Правила призначення судової експертизи
Експертиза призначається тільки після порушення кримінальної справи за постановою слідчого або ухвалою суду, які є правовою основою для її проведення.
Слідчий (суд) або інші правоохоронні органи, призначаючи експертизу, повинні добре знати її предмет, об'єкт і можливості методики дослідження й умови її застосування.
Практика свідчить: якщо при винесенні постанови слідчий неправильно ставить питання, експерт з дозволу слідчого змінює питання відповідно до методики дослідження в межах своєї компетенції. Експерт також може замовити представлення додаткових матеріалів, зразків, що отримані (недостатні або неякісно виконані не за вимогами методики).
Під час призначення експертизи експерт вивчає подані матеріали для експертизи, протоколи, фотознімки, плани, схеми, речові докази.
Правильно сформульовані завдання експертизи, подання відповідних речових доказів, порівняльних зразків та інших матеріалів є реальними умовами якісного проведення експертизи і вирішення поставлених питань.
Специфіку має призначення додаткової і повторної експертизи, а також комісійної і комплексної.
144
Додаткова експертиза призначається, коли зроблений недостатньо ясний або повний висновок, а також виникали нові питання щодо об'єктів, що раніше вже досліджувалися. Ця експертиза доручається тому самому або іншому експерту.
Повторна експертиза призначається в тих випадках, коли виникає сумнів в обґрунтованості або правильності висновку експерта. Вона доручається іншому експерту або комісії експертів.
|
|
Експерт повинен мати чітке уявлення про вид експертизи, що призначається. У випадках неправильного її найменування слідчим (судом) експерт може змінити її назву на таку, якою вона є насправді.
Комісійна експертиза проводиться кількома експертами однієї спеціальності і результати оформляються в одному висновку. Таким чином проводяться багатооб'єктні та складні експертизи.
Керівник експертного закладу може самостійно доручити об'єкти дослідження різним експертам, які оформляють результати дослідження окремими висновками, дотримуючись усіх процесуальних вимог.
Комплексна експертиза найчастіше призначається у випадках неможливості вирішення завдань, що ставляться перед експертизою, на основі однієї галузі знання. Таке дослідження проводиться спеціалістами з різних галузей знань для вирішення поставлених перед експертизою питань, які є суміжними для різних видів судової експертизи. Під час проведення такої експертизи кожний експерт самостійно проводить дослідження з питань, що належать до його компетенції, і формулює свій окремий висновок.
|
|
У висновку зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти встановив і до яких висновків прийшов. Кожний експерт, який бере участь у проведенні комплексної експертизи, підписує ту частину висновку, яка містить описання проведених ним досліджень і несе за них відповідальність. Загальний висновок формулюється всіма експертами, що проводили дослідження, і підписується ними разом [3; 8].
Загальна характеристика методики судово-експертного дослідження та її стадій
Поняття «експертна методика» є ключовим у судово-експертній діяльності і весь час підлягає аналізу та постійному роз-
145
Лекція 10
Експертна технологія
робленню. Основні погляди були висловлені С. Д. Кустановичем, О. Р. Шляховим, Р. С. Бєлкіним, В. П. Колмаковим, В. Ф. Орловою, Г. Л. Грановським, В. В. Корнауховим, Ф. М. Джавадовим, М. Є. Бондар та ін.
Експертну методику необхідно розглядати в двох аспектах: як одне з основних понять загальної теорії судової експертизи і як інструмент практичної експретної діяльності [5, с. 171]. її роль може бути розкрита через аналіз її функцій.
P. C. Бєлкін запропонував для класифікації методики ввести рівень експертного завдання. Т. В. Авер'янова і О. Р. Россинська розділили експертні методики на: рядові (видові), типові й конкретні (окремі) та відповідні їм завдання [4, с. 433].
|
|
Елементами структури методики є: експертне завдання, об'єкт дослідження, сутність методики, а саме: 1) перелік підзавдань (для складної методики); 2) найменування конкретного завдання; 3) об'єкт дослідження для експертного підзавдання; 4) принцип вирішення підзавдання, сукупність ознак, що характеризують об'єкт, обладнання, матеріали, реквізити; 5) послідовність дій експерта, формулювання висновків експерта, основна використана література [8, с. 46].
Експертне дослідження здійснюється в певному порядку згідно з науковою методикою. Поняття «методика» вужче, ніж поняття «технологія». Методика — це послідовність дослідження. У процесі дослідження використовуються спеціальні методи і технічні засоби, які допомагають виявляти інформацію, що має доказове значення. Загальна експертна методика — суттєва ознака кожного класу, роду, виду і різновиду судових експертиз, які розрізняють за трьома підставами: предметом, об'єктом і методикою експертного дослідження [3].
