Висвітліть сутність та особливості соціально-педагогічної діяльності з профілактики різноманітних залежностей
1. Пpoфiлaктикa причин і наслідківзалежностей. Проведення групових дискусій на теми, пов'язані ззалежностями, проведення рольових ігор, в яких програмуються основні ситуації, пов'язані з вживанням речовині тиском ровесників, бесіди, дискусії. Основні соціальні вміння, які слід сформувати в підлітковій групі - вміння чітко формувати аргументи проти залежностейі вміння протистояти тиску ровесників. Методи, які залякують дітей, застосовувати недоцільно.
2. Організація вільного часу підлітків, тому що беззмістовне дозвілля є провідним фактором ризику в розвитку зловживань алкоголем. Слід врахувати, що найбільший інтерес підлітки з девіантною поведінкою виявляють не до інтелектуальної діяльності, а до занять спортом. Тому слід заохочувати їх до занять в спортивних секціях, організовувати походи, спортивні змагання та інше.
3. посередницька діяльність соціального працівника по залученню до профілактичної роботи батьків, учитeлiв, співробітників міліції, лікарів, громадськості.
4. переборення соціально-педагогічної занедбаності підлітка, що виявляється в обмеженості словникового запасу , бiдностi знань про оточуючий світ тощо.
Висвітліть сутність та особливості корекційно-освітньої діяльності соціального педагога з розвитку, виховання та навчання дітей-інвалідів.
Розроблюючи програми тренінгів для дітей з особливими потребами, доцільно врахувати такі характеристики:
|
|
|
- час настання інвалідності;
- характер реакції на інвалідність (емоційна, когнітивна, поведінкова);
- важкість порушень (діапазон обмежень, спричинених захворюванням або дефектам);
- рівень інтелектуального та емоційного розвитку;
- дотримання логічної послідовності тренінгових занять.
Всі тренінги, які проводяться з людьми з особливими потребами, нехай це буде навчання інструментальним навичкам або корекція емоційних і поведінкових шаблонів, мають основну спільну особливість – це можливість інтезації в суспільство, можливість не почувати себе одиноким, можливість взаємодіяти з іншими і відчути себе корисним.
Тематика тренінгу для людей з особливими потребами може суттєво відрізнятися в залежності від стану здоров¢я учасників групи. Так, для розумово відсталих дітей можна проводити тренінги, спрямовані на вироблення життєвих умінь, під якими мається на увазі оволодіння вміннями самообслуговування, навичками елементарної гігієни, елементарних дій і спілкування з оточуючими.
використовуються такі методи як:
- активні розвиваючі;
- відеодопомога і рольові ігри, які допомагають учасникам розвивати обмежені мовні вміння і навчатися взаємодіяти;
|
|
|
- рольові ігрові ситуації, взяті з реального життя, що мають дуже простий сценарій;
- багатоманітність репетиційних завдань, які дозволяють вивчити та запам¢ятати інформацію.
Як приклад можна навести терапію музикою і мистецтвом, яка розглядається в біхевіористичному напрямку як засіб набуття компенсаторних навичок. Останні стимулюють доступні для формування фізичні і психічні функції, розвиваючи через них і ті, що недоступні для безпосереднього впливу. Процес творчості дає змогу:
- побудувати адекватну Я – функцію;
- усвідомити особистісні переживання;
- збудувати творчі сили, виявити оригінальність, сформувати здатність розкриватися духовно. Виробити гнучкіть психічних функцій;
- набути соціальних навичок і вмінь;
- адаптуватися до соціального та професійного життя.
Позитивна для тренінгу, побудованого на основі образотворчого мистецтва, полягає в тому, що уражені відчуття (психологічні, сенсорні, слухові, кінестетичні) підсилюються розвиненими, які, завдяки своїй енергетичності, поширюють свій позитивний вплив. Завдання цього тренінгу зводяться до таких:
- вивільнення негативних станів;
- реконструювання та закріплення особистісного “Я” – через процес образотворчого саморегулювання, самопізнання і самопозбавлення від деструктивних станів;
|
|
|
- підвищення самооцінки;
- встановлення позитивних емоційних стосунків з оточуючими.
Велике місце в тренінгах образотворчого мистецтва відводиться спілкуванню учасників, і таким чином реконструюється соціально адаптивна поведінка особистості кожного учасника. Основне ж місце посідають такі компоненти як колір, кольорова гама, вибір матеріалу для малюнка (крейда, вугілля, пастель, монофарби, туш, масляні фарби, акварель і т.п.) і художній стиль, у якому виконана дана композиція. Музикотерапія – це засіб підвищення соціальної активності, комунікативних здібностей особистості, її адекватної соціалізації у суспільстві. Окрім цього, це засіб корекції функціональних, рухових, психогенних або соціальних відхилень, джерело активізуючої творчості. Виділяють такі механізми лікувальної дії музики:
- катарсис;
- вплив на емоційний стан;
- підвищення доступності для свідомого переживання психо і соціально-динамічних процесів.
Основні аспекти застосування музикотерапії: блокування процесу комунікацій із соціальним оточенням; підготовка і підтримка при релаксації; аутогенне тренування, подолання тривожних станів, корекція астенії, внутрішньої напруги, стресових станів.
|
|
|
Можна виділити такі форми групових вправ, як:
а) музично-рухові ігри та вправи.
б) психічна і саматична релаксація за допомогою музики. в) вокальне вираження – спів. Мета таких занять – заняття напруги, гармонізація особистості, позитивний психічний і соматичний вплив на дихання, серцеву діяльність, травлення. г) рецептивне сприйняття музики. Допомагає зняти внутрішній конфлікт, сприяє стабілізації особистості, активному сприйманню власної особистості. Прикладами вправ також можуть бути музичне малювання, пантоміма під музику, рухова драматизація під музику (пісні, сюжет яких можна зобразити рухових елементах), дихальні вправи з музичним супроводом.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 172; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!