Аграрна реформа на українських землях у ХІХ ст.

Розвиток аграрної економіки характеризувався повільним становленням ринкового підприємництва та загостренням соціально-економічних суперечностей. Визначальними були такі процеси:сформувався ринок землі; у структурі землеволодіння зменшилося дворянське і збільшилося селянське, відбувалася концентрація земельної власності; посилювалася майнова диференціація селянства; зростало значення оренди землі в організації господарства; формувалися ринкові підприємницькі господарські структури; швидко розвивалася товарність сільського господарства, зокрема селянського; посилювався кооперативний рух та зростала кількість громадських організацій, що сприяли агроекономічній допомозі населенню; зберігалася традиційна відсталість сільського господарства, яке розвивалося екстенсивно. Аграрна культура залишалася найнижчою в Європі. Світова аграрна криза 1875-1893 рр. погіршила економічне становище сільського господарства, загострила проблему його індустріалізації. Столипінська аграрна реформа - узагальнена назва широкого комплексу заходів у галузі сільського господарства, що проводилися урядом Росії під керівництвом П. А. Столипіна починаючи з 1906 року. Основними напрямами реформи були передача надільних земель у власність селян, поступове изживание сільської громади як колективного власника земель, широке кредитування селян, скупка поміщицьких земель для перепродажу селянам на пільгових умовах, землеустрій, що дозволяє оптимізувати селянське господарство за рахунок ліквідації черезсмужжя.

Мы поможем в написании ваших работ!