Поняття і теоретичні основи прогнозування
Прогностика як наука про закони і способи розроблення прогнозів утворилася на початку 60-х років XX ст. і охоплює теорію і практику прогнозування (спочатку природних, технічних, а потім суспільних, економічних та правових наук).
Концептуальні теоретичні основи, вітчизняний та світовий досвід прогностики дають змогу розробляти прогнози високого ступеня достовірності, точності та обґрунтованості цілей, планів, програм і проектів.
Під науковим передбаченням розуміють обґрунтування про необхідність або ймовірність настання подій, процесів, які або ще не відбулися, або існують, але ще не спостерігаються [8].
Наукове передбачення стає можливим під час пізнання об'єктивно діючих закономірностей становлення і розвитку предметів, явищ, процесів і є результатом відображення наукою цих закономірностей.
Н. Н. Кондрашков, В. Н. Кудрявцев, С. Є. Віцин, Ю. М. Антонян приділяли певну увагу питанням наукового прогнозу [1, с. 348].
Інтерес до наукового прогнозування в галузі правової науки виріс, особливо в кримінології, одним із завдань якої є прогнозування динаміки і якісної характеристики злочинності.
Якщо завданням кримінального прогнозу є визначення можливим кількісних і якісних змін злочинності, то завданням прогнозу в криміналістиці є визначення можливих методів боротьби з цією злочинністю.
У 1970 p. P. C. Бєлкін намагався сформулювати основні положення нової окремої криміналістичної теорії — теорії криміналістичного прогнозування. О. П. Сапун (колишній директор КНДІСЕ МЮ України) у 1971 р. з цього приводу писав, що важливою і перспективною для діяльності експертних криміналістичних закладів і теорії експертизи є розроблення криміналістичного прогнозування, яка накреслена в загальних рисах Р. С. Бєлкіним. Прогнозування експертної діяльності, її основних форм і конкретних видів, технічних засобів і наукових методів її здійснення дало б змогу правильно планувати розвиток цієї діяльності, своєчасно передбачити можливості виникнення тих чи інших її «вузьких місць» і завчасно готуватися до вирішення тих завдань, які
|
|
195
Лекція 15
Експертне прогнозування
відповідно до прогнозу можуть виникнути перед судовою експертизою в майбутньому [1, с. 348-349].
Деякі питання криміналістичного прогнозування вивчалися у працях Г. Г Зуйкова — стосовно способу вчинення злочинів, І. Я. Фрідмана у темі профілактичної діяльності експертних закладів, Г. Ф. Горського під час розгляду основ організації і діяльності слідчого апарату. Г. Л. Грановський у тезах вслід за Р. С. Бєл-кіним запропонував свою структуру криміналістичної прогностики як розділу криміналістичної науки [2].
|
|
До змісту теорії криміналістичного прогнозування включені такі елементи:
—поняття і методологічні основі криміналістичного прогнозу
вання;
—основні напрями криміналістичного прогнозування;
—поняття, зміст і види вихідних даних для криміналістичного
прогнозування;
—методики криміналістичного прогнозування;
—критерії і методи оцінки прогнозів;
— шляхи і форми реалізації прогнозів [1; 2].
Основними напрямами криміналістичного прогнозування є:
— прогнозування наукових досліджень та їхніх результатів.
У цьому розумінні прогнозування в криміналістиці рівнозначно
прогнозуванню розвитку науки взагалі, тобто визначення шляхів і
можливих наслідків її розвитку;
— прогнозування злочинності в криміналістичному аспекті
цього явища, засобів, форм і методів боротьби з нею.
Ці та інші напрями криміналістичного прогнозування в усіх випадках повинні групуватися на певному аналізі та узагальненні практики, а в деяких випадках — на аналізі відомих статистичних матеріалів.
Так, наприклад, криміналістичній практиці, зокрема експертній, відомі випадки прогнозування можливого вчинення злочинів певним способом на основі накопичених даних про аналогічні злочини.
|
|
Прогнозування у судово-слідчій, оперативно-розшуковій та експертній діяльності як пізнавальний процес спрямоване на передбачення найімовірніших форм вияву і зміни об'єктів дослідження протягом певного періоду.
196
За масштабом охоплення обставин і фактів, за обсягом вирішення завдань процесу доказування у судово-слідчій практиці розрізняють прогнозування: стратегічне (прогнозування перспектив розслідування і судового розгляду справи в цілому з моделюванням наслідків процесуальних рішень); тактичне (прогнозування результативності планових тактичних операцій, слідчих дій та прийомів з метою вирішення тактичних завдань у конкретних ситуаціях розслідування і судового розгляду); індивідуальне (прогностична модель можливої поведінки процесуальних і непроцесуальних учасників попереднього розслідування та судового розгляду, можливих місця і часу вчинення нових злочинів, що готуються, і можливих місць їх приховування).
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 237; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!