Тема 4. Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі

Культура фахового мовлення; Навч. посібник / За ред. Н.Д. Бабич. - Чернівці: Книги –ХХІ, 2010.

Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування. – К.: Каравела, 2009, 2010.

Мацько Л. І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови. – К. : В.Ц. “Академія”, 2011.

Токарська А.С. Ділове мовлення юристів у схемах і текстах: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2010.                                                                                                  

Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Тези доп. Міжвузівської наук.-практ. конф. – Київ, КНУВС, 2006, 2007, 2008, 2009; Київ, НАВС, 2010.

Словник юридичних термінів (російсько-український) / Укладачі: Й. Андерш, В. Винник, А. Красницька, А. Полешко, О. Юрчук . — К.: Юрінком, 1994.

Український орфографічний словник. Видання третє, перероб. і доп./ Укладачі: Пещак М.М., Русанівський В.М., Чумак В.В. та ін. – К.: Довіра, 2010.          

Тема 5. Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі

Практичне заняття – 2 години

1. Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

2. Типові порушення норм української мови на синтаксичному рівні.

Теми рефератів

1. Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

2. Типові порушення норм української мови на синтаксичному рівні.

3. Прості речення в текстах офіційно-ділового стилю.

4. Складні речення в текстах офіційно-ділового стилю.

5. Правила узгодження підмета і присудка у реченнях.

6. Речення: поняття, ознаки, типи.

7. Загальна характеристика основних розділів мовознавства.

Методичні рекомендації

При підготовці до практичного заняття, студентам слід звернути увагу на те, що синтаксис вивчає будову словосполучення, речення, тексту; одиницями синтаксису є слова та форми слів, які входять до складу словосполучень і речень, словосполучення, які входять до структури речення, речення, текст.

Треба запам’ятати особливості синтаксису текстів офіційно-ділового стилю (прямий порядок слів, присудок переважно у формі теперішнього часу, пасивні конструкції, наявність віддієслівних іменників, дієприкметникові і дієприслівникові звороти, використання підрядних речень означальних, мети й умови).

Необхідно знати типи граматичного зв`язку слів у словосполученні (керування, прилягання, узгодження); складні випадки керування в текстах офіційно-ділового стилю.

 Найбільшої уваги заслуговує вживання у текстах офіційно-ділового стилю простих і складних речень. Необхідно знати визначення речення, його найважливіші ознаки і типи; правила узгодження підмета й присудка; пунктуацію в простому і складному реченнях.

Окремо розглядаються речення, які ускладнені компонентами, вставними словами і вставленими конструкціями, різними зворотами, перерахуванням умов і обставин, за яких здійснюється норма, і які обтяжують речення з погляду його будови, що призводить до зменшення рівня зрозумілості текстів правової сфери.                      

Література:

Культура фахового мовлення; Навч. посібник / За ред. Н.Д. Бабич. - Чернівці: Книги –ХХІ, 2010.

Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування. – К.: Каравела, 2009, 2010.

Мацько Л. І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови. – К. : В.Ц. “Академія”, 2011.

Токарська А.С. Ділове мовлення юристів у схемах і текстах: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2010.                                                                                                  

Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Тези доп. Міжвузівської наук.-практ. конф. – Київ, КНУВС, 2006, 2007, 2008, 2009; Київ, НАВС, 2010.

Словник юридичних термінів (російсько-український) / Укладачі: Й. Андерш, В. Винник, А. Красницька, А. Полешко, О. Юрчук . — К.: Юрінком, 1994.

Український орфографічний словник. Видання третє, перероб. і доп./ Укладачі: Пещак М.М., Русанівський В.М., Чумак В.В. та ін. – К.: Довіра, 2010.

Тема 6. Текстологія, її застосування в офіційно-діловому стилі

                                                                    Практичне заняття – 2 години

1. Текст як складне синтаксичне ціле. Типи текстів. 

2. Правила побудови текстів, їх основні структурні компоненти.

3. Юридичний текст. Типи юридичних текстів.                                     

Теми рефератів

1. Текстуальна форма вираження правової норми.

2. Особливості текстів правової сфери.

3. Особливості тексту нормативно-правового акта.

