Тема 2 Компоненти і структура IT



Міністерство освіти і науки,

молоді та спорту України

Криворізький коледж економіки та управління

Державного вищого навчального закладу

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

 

                                                                                             

 

 

Інформаційні системи та технології в торгівлі

(назва дисципліни)

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів

5.03051001 "Товарознавство та комерційна діяльність"

 

                                                                                         Викладач: Антипова Р.П.

 

 

 

Розглянуто і схвалено

на засіданні комісії

фізико-матиматичних дисциплін та інформаційних теехнологій  

Протокол №  від                         20 р.

Голова комісії                                                     В.В Сергієнко

 

 

м. Кривий Ріг

2011 рік


Тема 1 Інформаційна технологія як система

При вивченні даної теми особлива увага має бути приділена характеристиці інформаційної технології як системи

Технологія як комплекс практичних правил, навичок, секретів виробництва певних матеріалів відома з прадавніх часів. Поняття технології неперервне розвивається, доповнюється все новими ознаками, Що і є головною причиною багатозначності його трактування.

Поняття технології використовується у вузькому і широкому розумінні. У вузькому розумінні термін технологія означає набір технологічних прийомів виконання того чи іншого виду робіт. У широкому розумінні технологія - це спосіб освоювання матеріального світу людиною Шляхом соціально організованої діяльності, яка включає три компоненти: інформаційний, матеріальний і соціальний. Ця тріада складає суть сучасного поняття технології.

 Технологія (від грецького techne - майстерність, мис­тецтво, вміння) — це сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми сировини матеріалу або напівфабрикату, здійснюваних у процес] виробництва продукції.

Науково-технічна революція впровадила в економічну діяльність систематичне теоретичне знання (інформацію), перетворивши науку в безпосередню виробничу силу суспільства. Звідси випливає зростання актуальності, значення і ролі інформаційної технології. Історія свідчить, що кожне вдосконалення технології дозволяє зменшити число людей, безпосередньо зайнятих у сфері матеріального виробництва. Відповідно розширюються невиробничі сфери - управління, освіта тощо.

У даний час технологія розуміється як методологія сучасного виробництва або, іншими словами, як наука про побудову вироб­ничих процесів, як зміст від ідеї до реальності, від логічної побудови проекту до готового виробу з корисними властивостями. Технологія є ланкою, яка стоїть на стику науки і виробництва й об'єднує їх у єдиний процес: наука - технологія - виробництво.

Зростання ролі технології в житті суспільства й окремої людини -характерна риса XX ст. Воно пояснюється різким прискоренням розвитку технології внаслідок систематичних перетворень досягнень фунда­ментальних наук у нові технічні пристрої і нові технологічні процеси. Сучасні зміни в техніці настільки великі, що для них використовується термін технологічна революція. З нею пов'язують зникнення старих і виникнення нових галузей виробництва протягом одного-двох десятиліть, порівняно швидкі зміни характеру праці, спілкування, комунікації. За останні 10-15 років виник і набув поширення дуже важливий фактор прискорення технологічної революції- використання технологічних досягнень для автоматизованої розробки нових технологій. Завдяки цьому з'явилися реальні перспективи побудови постіндустріального суспільства.

Багатогранність поняття технологія не дозволяє навести в одному параграфі вичерпні визначення і рекомендації з усіх питань, пов'язаних з розвитком сучасних технологій взагалі та іформаційною технологією зокрема. Розгляд суті і змісту поняття інформаційної технології здійсню­ється на основі вивчення характеристик її особливостей і виявлення зв'язків з близькими поняттями.

Лише незначна частина інформації використовується виробництвом безпосередньо в тому вигляді, у якому вона надходить ззовні або виробляється всередині системи. Більша частина інформації підлягає збору, переробці, зберіганню, передачі, доведення до користувачів. У цілому, слід говорити про процеси обігу і переробки інформації- про інформаційні процеси. В інформаційних процесах інформація виступає як предмет праці. Реалізація інформаційних процесів здійснюється засобами праці (уданому випадку-апаратними і програмними засобами автоматизації), які діють на об'єкт (предмет) праці. Тому інформацію разом із вказаними засобами (знаряддями) праці вважають частиною засобів виробництва, які беруть участь у технологічних процесах, з яких складається виробничий процес.

