Історичні аспекти розвитку науки і техніки
у добу середньовіччя (V–XIІІ ст.)
1. Вступ.
2. Становище науки і техніки у Середньовічну добу.
3. Визначні досягнення науки і техніки в епоху Відродження.
4. Висновки.
Проблеми історії науки і техніки Середньовіччя давно цікавлять істориків і фахівців різних напрямків. Відомо, що наука розвивається нерівномірно – це досить складний процес, який характеризується наявністю протиріч, спадів, підйомів, повернень на новому рівні до старих, давно залишених чи забутих поглядів, боротьби різних думок, гіпотез, теорій, що рідко виходять із цієї боротьби у своєму первісному виді, але майже завжди непомітно мінливих, що перетворюються, вбираючи у себе нові елементи. Цей процес не можна звести до чисто логічної схеми. Життя науки і техніки складніше будь-якої схеми. Їхній розвиток визначається не тільки логікою руху науково-технічних ідей, але й насамперед самим життям, його вимогами, умовами.
Середньовіччя – це цікавий і досить суперечливий період історії людства, який охоплює культуру багатьох країн Старого світу. Для кожної самобутньої культури різних регіонів притаманна певна близькість і різнобічна взаємодія. Розвиток науки і техніки доби Середньовіччя зазвичай поділяють на три основні етапи:
раннє Середньовіччя – кінець V – перша половина ХІ ст. – перехід від античності й варварства до феодального суспільства, поява двох систем світобачення: християнської (католицький та грецький) і арабо-перської (ісламський або мусульманський), у яких в духовній сфері домінує релігія;
|
|
|
зріле Середньовіччя – друга половина IX – XIІI ст. – відбувається розквіт феодального світу, бурхливий розвиток економіки, культури й освіти, посилюється експансія Заходу на Схід (передусім завойовницькі хрестові походи), водночас тривала феодальна роздробленість з усіма її наслідками;
пізнє Середньовіччя – XIV – XV ст. – загострення кризових явищ феодального ладу, зародження буржуазних (ринкових) відносин, а духовна й політична сфери поступово звільняються від контролю церкви, що спричинило зародження гуманізму та Ренесансу,це – час виникнення університетів і розквіту наук (математики, астрономії, географії, тощо).
Потужним каталізатором культурно-історичних й технологічних процесів у всій ранньосередньовічній Європі залишалися колишні центри античної цивілізації. Близькість до таких центрів новонароджених етносів суттєво прискорив їхній розвиток. Скажімо, саме такою близькістю до названих центрів професор Л.Л. Залізняк пояснює прискорений процес формування українського етносу в V – VІІ ст. на теренах Північно-Західної України. Однією із характерних рис епохи Середньовіччя було створення та широке використання техніки в значно більших розмірах, аніж у попередню епоху. Селяни і ремісники продовжували накопичувати трудовий досвід і покращувати знаряддя праці. Адже із поваленням рабства у, приміром, міських ремісників з’явилася особиста зацікавленість у вдосконаленні знарядь. Кмітливий майстер посів чільне місце в суспільстві, а фінансова зацікавленість підштовхувала його до винахідництва. Через це в ХІ – ХV ст. у розвитку техніки були досягнути нові успіхи. Життєвий рівень простого люду порівняно із стародавнім періодом значно покращився.На особливу увагу заслуговує одна з найцікавіших епох – Відродження (або Ренесанс), що тривала з ХІV по ХVІ ст. Ця епоха знаменувала собою, по-суті, початок нового часу, хоча і зросла на цінностях середньовічної культури. В епоху Відродження сталося чимало визначальних віх – зміцнилися економічні та суспільні вольності міст, а відтак посилилася динамічність суспільства, розквіт художнього мистецтва, духовний злет, в результаті чого відбулися Реформації та Контрреформації, Селянська війна в Німеччині, утвердження абсолютистських монархій (найбільш масштабна у Франції), початок епохи Великих географічних відкриттів, винайденням європейського книгодрукування, відкриття геліоцентричної системи в космології тощо. Щоправда, першою його ознакою був, як здавалося сучасникам, саме «розквіт мистецтв» після тривалого середньовічного «занепаду», розквіт, що „відродив” античну мудрість.
|
|
|
|
|
|
Епоха «середніх віків» також асоціюється із священною інквізицією, яка неабияк вплинула на суспільний розвиток європейських країн. З цього приводу найбільш показовим є іспанський «досвід». Деякий час в Європі домінувала Іспанія, гегемонії якої протистояли Англія, Франція, Голландія, Швеція, Туреччини тощо. Тривали колоніальні війни на щойно відкритому новому континенті. Доля аборигенів була сумною; останній володар інків Тупак Амару загинув від рук іспанських завойовників.
У боротьбі з іспанцями Англія навіть не гребувала послугами піратів. Королева Єлизавета І (1558 – 1603) посвятила англійського мореплавця і пірата Френсіса Дрейка в рицарі. Пірат вірно служив королеві, грабуючи іспанські кораблі та сміливо атакуючи їхні порти в Америці. Загалом англійці успішно протидіяли іспанській експансії. У 1588 р. припинив своє існування величезний військовий флот «Непереможна армада», надіслана для підкорення Англії.
|
|
|
На боці Іспанії виступила тільки-но сигізмундовська Річ Посполита. Охоплений фанатизмом, король Сигізмунд ІІІ (1587 – 1632) нав’язав в Україні релігійну унію та розпочав одночасно три війни. Одним із головних чинників національно-визвольної війни (революції) українців під проводом гетьмана Богдана Хмельницького (1648 – 1657) був саме релігійний.
Іспанський король Філіп ІІ Габсбург (1556 – 1598), затятий релігійний фанатик, нещадно винищував некатоликів, увівши публічне спалення єретиків на багаттях. Він говорив, що краще зовсім залишитися без королівства, аніж правити бодай одним некатоликом. В окремих іспанських провінціях виник рух спротиву. Так, не вдалося нав’язати католицизм у протестантських Нідерландах, де революція (1568 – 1648) поклала край чужоземному пануванню.
Історія зафіксувала багато інших фактів нетерпимості. Наприклад, за коротке правління англійської королеви Марії І Тюдор (1553 – 1558) спалили 300 протестантів. У Франції ж у період релігійних воєн (1562 – 1598) лише за одну «Варфоломіївську ніч» 1572 р. винищили аж 20 000 співвітчизників-гугенотів (протестантів). Однак, з часом, під впливом гуманістичного руху та інших процесів церква втрачає свій тотальний контроль над середньовічною людиною.
Дата добавления: 2016-01-05; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!