Методичні рекомендації

У ході підготовки до першого запитання слід звернути увагу на те, що теорія тексту в лінгвістиці пов`язанa з проблемою мови й мовлення, теорією актуального членування речення, теорією комунікації, вивченням структури абзацу. У зв`язній мові вичленовуються одиниці спілкування більші, ніж речення. Кожна з таких одиниць становить складне синтаксичне ціле, тобто групу речень, об`єднаних синтаксичними і значеннєвими зв`язками. Складне синтаксичне ціле називають текстом. Ознаки тексту: семантична цілісність, смислова завершеність, послідовність, інформативність, умотивованість. Виділяють усні й письмові тексти.

Студенти засвоюють, що за способом фіксації й організації складових частин тексту виділяють такі типи текстів: лінійний запис зв`язної мови, трафаретний текст, анкета, таблиця, комбінований запис; за типами зв`язної мови: опис, повідомлення, міркування. Складне синтаксичне ціле об`єднує лише ті речення, які належать одному з типів зв`язної мови. Тип зв`язної мови визначається метою спілкування. Це може бути опис, повідомлення, розповідь, роздум.

При підготовці до другого запитання слід запам’ятати що як самостійна комунікативна та структурна одиниця абзац посідає середнє місце між окремим реченням і розділом твору. Абзац є показником переходу від однієї думки або теми до іншої. Розбиваючи текст на абзаци, ми полегшуємо його сприйняття. Між абзацами існують такі типи зв`язків: незалежний (на початку статті, розділу), залежний (за допомогою сполучників і сполучних слів), однорідний (повторення граматичних форм і конструкцій). Абзацне членування прояснює композиційно-синтаксичну структуру тексту будь-якого тексту: вступну, описову (констатуючу), розпорядчу (наказову; завершальну).

Готуючись до третього питання, студенти засвоюють, що: а) юридичний текст є однією з важливих життєвих форм вираження права; б) всі правові тексти можуть бути поділені на дві категорії: мова права (тексти чинних нормативних актів) і мова юристів (мова науки права, юридичної практики державних органів); в) нормативно-правові акти, як носії правової інформації мають свої текстові особливості та мовну логіку, граматичну й графічну основи.

Література:

Кость С.П. Герменевтико-лінгвістичний та юридико-лінгвістичний підходи до правових текстів // Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Тези доп. ІІ Міжвузівської наук.-практ. конф. – Київ, КНУВС, 2010.

Красницька А.В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування. –   К.: Парламентське видавництво, 2006 (4, 5, 9, 10 розділи).

Культура фахового мовлення; Навч. посібник / За ред. Н.Д. Бабич. - Чернівці: Книги –ХХІ, 2010.

Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування. – К.: Каравела, 2009, 2010.

Мацько Л. І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови. – К. : В.Ц. “Академія”, 2011.

 Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К., 2010.

Токарська А.С. Ділове мовлення юристів у схемах і текстах: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2010.                                                                                                  

Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Тези доп. Міжвузівської наук.-практ. конф. – Київ, КНУВС, 2006, 2007, 2008, 2009; Київ, НАВС, 2010.

Питання, що виносяться на іспит:

1. Предмет і завдання курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)”. Зв`язок з правовими дисциплінами. Значення української мови для професійної діяльності юриста.

2. Знання мови як обов’язковий компонент фахової і загальномовної культури правознавців.

3. Поняття “державна мова”,“офіційна мова”, “національна мова”, “мова міжнаціонального спілкування”, “світова мова”, їх співвідношення.

4. Мова як найважливіший засіб людського спілкування. Функції мови.

5. Мова як об’єкт конституційно-правового регулювання в Україні.

6. Українська мова як державна та її функції.

7. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.

8. Мова кримінального судочинства.

9. Українська юридична терміносистема.

10. Основні класифікації юридичних термінів.

11. Джерела юридичної термінології. Проблема запозичення юридичних термінів.

12. Вимоги до вживання юридичних термінів у текстах правової сфери.

13. Генетична природа української юридичної термінології.

14. Типи класифікацій юридичних термінів.

15. Усне мовлення юристів. Усне офіційне спілкування в юридичній практиці.

16. Вимоги до усного мовлення за законодавством України.

17. Писемне мовлення як відображення усного. Основні відмінності усного і писемного мовлення.

18. Особливості передачі усного мовлення в писемній формі. Трансформація усного мовлення в писемне.

19. Писемне мовлення правників. Вимоги до писемної форми документа за законодавством України.

