ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. Держава і право України у XX ст.
Семінарське заняття №9
Тема № 1: Суспільно-політичний лад і право Правобережної, Лівобережної та Південної України у складі Російської імперії (з поч. XX ст. до 1917 р.)
Час проведення заняття: 2 години.
План
1. Суспільний лад на Україні в період з початку XX століття до 1917 року.
2. Основний зміст та історичне значення царських маніфестів від 6 серпня і 17 жовтні 1905 рр., Основних законів Російської імперії від 23 квітня 1906 р. та інших актів з питань державного устрою і прав підданих Росії, прийнятих в період революції 1905-1907 рр.
3. Статус і компетенція Державної Думи. Діяльність і політична платформа української думської громади. Конституційний проект М.Грушевського 1905 р.
4. Столипінська реакція, надзвичайна юстиція, поліцейско-жандармський терор та їх відбиття у державно-правових інституціях. Юридичний зміст столипінської аграрної реформи.
Методичні рекомендації
Характеризуючи зміни у суспільних відносинах і новий розподіл класових сил у першому питанні семінару відповідаючі мають виходити зі збереження станового поділу суспільства. В цей час необхідно показати поділ населення імперії за "різницею присвоєних прав" на "природних обивателів" та "інородців", проаналізувати правове становище дворянства, духовенства, міщан, буржуазії, робітничого класу, селянства, з'ясувати зміст указу від 5 жовтня 1906 р. "Про скасування деяких обмежень у правах сільських обивателів та інших осіб колишніх податних станів", тимчасових правил про товариства та спілки від 4 березня 1906 р. Далі необхідно торкнутись столипінської аграрної реформи 1906-1910 рр., висвітлити її історичне значення і юридичне закріплення (царський указ від 9 листопада 1906 р. "Про доповнення деяких установ чинного закону, який стосується селянського землеволодіння та землекористування", закон від 14 червня 1919 р. "Про зміни і доповнення деяких постанов чинного закону, який стосується селянського землеволодіння"), назвати і дати оцінку основним напрямкам реформи (зруйнування общини, вихід селян на хутори і відруби, придбання державних земель, кредитна політика, переселенська компанія) та вказати особливості її проведення на Україні.
|
|
|
Даючи характеристик)' в другому питанні семінару особливостям еволюції самодержавства та державно-правовим інститутам в українських землях в період з початку XX ст. до 1917 року, необхідно звернути увагу, що в цей період Росія вступила в стадію монополістичного розвитку. А разом з тим в економіці країни продовжували відігравати значну роль докапіталістичні відносини, які підтримував реакційний царський уряд, політика якого призвела до соціального вибуху — революційних подій 1905-1907 рр. Революція 1905-1907 рр. стала першою демократичною революцією в Російській імперії. У національних окраїнах, крім соціальних проблем, в ході революції каменем спотикання було національне питання. Жовтневий політичний страйк примусив до того непохитну царську владу в особі Миколи II підписати конституційний маніфест, яким підданим імперії було даровано основні права і свободи, але формально цар залишився необмеженим монархом.
|
|
|
При розкритті третього питання особливої уваги вимагає боротьба самодержавства з опозиційними І і II Думами. Позитивним моментом цієї боротьби було створення Державної Думи з законодавчими функціями та затвердження Миколою II Основних державних законів, які закріпили основні засади конституційного ладу, встановивши нову форму правління з вигляді так званого "конституційного самодержавства". Висвітлення цьо- го питання орієнтовано також на усвідомлення державницької платформи українського національного руху.
Розглядаючи четверте питання необхідно звернути увагу на те, що після третьочервневого перевороту встановлюється контрреволюційна диктатура поміщиків, основні підвалини якої були закріплені у виборчому законодавстві. Проводячи реакційну політику царат спирався передусім на сильний каральний апарат, який за таємними циркулярами одержав надзвичайні повноваження, та на "виключне законодавство". Ідея "швидкодіючої"' слухняної юстиції втілюється у створених царським указом військово-польових судах. Самодержавство зміцнювало і розширювало апарат поліції і жандармерії. Поміщикам було надано право охороняти власні маєтки за допомогою загонів поліцейської охорони. Були створені охоронні відділення жандармерії, а у 1908 р. — жандармські летючі загони. Необхідно звернути особливу увагу на те, що у період контрреволюції посилився національний гніт. Зокрема на Україні до заборони національної школи, театру, літератури українською мовою було додано заборону офіційно використовувати назви "Україна", "український народ".
|
|
|
Основна література
1.Історія держави і права України: У 2-х част. / За ред. А.Й. Рогожина.— К.: ІнЮре, 1996.—4.2.
2.Історія держави і права України. Навч. посібник /За ред. А.С. Чайковського.—К.: Юршком Інтер, 2000.— 384с.
3.Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навчальний посібник.— К.:Тов-во "Знання", КОО, 1999.
|
|
|
4.Кузьмінець О., Калшювський В., Дігтяр П. Історія держави і права України.—К.: Україна, 2000.— 429с.
5.Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України.—Львів, 1996.
Джерела
1.Революція 1905-1907рр. на Україні: Сб. матеріалів в 2-х томах.— К,, 1955.
2.Українська суспільно-політична думка в XX ст. Документи і матеріали. Мюнхен: Сучасність, 1983.— Т.1.
3.Государственная Дума в России в документах й матеріалах.— М, 1957.
4.Хрестоматія з історії держави і права України. З найдавніших часів до початку XX ст.: Навчальний посібник для юрид. вищих закладів і фак.: У 2-х томах / Заред. В.Д. Гончаренка.—К.: Ін Юре., 1997.—Т.1.
Семінарське заняття №10
Тема №2: Відродження державності українського народу 1917 – 1921рр.
Час проведення заняття: 2 години
План
1. Українська Народна Республіка за Центральної Ради (березень 1917 р. - квітень 1918 р.).
а) центральні органи влади і управління;
б) місцеві органи влади і управління;
в) законодавча діяльність;
г) судова система;
д) зовнішня політика.
2. Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР) 1918 року, її зміст та значення.
3. Українська держава за гетьмана П. Скоропадського (квітень – листопад 1918 р.).
а) центральні органи державної влади і управління;
б) місцева адміністрація;
в) судова система;
г) зовнішньополітична діяльність.
4. Українська Народна Республіка в період Директорії (листопад 1918 р. – листопад 1920 р.).
а) організація державної влади і територіальний устрій;
б) характеристика законодавства;
в) військове будівництво;
г) зовнішньополітична діяльність.
5. Причини поразки національно-визвольної боротьби українського народу за свою державну незалежність.
Методичні рекомендації
У процесі підготовки до заняття необхідно проаналізувати причини перевороту та зміни, що відбулися у державному ладі України з приходом до влади П.Скоропадського. Здійснити аналіз системи органів державної влади, управління та суду, розкрити їх структуру та повноваження. Охарактеризувати систему органів державної влади. Проаналізувати зміст та значення “Грамоти до всього українського народу” та Закону “Про тимчасовий державний устрій України” від 29 квітня 1918 року. Потрібно звернути увагу на законодавчу діяльність гетьмана на його уряду, а також. Особливу увагу приділити культурному будівництву та розвитку вітчизняної науки у цей період. Розглядаючи наступні питання, необхідно звернути увагу на юридичні аспекти діяльності органів Директорії і ЗУНР, висвітлити акт злуки УНР і ЗУНР: оцінити доцільність існування українських державних структур в еміграції.