Традиційне експертне дослідження, як правило, складається з п'яти стадій: підготовчої, роздільного дослідження, експертного експерименту, порівняльного дослідження, аналізу й оцінювання результатів [7-9]. Такий поділ експертного дослідження на стадії обумовлений тими завданнями, що виникають і вирішуються у процесі проведення ідентифікаційних і діагностичних досліджень. Послідовність стадій дослідження дає можливість правильно ана-
|
|
146
лізувати й оцінювати виявлені ознаки й формулювати відповідні висновки за результатами експертного дослідження.
Не всі вчені-криміналісти виділяють експертний експеримент як самостійну стадію дослідження [3; 4]. Вважаємо, що така самостійна стадія необхідна у зв'язку зі значенням експертного експерименту для аналізу і синтезу отриманих результатів, тому що він створює умови для вивчення й виявлення ознак. У процесі проведення експерименту експерт відтворює картину слідоутво-рення, враховуючи характер відображення досліджуваних слідів, вивчає механізм їх утворення, спостерігає за стійкістю ознак під час слідоутворення і відображення [7; 9; 10].
Вивчення отриманих результатів експерименту, їх аналіз і синтез дає змогу більш повно провести стадію порівняльного дослідження.
Перелічені вище стадії експертного дослідження характеризуються такими особливостями.
Підготовча стадія. На цій стадії експерт ознайомлюється з документами про призначення судової експертизи (постановою, ухвалою тощо), здійснює огляд речових доказів, перевіряє всі подані на експертизу матеріали. У постанові (ухвалі) про призначення експертизи експерту повідомляють обставини справи і питання, що ставляться перед ним.
Огляд речових доказів дає експерту загальне уявлення про їх стан, ознаки й у разі необхідності фіксується їх початковий стан.
Ознайомлення з матеріалами справи, огляд речових доказів і зразків є підставою для висунення різних експертних версій.
З урахуванням версій експерт складає план і визначає порядок дослідження, його обсяг і характер, визначає методи, прийоми й засоби дослідження, строки його початку і закінчення. На цій стадії експерт отримує від слідчого або з довідкової літератури необхідні йому відомості, матеріали і зразки.
Стадія роздільного дослідження. Експерт проводить аналіз якостей і ознак кожного з об'єктів, що порівнюються. Спочатку вивчаються загальні ознаки, а потім окремі, з'ясовується їх сутність, якісна й кількісна визначеність, їх походження.
На підставі аналізу і синтезу кожної ознаки, вивчення їх змін у момент слідоутворення експерт отримує дані про якості об'єкта, вирішує питання про його придатність для ідентифікації. На цій
147
Лекція 10
Експертна технологія
стадії експерт використовує різні криміналістичні методи: спостереження, вимірювання. Він визначає конфігурацію, розміри та інші ознаки зовнішньої будови об'єкта, з'ясовує, чи є на його поверхні сторонні речовини, які слід вилучити для подальшого дослідження.
Усі досліджувані об'єкти поділяють на дві основні групи:
— безпосередній об'єкт експертизи — досліджувані речові дока
зи (сліди рук, ніг на предметах або рукописні тексти);
— зразки для порівняльного дослідження (зліпки слідів взуття,
знаряддя, яким було залишено сліди, дактилокарти з відбитками
пальців підозрюваного або зразки його письма тощо).
Перші об'єкти називають досліджуваними, другі — зразками або об'єктами для порівняння.
Аналіз слід починати з дослідження об'єктів. Так, спочатку досліджують сліди (рук, ніг, транспортних засобів тощо), залишені на місці події, а потім аналізують ознаки експериментальних слідів (відбитків, зліпків, рукописних текстів).
Іноді доцільніше починати дослідження зі зразків (коли досліджуваних об'єктів багато, тобто експертиза багатооб'єктна, а зразків кілька). Проводиться їх попередній аналіз і порівняння, вивчаються суттєві ознаки. Суттєвість залежить від частоти їх зустрічальності, ступеня поширеності в аналогічних об'єктах.
Визначення частоти зустрічальності ознак залежить від спостережень експерта та його особистої практики. Крім власного досвіду експерт використовує відповідні довідкові й експериментальні дані з публікацій, які відображають сукупний досвід експертів і результати спеціальних досліджень. Частота зустрічальності ознак багатьох поширених в експертній практиці об'єктів встановлена на основі методів математичної статистики (наприклад, почерку, ознак зовнішності, папілярних візерунків тощо).
За відсутності статистичних даних про частоту зустрічальності ознак індивідуалізація ознак об'єкта проводиться експертами на підставі вивчення ознак в їх взаємозв'язку, з урахуванням співвідношення окремих груп і обумовленості їх загальними ознаками і системою якостей конкретного об'єкта [3].
