РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН
Регулювання міжнародних фінансових відносин на сучасному етапі розвитку світової економіки передбачає координацію діяльності міжнародних суб'єктів через спеціальні міжнародні
____________________________________________________ Розділ 5
фінансові організації (МФО). Подібні організації створюються шляхом об'єднання фінансових ресурсів країнами-учасницями для рішення певних завдань в області розвитку світової економіки. Цими завданнями можуть бути:
—операції на міжнародному валютному і фондовому ринках
з метою стабілізації і регулювання світової економіки, підтрим
ки та стимулювання міжнародної торгівлі;
—організація міждержавного кредитування різних держав
них проектів і фінансування бюджетних дефіцитів;
—інвестиційна діяльність і кредитування в області міжна
родних проектів (що стосуються інтересів декількох країн, які
беруть в них участь як прямо, так і через комерційні структури);
—інвестиційна діяльність в області національних проектів,
здійснення яких здатне зробити сприятливий вплив на міжна
родний бізнес (наприклад, інфраструктурні проекти, проекти в
області інформаційних технологій, розвитку транспортних і ко
мунікаційних мереж і т. п.);
—добродійна діяльність (фінансування програм міжнародної
допомоги) і фінансування фундаментальних наукових досліджень.
Найвідоміші МФО:Міжнародний валютний фонд, група Світового банку, Європейський банк реконструкції і розвитку, Міжнародна фінансова корпорація.
|
|
Група Світового банкувключає Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) і три його філії — Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК) і Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ).
Очолювані єдиним керівництвом, кожний із зазначених інститутів самостійно, за рахунок наявних у нього коштів і на різних умовах здійснює фінансування інвестиційних проектів і сприяє здійсненню у ряді країн програм економічного розвитку.
МБРР,більше відомий як Світовий або Всесвітній банк, був створений у 1944 р. з метою надання допомоги у відновленні та розвитку економіки західноєвропейських країн, господарство яких було підірвано другою світовою війною. Із середини 50-х pp. після поліпшення соціально-економічної ситуації в цих країнах основна увага МБРР було переключена на сприяння економічному розвитку держав, що звільнилися від колоніальної залежності. Світовий банк, як спеціалізований інститут ООН, надає країнам, що розвиваються, фінансову допомогу, виступає в ролі радника у розробці програм їхнього економічного розвитку, координує дії промислово розвинених країн і міжнародних економічних організацій з питань технічного сприяння цим державам.
|
|
Міжнародна координація економічної політики____________________
Вищим органом МБРР є Рада керуючих, що складається із представників всіх країн-членів Банку, призначуваних відповідними урядами на п'ятирічний строк. Рада керуючих збирається на сесії один раз на рік разом із МВФ. Членами МБРР можуть бути країни, що вступили у МВФ, оскільки вони зобов'язані проводити валютно-фінансову політику, що відповідає Уставу МВФ. Членами МБРР є близько 180 країн, однак завдяки системі розподілу голосів провідну роль у Банку відіграє група з 10 найбільш розвинених країн на чолі зі США. Рішення в Раді керуючих приймаються простою більшістю. Кожна країна має 250 голосів плюс один голос за акцію в 100 тис. СДР у капіталі Банку, і в результаті на «групу 10» доводиться більше 60% всіх голосів. Для прийняття найбільш важливих рішень потрібна кваліфікована більшість (85%) голосів, а тому США, що мають більше 17% голосів, мають право вето з усіх найважливіших питань. Навіть такі великі країни, як Росія, Китай й Індія, що мають по 3% голосів, не можуть робити серйозного впливу на прийняття рішень.