Основні поняття до теми
Центральна Рада - представницький орган державної влади в Україні 1917-1918 рр. Обрана у складі 118 осіб Українським національним конгресом, який відбувався 6-8.04.1917 р. у Києві. Актами УЦР були універсали, постанови, декларації, ухвали, а з листопада 1917 р. – закони.
Універсали Центральної Ради – політико-правові документи Центральної Ради, що визначали зміни в державно-правовому статусі українських земель колишньої Російської імперії. Відомі чотири таких універсали у формі звернень до українського народу від імені УЦР.
Українська Народна Республіка – офіційна назва держави, яка існувала на українських землях у 1917-1920 рр. Вперше УНР як автономна частина майбутньої федеративної Росії була проголошена Третім Універсалом УЦР (7.11.1917 р.). За Четвертим Універсалом (9.01.1918 р.) УНР була проголошена «самостійної, на від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». Територією УНР, згідно з Третім Універсалом, були оголошувалися заселені українцями землі Київщини, Поділля, Волині, Чернігівщини, Полтавщини, Харківщини, Катеринославщини, Херсонщини, Таврії (без Криму).
Українська Держава, Гетьманат – назва держави за гетьмана П. Скоропадскього. Існувала з 29.04.1918 по 14.12.1918 рр. Проголошена після перевороту, здійсненого П. Скоропадським при підтримці німецьких військових частин. Новий режим усунув від влади УЦР. Територія Гетьманату майже збігалася з кордонами УНР. За формою правління Гетьманат була буржуазною поміщицькою монархією з диктаторськими повноваженнями гетьмана. Він сам визначав свою компетенцію як верховного правителя, затверджував закони, призначав склад уряду (Ради Міністрів) і Генерального суду (Державного сенату), одноосібно керував зовнішньополітичними і військовими справами.
Директорія – колегіальний орган, створений у 1918 р. для керівництва збройним повстанням проти гетьмана П. Скоропадського.
Генеральний секретаріат – перший уряд України, створений Українською Центральною Радою 15.06.1917 р. Спочатку Генеральний секретаріат визнавався «найвищий народоправний орган українського народу і його найвища влада», але незабаром ЦР узяла на себе функції законодавчого органу і Генеральний секретаріат перетворився на найвищу виконавчу інстанцію України. Головою Генерального секретаріату був В. Винниченко.
Статут про державний устрій, права і вольності УНР – основний закон УНР. Був затверджений в останній день існування Української Центральної Ради 29.04.1918 р. Складається з 8 розділів та 83 статей.
Рекомендована література
Основна література:
Історія держави і права України: У 2-х част. /За ред. А.Й. Рогожина.— К.: ІнЮре, 1996.—4.2.
История государства й права Украинской ССР: В 3-х томах.— К., 1987.— Т.З.
Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навчальний посібник.— К.: Тов-во "Знання", КОО, 1999.
Історія держави і права України: Навч. посібник /За ред. А.С. Чайковського.– К.: Юрінком штер, 2000.— 384с.
Кульчицький В.С.. Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України.— Київ-Львів. 1996.
Кузьмінець О., Калиновський В., Дігтяр П. Історія держави і права України. – К.: Україна, 2000.— 429с.
Історія держави і права України: У 2-х част. / За ред. А.Й. Рогожина.— К.: ІнЮре, 1996.—4.2.
Історія держави і права України: Навч. посібник / За ред. А.С. Чайковського.— К.: Юрінком Інтер, 2000.— 384с.
Музиченко ПЛІ. Історія держави і права України: Навчальний посібник.— К.: Тов-во "Знання", КОО, 1999.
Кульчицький В.С.. Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України.— Київ-Львів, 1996.
Додаткова література:
Версток В.Ф. Українська Центральна Рада.— К., 1997.
Дорошенко Д. Історія України. 1917-1920. Доба Української Центральної Ради.— Ужгород, 1930.— Т. 1.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. Українська Гетьманська держава 1918 р,— Ужгород, 1982,—Ї.2.
Копиленко О.Л., Кониленко М.Л. Держава і право України. 1917-1920.Центральна Рада. Гетьманство: Директорія.— К.: Либідь, 1997.
Іванченко Р. Історія без міфів.— К., 1996.
Мироненко О.М. Світоч української державності: політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради.— К., 1995.
Українська Центральна Рада. Документи і матеріали у двох томах.— К. 1996-1997.
Українське державотворення: Невитребуваний потенціал. Словник-довідник.— К.: Либідь, 1997.
Великий Жовтень і громадянська війна на Україні: Енциклопедичний довідник.— К, 1987.
ГоракВ. Зліт І падіння Директорії (19! 8р.) //Віче,— 1995,—№4.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. 9. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України. 1917-1920. Центральна Рада. Гетьманство. Директорія.— К.: Либідь, 1997.
Міцюк О. Доба Директорії УГ1Р: Спомини і роздуми.— Львів, 1938.
Мироненко О.М. Судові реформи за гетьмана ГІ.Скоропадського // Правова держава.—Вил. 7.—К,, 1996.
Полонська-Василенко Н. Історія України 1990-1923 рр.— К., 1991.
Революция на Украине по мемуарам бельгх. / Сост. С.А. Алексеев.— М.-Л., 1930.
Українська революція. Документи 1919-1921 рр. /Під ред. Т.Гунчака.—Нью-Йорк, 1984.
Нарис історії України. - Львів, 1991.
Землянська В. Діяльність надзвичайних військових судів у добу Директорії // Право України, 2000. - №10.
Землянська В. Судове законодавство Директорії // Право України, 2000. - №1.
Копиленко М., Копиленко О. Еволюція українського конституціоналізму (з досвіду конституційного будівництва УНР та Української гетьманської
Джерела:
Вивід прав України.— Львів, 1991.
Конституційні акти України 1917-1920 рр. Невідомі конституції України.—К., 1992.
Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції.— К., 1996.
Хрестоматія з історії держави і права України: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 томах / За ред. В.Д.Гончаренка.— К.:ІнЮре., 1997.—Т.2.
Семінарське заняття №11
Тема №3: Виникнення і діяльність Західно-Української Народної Республіки (1918 – 1923 рр.).
Час проведення заняття: 2 години
План
1. Розпад Австро-Угорської імперії і проголошення ЗУНР.
2. Організація і структура державного апарату:
а) центральні органи влади та управління;
б) місцеві органи управління.
3. Судові органи.
4. Об’єднання ЗУНР з УНР в єдиній соборній Українській державі.
5. Конституційні проекти ЗУНР.
6. Причини поразки ЗУНР.
Методичні рекомендації
Під час підготовки до заняття необхідно вивчити причини розпаду Австро-Угорщини і проголошення ЗУНР. Проаналізувати систему центральних органів влади і управління та місцевих органів управління. Розкрити порядок формування судових органів ЗУНР та порядок здійснення правосуддя. Визначити чинники, які впливали на необхідність формування Української Галицької Армії ЗУНР. Дати об’єктивну оцінку об’єднання ЗУНР з УНР в єдиній соборній Українські державі.
Обґрунтувати і об’єктивно проаналізувати загарбницьку політику Польщі, яка окупувала західноукраїнські землі.
Основні поняття до теми
Головна Українська Рада – міжпартійна організація, утворена 1 серпня 1914 р. у Львові. Її засновниками були національно-демократична, радикальна, соціал-демократична партії. Програма передбачала такі основні завдання: вироблення загального напряму української політики, вирішення нац.-політ. справ у зв’язку з війною, виступ у ролі єдиного політ.представництва галицьких українців на міжнар.рівні, формування національного війська. Головною політичною вимогою було виборення державної самостійності України. 4.08.1914 р. Рада прийняла рішення про створення з добровольців українську військову організацію – Українські січові стрільці.
Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР) – українська держава, створена на західноукраїнських землях після розпаду Австро-Угорської монархії. 1.11.1918 р. відбулася формальна передача влади австрійським намісником Галичини Українській Національній Раді. 9.11. 1918 р. УН Рада сформувала уряд – Державний секретаріат ЗУНР на чолі з Костем Левицьким. 13.11 1918 р. УНРада визначила конституційні засади новоутвореної української держави, ухвалила Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії, згідно з ким ця держава отримала назву Західноукраїнська Народна Республіка. 22.01.1919 р. проведено правове оформлення злуки ЗУНР і УНР. ЗУНР зберегла право територіальної автономії, офіційною назвою стала Західна область УНР. 14.03.1932 р. Антанта на пропозицію спеціальної комісії Ради послів цієї коаліції визнала Сх. Галичину належною без жодних застережень Польщі. У травні 1923 р. Є. Петрушевич (президент ЗУНР) розпустив уряд, усі органи та установи, дипломатичні представництва і місії ЗУНР, що означало остаточне припинення її існування.
Державний секретаріат – вищий виконавчий орган державної влади (уряд) ЗУНР. Правовий статус Державного Секретаріату ЗУНР законодавчо чітко визначено не було, проте є відомості, що він функціонував як вищий виконавчо-розпорядчий орган держави. Державний секретаріат складався з Голови (Президента) і державних секретарів, які очолювали 14 галузевих секретарств (міністерств). Перший уряд очолив К. Левицький, другий – С. Голубович.
Рекомендована література:
Західно-Українська Народна Республіка. 1918–1923. Документи і матеріали у 5-ти томах. Кер. й відп. ред. О.Карпенко. – Івано-Франківськ, 2001. – Т.1.
Західно-Українська Народна Республіка. 1918–1923: Історія / Кер. авторськ. кол. й відп. ред. О.Карпенко.– Івано-Франківськ, 2001.
Кобилецький М. Утворення та структура державного апарату ЗУНР. Навчальний посібник. – Львів, 1998.
Кульчицький В.С. До питання про виникнення і падіння Західноукраїнської Народної Республіки // Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики. - Київ, 1994.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. - Львів, 1995.
Лісна І.С. Становлення національної державності в Галичині (1918-1923 рр.)- Львів, 1998.
Макарчук С.А. Українська республіка галичан. - Львів, 1997.
Монолатій І. Статус німецької меншини Галичини в національній політиці Західноукраїнської Народної Республіки // Право України, 2002. - №4.
Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. - Львів, 1993.
Присташ Л.Т. Окупація Західної України Польщею після Першої світової війни // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. - Львів, 1995.
Стецюк П. Основи теорії конституції та конституціалізму. Ч. 1. Львів, 2003.
Тищик Б. Західноукраїнська Народна Республіка (державний апарат і законодавство) // Право України, 1994. - №5-6.
Тищик Б. Й. Західно Українська Народна Республіка (1918 – 1923). Історія держави і права. – Львів, 2004.
Тищик Б., Кобилецький М. Діяльність державної жандармерії в ЗУНР // Право України, 1998. - №5.
Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А. Західноукраїнська Народна Республіка. 1918-1923 рр. - Коломия, 1993.
Хрестоматія з історії держави і права України. У 2-х т. / За ред. В.Д.Гончаренка. - Київ, 2003.- Т. 2.
Семінарське заняття №12
Тема № 5. Держава і право України в умовах нової економічної політики
Час проведення заняття: 2 години
План
1. Нова економічна політика та її законодавче оформлення.
2. Україна і утворення Союзу РСР.
3. Державний лад України на початку 20-х років. Перебудова державного
апарату УСРР у зв'язку з утворенням СРСР.
4. Перша кодифікація законодавства Радянської України. Загальна характеристика основних етапів та окремих напрямків кодифікаційних робіт.
Методичні рекомендації
Відповідь на перше питаннясемінару слід розпочати з аналізу внутрішнього становища економіки України на початку 20-х років та її зовнішньоекономічної політики. При цьому, варто прослідкувати залежність темпів відбудови народного господарства в тих чи інших його галузях від глибини втілення в життя принципів непу, детальніше зупинитись на висвітленні законодавчого оформлення нової економічної політики, визначити, де спостерігався найбільший відступ від воєнно-комуністичних методів в сільському господарстві чи промисловості.
Готуючись до другого питаннянеобхідно звернути увагу на характер договірних відносин між радянськими республіками до утворення Союзу РСР, охарактеризувати військовий, господарський і дипломатичний союзи радянських республік. Звернути увагу на юридичне оформлення Союзу, зокрема, проаналізувати Декларацію та рішення II Всесоюзного з'їзду Рад і дати їм оцінку. Оцінити аргументацію необхідності створення Союзу РСР, визначити принципи створення Союзу РСР та дати їм оцінку, порівнюючи з реальною практикою державного будівництва. Звернути увагу на внутрішньопартійні дискусії про принципи створення радянської федерації, зокрема, на сталінський план "автономізації" і критику його В.І. Леніним, аналізуючи Союзний Договір, з'ясувати особливості системи органів державної влади в новоутвореному союзі. Розглядаючи проблему державно-правового статусу УСРР у складі СРСР, звернути увагу на особливості взаємовідносин союзних та республіканських органів влади, розмежування їх компетенції, що визначалось Союзним Договором. З'ясувати, чому український проект союзного договору було названо "конфедеративним" та "націоналістичним" і відхилено.
По третьому питаннюнеобхідно розглянути державний лад України на початку 20-х років та перебудову державного апарату УСРР у зв'язку з утворенням СРСР: підготовку союзної Конституції 1924 року, найвищі органи державної влади і управління УСРР, місцеві органи державної влади, утворення Молдавської АСРР, зміни у збройних силах, про-
куратурі, суді та ДПУ (ДПК) УСРР, процес українізації державного і господарського апарату УСРР.
Востанньому питаннісемінару особливу увагу треба приділити курсу на революційну законність як передумові кодифікації, також перебудові юстиції та правоохоронних органів, судовій реформі, організації державної прокуратури, утворенню адвокатури, діяльності народних судів, окружних районних судів, Верховного суду УСРР, судоустрою АМСРР, діяльності дисциплінарних, громадських судів, утворенню Державного Політичного управління (ДПУ), репресіям 20-х років, боротьбі Радянської держави і церквою, судовим репресіям над політичною опозицією. Необхідно звернути увагу на процес підготовки і прийняття перших радянських кодексів та охарактеризувати етапі цієї роботи, найважливіші положення кодексів УСРР і порівняти їх з відповідними кодексами РСФСР, відмітивши особливості українських кодексів, охарактеризувати значення кодифікації 20-х років для подальшого розвитку українського радянського права.
Основні поняття до теми.
Верховна Рада УРСР — найвищий орган державної влади в Україні за радянських часів. Формально утворювалася шляхом рівних, загальних і прямих виборів тільки таємним голосуванням, але на практиці цей процес здійснювався під жорстким контролем правлячої комуністичної партії. Якісний склад депутатів ВР завжди був суворо дозований. В обов’язковому порядку депутатами обиралися міністри, голови облвиконкомів та частково їхні заступники, перші чи другі секретарі обкомів, вищий командний склад розташованих на території України військових округів. Серед депутатів переважали члени компартії. ВР обирала голову Президії та двох його заступників, формувала Президію, формально утворювала уряд УРСР, де-юре відповідальний перед нею та їй підзвітний, обирала Верховний Суд республіки. Основною формою діяльності ВР були сесії — чергові періодичністю два рази на рік, а також поза-
чергові та урочисті, присвячені визначним датам. Останні вибори до
ВР УРСР в умовах існування Радянського Союзу відбулися в 1990 р. (12-те скликання). Після прийняття Акта проголошення незалежності України перетворилася на Верховну Раду України.
