Тема: Правові основи банківського контролю в Україні
Література
1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України від. – 1996. – № 30. – стаття 141.
2. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 р. № 679-14 //Офіційний вісник України. – 1999. – № 24. – ст. 1087.
3. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – ст. 30.
4. Про запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: Закон України від 28 листопада 2002 р. № 249-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 1. – ст. 1.
5. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3480-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – ст. 268.
6. Про систему гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 23 лютого 2012 р. № 4452-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 50. – стор. 2178.
7. Про систему валютного регулювання та валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – ст. 184.
8. Про затвердження Положення про структуру системи банківського нагляду Національного банку України та його повноваження щодо адекватного регулювання на порушення в діяльності комерційних банків: Постанова Правління Національного банку України від 17 листопада 1997 р. № 380 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0486500-97
|
|
|
9. Про Положення про Комісію Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків: Постанова Правління Національного банку України від 9 листопада 1998 р. № 470 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 75. – стор. 75.
10. Правила реєстрації корреспонденських рахунків банків Національним банком України: Постанова Правління Національного банку України від 15 січня 2001 р. № 343 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 36. – Ст. 1667.
11. Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій: Постанова Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 34. – Ст. 1601.
12. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльністю банків в Україні: Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р. № 369 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 41. – Ст. 1813.
13. Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень: Постанова Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 р. № 375 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 44. – стор. 316.
14. Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах: Постанова Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 51. – Ст. 1601.
|
|
|
15. Про затвердження Положення про порядок визначення та формування обов’язкових резервів для банків України та філій іноземних банків в Україні: Постанова Правління Національного банку України від 16 березня 2006 р. № 91 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 14. – стор. 87.
16. Про затвердження Положення про формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Постанова Правління Національного банку України від 25 січня 2012 р. № 23 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 16. – стор. 192.
17. Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу: Постанова Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 р. № 346 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 72. – стор. 21.
План
1. Поняття, мета та предмет банківського контролю і нагляду.
2. Основні принципи банківського контролю і нагляду.
3. Система банківського контролю.
4. Загальна характеристика заходів впливу за порушення банківського законодавства.
|
|
|
Основний зміст
1. Банківська система є одним з найважливіших елементів у інституціональній структурі економіки країни, оскільки створює умови для її стабільності та сприяє економічній безпеці держави. Банківський контроль та нагляд здійснюється з метою забезпечення стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників.
Під стабільністю банківської системи уявляється доцільним вважати її надійність, належний фінансовий стан та відповідний рівень ліквідності активів кожного банку як елементу банківської системи.
У навчальній літературі частіше вживається термін «банківський нагляд», однак характер діяльності центрального банку – Національного банку України по перевірці стану дотримання вимог законодавств банками, що входять до складу банківської системи України, не завжди відповідає лише тим критеріям, які характерні для наглядових функцій. Іноді така діяльність має ознаки контрольної, оскільки вона пов’язана із застосуванням Національним банком України до банків, які порушують правила, встановлені банківським законодавством, відповідних санкцій – мір державного примусу.
|
|
|
У законодавстві визначене поняття банківського нагляду. Зокрема, зазначено, що банківський нагляд – це система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність, законодавства України і встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку. Як видно зі змісту визначення, законодавець не передбачає чіткого розмежування контрольної та наглядової діяльності у сфері функціонування банківської системи , а вказує на спільну мету обох напрямів такої діяльності. В основних спеціальних законах, що регулюють банківську діяльність не визначається поняття банківського контролю, але зі змісту деяких статей можливо зробити висновок, що Національний банк України також здійснює і контрольну діяльність. Так, у статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що НБУ має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду. Отже законодавець розглядає у даному випадку контроль як додаток до нагляду, звужуючи таким чином його зміст. Однак у нормативному визначені банківського нагляду він є системою контролю. Така нечіткість у законодавчому підході до визначення понятійного апарату є одним з недоліків чинного законодавства, яке потребує вдосконалення, уточнення та чіткого формулювання основних категорій банківського права. Доречним у цьому аспекті є пропозиції науковців використовувати термін контрольно-наглядова діяльність, під якою необхідно розуміти перевірку Національним банком України стану дотримання вимог законодавства банками, що входять до складу банківської системи України, із застосуванням передбачених законом заходів впливу для забезпечення режиму законності банківської діяльності. Таким чином, за змістом у даному визначенні відображені і контрольні, і наглядові функції Національного банку України.