Поточною діяльністю керує Директорат, що складається з 22 директорів-виконавців, з яких 7 призначаються (представляють США, Велику Британію, Францію, Німеччину, Індію, КНР і Росію), а інші обираються членами Банку. Директорат очолює Президент Банку, яким за традицією є американець.
|
|
Статутний капітал МБРР утворюється шляхом підписки країн-членів на його акції. Для поповнення своїх ресурсів МБРР виступає як позичальник на світовому фінансовому ринку, розміщаючи на ньому в окремі роки облігаційних позик на суму більше 10 млрд дол. Оскільки МБРР має високу репутацію, а облігації приносять солідний доход (близько 7% річних), приватні банки та інші кредитно-фінансові інститути охоче вкладають вільні капітали в облігації МБРР.
Кредитні операції МБРР відповідають інтересам приватного капіталу, що за посередництвом Банку здійснює активну інвестиційну діяльність, зокрема в країнах, що розвиваються. МБРР надає кредити на схвалені їм проекти, причому одержання цих кредитів обумовлюється виконанням позичальником ряду рекомендацій Банку як економічного, так і соціального порядку. МБРР надає кредити платоспроможним позичальникам і винятково на високорентабельні проекти.
Одержувачами кредитів можуть бути уряди країн-членів Банку, а також приватні фірми і організації, що мають гарантію уряду або центрального банку. Кредити МБРР - довгострокові, зви-
|
|
____________________________________________________ Розділ 5
чайно надаються на 15—20 років з пільговим періодом 5 років. Об'єкти, що споруджують із участю МБРР, покриваються його кредитами не більше ніж на 30% їхньої вартості. По видаваних кредитах Банк стягує в середньому на 0,5% більше, ніж сам Банк платить по залученим коштам. Найбільша частина наданих МБРР кредитів спрямована на розвиток інфраструктури, на підтримку сільського господарства і рибальства, а на розвиток промисловості менш 15%.
У кредитній діяльності Банку на початку 80-х pp. відбулися значні зміни: якщо раніше Банк надавав тільки цільові кредити на якісь конкретні об'єкти виробничого характеру, то із цього часу МБРР став виділяти кошти на здійснення програм структурної перебудови і на врегулювання валютно-фінансових проблем країн, що розвиваються. Зокрема, у зв'язку з валютно-фінансовою кризою в країнах Південно-Східної Азії в 1997 р. в рамках міжнародних програм екстреної допомоги Банк виділив багатомільярдні доларові кредити Південній Кореї, Таїланду, Індонезії. Малайзії та іншим країнам регіону.
У зв'язку з тим, що ресурси МБРР виявилися недостатніми для задоволення зростаючих потреб у кредитах країн, що розвиваються, в структурі МБРР на правах дочірніх організацій були створені МФК (1956 р.) і МАР (1960 p.).
Міжнародна фінансова корпорація(МФК) була створена з метою мобілізації національного та іноземного капіталу для розвитку приватного сектора в країнах, що розвиваються. МФК кредитує також державні підприємства, що працюють як самостійні акціонерні компанії. Кредити направляються на реалізацію високорентабельних проектів у країнах, що розвиваються, що пов'язане з високою вартістю кредитів.
Вищим органом МФК є Рада керуючих, що складається з керуючих та їхніх заступників. Вона може передавати більшість своїх повноважень (за винятком прийому нових членів, виключення якого-небудь члена, підвищення або зниження статутного капіталу, зміни угоди про МФК) директорам. Кожен керуючий Всесвітнього банку (із заступником) автоматично є керуючим МФК, якщо його країна є членом МФК. Щорічні збори МФК проводяться одночасно зі зборами Всесвітнього банку.
Поточну діяльність направляє Директорат. Він складається з 24 директорів Всесвітнього банку, чиї країни одночасно є членами МФК. Президент МФК за посадою є головою директорату МФК. МФК була реорганізована в 1993 р. відповідно до нових вимог (регіональні стратегії, удосконалювання експертної робо-
Міжнародна координація економічної політики_____________________
ти, особливо в секторах інфраструктури, хімії й нафтохімії, нафти та газу, гірничодобувної промисловості і сільського господарства). За поточну діяльність відповідає виконавчий президент.
До джерел фінансування МФК належать внески членів у статутний капітал, кредити МБРР, відрахування від прибутків, кошти від повернутих кредитів і залучені на міжнародних фінансових ринках.