Воєнний комунізм — система політичних, економічних та ідеологічних заходів, на яких базувалася діяльність більшовицької партії та радянської влади з середини 1918 р. по березень 1921 р. В основу В. к. була покладена ідея швидкого революційного переходу до соціалістичного ладу шляхом одержавлення власності, згортання товарно-грошових відносин, тотального підпорядкування суспільних, групових, індивідуальних інтересів державним. В економіці — це обвальна націоналізація промислових підприємств, поміщицьких маєтків, торговельних закладів. В. к. передбачав примусовий державний перерозподіл ресурсів, у т. ч. предметів і товарів широкого вжитку та продовольства, державну монополію на хліб та інші продукти харчування. Практичним втіленням останньої стала т. зв. продрозкладка за допомогою спеціальних продовольчих загонів. У політичному житті — це перетворення Рад із широких представницьких органів на органи диктатури з обмеженням виборчих прав, масова заміна Рад ревкомами, комбідами, переслідування опозиційних партій, створення привілейованих умов для РКП(б). В ідеології та культурі воєннокомуністичні заходи полягали в пропаганді комунізму, запереченні старих культурних надбань, у формалістичних пошуках нового в літературі й мистецтві. В галузі економіки політика В. к. зазнала повного краху, і В. Ленін був змушений починаючи з Х з’їзду РКП (б) в березні 1921 р. визнати її недієвість і шукати шляхи відступу, компромісу з народними масами, невдоволення яких набрало характеру політичної кризи. На зміну В. к. прийшла нова економічна політика. В Україні вона була запроваджена з осені 1921 р.
Головна еміграційна рада — федеративний осередок української політичної еміграції в Європі й Азії в 1930-х роках. Заснована в Празі 1929 року, в наступному перемістилася до Парижа. Працювала в тісному контакті з еміграційним урядом УНР.
Законодавство — 1) сукупність чинних законів, що регулюють
суспільні відносини в цілому та окремі їх галузі. В широкому розу-
мінні законодавство включає й підзаконні нормативні акти; 2) діяль-
ність найвищих органів держави із встановлення, зміни чи припинення законів.
Націоналізація — перехід із приватної у державну власність ос-
новних засобів виробництва або т. зв. «командних висот» в економіці.
Це — центральна ланка комуністичної системи організації виробництва та розподілу продукції. Одержавлення економіки в Україні розпочалося
6 січня 1918 р. націоналізацією банків. Проте внаслідок інтервенції та громадянської війни н. порівняно з Росією затяглася і здійснювалася в три етапи: з січня 1917 р. по березень 1918 р. проведено підготовчу роботу до н. вугільної та металургійної промисловості; в листопаді 1918 р. — серпні 1919 р. встановлено порядок проведення н.; до 1921 р. вона була завершена в усіх галузях виробництва. 26 травня 1919 р. проведено н. землі. Земельні відносини, що склалися внаслідок цього, юридично оформлені в Кодексі законів про землю УСРР (1922 р.).
Номенклатура — виникла як історичне продовження організацій професійних революціонерів. Уперше згадав про номенклатуру Й. Сталін на ХII з’їзді РКП (б) у 1923 р. Фактично н. — це перелік найважливіших посад, кандидатури на які попередньо розглядаються, рекомендуються й затверджуються.
У н. включаються працівники, що перебувають на ключових посадах. У радянські часи н. оформилася як привілейований клас, панівна каста, яка прагнула до зростання своєї влади не тільки в Радянському Союзі, а й за його межами. Якщо буржуазія панує у економіці і на цій базі відіграє відповідну роль у політиці, то н. здійснює насамперед політичне керівництво суспільством, а відтак — керівництво економікою. Якщо буржуазія є панівним класом тому, що законно володіє власністю, то номенклатура — клас панівний тому, що вона концентрувала в своїх руках політичну владу і, не маючи узаконеної приватної власності, фактично паразитувала за рахунок необмеженого користування державною власністю.
Охлократія — стихійна влада натовпу, де панують інстинкти, емоції, настрої. Характерна для тоталітарних суспільств. О. — це спосіб життя, світогляд розгубленої людини, відчуженої від власності, результатів праці, влади. Звідси випливає неповага до закону і будь-якої влади, окрім влади «вождя», щодо якого покладаються сподівання на усунення труднощів, економічного хаосу, загрози війни, на гарантію пайки хліба. Вождь наділяється охлосом певними магічними можливостями. Тому і влада в охлосі є прямою диктатурою вождя або партії.
Рекомендована література
Основна література:
Історія держави і права України: У 2-х част. /За ред. А.Й. Рогожина.— К.: ІнЮре, 1996.—4.2.
Хрестоматія з історії держави і права України: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 томах /За ред. В.Д. Гончаренка.— К.: ІнЮре.—1997.—Т.2
Історія держави і права України: Навч. посібник /За ред. А.С. Чайковського. – К.: ЮрінкомІнтер, 2000.— 384с.
История государства й права Украинской ССР: В 3-х томах.— К.. 1987.— Т.З.
Мучиченко П.Г. Історія держави і права України: Навч. посібник.— К.: Тов-во "Знання", КОО, 1999.
Словник-довідник.- Українське державотворення: Невитребуваний потенціал.—К.: Либідь, 1998.
Кузьмінець О., Калиновський В., Дігтяр П. Історія держави і права України. – К.: Україна, 2000,— 429с.
Додаткова література:
Бабій Б.М. Первая кодификация законодательства Советской Украины.— К., 1989.
Авер’янов В., Чехович В. Правовий статус Уряду Української РСР // Рад. право. — 1990. — № 6.
Андрусишин Б. І. 70-річчя створення Народного секретарства праці України // Укр. істор. журнал. — 1987. — № 2.
Бабій Б. М. Державне будівництво УРСР в грудні 1917—лютому
1918 року // Пробл. правозн. — 1971. — Вип. 19.
Бабій Б. М. Українська Радянська держава в період відбудови народного господарства (1921—1925 рр.). — К., 1960.
Варгатюк П. Перший Радянський уряд України // Наука і суспіль-
ство. — 1987. — № 2.
Власенко С. И. Организационно-правовые основы участия трудящихся в деятельности правоохранительных органов УССР в 1921—1925 гг. // Пробл. соц. законности. — 1987. — Вып. 19.
Громова І. А. Створення вищих органів влади та управління Української РСР (грудень 1917—квітень 1918 рр.) // Вісн. Київ. ун-ту. Істор. науки. — 1981. — Вип. 29.
Карев Д. С. Судоустройство. — М., 1948.
Кульчицький В. С. Конституційне оформлення СРСР // Пробл. правознавства. — К., 1973. — Вип. 24.
Кульчицький В. С. Утворення Української радянської держави. — Львів, 1957.
Лопушанський Ф. Органи прокуратури України в період боротьби за завершення будівництва соціалізму. // Радянське право. — 1972. — № 2.
Малик Я. Й. До питання про організацію та діяльність повітових, волосних та сільських військово-революційних комітетів на Україні (жовтень 1917р. — березень 1918 р.) // Укр. істор. журнал. — 1984. — № 1.
