При виборі режиму полімеризації варто дотримуватися вказівок фірм-виробників обраної пластмаси.

1. Наповнювачі ( 70-80%) - впливають на різні властивості полімерів : міцність, теплопровідність, усадку, стійкість до дії агресивного середовища. По походженню їх ділять на мінеральні й органічні, за структурою - на порошкоподібні й волокнисті.

2.Пластифікатори - застосовують для збільшення пластичності й збільшення інтервалу високоеластичного стану полімерних матеріалів .

3.Стабілізатори - застосовують для захисту полімерів від старіння . Стабілізатори знижують швидкість хімічних процесів які відповідають за старіння полімеру .

4. Барвники - застосовують для одержань пофарбованих полімерних матеріалів . Фарбування стоматологічних матеріалів проводиться з метою добути необхідний естетичний ефект ( імітації твердих і м'яких тканин ). Для фарбування полімерних матеріалів застосовують органічні барвники й пігменти .

5. Агенти, що зшивають, - уводять у полімери з метою створення в певній стадії переробки поперечних зв'язків між макромолекулами . Завдяки їм матеріали стають міцнішими й більше вигідними в експлуатаційних відносинах . Сшивагенти діляться на ті що вулканізують ( для каучуків ) , і затверджувані (для пластиків ) .

6.Антимікробні агенти - добавки, які перешкоджають розмноженню мікроорганізмів у полімерних матеріалах .

Процес полімеризації складається з декількох етапів: ініціювання полімеризації , росту полімерного ланцюга , обриву ланцюга , передачі ланцюга.

На полімерізаційні процеси впливають наступні фактори : температура , тиск, концентрація ініціатора й мономера , також на реакцію впливають активатори , інгібітори , регулятори й розчинники .

 Пластмаси для виготовлення коронок:

1.Синма-м, Синма-74(полімерізується під тиском і при t-120 З)

2.Акрилоксид (хімічна полімеризація).

3.Protemp (ESPE, Німеччина) для тимчасових коронок. Хімічна полімеризація.

4.SR-іsosіt іnlay/onlay (Vіvadent, Німеччина). Полімерізуєтся при t і під тиском.

Композити для виготовлення коронок:

1. Эвікрол-С+В (Чехія).

2. Atrglass (Heraeus Kulzer).

3. Targіs (Іvoclar)

4. Sculpture (Jenerіc Pentron).

Стандартні тимчасові коронки:

3М ESPE Polycarbonate Crowns.

Клінічні етапи виготовлення пластмасових коронок:

-препарування зуба під коронку

-отримання відбитків

-визначення кольору пластмаси

-припасування пластмасової коронки в порожнині рота

-вибір цементу для фіксації

-фіксація коронки на цемент         

Препарування твердих тканин зубів під пластмасові коронки визначається особливостями конструкції коронки й фізичних властивостей пластмаси (крихкістю й недостатньою міцністю).Тому стінки штучної коронки повинні бути достатньої товщини, щоб протистояти жувальному тиску. Для цього зішліфовують тверді тканини зуба на більшу товщину, ніж при виготовленні металевої або комбінованої коронки.

Відомо два способи препарування зубів під пластмасову коронку:з уступом і без уступу. Вибір способу залежить від конкретної клінічної картини, зокрема від ступеня збереженості зубу. При збереженні пришийкової частини зуба , куксу препарують з уступом. Він робиться для того, щоб край пластмасової коронки не поринав у ясеневий жолобок, а зливався із зубом. Препарування починають з сепарації апроксимальних поверхонь. Тканини зуба знімають рівномірно з усіх боків до отримання циліндричної форми, потім надають зубу незначну конусність ( 5-6 градусів ).При більш вираженому конусі з'являється небезпека погіршення фіксації коронки. З жувальної поверхні або ріжучого краю знімають до 1,0-1,5 мм тканини зуба, обов'язково з огляду на топографію порожнини зуба. Простір між зубами-антагоністами повинен бути не менш 1,0-1,5мм.

У пришийковій частини зуба формують коловий уступ шириною від 0,5-0,8 до 1,0 мм., разом знімаючи тканини по периметру зі всіх поверхонь зубу. Уступ робиться під кутом 90 градусів до осі зуба.

Відбиток, як правило, одержують за допомогою силіконової маси. Найбільш доцільний- подвійний відбиток. Якщо зуб відпрепарований з уступом, то до зняття відбитка проводять ретракцію ясен за допомогою ретракційної нитки. Потім знімають допоміжний відбиток з протилежної щелепи.

Колір пластмаси визначається по відповідному розцвіченню. При необхідності на відпрепарований зуб фіксують провізорну коронку.

Після виготовлення пластмасової коронки в лабораторії ,проводимо її припасування й фіксацію. Продезінфіковану коронку накладають на зуб. Якщо коронка не накладається вільно на зуб, то причиною цього може бути неправильна обробка зуба або порушення технології її виготовлення. Потрібно додаткове зі шліфування тих ділянок зуба, які заважають накладанню коронки. Для цього можна використати копіювальний папір, корегуючу масу силіконового матеріалу або оклюзійний спрей (зуб обробляють пензликом-маркером, або засіб вноситься в коронку й вона накладається на зуб). Відмітки , отримані всередині коронки, відповідають ділянкам, що заважають накладанню. Припасування коронки ведеться до повного її накладання, коли край порине на 0,1 мм у ясеневий жолобок , прилягаючи до уступу. Далі перевіряють оклюзійні взаємини. Зайва пластмаса, що порушує оклюзійні взаємини, зішліфовується.

Перевірку коронки в порожнині рота завершують оцінкою анатомічної форми і при необхідності проводять її корекцію, остаточну обробку й полірування.

При фіксації коронки обов'язково враховується колір цементу. Коронку обробляють спиртом і повітрям, зуб висушують. Коронку фіксують на цемент того кольору , що відповідає кольору пластмаси.

Використовують наступні цементи:

- «Адгезор» - білий

- «Вісфат» - жовтий

- «Уніфас» - світло-жовтий

- «Garvard» - різних кольорів

Мы поможем в написании ваших работ!