У 1986 р. МФК заснувала Консультативну службу по іноземних інвестиціях для надання допомоги урядам країн, що розвиваються. Консультації здійснюються, як правило, щодо найбільш ефективного використання країнами-позичальниками іноземних інвестицій (капітали, технологія, менеджмент) у рамках довгострокових програм розвитку.
Міжнародна асоціація розвитку(МАР) переслідує багато в чому схожу з МБРР мету - надання позик/кредитів для пріоритетних, економічно і технічно обґрунтованих проектів у рамках національної економіки. Ці організації розрізняються по джерелах фінансових коштів та умовам надання капіталу. У той час як МБРР, що залучає капітал в основному на фінансових ринках, надає позики на трохи більш пільгових, чим звичайні комерційні, умовах, то МАР, що одержує свій капітал з інших джерел, надає безпроцентні кредити найбіднішим країнам.
Структура МАР та ж, що і у МБРР. Адміністративну діяльність здійснює по сумісництву персонал МБРР. Штат співробітників МАР розділений на чотири сектори: операції, фінансування, політика, планування і дослідження. Кредитний потенціал МАР складається із трьох основних джерел фінансування: прибутку МБРР, внесків держав-членів, внесків заможних дер-жав-членів. Кожен фінансований МАР проект піддається по-літико-економічній експертизі з метою найбільш ефективного використання фінансової допомоги.
Багатостороннє агентствоз гарантування інвестицій(БАГІ) засноване у 1988 p., є дочірньою організацією МБРР, має юридичну й фінансову незалежність. Основною метою БАГІ є заохочення іноземних інвестицій на виробничі цілі, особливо в країнах, що розвиваються, як доповнення до діяльності інститутів групи Всесвітнього банку.
Всі повноваження по керуванню БАГІ належать Раді керуючих (1 керуючий, 1 заступник), за винятком спеціально переданих іншому органу. Рада керуючих звичайно збирається на щорічну сесію і може передавати свої повноваження директорату. За поточну діяльність БАГІ відповідає директорат. Президент
____________________________________________________ Розділ 5
МБРР за посадою є головою директорату. Президент БАГІ призначається директоратом за пропозицією президента МБРР і веде поточні справи під загальним наглядом директорату.
Європейський банк реконструкції та розвитку(ЄБРР) був заснований 29 травня 1990 p., а практична діяльність Банку почалась у 1991 р. Засновниками нового міжнародного кредитного інституту стали всі країни Європи (крім Албанії), СІЛА, Канада, Мексика, Венесуела, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Австралія, Нова Зеландія, а також Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) та Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Сьогодні до складу Банку входять 58 країн та два інституціональні члени (ЄЕС, ЄІБ) — усього 60 членів. Штаб-квартира Банку знаходиться в Лондоні. Угодою передбачається встановлення тісних контактів Банку із Всесвітнім банком і Міжнародним валютним фондом. Україна стала членом ЄБРР 13 серпня 1992 р.
Відповідно до установчих документів банк має такі цілі й функції:
—підтримка економічного розвитку і реконструкції країн
Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) з метою сприяння пере
ходу їх до відкритої ринкової економіки і приватного підприє
мництва;
—підтримка країн-отримувачів допомоги в проведенні струк
турних економічних реформ, включаючи усунення монополізму,
децентралізацію і приватизацію з метою інтеграції їхніх економік
у світову економічну систему;
—організація, модернізація і розширення виробничої, кон
курентоспроможної, приватної підприємницької діяльності, пе
редусім на малих і середніх підприємствах;
— сприяння інвестиціям у виробництво, а також у сферу
послуг і фінансовий сектор та пов'язану з ними інфраструктуру;
—стимулювання ключових і економічно обгрунтованих про
ектів;
—надання технічної допомоги для підготовки, фінансуван
ня і реалізації проектів;
—стимулювання процесів формування і розвитку ринку ка
піталів;
— гарантування розміщення цінних паперів, що випуска
ються як підприємствами приватного сектора, так і державними
підприємствами;
— спрощення доступу цих підприємств до внутрішніх і міжна
родних ринків капіталу наданням гарантій і фінансових консуль
тацій;
Міжнародна координація економічної політики_________________
—фінансування приватних підприємств, а також під
приємств, що приватизуються і роблять суттєвий внесок у роз
виток приватного сектора;
—заохочення прямих іноземних інвестицій;
—сприяння екологічному розвиткові без негативних наслідків
у довгостроковій перспективі.