20. Норми мови і лінгвістична культура правників.

21. Культура мовлення правників та її ознаки.

22. Стилі мови та їх різновиди (загальна характеристика).

23. Характеристика офіційно-ділового стилю: призначення, сфери використання, основні риси. Основні риси текстів офіційно-ділового стилю.

24. Характеристика підстилів офіційно-ділового стилю, їх жанрів. 

25. Характеристика наукового стилю. Підстилі й жанри наукового стилю.

26.  Мовні особливості наукового стилю. Основні риси текстів наукового стилю.

27. Жанри й особливості законодавчого та юридичного підстилів офіційно-ділового стилю.

28. Поняття літературної норми. Типи мовних норм.

29. Проблеми синонімів і паронімів у текстах офіційно-ділового стилю.

30. Поняття запозичення. Співвідношення власномовних і запозичених компонентів у терміносистемі права.

31. Іншомовні терміни у текстах правової сфери. Вимоги до їх застосування.

32. Лексика з погляду вживання в текстах правової сфери.

33. Лексика української мови за походженням.

34. Мова права, її особливості.

35.  Особливості складних речень, що використовуються у текстах нормативно-правових актів.

36. Типи синтаксичного зв`язку слів у словосполученні. Складні випадки керування в текстах документів.

37. Складні випадки узгодження в текстах правової сфери.

38. Особливості простих речень у текстах нормативно-правових актів.

39. Місце юридичних термінів у мові права. Неупорядкованість юридичної термінології та шляхи її вдосконалення.

40. Полісемія, омонімія, синонімія, паронімія, антонімія в юридичній термінології.

41. Фразеологізми правової сфери.

42. Міжнародні, загальноприйняті, спеціальні абревіатури. Види абревіатур за графічною формою.

43. Правила скорочення слів.

44. Складні випадки вживання іменних частин мови у правовій сфері.

45. Числівник. Особливості його вживання в усному мовленні й відтворення в текстах офіційно-ділового стилю. Займенник. Засоби запобігання помилкам, пов”язаним із неправильним або невдалим уживанням займенників.

46. Вимоги до графічних скорочень та абревіатур у текстах офіційно-ділового стилю.

47. Утворення та правопис дієслівних форм. Складні випадки правопису дієслів і віддієслівних утворень.

48. Особливості вживання іменників і прикметників у діловому мовленні. Правопис складних іменників і прикметників.

49. Правопис власних назв, складні випадки вживання прізвищ у текстах правової сфери.

50. Особливості перекладу прийменникових конструкцій у текстах офіційно-ділового стилю.

51. Професіоналізми й жаргонізми у мовленні юриста.

52. Активна й пасивна лексика з погляду використання у текстах правової сфери.

53. Ознаки ділового мовлення юриста.

54. Нелітературні прошарки лексики.

55. Поняття тексту, текстології, юридичного тексту. Ознаки тексту.

56. Юридичний текст як одна з важливих форм вираження права.

57. Синтаксис як розділ граматики. Особливості синтаксису текстів офіційно-ділового стилю.

58. Поняття “запозичення”, “запозичене слово”. Чинники, що сприяють процесу запозичення з інших мов. Доречність вживання іншомовних слів у текстах правової сфери.

59. Співвідношення власномовних і запозичених компонентів у терміносистемі права. Вимоги до правопису слів іншомовного походження.

60.  Складні випадки правопису: написання подовжених та подвоєних приголосних, вживання м`якого знака й апострофа.

61.  Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

62.  Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

63.  Типові порушення норм української мови на синтаксичному рівні.

64.  Типові порушення норм української мови на лексичному рівні.

65.  Типові порушення норм української мови на морфологічному рівні.

66.   Типові порушення норм української мови на орфографічному рівні.

ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

В умовах розвитку правової держави в Україні та громадянського суспільства, трансформації окремих елементів правової системи, обумовлених євроінтеграційними та глобалізаційними процесами, актуалізуються питання підвищення ефективності функціонування системи юридичної освіти, створення належних умов для реалізації права, захисту прав та свобод людини і громадянина.

На підставі зазначеного вище все більшої уваги привертають питання стандартизації у сфері юридичної діяльності, підвищення рівня правової культури правників, якості надання правових послуг на засадах верховенства права, законності, рівності, справедливості тощо.

