних підрахунків NPV обирають два значення коефіцієнту дисконтування r_{1 <}r₂ таким чином, щоб у інтервалі ( r_1, r₂) функція NPV = f (r) змінювала своє значення з "+" на "-", або з "-" на "+". У подальшому використовують формулу:

, (7.5)

де r₁ - значення табульованого коефіцієнту дисконтування, при якому

f ( r₁) > 0, ( f ( r₁) < 0 );

r₂ - значення табульованого коефіцієнту дисконтування, при якому

f ( r₂) < 0, ( f ( r₂) > 0 )

Найбільша точність обчислення буде у випадку, коли довжина інтервалу (r₁, r₂) дорівнює 1%.

Показник внутрішньої норми рентабельності має інші назви: норма рентабельності, внутрішня норма прибутку, норма повернення інвестицій.

Крім того, необхідно оцінювати стійкість проекта. Під стійкістю проекту розуміється граничне негативне значення аналізованого показника, при якому зберігається економічна доцільність реалізації проекту. Стійкість проекту до зміни аналізованого показника розраховується виходячи з прирівнювання до 0 рівняння для розрахунку NPV.

Проект вважається стійким, якщо при відхиленні показників проекту (капітальні вкладення, об'єм продажів, поточні витрати і макроекономічні чинники) на 10% в гіршу сторону, зберігається умова NPV = 0.

Чутливість до зміни показника визначається також за допомогою аналізу, коли аналізований показник змінюється на 10% у бік негативного відхилення. Якщо після цього NPV залишається позитивним, то інноваційна діяльність вважається нечутливою до зміни даного чинника. Якщо ж NPV приймає негативне значення, то діяльність має чутливість менш 10%-ного рівня і визнається ризикованою по даному чиннику.

Жоден з перерахованих методів сам по собі не є достатнім для ухвалення проекту. Кожний з методів аналізу інноваційних проектів дає можливість розглянути лише якісь з характеристик розрахункового періоду, з'ясувати важливі моменти і подробиці. Тому для комплексної оцінки проекту, що розглядається, необхідно використовувати всі ці методи в сукупності.

Аналіз ризикованості проекту

Одним з найпростіших методів урахування ризику і інфляції є кумулятивний метод розрахунку ставки дисконту:

r = r_баз + I + р, (7.6)

де r_баз - дисконтна ставка без урахування ризику і інфляції;

I – середньорічний очікуваний приріст інфляції;

p - премiя за ризик.

На практиці дуже складно визначити величину премії за ризик. Як правило, на базі аналізу альтернативних проектів визначають три групи проектів: з високим, середнім та низьким ризиком.

Для середньоризикованих проектів дисконтна ставка дорівнює середньозваженiй вартості капіталу для відповідної групи проектiв. Для проектів з високим ризиком дисконтна ставка збільшується на 2-3%, а для проектів з низьким ризиком вона зменшується на 1-2%.

В табл. 7.2 приведена класифікація нововведень та інноваційних процесів за групами ризику (у дужках указаний клас за ознакою).

Премія за ризик встановлюється виходячи зі співвідношення середнього класу інновації і середньої премії за ризик, встановленої для інновації даного класу (див. табл. 7.3). Наприклад, середній клас інновації склав 2,78≈3, тоді премія за ризик повинна скласти 1,0%.

Таблиця 7.3 – Співвідношення середнього класу інновації та премії за ризик

Середній клас інновації	1	2	3	4	5	6	7	8
Премія за ризик, %	0,0	0,5	1	2	5	10	20	30

Міру ризику реальних інвестиційних проектів також можливо визначити за допомогою таких показників, як середньоквадратичне відхилення (δ) та коефіцієнт варіації (CV). Для цього при дослідженні інвестиційних проектів розглядають різні ситуації, які можуть скластися на інвестиційному та товарному ринках і для цих ситуацій визначають показники прибутковості проекту: чистий прибуток або показник чистого приведеного ефекту (NPV).

Таблица 7.2 - Класифікація нововведень та інноваційних процесів за групами

ризику

Ознаки розподілу на групи

Значення ознак, які дозволяють визначити групу ризику

нововведення та інноваційного процесу

1 За видом нововведення

Нова ідея - 8

Нове рішення - 4

Новий продукт - 7

Нова технологія (метод) - 6

Новий регламент, структура - 4

Нова послуга - 5

2 Тип новатора (сфера створення інновації)

Науково-технічні організації і відділення - 6

Виробничі фірми і відділення - 7

Маркетингові підрозділи і фірми - 4

Споживачі та їх організації - 3

3 Тип новатора (галузь знань та функцій)

Фінанси та економіка - 6

Організація і управління - 6

Виробництво - 7

Юриспруденція - 3

Техніка і технологія - 8

Консультанти - 1

Природознавство - 8

Ноу-хау - 2

Соціальні і суспільні ланки - 5

4 Сфера нововведення: фірми, служби

Науково-технічні ланки - 7

Промислові ланки - 6

Фінансові, маркетингові і комерційні ланки - 6

Експлуатаційні і обслуговуючі ланки - 4

5 Рівень інноватора

Підрозділ фірми - 7

Фірма - 8

Концерн, корпорація - 6

Галузь, група галузей - 5

6 Теріторіальний масштаб нововведення

Район, місто - 4

Область - 5

Країна в цілому, країни СНД і Балтії - 6

Інтернаціоналізація – 5

7 Масштаб розповсюдженнянововведення

Одинична реалізація - 5

Обмежена реалізація (дифузія) - 6

Широка дифузія - 7

8 За ступенем радикальності (новизни)