Стрельченко Ф. Й. Раціоналізація державного апарату на Україні в 1921—1925 рр. // Укр. істор. журнал. — 1971. — № 11.
Черниченко С. А. Формування кадрів прокуратури в роки непу (1921—1928). // Правознавство:Доповідь та повідомлення III Міжнародного конгресу україністів. — Харків, 1996.
Усенко І. Б. Україна в роки непу: доля курсу на революційну законність. — Харків, 1995.
Чехович В. Проблеми національно-державного будівництва України в роки непу. — Харків, 1995.
Джерела:
Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953 рр.: У 2-х томах.—К., 1994.—Т.2.
ДекретьІ Советской власти.— М., 1957.— Т.1.
І Сьезд Советов Союза Советских Социалистических Республик. Стєнографический отчет с пршюжениями.— М., 1923.
Собрание узаконений Правитсльства УССР. (СУ УССР). – 1922. – № 36,41,43,49.52,54,55, 1923.—№46.1924.-№ 16-17,1925.—№. 9-10. 1927 – № 26-27,36-38,40-41,63-65, 1928.—№ 20,22.
Образоваше Союза Советских Социалистических Республик: Сб. док.— М..1972.
Сьездм Советов Союза ССР, союзних й автономних Советских Социалистических республик: Сб. документов в трех томах.— М., 1960.— Т.2.
Максудов С. Матеріали з архіву О ДПУ 1921-1927 рр. // УЇЖ.— 1992.— №2
Декреты Советской власти. — М., 1957. — Т.1.
Невідомі конституції України. — К., 1992.
1-й Съезд Советов Союза Советских Социалистических Республик. Стенографический отчет с приложениями. — М., 1923.
Съезды Советов Союза Советских Социалистических Республик. Сборник документов. 1922—1936 гг. — М., 1960.
Семінар №13
Тема № 6. Держава і право України у період остаточного формування адміністративно-командної системи, тоталітарного режиму
Час проведення заняття: 2 години
План
1. Зміни в суспільно-економічному, політичному та державному ладі України у першій половині 30-х рр. Формування адміністративно-
командної системи.
2. Конституція УРСР 1937 р. Перебудова державних органів УРСР у другій половині 30-х рр.
3. Державність Західної України в 20-30-х роках. Приєднання західноукраїнських земель до складу УРСР.
4. Основні риси права.
Методичні рекомендації
Загальній характеристиці деформації політичної та державної системи, а також проблемам деформування партійно-бюрократичної диктатури має бути присвячене перше питаннясемінару. В рамках цього ж питання розглядається режим одноособової влади Й.Сталіна, конституційні зміни радянського устрою за новою Конституцією УСРР 1929 р., зміст процесів ліквідації правових основ багатоукладної економіки, примусової колективізації сільського господарства, голодомор на Украї'ні 1933 р., кредитно-фінансові реформи, реорганізація управління промисловістю, зміни в судовій системі, організації прокуратури НКВС та їх оцінка. Особливу увагу слід звернути на зміст Закону про судоустрій УСРР 1931 р., створення відособленої системи прокурорських органів, ліквідацію у 1930 р. НКВС УСРР і утворення в 1934 р. загальносоюзного НКВС, діяльність органів позасудової репресії (особливих нарад "трійок" та "двійок"), розповісти про основні політичні процеси на Україні в цей період.
Друге питаннясемінару починається з аналізу Конституції СРСР 1936 р., прийняття Конституції УРСР 1937 р. та порівняльної характеристики останньої з Конституцією УСРР 1929 р. Слід відмітити подальше зростання централістських тенденцій в СРСР, розглянути побудову державного апарату УРСР на основі Конституції УРСР 1937 р. (Верховна Рада, Раднарком УРСР, місцеві ради депутатів трудящих та ін.) у другій половині 30-х років, висвітлити хід військового будівництва (напрями, зміст), зміни у судовій системі, організації прокуратури, НКВС.
Радянізація західних українських земель стала черговим етапом у поширенні на Україну радянської державності (відтворення політичних та економічних структур тогочасного радянського суспільства). Входження до складу України та СРСР Галичини і Буковини стало результатом піписання пакту Молотова-Ріббентропа. У ході розгляду третього питання семінару слід дати історико-правовий аналіз цього документу і, відповідно, характеру приєднання західноукраїнських земель до УРСР, охарактеризувати процес поширення державних структур і юридичного оформлення приєднання краю до Союзу. Слід мати на увазі, що під прикриттям спочатку тимчасових народних органів влади, а потім місцевих рад депутатів трудящих, у західноукраїнських землях встановився режим політичної тиранії. Його основою стали репресивно-каральні структури, підкріплені військовою присутністю, які утверджуючи радянську владу та примусово впроваджуючи радянські нормативні акти, депортували і розстрілювали жителів західноукраїнських земель. Підводячи підсумок питанню, варто акцентувати увагу на тому, що в 1939-1940 рр. (остаточно у 1945 р.) відбулося об'єднання українського народу в одній державі. Вперше за багато років українські землі були об'єднані у складі єдиної української, хоч і несамостійної держави.
Четверте питання семінарського заняття присвячене тенденціям розвитку радянського права, проблемам законодавства Радянської України. При цьому варто підкреслити переваг)' загальносоюзного законодавства над республіканським виділити правове значення постанов партії, законів і підзаконних актів як джерел права, наголосити на обмеженні громадянських прав, дати оцінку введення паспортної системи.
Після цього слід перейти до детальної характеристики змін у цивільному праві (договірні відносини між господарськими організаціями, кредитнареформа), внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю УСРР, створення державних трудових резервів, доповнень до Кодекс}' про сім'ю, опіку та шлюб (Положення про реєстрацію актів громадянського стану 1935р. і 1936 р.), змін у земельному •законодавстві, правового забезпечення політики насильницької колективізації та її наслідків (Примірні статути сільськогосподарської артілі 1930 р. і 1935 р.), кримінальному праві (зміни і доповнення до Кримінального кодексу УСРР у зв'язку з прийняттям союзних актів "Про охорон}' соціалістичної вланості" від 7 серпня 1932 р., "Про кримінальну відповідальність за зраду Батьківщини" від 8 червня 1934 р., "Про боротьбу з терористичними актами" від 1 грудня 1934 р. та інш.).
В рамках цього ж питання необхідно схарактеризувати процесуальне законодавство УРСС, його зміни і доповнення у зв'язку зі змінами у союзному законодавстві 1934, 1937, 1938 рр., посилення кримінальної репресії, показати масові репресії на Україні, вказати на надзвичайний порядок судочинства у справах про терористичні акти.
Основні поняття до теми.
Бандерівці — члени ОУН-б, того крила її самостійників-державників, яке очолював С. Бандера. Ця назва особливо часто вживалася радянською пропагандою в негативному значенні, як синонім бандитизму, загалом позначаючи українське націоналістичне підпілля під час і після другої світової війни, а також українських націоналістів за кордоном і тих, хто в Україні стояв в опозиції до радянської національної політики.
