Розрахунок електричних навантажень освітлювальних електроприймачів

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 17Следующая ⇒

На початковій стадії проектування СЕП промислових підприємств, а також при курсовому і дипломному проектуванні номінальна потужність освітлювальних електроприймачів може бути не задана. Сумарна потужність освітлювальних електроприймачів для ділянок, цехів і виробничих корпусів можна приблизно визначити методом питомої щільності навантаження:

Ро=РпитF, (2.20)

де Рпит – питома щільність навантаження освітлення, кВт/м2; F – площа розглядаємого об’єкту, м2.

В курсовому проекті передбачається докладний розрахунок електричного навантаження електричного освітлення.

Розрахунок загального освітлення виробничих приміщень – комплексна задача, яка включає в себе світло- та електротехнічну частини. В практиці проектування освітлення найбільш характерною і

розповсюдженною рахується така послідовність виконання

світлотехнічних розрахунків:

1. Вибір методу розрахунку.

2. Вибір джерел світла та типів світильників.

3. Вибір системи освітлення, освітленості і коефіцієнту запасу.

4. Визначення числа, потужності джерел світла, а також розрахункової потужності освітлювального навантаження.

Методика електротехнічних розрахунків приведена в розділі 7.

Розглянемо, як практично вирішуються окремі задачі, які входять в комплекс світлотехнічних розрахунків.

При проектуванні освітлювальних установок виробничих приміщень можна використовувати наступні методи розрахунку: коефіцієнта

використання (включно оснований на ньому метод питомої потужності)

та точечний.

Область застосування першого – розрахунок загального рівномірного освітлення приміщень, другий – розрахунок загального нерівномірного (в тому числі і рівномірного) освітлення приміщень. Таким чином, загальне

рівномірне освітлення можна розрахувати будь-яким методом. Найбільш

частіше застосовується метод коефіцієнта використання, розрахункова формула якого

Ф = Еmi n К з F × Z N × Квик.оу

, (2.21)

де Ф – світловий потік ламп, які встановлюються у світильнику;

Еmin – задана мінімальна освітленність, лк;

Кз – коефіцієнт запасу;

F – площа, яка освітлюється, м2; Z – відношення Еср/Еmin;

N – кількість світильників (як правило, намічених до встановлювання);

Квик.оу – коефіцієнт використання.

По [8, табл. 2.2-2.17] підбирається найближча стандартна лампа, потік якої не повинен відрізнятися від Ф більш як на 10-20%.

На даний час вітчизняна світлотехнічна промисловість випускає різні джерела світла, у тому числі лампи розжарювання, люмінісцентні і дугові

(ДРЛ) ртутні лампи. При виборі джерела світла треба враховувати його переваги, недоліки, світлові, економічні та експлуатаційні характеристики

[9; 10]. Необхідно також керуватися двома загальними рекомендаціями: віддавати перевагу газорозрядним лампам як енергетично найбільш економічним і які мають найбільшу тривалість горіння, чим лампи розжарювання; для зменшення початкових витрат на освітлювальні установки і витрат на їх експлуатацію по можливості використовувати лампи найбільшої потужності. Вказані рекомендації відносяться до загального освітлення в системі комбінованого. Газорозрядні лампи – люмінісцентні і ДРЛ – вибираються виходячі з наступних умов: люмінісцентні лампи повинні використовуватися в приміщеннях з підвищенними вимогами до кольоропередачі, а також при невеликій висоті установки світильників (маньш 3,5…4м). Для виробничих приміщень значної висоти (10…12м) та при відсутності вимог до кольоропедачі доцільно використовувати лампи ДРЛ. При висоті установки світильників 4…10м можливо застосування як люмінісцентних ламп, так і ДРЛ. Для з'ясування доцільності використання того чи іншого типу ламп виконуються техніко-економічні розрахунки і співставлення варіантів по методиці, викладеній в [9; 10].

Лампи розжарювання для загального освітлення використовуються,

загалом, для допоміжних і підсобних приміщень.

Для вибору типів світильників, в залежності від оточуючого середовища, яке визначає їх конструктивне виконання, можна використати [8, табл. 3.1-3.16].

При використанні люмінісцентних ламп світильники розміщуються

рядами, і в формулу (2.21) замість N підставляється число рядів n. Тоді під N слід розуміти потік ламп одного ряду:

N=Ф/Фл, (2.22)

де Фл – світловий потік ламп у кожному світильнику.