Радикальні (піонерні, базові) - 8

Ординарні (винаходи, нові розробки) - 4

Удосконалюючі (модернізація) - 2

9 За глибиною перетворень інноватора

Системні - 6

Комплексні - 4

Елементні, локальні - 1

10 Причина появи нового

Розвиток науки і техніки - 7

Потреби виробництва - 5

Потреби ринку - 3

11 Етап ЖЦ попиту на новий продукт

Зародження - 8

Прискорення росту – 3

Уповільнення росту - 4

Зрілість - 5

Спад - 7

12 Характер кривої ЖЦ

Типова, класична крива - 1

Крива з «повторним циклом» - 3

«Гребінцева» крива - 5

«Пікова» крива - 7

13 Етапи ЖЦ товара (за типовою кривою)

Виведення на ринок - 7

Зростання - 4

Зрілість - 5

Спад - 8

14 Рівень змінності технології

«Стабільна» технологія - 1

«Плідна» технологія - 5

«Змінна» технологія - 8

15 Етапи ЖЦ технології

Зародження - 8

Прискорення росту – 2

Уповільнення росту - 4

Зрілість - 6

Спад - 7

16 Етапи ЖЦ організації-інноватора

Створення - 8

Становлення - 6

Зрілість - 2

Перебудова - 3

Занепад - 7

17 Тривалість інноваційного процесу

Оперативні (до 0,5 року) - 2

Короткотермінові (до 1 року) - 4

Середньострокові (2 – 3 роки) - 6

Довгострокові (більше 3 років) - 8

Як правило, розглядаються три ситуації: песимістична, оптимістична та помірна. Для усіх трьох ситуацій експертним шляхом визначають ймовірність отримання розрахованого для цієї ситуації NPV або чистого прибутку. Наприклад, маємо такі вихідні дані (таблиця 7.4).

Таблиця 7.4– Вихідні дані для оцінки ризику інвестиційного проекту

Оцінка можливого результату	Значення чистого наведеного ефекту для кожного варіанту оцінки (Е_і), тис. грн.	Ймовірність отримання певного результату, ρ_і
Песимістична Помірна Оптимістична	100 333 500	0,2 0,6 0,2

Для оцінки міри ризику, по перше, визначають значення середнього очікуваного доходу (Е_R) як найбільш вигідне значення кінцевого результату за проектом (тобто найбільшого NPV або чистого прибутку)

Е_R= S E_i*r_i, (7.7)

де Е_і – значення чистого наведеного ефекту для кожного варіанту оцінки;

ρ – ймовірність отримання певного значення чистого наведеного ефекту за кожним варіантом оцінки.

Однак значення Е_R не дозволяє оцінити міру ризику, тому треба визначити середньоквадратичне відхилення (δ), та коефіціент варіації (CV):

d = , (7.8)

де Е_і – значення чистого наведеного ефекту (чистого прибутку) для кожного варіанта оцінки.

СV = . (7.9)

При порівнянні між собою різних проектів з однаковими значеннями Е_R критерій вибору проекту – середньоквадратичне відхилення: чим менше його значення, тим менш ризикований проект. Для проектів з різними значеннями Е_R критерій варіації: чим менш його значення, тим менша міра ризику.

Іноді при аналізі інвестиційних проектів необхідно також встановити, у яких межах буде знаходиться значення NPV (або чистого прибутку) проекту з урахування його ризику.

Для закону нормального розподілу існує правило “трьох сигм”. Згідно з ним, з ймовірності, близькою до 100 %, можна стверджувати, що прогнозне значення NPV буде знаходитись у діапазоні: Е_R± 3δ; з ймовірністю, близькою до 94%, можна стверджувати, що прогнозне значення NPV (чистого прибутку) буде знаходитись у діапазоні:

Е_R ± 2δ ; з ймовірністю 68,27 % - межі можливого значення NPV : Е_R ± δ.

Визначимо для нашого прикладу міру ризику та межі можливих доходів:

Е_R = 100*0,2+333*0,6+500*0,2 = 320 тис. грн.

тис. грн.

СV = .

Тоді межі можливого значення NPV за проектом складатимуть:

- з ймовірністю, близькою до 100 % [-61 ; 701] тис. грн;

- з ймовірностю, близькою до 94 % [ 66 ; 574] тис. грн;

- з ймовірністю, близькою до 68% [ 193 ; 447] тис. грн.

Якщо б з цим проектом ми мали проекти В и С з такими характеристиками:

Е_RB= 320 тис. грн.; E_RC = 270 тис. грн;

δ_B= 185 тис. грн.; δ_с = 95 тис. грн.

і необхідно було б обрати менш ризикований проект, то для проекту Б – достатньо порівняти його середньоквадратичне відхилення з цим же показником проекту А:

δ_А < δ_Б (127<185) і таким чином, проект А – менш ризикований.

Для порівняння проекту С з проектами А і В, оскільки необхідно визначити додатковий показник – коефіцієнт варіації : Е_RA ≠ Е_RC , E_RБ ≠ Е_RC, .

Оскільки СV_c < CV_A- проект С менш ризикований.

Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 301; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 34 35 36 37 383940 41 42 43 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!