У визначенні будь-якої технології, що лежить в основі виробничого процесу, можна виділити наступні головні елементи: предмет, спосіб і методи обробки, знаряддя виробництва, опис способів виробництва. Технології, як процесу, властиві впорядкованість і організованість, які протиставляються стихійним процесам. На основі наведених загально-методологічних положень можна розкрити поняття "інформаційної технології"".

Інформаційна технологія (IT) — це, по-перше, сукупність процесів руху і переробки інформації та, по-друге, описи цих процесів.

Об'єктом переробки і руху є інформація, дані. Складовими частинами описів є схеми технологічного процесу (маршруту) і сценарії (інструкції) процесів переробки інформації.

У сучасній науково-технічній літературі під терміном інформаційна технологія розуміється складне і різноаспектне явище. IT, залежно від об'єкту дослідження, розглядається або як взаємопов'язаний ланцюжок процедур чи операцій, або як система правил і регламентуючих доку­ментів, або як об'єднання складних і простих дій. Однак, у всіх випадках по відношенню до суб'єкта управління, технологія проявляється, насамперед, у регламентуючих аспектах.

В останні два десятиліття, у зв'язку зі становленням загальносис-темних підходів до аналізу науково-технічного розвитку, регулярно використовується трактовка технології: "системи, за допомогою якої сУспільство забезпечує своїх членів тими предметами, які необхідні або бажані".

Науково і практично обґрунтована IT характеризують наступними трьома ознаками:

перша- розділення на внутрішні, взаємопов'язані етапи фази, операції-

друга - координоване і поетапне виконання дій, направлених на досягнення бажаного результату;

третя- однозначність виконання включених у технологію процедур і операцій, що с вирішальною умовою досягнення результатів, адекватних поставленій меті. Крім перерахованих ознак, концепцію сучасної IT характеризують наступні критерії; масовість, граничність її параметрів, складність. Поєднання цих ознак робить IT не набором рецептів (методів), а наукою. У ній загальність і універсальність наукових і інже­нерних рішень та підходів базується на єдності закономірностей інформаційних процесів у природі, техніці, суспільстві.

Розвиток IT як науки останнім часом зумовлюється швидким зростанням кількості різних її компонент: машинна пам'ять, банки та бази даних і знань, датчики, термінали, читаючі автомати, засоби зв'язку і передачі даних, процесори, інтелектуалізовані периферійні пристрої тощо. Залежно від призначення сучасні комплекси можуть утворюватись і комбінуватися з різних компонент, тобто, сучасна IT володіє потужною внутрішньою розмаїтістю, а це потребує розвитку наукових засобів для аналізу і синтезу її структур.


Тема 2 Компоненти і структура IT

При вивченні даної теми особлива увага має бути приділена характеристиці компонентів і структури IT

Розглядаючи IT як систему, частини якої вступають у певні відно­шення з іншими її частинами, можна виділити наступні компоненти: >функціональні, які реалізують певні процеси;

> змістовні (головні), які складають базу знань;

> опорні (інваріантні), які дозволяють побудувати опорну технологію.

Функціональні компоненти — це конкретний зміст про­цесів руху і переробки інформації, обумовлених особли­востями предметної області.

Основою IT є інформація, яка рухається в системах обробки даних (СОД) і АІС. У складі IT реалізуються такі види процесів:

1. Збір інформації і забезпечення системи управління таким об'ємом даних, який необхідний і достатній для досягнення поставленої мети

2. Передача інформації - переміщення інформації в просторі -функція засобів доставки інформації (системи обміну даними).

3. Переробка інформації- обгрунтування рішень і доцільних способів дії.

4. Зберігання інформації - переміщення інформації в часі -запам'ятовування даних про перебіг розвитку процесів досягнення мети.

4. Доведення інформації до користувачів - перетворення даних про перебіг виробничого процесу і відомостей, які впливають на його перебіг, у форму, яка забезпечує оперативне і безпомилкове сприйняття їх користувачами.

Кожний процес на кожному етапі виробничого циклу й управління має свою специфіку. Вона відбиває його функціональний зміст і визначається предметною областю.

Змістовні компоненти — це база знань (БЗ), яка склада­ється з концептуальної частини (моделі предметної області) фактуальної частини — бази даних (БД) — і алгоритмічної (прикладного програмного забезпечення).

У нашому випадку предметна область - це торговельне (або будь-яке інше комерційне) підприємство, його підрозділи, служби, товари тощо. Розглядають предметну область в цілому і організаційні одиниці цієї предметної області (окремо склади, відділи, зали тощо).