Коефіцієнт Z, який входить в (2.21), характеризуючий нерівномірність освітлення, в основному залежить від відношення відстані між світильниками D до розрахункової висоти Hp.

Звичайно для світильників слід приймати Z=1,1…1,2.

Задачу освітлення приміщення можна вирішувати, застосував систему загального або комбінованого освітлення. Для приміщень, в яких

виконуються точні зорові роботи, які відносяться до розрядів I-IV СНиП

(інструментальні, механічні, складальні і т.д.), рекомендується застосовувати комбіноване освітлення [10].

Освітлення і коефіцієнт запасу обирається по [8, табл. 4.4]. Для визначення коефіцієнту використання знаходиться індекс приміщення і і припущено по [8, табл. 5.1] оцінюються коефіцієнти відображення

поверхні приміщення:

i = LB

h(L + B)

, (2.23)

де L, B – відповідно довжина і ширина приміщення.

Норми освітленості і коефіцієнту запасу приведени в [8, табл. 5.2-

5.20].

Після визначення та уточнення встановленої потужності освітлювальних електроприймачів необхідно знати розрахункові активну і реактивну потужності:

Рр.оу=К1КсРо, (2.24)

де К1 – коефіцієнт, який враховує втрату потужності в ПРА, для ламп

накалювання К1=1,0, для люмінісцентних ламп К1=1,2, для ламп ДРЛ

К1=1,12,; Кс – коефіцієнт попиту, який визначається по таблиці 2.1.;

Qр.оу=Рр.оу tgφ, (2.25)

де tgφ відповідає характерному для даних джерел світла коефіцієнту потужності cosφ; для ламп накалювання приймається cosφ=1, для люмінісцентних ламп cosφ=0,9, для ламп ДРЛ, які включаються без

конденсаторів з метою підвищення коефіцієнту потужності, cosφ=0,5.

Таблиця 2.1 Значення коефіцієнту попиту Кс для робочого освітлення

Характеристика об’єкту	Коефіцієнт попиту Кс
Виробничі споруди, складені з окремих крупних прогонів	0,95
Адміністративно-побутові споруди, інженерно-лабораторні корпуси	0,8
Виробничі споруди, складені з декількох окремих приміщень	0,85
Складські будови і електричні підстанції	0,6

Приклад 2.2. Розрахувати освітлення інструментального цеха методом

коефіцієнта використання. Розміри цеха Lц х Вц х Нц= 60х30х10; hp=0,8м; hc=12м. Освітлення виконано лампами типу ДРЛ з світильниками РСП05/ГОЗ. Схема розміщення світильників приведена на рис.2.1.

l La

а) б)

Рис. 2.1 Схема розміщення світильників:

а) в розрізі; б) в плані.

Визначаємо розрахункову висоту

h = H - h p - hc = 10 - 0,8 - 1,2 = 8 м

Для прийнятого світильника, який має глибоку криву сили світла (буква Г в позначенні світильника) знаходимо значення lе-відношення відстані між світильниками до розрахункової висоти (Додаток Д.*)

lе=1

Lа=lеh=1×8=8м

Намічаємо розміщення світильників в цеху. При Lа=8м у ряду можна

розмістити вісім світильників, тоді

2l = 60 - 8 × 7 = 4 м ; l = 2 м

Приймаємо Lв=6м; Lа/Lв=8/6=1,33<1,5

Число світильників в цеху N=40. Розміщення світильників представлено на рис.2.1.

Визначаємо індекс приміщення

i =

h( L + B)

60 × 36

8(60 + 36)

= 2,8

По таблиці 5.1. [8] приймаємо rп = 0,7 ; rст = 0,5 ; r р = 0,1

По таблиці 5.10 [8] знаходимо h=0,73

По таблиці 4.4 [8] приймаємо Ен=300 лк, Кзап=1,5

Визначаємо світовий потік ламп:

Ф = ЕнКзапFZ = 300 ×1,5 × 60 × 36 ×1,15 = 38280,82 лм

Nh 40 × 0,73

По значенню Ф в таблиці 2.15 [8] вибираємо лампу типа ДРЛ потужністю Ро=700 Вт зі світовим потоком Фном=35000 лм. Фном відрізняється від Ф на 12,45%, що допустимо.

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 426; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!