Історія розвитку судової експертології в Україні
Були відбудовані науково-технічні відділи (НТВ) управлінь міліції, організовано нові криміналістичні заклади. У складі Центральної судово-медичної лабораторії Радянської армії були створені криміналістичні відділення (1944-1945), Центральна криміналістична лабораторія Всесоюзного інституту юридичних наук (1944).
У роки війни криміналісти військових і цивільних криміналістичних закладів виконували важливу науково-практичну роботу, зокрема проводили експертизи у справах військових злочинців, які порушували закони воєнного часу.
Продовжували функціонувати створені у перший період криміналістичні експертні підрозділи. Поступово на зміну старим кадрам почали приходити нові. До Харківського НДІСЕ прийшли М. М. Бокаріус, С. Д. Каплан, В. О. Развадовський, С. Л. Ціон, Є. Ф. Развадовський та інші, до Київського НДІСЕ — С. І. Тихенко, М. М. Зюскін, Б. Р. Киричинський, О. Ю. Брайчевська, Т. І. Барабані та ін. Згодом вони стали провідними вченими-спеціалістами в галузі судової експертизи. Так, М. М. Зюскін запропонував методику фіксації слідів на кулях методом прозорих реплік з лаку, розробив фотографічний метод контрастування шляхом застосування сенсибілізованих фотоматеріалів, який і нині використовується експертами. Б. Р. Киричинський першим запровадив інфрачервоні, ультрафіолетові та рентгенівські випромінювання в технічне дослідження документів. Його методики дослідження скла, матеріалів письма й зараз використовуються експертами. Наукова праця Б. Р. Кири-чинського «Судебная радиология» (1969) надала поштовху до впровадження у криміналістику радіологічних методів дослідження. Третій етап розвитку криміналістики розпочався вже після Другої світової війни відновленням діяльності інститутів науково-судових експертиз.
|
|
|
Післявоєнні роки характеризуються подальшим розвитком мереж судових закладів країни. У 1946 р. створений Науково-дослідний інститут міліції Головного управління МВС СРСР (директор Б. М. Комаринець), який керував всіма НТВ органів внутрішніх справ, виконав ряд цінних наукових досліджень у галузі криміналістичної техніки і судової балістики, в галузі слідів ніг (Є. І. Зуєв), слідів зубів (Л. І. Миронов), судової фотографії (Л. І. Красавих, В. Д. Зуєв) тощо.
38
Велике значення для розвитку криміналістики мало і створення Всесоюзного науково-дослідного інституту криміналістики Прокуратури СРСР (на чолі з С. П. Мітричевим, пізніше — з А. І. Вінбергом).
За роки свого існування інститут створив багато нового в галузі криміналістики: новий зразок валізи слідчого (1949-1950), посібники для слідчих з усіх розділів криміналістики, видавав збірники «Советская криминалистика на службе следствия», «Вопросы криминалистики» тощо.
|
|
|
У розвитку криміналістичних закладів особливе значення має створення мережі науково-дослідних лабораторій та інститутів судових експертиз МЮ СРСР і МЮ України, яке закінчилося створенням в 1962 р. Центрального НДІ судових експертиз, потім Всесоюзний НДІ судових експертиз на чолі з О. Р. Шляховим.
Була створена мережа науково-дослідних лабораторій у столицях колишніх союзних республік і великих містах. Вони проводили науково-практичну роботу щодо проведення всіх видів криміналістичних, судово-хімічних, судово-біологічних, автотехнічних експертиз, їх працівники часто виступали в ролі спеціалістів у проведенні слідчих дій. В інститутах і лабораторіях проводились науково-дослідні роботи щодо створення наукових основ різних видів експертиз і методик їх проведення. В Україні — це Л. Ю. Ароцкер, 3. М. Соколовський, В. Г. Грузкова, Н. В. Скорик, Б. Н. Єрмолен-ко, Є. М. Світлаков, М. Я. Сегай, М. С. Брайнін, Т. Ф. Шаркова, М. М. Зюскін, В. Є. Бергер, Б. Р. Киричинський, І. Я. Фрідман.
Найбільш плідні результати наукової роботи українських криміналістів були отримані в післявоєнні роки. За ці роки монографічній розробці в кандидатських і докторських дисертаціях підлягали такі важливі питання: знаходження, збирання і дослідження слідів автотранспортних засобів (М. Г Богатирьов, 1946; М. А. Кравцов, 1947), теорія і методика ідентифікації (М. Я. Сегай, 1958, 1971; В. М. Прищепа, 1968), дослідження вогнепальної зброї (М. М. Зюскін, 1948; О. С. Сапожніков, 1953; Б. М. Єрмоленко, 1965; В. Є. Бергер, 1969; В. Ф. Гущин, 1972), проблеми трасології і дактилоскопії (Г. Л. Грановський, 1965, 1966; А. О. Фокіна, 1970; М. В. Салтевський; Л. К. Литвиненко, 1960; Є. М. Світлаков, 1971; М. М. Шульга, 1972).
39
Лекція 2
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 280; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!