Питання, що розглядаються в межах програми запропонованого курсу значною мірою відповідають на поставлені сучасною практикою завдання. Проте формування сучасного демократичного світогляду представника юридичної професії може відбуватися лише за умов всебічного розвитку особистості, широкого використання можливостей самостійного пошуку інформації, прагнення до самовдосконалення, розуміння істинного призначення права та правничої професії у суспільстві, бажання бути корисним для тих, хто потребує правової допомоги.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

Гуманізм(від humanism) – це сукупність положень, що проголошують людину найвищою цінністю, утверджуючи ідеї поваги до честі та гідності людини свободи та рівності, прав людини, створення сприятливих умов для забезпечення гармонійного розвитку особистості, утвердження моральних прав людини.

Деонтологія юридична– галузь юридичної науки і навчальна дисципліна, що є узагальненою системою знань про внутрішній імператив службового обов‘язку юриста, про кодекс його професійної поведінки. Термін «юридична деонтологія» у вузькому розумінні – це наука про застосування загальних норм моралі у специфічних умовах діяльності юристів-професіоналів; у широкому розумінні – наука, що аналізує (поряд із моральними) фахові, психологічні, політичні, етичні та естетичні вимоги, які регламентують ставлення спеціаліста до об‘єкта праці – клієнта, а також до своїх колег і забезпечують у цілому режим найоптимальнішого поводження осіб у стані їхньої взаємозалежності.

Етика– галузь філософського знань, наука про мораль, моральні відносини як специфічну форму суспільної свідомості та життєдіяльності людини.

Кваліфікація юриста – ступінь підготовленості, кількісно-якісна характеристика наявності спеціальних правових знань, вмінь і практичних навичок, необхідних для виконання професійних обов’язків.

Мораль(від лат. mores.) – предмет, що вивчається етикою; сукупність норм, цінностей, ідеалів, настанов, які регулюють людську поведінку і є найважливішими складовими культури.

Предмет юридичної деонтології – оптимальна система правил – норм-рекомендацій і норм-вимог, норм-заборон і норм-дозволів (психічних, політичних, економічних, екологічних, етичних, естетичних, інформаційних тощо), що в сукупності визначають соціально-правовий режим професійного спілкування юриста з колегами і клієнтами, його професійну поведінку в процесі практичної юридичної діяльності.

Принципи юридичної деонтології – основні засади професійної юридичної діяльності, які виконують функцію соціальних орієнтирів його поведінки в різноманітних ситуаціях.

Професійна орієнтація – це комплексна науково обґрунтована система форм, методів та засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування особистісних характеристик кожного індивідуума та потреб ринку праці.

Професійні стандарти- сукупність нормативних вимог юридичного або морального змісту або зразків поведінки, результатів діяльності, що ставляться до представників певної професії, напряму або виду професійної діяльності, забезпечують стабільність соціального регулювання у певній галузі застосування професійної праці, єдність практики.

Професіоналізм – невід‘ємна властивість юридичної діяльності, що передбачає належне оволодіння своєю професією, тобто володіння правовими знаннями, досвідом, вміннями, навичками.

Професія юриста – широка сфера діяльності, яка вимагає наявності фахових юридичних знань, вмінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи в правовій сфері соціальних послуг.

Справедливість– правильне, об‘єктивне, неупереджене ставлення до кого-, чого-небудь; людські відносини, дії, вчинки, які відповідають морально-етичним і правовим нормам; категорія моральної, правової, політичної свідомості, що реалізується в системі моральних відносин і повсякденній моральній практиці людей. Для правоохоронної діяльності категорія справедливість є її підґрунтям, змістом, метою; справедливість – відповідність людських стосунків, дій, вчинків тощо моральним та правовим нормам, що означає рівну віддачу за певну дію.

Феміда (від грец. Themis) – у давньогрецькій міфології – богиня правосуддя, яка зображувалася з пов‘язкою на очах (символ неупередженості), з терезами в одній руці і з мечем – у другій.

Юридична спеціальність – вузька сфера професійно-трудової діяльності юриста з чітко визначеними повноваженнями, що вимагає конкретних правових знань, вмінь і навичок, необхідного рівня професійно-правового мислення і діяльності.