Відродження — процес відновлення різних сфер (економічної, національної, духовної, культурної, мовної, релігійної та ін.) буття певного народу після їх занепаду. Передбачає наявність відповідних об’єктивних та суб’єктивних передумов. Пов’язане із значним зростанням уваги до проблем і процесів, які свідомо чи несвідомо гальмувалися чи замовчувалися в попередні часи, з активізацією діяльності національно свідомих суспільних сил (політичних партій і рухів, громадських організацій, лідерів), а також із підтримкою її державними органами. В. спирається на традиції минулих поколінь, але несумісне з реанімацією архаїчних форм. Кінцевою метою В. є не просто відновлення того, що належить минулому, а відбір із нього лише позитивного й корисного для сьогодення, а також подальший його розвиток. Ті чи інші види В. можуть взаємодіяти між собою, доповнювати один одного, а темпи В. різних сфер суспільного життя можуть бути різними.
Всеслов’янський комітет — орган для координації зв’язків з антифашистським національно-визвольним рухом Опору в слов’янських країнах, з зарубіжними прогресивними слов’янськими організаціями, громадськими діячами, для збору та розповсюдження матеріалів і документів про героїчну боротьбу слов’янських народів з фашизмом, про звірства німецько-фашистських окупантів, для сприяння підготовці слов’янських військових частин, що формувалися на території СРСР. Створений 5 жовтня 1941 р. В 1947 р. В. к. реорганізований у Слов’янський комітет СРСР. Припинив діяльність 1962 року з переданням функцій Радянському комітетові захисту миру (нині Міжнародна федерація миру та злагоди).
Глава держави — найвища посадова особа або колегіальний орган, який є носієм влади і верховним представником держави. В країнах з монархічним державним устроєм главою держави є монарх, влада якого передається в спадщину у встановленому законом порядку, як правило, в рамках правлячої династії. В країнах з республіканською формою правління Г. д. є президент, що обирається. В СРСР формальним главою держави був колегіальний орган — Президія Верховної Ради СРСР, а в УРСР — Президія Верховної Ради УРСР.
Глава уряду — керівник найвищого колегіального органу виконавчої влади в державі.
Двоколір синьо-жовтий — атрибут державності України, колір державного герба та прапора. Вперше таке поєднання кольорів трапляється у корогвах Галицько-Волинського князівства (золотий лев на синьому тлі). У жовтні 1848 р. Головна Руська Рада у Львові ухвалила для українських земель герб Романовичів — золотого лева на блакитному полі — і похідне від нього сполучення кольорів прапора. Д. с-ж. був узаконений Центральною Радою та зберігся в часи Гетьманщини та Директорії, лише в різній послідовності кольорів. У Галичині в 1920—1939 рр. вживали як синьо-жовті, так і жовто-сині прапори. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. Верховна Рада затвердила атрибути української державності, в тому числі двоколір синьо-жовтий.
Діаспора — частина народу, яка назавжди залишила свою історичну вітчизну і поселилася в іншоетнічному середовищі. Українська Д. налічує близько 10 млн. осіб. Найбільша їх кількість (за переписом 1989 р.) мешкає в Російській Федерації — 4,3 млн (за іншими даними — приблизно 10 млн); а також в інших країнах СНД — Казахстані, Молдові, Білорусі, Узбекистані, Киргизії. Значні групи українців мешкають у Польщі (понад 300 тис.), Румунії (понад 100 тис.), Словаччині (понад 40 тис.). Досить численна українська Д. у США (близько 2 млн), у Канаді (понад 800 тис.), в Австралії (близько 40 тис.), Аргентині (близько 400 тис.), Бразилії (близько 400 тис.) тощо. Серед західноєвропейських країн найбільше українців мешкає у Франції (40 тис.), Великій Британії (30 тис.), Німеччині (25 тис.).
Комасація — один із засобів землевпорядкування, яке проводить, як правило, держава з метою ліквідації розпорошення земельних ділянок, що належать одному власникові, і створення більших і придатніших для використання. У 20-30-х роках К. — складова аграрної реформи, що проводилася урядом Польщі згідно з законом від 1925 р. Одне з положень закону — обов’язок поміщиків, які володіли землею в розмірі понад 60 га в районах великих міст і 160 га в інших місцевостях, продавати — за посередництва держави — селянам і осадникам ділянки землі по 15 га в самій Польщі і по 26 га в Західній Україні та Західній Білорусі. Таку землю здебільшого могло придбати заможне населення.
Націоналізм — політика й ідеологія у визвольному русі та державному будівництві, що проголошує головним пріоритетом етнокультурне збереження й всебічний розвиток нації.
Нейтралітет — у міжнародному праві становище (статус) держави, яка не бере участі у війні, зберігає мирні відносини з країнами, що воюють, та не надає жодній з них військової допомоги. Н. визначений Гаагськими конвенціями 1899 і 1907 рр. У мирний час означає відмову від участі в військових блоках.
Остарбайтери — офіційна назва, вживана у фашистському третьому рейху щодо робітників, вивезених зі східних окупованих територій. Рішення про масові депортації робочої сили з окупованих районів СРСР до Німеччини було прийнято нацистським керівництвом у листопаді 1941 р. у зв’язку з крахом бліцкригу на радянсько-німецькому фронті і перспективою затягування війни. Цей захід мав на меті, по-перше, вивільнити з економіки Німеччини мільйони чоловіків для служби в армії, по-друге, шляхом нелюдської експлуатації підірвати сили населення України в антифашистському опорі. Згідно з декретом Гітлера у березні 1942 р. було створено Імперське бюро для використання робочої сили. Терористичними методами фашистам удалося вивезти 2,4 млн жителів України, переважно молоді. Після прибуття до Німеччини людей відправляли на спеціальні ринки робочої сили, де їх купували як рабів і надягали нагрудний знак «Ост». Надзвичайно важкі умови праці, погане харчування, недостатня медична допомога спричинили масову смертність остарбайтерів.
Президент —у країнах з республіканською формою правління є главою держави і обирається у встановленому законом порядку.
Прем’єр-міністр — особа, яка очолює уряд.
Суверенітет — незалежність держави та повнота її влади. Характеризується правом держави самостійно розв’язувати свої внутрішні та зовнішні проблеми без порушення прав інших держав, положень міжнародного права. Принцип охорони суверенітету визначений у Статуті ООН, закріплений у міжнародних угодах та деклараціях.
Рекомендована література.
Основна література:
Історія держави і права України: У 2-х част. /За ред. А.Й. Рогожина.— К.: Ін Юре, 1996.—4.2.
Історія держави і права України: Навч. посібник /За ред. А.С. Чайковського.—К.: Юрінком Інтер, 2000.— 384с.
История государства й Іфава Украинской ССР: В 3-х томах.— К., 1987.— Т.З.
Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навчальний посібник,— К.:Тов-во "Знання", КОО, 1999.
Українське державотворення: Невитребуваний потенціал: Словник-довідник.— К.: Либідь, 1998.
Кузьмінець О., Калиновський В., Дігтяр П. Історія держави і права України.—К.: Україна, 2000.—429с.
Бабій Б.М. Первая кодификация законодательства Советской УкраиньІ.— К., 1989.
Додаткова література:
Джерела:
Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953 рр.: У 2-х томах—К„ 1994.— Т.2.
Радянська Буковина: Документи і матеріали.— К., 1967.
СССР-Германия 1939: документи й материальї о советско-геманских отношениях с апреля по октябрь 1939 г.: В 2 т.— Вильнюс, 1989.— Т. 1.
Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції.— К., 1996.
Систематичне зібрання діючого законодавства Української РСР.— К., 1975.–Т.І. – С.8-26.
Невідомі Конституції України.— К., 1992.
Збірник законів Української РСР, 1938-1973 рр.— К., 1974, – Т.1.
Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. для юрид. вищих на-вч. закладів і фак: У 2 т. /За ред. В. Д. Гончаренка.— К.: Ін Юре.— 1997.