Початковий капітал Європейського банку реконструкції та розвитку визначено у розмірі 10 млрд екю (приблизно 12,8 млрд дол. США). Держави-члени відповідно до встановлених квот передплачують акції Банку, причому обов'язковій сплаті підлягають 30% акцій, решта 70% являють собою частину гарантійного капіталу, тобто акції, які повинні сплачуватися на вимогу Банку. Квоти в капіталі ЄБРР розподіляються в таких пропорціях: 51% — для країн-членів ЄС та його двох інститутів; 13,5% — для країн Центральної та Східної Європи; 11,3% — для інших європейських держав; 24,2% - для неєвропейських країн. Найбільші частки в капіталі Банку мають США (10%), Німеччина (10%), Франція, Італія, Велика Британія, Японія (по 8,5% кожна). Росія отримала 4% статутного капіталу; решта країн СНД — решту 2%, держави Балтії - по 0,1% з нерозподілених акцій.
При голосуванні кількість голосів розподіляється відповідно до кількості акцій країн-членів в акціонерному капіталі Банку, на які вони підписались. Рішення приймаються простою більшістю голосів. У певних випадках може використовуватися прийняття рішень кваліфікованою більшістю. Кожна країна має у своєму розпорядженні тільки таку кількість голосів, яка відповідає кількості сплачених акцій.
В системі регулювання міжнародних фінансових відносин особливу роль відіграють так звані «групи кредиторів», які відслідковують умови повернення боргів і дають можливість реструктуризації боргів країн-позичальників, що може суттєво їм допомогти в подальшому розвиткові. Найбільш відомими групами кредиторів є Паризький та Лондонський клуби.
Паризький (створений у 1956 р.) і Лондонський клуби прагнуть полегшити тягар країн, що розвиваються, по безпосередньому обслуговуванню боргу. Жоден із цих клубів не є міжнародною організацією. У Лондонському клубі інтереси банків-креди-торів представляє консультативний комітет у складі тих банків, на які доводиться максимальна частина боргу даної країни. У Паризькому клубі найчастіше кредитори представлені найбільш впливовими банками незалежно від їхньої частки в даному борзі, що переглядається. Незважаючи на певну структурну і проце-
____________________________________________________ Розділ 5
дурну подібність, між Лондонським і Паризьким клубами є істотні розходження.
Лондонський клуб займається реструктуризацією боргів комерційним структурам, тоді як Паризький клуб переглядає борги офіційним кредиторам. Лондонський клуб не має постійного голови або секретаріату, і його процедури і організація носять набагато більше вільний характер, чим у Паризькому клубі. Тому правила, що регулюють проведення засідань Лондонського клубу, значно розрізняються залежно від країни.
Як правило, Лондонський клуб не переглядає процентні платежі, тоді як Паризький клуб переглядає виплату як основної суми боргу, так і відсотків. Замість цього комерційні банки надають країні нову позику як частину пакета заходів по реструктуризації. Частки окремих банків у такій позиці звичайно засновані на величині їхніх ризиків у країні-боржнику. Лондонський клуб на відміну від Паризького може переглянути строки погашення боргу, не жадаючи від країни-боржника висновку із МВФ угоди про резервні кредити. Паризький клуб звичайно не погоджується на періоди консолідації тривалістю більш ніж в один рік, а Лондонський клуб зацікавлений, щоб вони становили більше двох-трьох років.
МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 295; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!