Визначення оптимального обсягу виробництва чистим монополістом. Цінова дискримінація: сутність, умови здійснення, модель та види.

Згідно з методикою граничного аналізу скорочення ціни заради збільшення обсягу випуску має сенс доти, доки граничний доход монополії не порівняється з її граничними витратами. Отже, підприємства-монополісти максимізують свій прибуток, змінюючи, на відміну від досконалих конкурентів, не тільки обсяги продажу, а й ринкові ціни вироблюваних товарів.

Для фірми-монополіста існує залежність її вибору не лише від споживчого попиту та граничного доходу, а й від витрат виробництва. На відміну від конкурентної фірми, монополія припиняє збільшення обсягу виробництва до того, як граничні витрати зрівняються з ринковою ціною. Фірма-монополіст збільшуватиме виробництво тільки до обсягу, за якого граничний доход дорівнюватиме граничним витратам.

Подальше збільшення обсягу виробництва хоча б на одну одиницю продукту, призведе до перевищення додаткових витрат над додатковим доходом. Так само скорочення обсягу випуску хоча б на одну одиницю продукту порівняно з оптимальним обсягом випуску означатиме втрачений доход, одержання якого було б можливе від продажу ще одної додаткової одиниці.

Обсяг випуску, за якого граничний дохід дорівнює граничним витратам, забезпечує фірмі-монополісту максимальний прибуток. Такий обсяг випуску називають оптимальним або рівноважним обсягом випуску продукції.

Ціна, за якої монополіст отримує максимальний прибуток, дорівнює висоті кривої попиту за рівноважного обсягу випуску (рис. 10.3).

Рис.10.3. Максимізація прибутку монопольного підприємства, граничний підхід: точці перетину, де MR = MC відповідає Qрівн.; відрізок АВ – прибуток на одиницю продукції; площа прямокутника СРмАВ – максимально можливий сукупний прибуток монопольної фірми

Оскільки крива граничного доходу не збігається з кривою попиту і розташована нижче від неї, точка максимізації прибутку, що чітко видно на наведеному вище графіку (див. рис. 10.3), завжди лежатиме ліворуч і нижче за точку перетину кривих граничного доходу і попиту. Це означає, що монополія максимізує прибуток за меншого обсягу випуску, ніж той, що мав би місце на конкурентному ринку. При цьому ціна, за якою монополія продає свій продукт і яка на наведеному графіку відповідає точці А на кривій попиту, буде значно вищою за ціну конкурентного ринку.

У короткостроковому періоді, залежно від ринкової кон’юнктури, підприємство-монополіст може отримати будь-який економічний результат від своєї господарської діяльності – як отримувати максимальний прибуток, так і зазнавати збитків, і навіть таких, що буде змушене зупинити виробництво.

Якщо ціна, що відповідає випуску продукції, при якому граничний доход дорівнює граничним витратам, буде нижчою за середні витрати виробництва, фірма-монополіст матиме збитки. Коли ж ця ціна перевищує середні витрати виробництва – фірма-монополіст одержує і максимізує економічний прибуток.

Якщо ж виникає ситуація, за якої фірма-монополіст покриває всі свої витрати, але не отримує прибутку, має місце стан беззбитковості в умовах недосконалої конкуренції.

Коли ж крива середніх змінних витрат опиниться над кривою попиту і фірма не зможе компенсувати навіть середніх змінних витрат, єдиним варіантом мінімізації збитків для монополії стане повне припинення випуску продукції.

Монополіст, прагнучи максимізувати прибуток проводить цінову дискримінацію – продаж різним категоріям споживачів однієї і тієї самої продукції за різними цінами.

Умовами здійснення цінової дискримінації є:

1. Продавець повинен повністю контролювати виробництво і ціноутворення на всіх сегментах ринку.

2. Монополіст повинен бути здатним відокремити різні групи покупців з різною еластичністю попиту.

3. У покупців не повинно бути ні стимулів, ні можливостей перепродавати продукцію іншим споживачам.

Рис. 10.4. Модель цінової дискримінації, що здійснюється монополією на двох сегментах ринку

На першому сегменті ринку попит на продукцію є нееластичним, а на другому сегменті – еластичний. На рівні перетину граничних витрат та граничного доходу (MC та MR) монополіст визначає оптимальний обсяг виробництва – Q1 та Q2 відповідно. Ціну монополіст шукає на висоті кривої попиту – P1 та P2.

На першому сегменті з нееластичним попитом ціна вища і рівень монопольної влади більший, а на другому сегменті з еластичним попитом ціна відповідно нижча і рівень монопольної влади менший.

Різниця цін на двох сегментах визначає явище цінової дискримінації.

Види цінової дискримінації:

Цінова дискримінація має на меті збільшення монопольного прибутку, але вона має і певний позитивний результат – збільшення монопольної пропозиції, щоправда без відповідного скорочення монопольних цін.

Мы поможем в написании ваших работ!