Семінар №14
Тема № 7. Держава і право України в роки Другої світової війни.
Час проведення заняття: 2 години
План
1. Перебудова державного апарату УРСР на воєнний лад.
2. Спроби відновлення української національної державності. Акт проголошення української державності і його політико-правове значення (30 червня 1941р.).
3. Окупаційний режим загарбників (плани, нормативна основа, завдання, функції та структура окупаційних органів, зміст та наслідки діяльності, правова основа).
4. Право України в умовах війни.
Методичні рекомендації
Відповідь на перше питаннясемінарського заняття необхідно розпочати з висвітлення юридичного оформлення вступу СРСР і УРСР у Другу світову війну, після чого перейти до аспекту перебудови державного апарату УРСР на воєнний лад. Слід з'ясувати зміст директиви ЦК ВКП(б) та Раднаркому СРСР партійним і радянським органам прифронтових областей від 29 червня 1941 р. та звернення Президії Верховної Ради УРСР, Раднаркому УРСР та ЦК КП(б) України від 6 липня 1941 р. "До українського народу", охарактеризувати створення надзвичайних органів влади і управління (Державний комітет оборони (ДКО), уповноважені ДКО, органи спеціального призначання), ознайомитись з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 червня 1941 р. "Про воєнний стан". Далі слід показати діяльність місцевих органів влади і управління в період війни, встановлення правового режиму воєнного стану і стану облоги, реорганізацію органів суду і прокуратури у зв'язку з введенням воєнного стану, дати оцінку положенню від 22 червня 1941 р. про військові трибунали в місцевостях, оголошених на воєнному стані і в районах воєнних дій, вказати види військових трибуналів та відмітити розширення їх підсудності, підкреслити факт централізації керівництва органами державної безпеки і громадського порядку.
При анатізі другого питанняварто коротко згадати основні напрямки українського національного рух}' напередодні другої світової війни. Особливу увагу слід звернути на розкол в ОУН та причини, що його викликали, спробувати порівняти спільні риси та відмінності в програмних настановах "мельниківців" та "бандерівців", визначити причини, які спонукали останніх до проголошення ЗО червня 1941 р. у Львові Української держави та розкрити його наслідки. Необхідно звернути увагу на постаті та долю керівників даної акції — митрополита А.Шептицького, С.Бандери, Я.Стецька. . спробувати визначити, чому окремі керівники націоналістичного руху засудили вказаний крок? Варто не обійти увагою і факт створення Української Національної Ради у Києві під проводом М.Величківського.
Третє питанняприсвячене встановленню та існуванню німецько-італійсько-румунсько-угорського окупаційного режиму в Україні як злочинної військово-поліцейської, адміністративно-господарської системи методів і заходів, направлених всупереч законам і звичаям війни на поневолення, колонізацію і анексування захоплених областей. У відповіді слід показати закладення протиправного характеру окупаційного режиму в планах загарбників, висвітлити адміністративно-територіальний поділ українських земель, введений окупантами у різні періоди війни, розглянути нормативи)' базу, структуру, функції і завдання адміністративних і каральних окупаційних органів і визначити їх особливості в різних окупаційних зонах; простежити відповідність встановлення та існування окупало
цінного режиму нормам міжнародного права; розкрити злочинний характер діяльності окупаційних органів та каральних підрозділів, наголосити на наслідках окупації у воєнні та повоєнні роки і дати правову оцінку окупаційного режиму.
У четвертому питанні, характеризуючи право України в умовах війни, необхідно зупинитись на наступних проблемах: надзвичайне законодавство, зміни у цивільно-правових відносинах (Положення від 22 вересня 1943 р. "Про порядок обліку і користування націоналізованого, конфіскованого, виморочного та безгосподарного майна"; припинення справ про виселення з житлових приміщень військовослужбовців та їх сімей; розширення кола спадкоємців за законом тощо), сімейне законодавство (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р. про внесення змін у сімейне законодавство; правове забезпечення захисту дітей-сиріт та ін.), трудове право (трудові мобілізації та трудові повинності; зміни в режимі робочого часу робітників і службовців; трудове влаштування і побутове обслуговування інвалідів війни), земельне законодавство (нові підстави обов'язкової праці у колгоспі), кримінальне законодавство (посилення репресій; відповідальність воєнних злочинців), процесуальне законодавство.
Рекомендована література
Основна література:
Історія держави і права України: У 2-х част. /За ред. А.Й. Рогожина.— К.: Ін Юре, 1996.—4.2.
Хрестоматія з історії держави і права України: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 томах / За ред. В.Д. Гончаренка.— К.: ІнЮре., 1997.— Т.2.
Історія держави і права України: Навч. Посібник / За ред. А.С. Чайковського.— К.: Юрінком Інтер, 2000.— 384с.
История государства й права Украинской ССР: В 3-х томах. – Т.3 К.,1987.
Додаткова література:
Кульчицкий В.С., Настюк М.І., Ткач А.П. та ін. Возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною (соціально-політичні і правові основи).— Львів, 1985.
Джерела:
Історія застерігає: Трофейні документи про злочини німецько-фашистських загарбників та їхніх пособників на тимчасового окупованій території України в роки Великої Вітчизняної війни.— К., 1986.— 264с.
Нюрнбергский процесс над главннми немецкими воєнними преступниками:Сб матсриалов в 7-ми т.— М: Госюриздат. 1957-1964.
Советская Украина в годы Великой Отечественной войны 1941-1945. Документи и материалы: В 3-х томах.— К.: Наукова думка, 1980.
Суспільно-політичний розвиток західних областей УРСР. 1939-1989//Збірник док. і матеріалів.— К., 1989.
Білас І.Г.Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953 рр.: У 2-х томах.—К., 1994.—1.1.
Вивід прав України.— Львів, 1991.
Семінар №15
Тема № 8. Держава і право України за часів десталінізації (середина 50-х – 80-их років).
Час проведення заняття: 4 години
План
1. Загальна характеристика суспільно-політичних та економічних процесів середини 50-х — початку 60-х рр. в Україні.
2. Державний лад.
3. Основні риси права. Друга кодифікація радянського законодавства.
Методичні рекомендації
В рамках першого питаннянеобхідно проаналізувати цілий ряд проблем стосовно історичного періоду, який хронологічно охоплює час від приходу М.С. Хрущова до влади в 1953 р. і до його зміщення у 1964 р. Варто врахувати, що на різних етапах його зміст був неоднозначний, змінюючись від рішучого засудження сталінізму до зростаючого суб'єктивізму власної поведінки. А звідси — відзначався двоякістю проведення реформ в суспільно-політичній та економічній сферах життя. Розпочати необхідно з розкриття змісту самого поняття "десталінізація". Варто врахувати, що даний термін включає в себе зміни не лише в сфері політики та ідеології, а й економіки. При розгляді даної проблеми принципове значення має уважне вивчення доповіді М.С. Хрущова на XX з'їзді КПРС, де було закладено наріжні камені політики "десталінізаці'Г. Окрім цього варто докладно розглянути правову основу процесів реабілітації громадян, які невинно постраждали в ході репресій, лібералізацію ідеологічного життя та розширення міжнародних стосунків.
У другому питанніслід приділити увагу розширенню прав України у розв'язанні питань її адміністративного устрою, в державному плануванні та фінансуванні її господарства, виданні законів та інших нормативних актів. Крім того необхідно показати зміни у організації місцевих органів державної влади і управління, нові положення про окремі ланки рад та їх виконавчі комітети, перебудову судової системи та посилення прокурорського нагляду, проаналізувати зміст закону про судовий устрій УРСР 1959 р., Положення про прокурорський нагляд СРСР 1955 р., та детально висвітлити реорганізацію органів державної безпеки та внутрішніх справ.