Виявлені ознаки досліджуваних і порівняльних об'єктів для унаочнення доцільно подавати у вигляді таблиць-розробок. На
148
вказаній стадії дослідження для виявлення й фіксації ознак експерт використовує різні методи й технічні засоби їх реалізації: малювання і схеми, а також складні прилади (мікроскопи, прилади для спектрального аналізу, інфрачервоної спектрографії і хроматографії, рентгену тощо).
Після закінчення роздільного аналітичного дослідження експерт доходить висновку про достатність особливостей, що індивідуалізують тотожність, наявність або відсутність яких-небудь фактів. Іноді експерт доходить висновку про неможливість індивідуалізації об'єктів і вирішення питання про тотожність.
Повна індивідуалізація об'єкта здійснюється тільки після порівняння й оцінки результатів всього дослідження.
Стадія експертного експерименту. Значення експерименту як самостійного етапу експертного дослідження особливо зростає в трасологічних, балістичних дослідженнях, коли вивчаються сліди на мікрорівні, а також у почеркознавчих, фотографічних та інших дослідженнях. Експерт у своєму висновку повинен описати всі умови проведення експерименту (матеріал проведення, характеристики об'єктів, завдання їх дослідження), отримані результати. В експертному експерименті слід правильно обрати методи моделювання, визначити послідовність дій. Експертна практика свідчить про те, що стадію експертного експерименту слід виділяти в окрему самостійну стадію [8; 10].
На цій стадії відтворюються ознаки об'єкта, що перевіряється, вивчається механізм слідової взаємодії в конкретних умовах. У процесі експерименту експерт може відтворити картину слідо-утворення, враховуючи при цьому характер відображення досліджуваних слідів. Наприклад, для того, щоб визначити, як змінюються ознаки почерку в підписах, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю, слід обрати групу людей (не менше 25 осіб), які хворіють на глаукому (катаракту тощо), запропонувати їм виконати свої підписи у звичайних умовах і порівняти їх з підписами, які виконувалися ними до хвороби. Щоб визначити механізм відображення ознак у слідах взуття, слід підібрати відповідну аналогічну слідосприймаючу поверхню. Якщо слід було залишено на сипучому ґрунті, необхідно для отримання експериментального сліду-зразка підібрати таку поверхню (пісок, глину
149
Лекція 10
Експертна технологія
тощо), якщо залишено слід крові, то потрібно підібрати таку ж рідину (тієї самої консистенції). Під час дослідження вузлів, зокрема механізму їх зав'язування, для вирішення питання, до якого виду належить вузол, чи була людина, яка його зав'язувала, правшою або лівшою, експерт проводить серію експериментів. У такому разі слід підібрати такий самий матеріал (ремінь, джгут, мотузка тощо), щоб визначити, чи можна на конкретному об'єкті зав'язати такий вузол [6].
У балістичній експертизі необхідним є проведення експертного експерименту під час вирішення багатьох експертних завдань: чи можливий постріл зі зброї під час удару, падіння його з висоти з метою встановлення відстані пострілу, відтворення умов пострілу на місці події і перевірки можливих наслідків тощо.
Про роль експертного експерименту писав російський криміналіст Б. М. Комаринець [12, с. 12]. Він вказав на важливі вимоги до експерименту під час проведення судово-балістичної експертизи:
— проводити його в умовах, близьких до умов пострілу на місці
події (підібрати аналогічні патрони);
— правильно визначити кількість необхідних експериментів,
щоб уникнути випадкових результатів, різних відхилень;
— зберігати, якщо можливо, вогнепальну зброю без значних
змін, щоб у подальшому не виключати можливість проведення по
вторної судово-балістичної експертизи;
— точно фіксувати умови й результати експериментів в екс
пертному висновку та в додатках до нього (фотознімки, креслен
ня, схеми).
Експертний експеримент може проводитися не тільки в лабораторних умовах, але й на місці події [10].
Стадія порівняльного дослідження. На цій стадії експерт встановлює збіги й розбіжності в досліджуваних об'єктах. Ця стадія складається з двох етапів. На першому порівнюються загальні ознаки і встановлюється відмінність об'єктів або їх належність до одного роду, виду, групи. Він завершується встановленням відсутності тотожності або при збігові загальних ознак експерт продовжує дослідження окремих ознак (другий етап). Наприклад, на першому етапі порівнюється загальна форма й розміри слідів взут-
150
тя, їх малюнок, який відображає зовнішню будову підошви, а на другому — окремі деталі взуття, мікрорельєф слідів виробничого механізму.
