Тема 2. Судоустрій за Литовськими статутами ХVІ ст.
Програма курсу
Тема 1. Поняття, предмет курсу «Історія судівництва в Україні».
Організація судівництва за часів Київської Русі
Предмет курсу «Історія судівництва в Україні»охоплює питання історії розвитку та організації судівництва на різних етапах становлення української держави за часів Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, за часів Речі Посполитої, в період Національно-Визвольної війни, Гетьманщини, в період з 1-ої пол. ІХХ ст. до 1-ої пол. ХХ ст. і за часів новітньої історії.
Судова система – це сукупність судових органів держави.
Судова система відповідає рівню соціально-економічного розвитку, пануючим у суспільстві поглядам на місце суду в системі механізмів державної влади, накопиченому досвіду і певним традиціям. Відмінна риса судової системи України полягає в тому, що вона є системою унітарної держави, котра, на відміну від федеративних держав, де існує система як федеральних судів, так і судів окремих суб’єктів федерації (штатів, земель, областей, і країв), має єдину судову систему, яка не передбачає поділ предмета юрисдикції між судами за ознакою приналежності до різних внутрішньодержавних утворень.
Відмінністю судової системи України є існування двох гілок судової системи: Конституційного Суду і судів загальної юрисдикції. Останні в свою чергу складаються із загальних та спеціалізованих судів.
Виходячи із змісту ст. 3 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», можна дійти висновку, що судова система України – це сукупність усіх судів, яка побудована у відповідності з їх компетенцією, завданнями і цілями та ґрунтується на конституційних засадах правосуддя.
|
|
|
Зв’язок курсу «Історія судівництва в Україні» з іншими навчальними курсами.Курс «Історія судівництва в Україні» займає самостійне місце в системі юридичних дисциплін. Створює основу для вивчення правових наук і юридичних курсів. Водночас він пов’язаний з іншими навчальними курсами.
Наука «Теорія держави і права» розглядає суть держави, її функції, етапи розвитку, висвітлює питання про право, законність. Все це має значення для розуміння суті судівництва та порядку його організації на різних етапах розвитку української держави.
Зв’язок з дисципліною «Історія держави і права» полягає в наступному. Пізнання багатьох питань організації діяльності суду України вимагає бачення конкретних правових явищ у розвитку на фоні історичних подій, у порівнянні з накопиченим правовим досвідом як у нашій країні, так і за її межами.
Наука «Конституційне право» визначає принципи організації та діяльності судових органів, роль і місце суду в системі органів влади. Конституція України є юридичною базою для законодавства про судоустрій.
|
|
|
Науки «Адміністративне право і адміністративний процес» вивчають відносини, що виникають при організації адміністративної влади суддями. Правила застосування адміністративної відповідальності за відповідні проступки, вирішення справ про адміністративні правопорушення.
Науки «Кримінальний і цивільний процеси» поглиблюють знання про суд та його діяльність з розгляду кримінальних та цивільних справ.
«Історія судівництва в Україні» є дисципліною правового характеру, оскільки в ній вивчаються історія розвитку юридичних установ і органів нашої держави, тому її норми перебувають у тісній взаємодії з іншими галузями права і цим створюють основу для зв’язку правових наук, і юридичних дисциплін.
Організація судівництва за часів Київської Русі.
Судочинство в Київській Русі належало до компетенції адміністративної влади, а суддями були: Великий князь (або тіун – заступник князя на суді), посадники, тисяцькі, волостелі, феодали та їхні помічники. Церковні люди підлягали церковному суду, де функції суддів виконували архімандрити, архієпископи, митрополити, єпископи, ігумени.
|
|
|
Низовою ланкою був суд верви (громадський суд), до складу якого входили вервний староста і визначені громадяни (добрі люди). Компетенцією цього суду був захист прав власності.
У пригородах першою інстанцією був суд посадника і суд тисяцького. Посадники судили колегіально у товаристві соцьких. У містах правосуддя здійснював княжий суд.
Тема 2. Судоустрій за Литовськими статутами ХVІ ст.
Копні суди сіл.До їх складу входили старійшина чи отаман в оточенні старших громадян (добрих людей). Вони вели дрібні карні та всі майнові справи. Щодо карних справ попереднє слідство вели за старим звичаєм – гонили слід громадою, або копою, звідки їх назва – копні суди.
Домініальні суди, або приватні суди пана. Публічні суди над селянами, дорученні панові. Домініальні суди були вищою інстанцією для копних судів.
Земський суд – це був самоуправний шляхетський суд. Керував ним земський суддя. Судив він у присутності асесорів (помічників). Засідав суд у головному місті кожної землі.
Шляхетські вічові суди – вища інстанція для копних і земських судів. Вони збиралися 4 рази на рік під проводом воєводи. Деякі важливі судові справи, а також апеляції розглядали і сеймики воєводства, які збиралися щороку.
Гродський суд – це суд старости гроду. Йому допомагав гродський суддя. На випадок відсутності старости його заступав земський урядник. Компетенція гродського суду поширювалася на всіх мешканців округи.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 160; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!