Основною метою контрольно-наглядової діяльності є забезпечення уповноваженими органами режиму законності у сфері банківської діяльності, що сприяє стабільності та надійності банківської системи і економіки.
Предметом банківського нагляду є інформація про діяльність банку, що здобувається органом банківського нагляду з дотриманням встановленого порядку із визначених законом джерел. Стаття 57 Закону України «Про Національний банк України» регулює порядок доступу Національного банку України до інформації щодо діяльності банків, де зазначено, що для здійснення своїх функцій Національний банк України має право безоплатно одержувати від банків, банківських об’єднань та юридичних осіб які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення окремих банківських операцій, а також від осіб, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.
Для підготовки банківської та фінансової статистики, аналізу економічної ситуації Національний банк України має право безоплатно отримувати необхідну інформацію від органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання усіх форм власності. При здійснені банківського нагляду Національний банк України може користуватись послугами інших установ за окремими угодами
Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
2. Інтеграція економіки України у європейський та світовий простір потребує врахування у національному законодавстві міжнародних стандартів, у тому числі і щодо контрольно-наглядової діяльності у банківській сфері. Інтернаціоналізація банківської справи викликала необхідність створення системи міжнародного банківського нагляду. У 1975 році у місті Базель (Швейцарія) було створено Комітет з питань банківського нагляду, до складу якого увійшли керівники центральних банків та органів банківського нагляду Бельгії, Великобританії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, США, Франції, Швейцарії, Швеції та Японії. З урахуванням місця його знаходження він має назву Базельського комітету. Основними цілями діяльності секретаріату є всеохоплюючий характер банківського нагляду та надійність банківського нагляду.
Базельським комітетом розробляються загальні стандарти нагляду без втручання у технологію нагляду, передбачену національним законодавством різних країн. У вересні1997 року Базельським комітетом були розроблені та сформульовані Основні принципи ефективного банківського нагляду для забезпечення фінансової стабільності у міжнародному масштабі. Виділено двадцять п’ять базових принципів банківського нагляду, у яких викладено мінімальні вимоги, що стосуються:
- попередніх умов здійснення ефективного банківського нагляду;
- ліцензування банківської діяльності та структури банківського нагляду;
- пруденційних вимог для зменшення ризиків банківської діяльності;
- методів поточного банківського контролю та нагляду;
- вимог щодо достовірності інформації, яка надається банками у звітності про фінансовий стан;
- офіційних повноважень органів банківського нагляду щодо можливості реагування та застосування відповідних заходів впливу;
- взаємодії органів банківського нагляду різних країн та обмін інформацією стосовно транснаціональних банківських операцій, тобто здійснення глобального сукупного банківського нагляду.
Зазначені вимоги є мінімальними, кожна країна може встановлювати своїм національним законодавством додаткові вимоги. Основні принципи банківського нагляду, сформульовані Базельським комітетом з питань банківського нагляду, враховані у законодавстві України при визначенні напрямів контрольно-наглядової діяльності Національного банку України та створенні відповідної системи банківського нагляду.
3. Система банківського контролю та нагляду включає дві складові: організаційну та функціональну.
Згідно з п. 8 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» функції по здійсненню банківського регулювання та нагляду покладено на центральний банк держави – Національний банк України. Постановою Правління НБУ затверджено Положення про структуру системи банківського нагляду Національного банку України, у якому зазначено, що система банківського нагляду в Україні скоординована за вертикаллю, функціонує як єдиний механізм у складі центрального апарату та територіальних управлінь Національного банку України.
Для організації контрольно-наглядової діяльності та її здійснення у центральному апараті Національного банку України створені та діють Департамент банківського нагляду, Департамент інспекційних перевірок банків, Департамент фінансового моніторингу, Департамент реєстраційних питань та ліцензування, Управління моніторингом пов’язаних з банками осіб, Департамент внутрішнього аудиту. Крім того, контрольно-наглядова діяльність здійснюється безпосередньо територіальними Управліннями Національного банку України, при яких створені відповідні комісії для прийняття рішень щодо діяльності середніх та малих банків.
Організаційна складова вказує на те, що система контрольно-наглядової діяльності у банківській сфері, побудована за вертикаллю, реалізується через імперативні приписи суб’єкта контролю Національного банку України, які є обов’язковими для усіх банків, що входять до складу банківської системи України.
Важливим для підвищення ефективності контрольно-наглядової діяльності є положення, передбачене ст. 67 Закону «Про банки і банківську діяльність», де вказано, що наглядова діяльність Національного банку України охоплює не лише всі банки, а й їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання законодавчих вимог.
