Економічні погляди Фоми Аквінського, Ніколи Орема та Георгія Пліфона.
Найвідомішим представником канонічної доктрини називають домініканського італійця, ченця Фому Аквінського (Аквіната, 1225 – 1274 рр). Його праця “Сума теології” стала свого роду енциклопедією католицизму, навіть сьогодні його вчення широко використовується Ватиканом. Двояка і компромісна позиція Фоми Аквінського прослідковується у трактуванні таких економічних категорій як багатство, власність, обмін, вартість (цінність), гроші, торговельний прибуток, процент.
Багатство – розглядалось ранніми каноністами як сукупність матеріальних благ, створених працею. Нагромадження золота і срібла вважалося штучним багатством, а отже грішним.Водночас, проголосивши верховним володарем усіх речей Бога, Фома стверджував, що кожна людина повинна володіти своєю власністю так, як би остання належала усім, виходячи із готовності завжди поділитись із бідними і нужденними. Держава ж повинна гарантувати недоторканість приватної власності, при тому, що "кожен повинен охороняти своє”У ціні також мають враховуватись, на думку Ф. Аквінського, витрати на збереження, доставлення товарів, а також страховка на випадок можливих втрат товару. Гроші, на думку A. Аквінського, виникають у результаті домовленості для зручності обміну. Він виражає свою прихильність до концепції грошей як номіналу, визнає, що хоч монети і мають “внутрішню цінність”, держава все ж має право допускати певні відхилення дійсної вартості монети від її “внутрішньої цінності” право встановлювати “номінальну вартість”. Іншими словами, прибутки не повинні бути самоціллю, а заслуженою платою і нагородою за те, що у торгівлі і позикових операціях мають місце праця, транспортні, матеріальні витрати і навіть ризик.
|
|
|
У своїх творах Фома Аквінський:обґрунтовував станову ієрархію феодального устрою
схвально відносився до праці, вважаючи її благородним заняттям, необхідним для підтримки життя розглядав приватну власність як законний інститут людського суспільства, засуджуючи вимого “єретиків” про передачу майна від багатих до бідних
поділяв багатство на природне (землі ремесла) та неприродне, штучне (золото, срібло)
засуджував лихварство як “ганебне ремесло”
проголосив натуральне господарство основою добробуту населення, припускаючи існування торгівлі як засобу до життя, але не як засобу наживи
обґрунтував концепцію «справедливої ціни»
Погляди Фоми Аквінського. Він був представником канонізму. Ф. Аквінський вважав, що держава повинна забезпечити себе всім необхідним. Причому в багатстві головні натуральні, а не штучні форми (гроші). Основою обміну філософ вважав рівність корисних речей, які обмінюються. Феодали, зважаючи більшої значущості в суспільстві, мають отримати більше, ніж селяни, продаючи свої товари вище природної ціни, тобто фіксувався простий і складна праця. Гроші - вірна міра для матеріального життя в торгівлі та обігу, на його думку, мають внутрішню цінність, а звідси - їх не можна псувати. Вчений допускав незначне відхилення номінальної цінності грошей від внутрішньої цінності. Якщо грошей буде багато, вони підуть з обігу і навпаки. Однак гроші не повинні породжувати гроші. Тому, він засуджував лихварство, на відміну від ренти, яку вважав явищем справедливим.
|
|
|
Видатним представником середньовічної економічної думки був французький вчений Нікола Орем (Оресм) (1323 – 1382 рр.). У своїй праці “Трактат про походження, природу, юридичне обгрунтування і зміну грошей” намагається дати визначення грошам, як економічній категорії. Згідно його твердженням, гроші – це інструмент, створений людьми для полегшення обміну товарів. Ніколі Орему належить одна з перших спроб обгрунтування металістичної теорії грошей. На основі своїх висновків про походження та природу грошей науковець підійшов до розуміння існування об'єктивних закономірностей грошового обігу.
Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!