Юрист (від нім. jurist – правознавець, законодавець; від лат. jus (juris) – право) – професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, глибоко переконаний у винятковому призначенні права і законності для суспільства, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв‘язанні юридичних проблем в ім‘я захисту прав і законних інтересів громадян.

Юстиція(від лат. justicia – справедливість, законність; jus – право) – сукупність судових установ і міністерства юстиції та їхня діяльність у здійсненні правосуддя, а також у забезпеченні охорони прав і законних інтересів державних та громадських організацій і громадян, організації роботи судів, систематизації і підготовці пропозицій щодо кодифікації законодавства тощо. Залежно від виду і сфери судочинства розрізняють кримінальну, цивільну, адміністративну, конституційну, міжнародну, електоральну, ювенальну та інші юстиції.

Література до всіх тем:

1. Абдурахманов А. А. Введение в юридическую специальность : учеб. пособ. для образовательных учреждений юрид. профиля МВД России / [А. А. Абдурахманов, А. А. Гришин, Ю. Н. Жданов, Е. С. Жигарев, А. П. Коренев]. – [2-е изд., с изм. и доп.]. – М. : Щит-М, 2000. – 143 с.

2. Алексеев С. С. Введение в юридическую специальность / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. Лит., 1976. – 256 с.

3. Бандурка А. М. Юридична деонтологія : підруч. / А. М. Бандурка, О. Ф. Скакун. – Х. : Вид НУВС, 2002. – 336 с.

4. Введение в специальность “Юриспруденция” : [учеб. пособ. для вузов / ред. Кикоть В.Я.]. – М. : ЮНИТИ, 2008. – 271 с.

5. Горшенев В. М. Юридическая деонтология : учеб. пособ. / В. М. Горшенев, И. В. Бенедик. – К., 1988. – 80 с.

6. Гусарєв С. Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності) : навч. посіб. / С. Д. Гусарєв, О. Д. Тихомиров. – [3-тє вид., перероб. і доп.] – К. : Знання, 2008. – 495 с.

7. Жалинский А. Э. Введение в специальность “Юриспруденция”: профессиональная деятельность юриста : [учеб. для вузов] / А. Э. Жалинский. – М. : Проспект, 2007. – 160 с.

8. Осауленко О. І. Юридична деонтологія : [навч. посіб.] / О. І. Осауленко – К. : Істина, 2008. – 221 с.

9. Скакун О. Ф. Юридична деонтологія : [підруч. для ВНЗ] / О. Ф. Скакун. – Х. : Еспада, 2008. – 390 с.

10. Сливка С. С. Юридична деонтологія. Правнича етика. Професійна культура : [підруч.] / С. С. Сливка. – [вид. 3-тє, перероб. і доп.]. – К. : Атіка, 2006. – 295 c.

11. Сливка С. С. Юридична деонтологія : [підруч.] / С. С. Сливка. – К. : Атіка, 2008. – 295 с.

Нормативні джерела:

12. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

13. Про адвокатуру : Закон України від 19 груд. 1992 р. № 2887-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.

14. Про вищу освіту : Закон України від 17 січ. 2002 р. № 2984-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 20. – Ст. 134.

15. Про Вищу раду юстиції : Закон України від 15 січ. 1998 р. № 22/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25. – Ст. 146.

16. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : Закон України від 23 груд. 1993 р. № 3781-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.

17. Про державну службу : Закон України від 16 груд. 1993 р. № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.

18. Про міліцію : Закон України від 20 груд. 1990 р. № 565-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

19. Про нотаріат : Закон України від 2 верес. 1993 р. № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

20. Про освіту : Закон України від 23 травня 1991 р. № 1060-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 34. – Ст. 451.

21. Про прокуратуру : Закон України від 5 лист. 1991 р. № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.

22. Про судоустрій і статус суддів : Закон України вiд 7 липня 2010 р. № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41-42, № 43, № 44-45. – Ст. 529.

23. Про Національну програму правової освіти населення : Указ Президента України вiд 18 жовт. 2001 р. № 992/2001.

24. Про затвердження Програми розвитку юридичної освіти на період до 2005 року : Постанова Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2001 р. № 344.

25. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування в Україні / Міністерство юстиції України // Офіційне видання. – К., 2006.

26. Права людини і професійні стандарти для працівників правоохоронних органів в документах міжнародних організацій. – К. : Сфера, 2002. – 414 с.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Мы поможем в написании ваших работ!