При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк України співпрацює з відповідними органами цих держав. Законом зазначено, що повідомлення, надіслане відповідними органами інших держав, може використовуватися тільки для перевірки ліцензії установи на право ведення діяльності та для перевірки права на здійснення банківської діяльності.
Функціональна складова банківського контролю та нагляду ґрунтується на чинному законодавстві, відповідних актах Національного банку України, виданих в межах передбачених законом повноважень, які встановлюють певні правила, вимоги та обмеження для банків, спрямовані на зменшення ризиків при здійсненні банківської діяльності та недопущення неплатоспроможності та банкрутства банків.
Контрольно-наглядова діяльність Національного банку України включає вступний контроль, документарний (дистанційний) контроль, безпосередній контроль (інспектування).
Вступний контроль здійснюється на стадії реєстрації банків та надання ліцензії на здійснення банківських операцій, що є умовами для початку банками їх діяльності. На цьому етапі здійснюється перевірка дотримання передбачених законом вимог щодо формування статутного фонду та інших економічних нормативів, наявності відповідних приміщень, кадрового забезпечення тощо.
Документарний (дистанційний) контроль здійснюється шляхом перевірки дотримання банками пруденційних норм щодо формування обов’язкових резервів у Національному банку України, здійснення відповідних відрахувань до резерву для відшкодування можливих втрат за кредитами банків, аналізу фінансової звітності, яка згідно з вимогами банківського законодавства надається банками Національному банку України та інших упереджу вальних заходів, спрямованих на запобігання кризових явищ у банківській системі.
Безпосередній контроль здійснюється шляхом проведення інспекційних перевірок банків. Законодавством передбачене обов’язкове проведення планових перевірок кожного банку інспекторами Національного банку України чи аудиторами, призначеними Національним банком України. План проведення перевірок затверджується Національним банком України. Планова перевірка проводиться не частіше одного разу протягом календарного року. Про час її проведення Національний банк України має повідомити банк не пізніше, ніж за десять днів до початку перевірки.
За наявності обґрунтованих підстав Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки. Таке рішення підписується Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою. Керівництво банку, у якому проводиться інспекційна перевірка, зобов’язане створити відповідні умови для роботи працівників служби банківського нагляду, забезпечити їх необхідними документами та відповідною інформацією.
Законом зазначено, що перевірки Національного банку України може бути спрямовані і на осіб, стосовно яких є достовірна інформація про здійснення ними банківської діяльності без банківської ліцензії.
4. У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу.
Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків має здійснюватись з урахуванням: характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку; розмір можливих негативних наслідків для кредиторів та вкладників; інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо порушення банками вимог встановлених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», результатів перевірки банків Фондом гарантування вкладів.
Підстави, перелік та порядок застосування заходів впливу передбачений Законом України «Про банки та банківську діяльність» (ст. 73-74) та Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу.
До таких заходів належать:
1) письмове застереження;
2) скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку;
3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо;
4) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;
5) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;
6) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;
7) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов’язаними з банком особами;
8) заборона надавати бланкові кредити;
9) накладення штрафів;
10) тимчасова, до усунення порушення, заборона використання власником істотної участі у банку права голосу – тимчасова заборона права голосу (може бути застосована додатково до інших заходів впливу);
11) тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади;
12) позбавлення генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій;
13) віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного;
14) відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.
Національний банк України в разі порушення банківською групою, відповідальною особою банківської групи, іншими учасниками банківської групи вимог банківського законодавства, здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників банку, наявності структури банківської групи, що унеможливлює здійснення нагляду на консолідованій основі, адекватно вчиненому порушенню має право застосувати крім зазначених заходів впливу, також такі, як:
1) установлення для банківської групи підвищених економічних нормативів, лімітів та обмежень щодо здійснення окремих видів операцій;
2) заборона проведення операцій між банком та іншими учасниками банківської групи;
3) вимога до банку щодо відчуження часток участі в статутному капіталі дочірніх компаній, асоційованих компаній, які є членами банківської групи, розірвання угод, на підставі яких, за відсутності формального володіння, здійснюється вирішальний вплив на управління та/або діяльність цих осіб.
Національний банк України в разі порушення небанківськими фінансовими установами, що входять до складу банківської групи, вимог банківського законодавства має право звернутися до державних органів, що здійснюють нагляд за такими особами, щодо вжиття до цих осіб адекватних заходів впливу.
Лекція № 8
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 344; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!