Предметну область визначають як множину об'єктів і відно­шень між ними, обмежену потребами конкретного господарського процесу. Об'єктом може бути людина, предмет, подія, товар, місце, поняття тощо. Об'єкт характеризується даними, що його описують. Відношення визначають взаємозв'язки між об'єктами.

Основою розробки СОД (АІС) є модель системи управління (предмет­ної області), яка відображає склад об'єкта, характер взаємодії його елементів і їх особливості. Процес розробки моделі предметної області полягає в дослідженні й описуванні процесів функціонування об'єкта, ■кий вивчається. Головним завданням розробки є формалізоване пред­ставлення процесів взаємодії елементів, які утворюють цей об'єкт.

Модель предметної області утворюється сукупністю описів, які повинні забезпечувати повне взаєморозуміння всіх учасників техно­логічного процесу і правильну інтерпретацію вхідних даних і вимогу ланцюжку осіб від розробника до користувача системи.

Для класифікації головних типів описів, які розрізняються спосо­бами розробки і використання, введено шість класифікаційних ознак:

1- Характеризує призначення опису за різновидами описуваних процесів.

2. Характеризує призначення за різновидами використання.

3. Характеризує масштаб опису.

4. Характеризує спосіб представлення.

5. Характеризує різновиди взаємопов'язаних компонент.

6. Характеризує динамічність процесу.

Уведення вищевказаних процесів руху і переробки інформації як самостійних компонент IT дозволяє забезпечити об'єктивний аналіз перебігу інформаційних процесів і створити умови для багатоваріантності побудови ІТ.

Фактуальна частина (БД) — це сукупність спеціальним чином структурованих одиниць інформації на машинних носіях. її метою є відображення предметної області.

За функціональним призначенням усю інформацію, незалежно від її належності до того чи іншого типу СОД (АІС), розділяють на директивну, нормативно-довідкову, обліково-виробничу і допоміжну. Обсяг вище­вказаних різновидностей інформації на практиці залежить від типу господарської діяльності (виробництва), його виду, складності, техно­логічного циклу, тематики і цілого ряду інших факторів.

Алгоритмічна частина або прикладне програмне забезпе­чення (ППЗ) — це сукупність математичних методів, моделей, алгоритмів і програм, які регламентують правила формалізованої переробки інформації.

Склад прикладного ПЗ визначає функціонування АІС і обумовлюється її функціями.

Традиційно прикладне ПЗ в АІС є комплексом завдань переробки інформації. Позадачний підхід найбільш очевидним способом враховує специфіку автоматизованої переробки інформації, в основі якої є отри­мання наперед усталеного результату (певної підсумкової, результатно) інформації, конкретного документа чи групи документів) на основі певних вхідних даних.

Альтернативою позадачного підходу є організація прикладного ПЗ у вигляді сукупності інформаційно-технологічних процесів (ІТП), які складаються з сукупності технологічних операцій, реалізованих для конкретної IT. Змістовна сторона IT відображається в ІТП блоками переробки інформації (БПІ). Такий підхід все частіше використовується при створенні прикладного ПЗ сучасних АІС.

Таким чином, реальна IT є сукупністю трьох одночасно існуючих технологій на основі:

 реалізації ІТП;

у позадачної організації;

у неавтоматизованої обробки інформації (СОІ).

Перша з вищевказаних технологій найпрогресивніша. Слід очікувати, що вона розвиватиметься й далі і поширюватиметься все більше за рахунок двох інших видів технології. Однак, слід мати на увазі, що для деяких прикладних областей (у першу чергу це відноситься до добре структурованих видів діяльності людини) позадачний підхід є природнім і його заміна на ІТП не завжди оправдана. Неавтоматизовану технологію обробки інформації можна вважати відмираючою, хоча й процес її "відмирання" напевно буде досить тривалим.

Опорна інформаційна технологія — це сукупність базових (інваріантних) компонент, яка є основою автоматизованої переробки інформації для конкретних класів прикладних областей.

Основу опорної технології утворюють базові апаратні і програмні засоби зберігання, переробки й обміну даними та утворені на їх основі комплекси переробки інформації разом із засобами їх взаємодії. Указані засоби та їх комплекси об'єднуються в підсистеми, які утворюють наступний рівень опорної технології.