Третє питання вимагає зосередитись на суттєвих змінах у радянському законодавстві, розглянути наукові дискусії з питань напрямків розвитку законодавства УРСР, початок нової кодифікації загальносоюзного та республіканського законодавства, основи законодавства СРСР і союзних республік та їх вплив на розвиток права в УРСР. Після цього слід акцентувати увагу на змінах у цивільному праві (цивільний та цивільно-процесуальний кодекси 1963 р.), трудовому, колгоспному, кримінальному праві, кримінальному судочинстві (кримінальний та кримінально-процесуальний кодекси 1960 р.).
Рекомендована література.
Основна література
Історія держави і права України: У 2-х част. /За ред. А.Й. Рогожина.— К.: Ін Юре, 1999.
Хрестоматія з історії держави і права України: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 томах /За ред. В.Д. Гончаренка.— К.: ІнЮре.—1997.—Т.2.
История государства й права Украинской ССР. В 3 томах.— К., 11987.— Т.З.
Історія української конституції. /Упоряд. Слісаренко А.Г., Томенко М.В.— К.:Вид-во "Право", 1997.—463с.
Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навчальний посібник.— К.:Тов-во "Знання", КОО, 1999.
Історія держави і права України: Навч. посібник /За ред. А.С. Чайковського.—К.: Юрінком Інтер, 2000.— 384с.
Українське державотворення: Невитребуваний потенціал: Словник-довідник.—К.: Либідь, 1998.
Коржихина Т.В. История государственньїх учреждений СССР.— М.: Высшая школа, 1986.
Кукушкин Ю.С., Чистяков О.И. Очерк истории Советской Конституции.— М.,1982.
Вертії История Советского государства. 1900-1991.— М.: Прогресе, 1992.
Врублевский В.К. Владимир Щербицкий: правда й вьімьюел.— К.: Молодь,1993.
Грищук В.К. Кодифікація законодавства Української РСР (1956-1985 рр.).—Львів, 1991.
Кузьмінець О.. Калшювський В., Дігтяр П. Історія держави і права України.—К.: Україна, 2000.—429с.
Грабовський О. Нариси ч історії українського державотворення.— К.: Генеза,1995.
Портнов В.II., СлавинМ.м. ^гапьІ развития СоветскойКонститупии.— М.. І982
Джерела:
Систематичне зібрання діючого законодавства Української РСР.— К., 1975. - С.8-26.—Т.1.
Конституция СССР. ГІолитико-правовой комментарий.— М., 1982.
Збірник законів Української РСР, 1938-1973 рр.— К., 1974.— Т.1.
О культе личности Сталина й его последствиях: Доклад Первого секретаря ЦК КПСС тов. Хрущева Н.С. XX сьезду Коммунистической партии Советского Союза 25 февраля 1956 г. // Известия ЦК КПСС.— 1989.— № 3.
О иреодолении культа личности й его последствий: Постановление ЦК КПСС, ЗО июня 1956 г. // КПСС в резолюциях й решения сьездов, конференций й пленумов ЦК.— 8-е изд., доп. й испр.— М.: Политиздат, 1971.— Т.7.
Промьшленность и рабочий класе Украинской ССР. 1951-1958: Сборник докум. материалов.— К.: Наукова думка, 1984.—С. 146-162, 268-287.
Сборник документов и материалов по истории СССР советского периода (1917-1980,—М.: Изд. МГУ, 1966.—С.525-530, 536-547.
Про входження Криму до складу Української РСР (документи) // Трибуна лектора.—1992.—№4.
Семінар №16
Тема № 10. Розбудова незалежної України
Час проведення заняття: 2 години
План
1. Передумови проголошення незалежності України у серпні 1991 р.
2. Проблеми становлення державності в Україні.
3. Формування власної системи права і конституційний процес в Україні.
Методичні рекомендації
Впершому питаннісемінарського заняття необхідно зосередити увагу на наступному переліку проблем: зміни внутрішньої і зовнішньої політики, проголошеної М.С.Горбачовим (курс соціалістичних реформ в КПРС, XIX конференція КПРС (червень 1988 р.) про політичну і правову реформи, програма прискорення соціально-економічного розвитку країни); реформування політичної системи країни (курс на демократизацію, гласність, посилення суспільно-політичної активності населення); конституційні зміни в період перебудови (з'їзди народних депутатів, введення 'президентства, соціалістичний парламентаризм, реформа державного апарату, створення органів конституційного контролю); доктрина "соціалістичної правової держави"; зміни у правовому статусі союзної республіки (закон СРСР від 26 квітня 1990 р. "Про розмежування повноважень між Союзом РСР і суб'єкгом федерації").
Вдругому і третьому питаннях,давши юридичну характеристику Біловезькій угоді, слід охарактеризувати процес становлення держави і права України після прийняття Акту проголошення незалежності (всеукраїнський референдум та вибори президента України 1 грудня 1991 р., розпад СРСР як федеративної держави, утода про створення СНД, принципи участі України у міждержавних об'єднаннях, прийняття Конституції України 28 червня 1996 р.), звернути увагу на процес створення нового держапарату, конституційний та законодавчий процес (конституційна форма правління, державного устрою та політичного режиму України, державна символіка, територіальний устрій, Декларація прав національностей України, закон про національні меншини в Україні, основи виборчої системи в Україні, референдум, правовий статус народних депутатів та ін.) та особливо на процес створення законодавчої системи (гуманізація правових відносин у суверенній Україні, реформуванні усіх галузей права, цивільне законодавство, правова регламентація майнових відносин в умовах становлення ринкової економіки в Україні, правові основи підприємницької діяльності та окремі питання фінансового права, зміни у трудоволгу законодавстві, аграрне законодавство, радикальні зміни в кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві тощо).
Рекомендована література.
Основна література:
Історія держави і права України: У 2-х част. /За ред. А.Й. Рогожина.— К.: ІнЮре, 1996 —4.2.
Історія держави і права України. Хронологічний довідник.— К., 1995.
История государства й права Украинской ССР. В 3-х томах.— Т.З.— К. 1987.
Кульчицький В.С., Насткж МІ., Тищик Б.Й. З історії української державності,—Львів, 1992.
Історія держави і права України: Навч. посібник /За ред. А.С. Чайковського.– К.: Юрінком Інтер; 2000,— 384с
Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навчальний посібник.— К.:
Джерела:
Закон України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р.
Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР" // Радянське право.— 1991.— №9.
Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки від 5 липня 1991 р."Про президента Української РСР" // Радянське право.— 1991.
Заява глав держав Республіки Бєларусь, РРФСР, України від 8 грудня 1991 р.
Угода про створення Співдружності Незалежних держав від 8 грудня 1991 р. // Радянська Україна.— 1991 р.— 10 грудня.
Історія украшської конституції. / Упоряд. Слісаренко А.Г., Томенко М.В.—К.:Вид-во "Право", 1997.—463с.
Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою України 16 липня 1990 р. //Нове законодавство України.— К. 1992.— Вип.1.
Акт проголошення незалежності України: Прийнятий Верховною Радою України 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України— 1991.— №38.
Угода про створення Співдружності Незалежних держав // Голос України.—1991,—10 грудня.
Нове законодавство України.— К., 1992, 1993, 1994, 1995.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 337; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!