На порівняльній стадії використовуються основні способи порівняння: зіставлення відображення з самим об'єктом, що ідентифікується, або зіставлення за фотографічним зображенням (просте зіставлення, суміщення і накладання зображень з друкованими вимірювальними сітками, геометричними фігурами тощо).
Фотографічні знімки виготовляються в одному масштабі, а фотознімання слід проводити в однакових умовах (освітлення, негативні матеріали), бо інакше буде неможливим їх повноцінне порівняння. На цій стадії застосовують спеціальні оптичні пристрої: епідіаскопи, бінокулярні, стереоскопічні біологічні мікроскопи (МБС, МУС, МС, МСК), методи газорідинної хроматографії, інфрачервоної спектрометрії тощо. На підставі застосування цих методів складають профілограми, спектри, криві осцилографічні записи.
На порівняльній стадії використовують такі окремі методи, як зіставлення оціночних даних, отриманих під час роздільного дослідження об'єктів, накладення об'єктів, мікроскопічні методи тощо.
Вказана стадія закінчується встановленням збігів і розбіжностей ознак порівнюваних об'єктів, однак це ще не свідчить про їх тотожність або її відсутність. Експерт повинен не тільки констатувати наявність збігів або розбіжностей, а й дати їм оцінку.
Оціночна стадія. На цій стадії експерт підсумовує результати дослідження й формує висновки.
На підставі внутрішнього переконання, використовуючи прийоми логічного узагальнення, абстрактного мислення, експерт оцінює всі виявлені в процесі дослідження збіги й розбіжності ознак і формує висновки. Оцінка проводиться на підставі аналізу й узагальнення всіх раніше розглянутих ознак в їх сукупності.
Оцінка ідентифікаційного значення ознак визначається їх стійкістю й частотою зустрічальності, що дає змогу ототожнити об'єкт.
В оціночній стадії також застосовують логічні методи дослідження (аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, ймовірно-статистичний) і модельні методи.
151
Лекція 10
Експертна технологія
Важливе значення має послідовність оцінки ознак. Як свідчить експертна практика, оцінку ознак доцільно починати зі з'ясування значення розбіжностей ознак [9], а не збігів, що посвідчує об'єктивізацію висновку експерта.
Слід науково пояснити природу розбіжностей: чи означають вони, що досліджуване відображення належить іншому об'єкту, або ці розбіжності знаходяться в межах допустимих змін ототожнюваного об'єкта (вікові зміни ознак зовнішності людини).
Достовірність і об'єктивність оцінки результатів проведеного дослідження забезпечується розглядом кількісно-якісних якостей ознак об'єктів експертизи.
На стадії оцінки результатів дослідження можуть використовуватися спеціальні об'єктивні умови (критерії) оцінки. В ідентифікаційних дослідженнях такими є:
—самостійність, відносна незалежність ознак;
—їх стійкість;
—невелика зустрічальність (специфічність) ознак;
—несуттєвість розбіжностей, що спостерігаються, їх наукове і
практичне пояснення [7].
Висновок експерта є мисленнєвим процесом, який відбувається поступово. Поступово накопичуються окремі висновки, з яких експерт складає загальний висновок, що слугує відповіддю на поставлені питання.
У дослідженні використовуються професійні знання й досвід експерта, його вміння розпізнавати закономірності, що визначають індивідуальність досліджуваного об'єкта. На підставі свого переконання експерт формулює відповіді на поставлені перед ним питання.
Переконання експерта формуються на підставі врахування факторів: проведеного дослідження, вивчення представлених зразків, експертного експерименту і навіть вивчення матеріалів справи.
Своє пізнавальне і оціночне судження експерт будує на висуненні робочих версій, на вирішенні завдань в обсязі своїх спеціальних знань та існуючих методик дослідження; на обґрунтованості й надійності обраних методів, технічних засобів і правильності їх використання.
152
І
і
Деякі аспекти методологічного забезпечення судово-експертної діяльності закріплені в нормативно-правовому акті (Закон України «Про судову експертизу» 2004 p.). Відповідно до ст. 8 цього Закону створено Координаційну Раду з проблем судової експертизи. Координація організаційної й наукової роботи потребує створення реєстру сертифікованих експертних методик з міжвідомчою координацією.
Починаючи з 1996 р., в Росії створено переліки й паспорти близько 300 судово-експертних методик, їх реквізити (сукупність даних, що її засвідчують) і структура (сукупність основних станів її реалізації).
В Україні робота щодо формування реєстру атестованих (сертифікованих) судово-експертних методик тільки розпочалася й проводиться секцією з теоретичних, загальнометодичних та організаційних питань судової експертизи Науково-консультативної і методичної ради з проблем судової експертизи (Наказ Міністерства юстиції України № 305/7 від 11 квітня 2003 p.).
153
Лекція 11
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 284; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!