У даний час виділені і розвиваються наступні чотири різновиди підсистем:

> управління даними;

> обміну даними;

> переробки даних;

> адміністративного управління. Підсистема управління даними забезпечує:

 

• ввід і контроль вхідної інформації;

• переформатування у відповідності з описом даних користувача;

• підтримку опису даних;

• управління сукупністю БД, класифікацію і пошук даних;

• звертання до користувачів різних категорій;

• обмін даними між користувачами і взаємодію між локальними і Центральними БД;

• генерування звітів із використанням інформації БД і даних користувача.

Підсистема обміну даними забезпечує взаємодію всіх елементів IT

 (апаратних і програмних засобів, вузлів зберігання ;і переробки інформації)

Завданням підсистеми переробки даних є переробка інформації відповідно з її змістом. До цієї підсистеми висуваються наступні вимоги:

-  функціональна повнота;

- максимальна гнучкість;

-  простота використання;

-  висока реактивність;

-  інтерактивність;

-  децентралізованість.

Головним принципом організації цієї підсистеми виділення блоків переробки інформації, які реалізують переробку відповідно до змісту інформації без вводу-виводу даних та інших дій, які "прив'язують" підсистему конкретних апаратних засобів і операційних систем. Усі блоки переробки інформації зберігаються у відповідній бібліотеці.

Підсистема адміністративного управління об'єднує служби адміністрації і контролю БД, обміну даними і переробки даних.

Опорна технологія — це сукупність апаратних засобів автоматизації, системного і прикладного програмного забезпечення, на основі яких реалізуються вузли і підсистема зберігання і переробки інформації.

Сукупність вищевказаних засобів і підсистем дозволяє створити інваріантну основу автоматизації управління організаційно-функціо­нального призначення.

Сьогодні опорна IT протиставляється типовим (базовим) системам автоматизації: типовим АСУ, АІС тощо. Кожне конкретне підприємство має свої особливості, які часто неможливо врахувати в рамках типових проектних рішень. База знань конкретного підприємства в значній мірі індивідуальна. Шляхом відображення бази знань на опорну IT реалі­зується технологія переробки інформації, що враховує особливості і потреби конкретного господарського механізму'(виробництва) і яка складає основу автоматизованої системи управління.

В ідеалі опорна технологія повинна комплексно розповсюджуватися спеціалізованими проектними підприємствами. У сучасних умовах вона може створюватися в процесі регіонально-галузевої взаємодії підпри­ємств з наступним розширенням масштабів взаємодії до регіональних, галузевих, державних і міждержавних. Як показує досвід розвинутих країн може бути два види стимулів для розробки і розповсюдження

опорної технології. По-перше, ініціаторами можуть виступати різні підприємства-користувачі, коли вони формують масовий попит на однотипні інформаційні системи. Тоді для підтримання і розширення ринку збуту підприємству-розробнику системи може стати вигідним відмовитися від простого її тиражування і перенести частину зусиль на опорну IT і адаптацію системи. По-друге, ініціаторами можуть стати директивні органи, зацікавлені в певній стандартизації інформаційних систем з метою здешевлення експлуатації, можливості оперативного контролю, аудиту тощо. Прикладом є інтерфейс S.W.I.F.T., який є елементом опорної технології в системах міжбанківських розрахунків і нав'язується банкам із зовні.

Структура інформаційної технології — це її внутрішня

організація, специфічний спосіб взаємозв'язку, взаємодії компонент, які її утворюють. При розробці структури всі розмаїті компоненти IT об'єднуються у дві великі групи: базу знань і опорну технологію. Конкретна IT ство­рюється шляхом відображення бази знань на опорну технологію. Засобом такого відображення є модель предметної області, створена на основі головних і технологічних описів. У головних описах форма­лізуються процеси обігу і переробки інформації. Результатом техноло­гічних описів є сукупність інформаційно-технологічних процесів, які реалізуються в системі.

При проектуванні будь-якої конкретної технології вона розглядається як структура, що складається з трьох компонент.

1. Технічні засоби - "тверда" частина технологічних систем. Наприклад, у АІС - це ЕОМ і засоби оргтехніки.

2. Знання і професіональні навички здійснення відповідного процесу -м'яка" частина інформаційно-технічних систем. В АІС-це інформацйно-методичне забезпечення персоналу і програмно-алгоритмічне забезпечення ЕОМ.

3. Спеціально спроектоване організаційне забезпечення. У АІС -організаційна структура управління.

Вказані компоненти системної структури IT тісно взаємопов'язані і здійснюють взаємний вплив одна на другу. У сучасних умовах удоско­налення кожної окремої компоненти без узгодженого вдосконалення двох інших не забезпечує отримання потрібного ефекту.


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 288; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!