Зони ризику за десятибальною шкалою 6 страница
Середньорічна заробітна плата на підприємстві-виконавця на одного працівника з числа основного виробничого персоналу становить 6680 грн.
Частка витрат на заробітну плату основного виробничого персоналу (без урахування нарахувань відповідно до чинного законодавства) становить 25% собівартості робіт.
Визначте очікувану вартість НДР.
Завдання 11
Оцініть вартість ДКР, якщо:
- розробка діючого обладнання, що тривала 2 роки;
- була виконана 3 роки тому і її вартість становила 14000 тис. грн.;
- темпи інфляції в першому рік після завершення розробки склали 9%, в 2-ій – 10% і в третій – 11%;
- діюче обладнання локальної обчислювальної мережі відноситься до 3 покоління елементної бази;
- розробляється обладнання – до 4 покоління.
У розробці брало участь 50 чоловік основного виробничого персоналу головної організації-розробника. Пропорції власних і контрагентських робіт відповідають середньостатистичним. Питома вага власних робіт у вартості аналогічної ДКР – 57,5%.
Планова тривалість розробки зразка становить 2 год., планована чисельність основного виробничого персоналу головної організації-розробника, зайнятого виконанням робіт з даної ДКР, – 60 осіб.
Завдання 12
Розробки по оцінюваному ОІВ велися з 2013 р. Необхідно визначити вартість відтворення прав на результати НДДКР. Дата оцінки 01.01.2016 р.
Витрати на сировину і матеріали за підсумками роботи в 2013 р. склали 1765 тис. грн., у 2014 р. – 1890 тис. грн., у 2015 р. – 1100 тис. грн.
|
|
|
Витрати на покупні комплектуючі вироби за підсумками роботи в 2013 р. склали 1800 тис. грн., у 2014 р. – 1580 тис. грн., у 2015 р. – 650 тис. грн.
Витрати на імпортні комплектуючі вироби на 01.01.2014 р. склали 80 тис. дол. Курс долара на 01.01.2013 р. становив 12,8 тис. грн.
Оплата праці розробників і допоміжного виробничого персоналу: науковий персонал – розробники (5750 грн.), а допоміжний персонал – майстри (5000 грн.) і робітники (4500 грн.).
Витрати на придбання спеціального обладнання для наукових цілей в 2013 р. склали 3240,0 тис. грн.; обладнання використовується протягом 10 років, спосіб нарахування амортизації – лінійний.
Витрати на придбання обчислювальної техніки в 2013 р. склали 1000 тис. грн.; обладнання використовується протягом 5 років, спосіб нарахування амортизації – лінійний.
Оренда виробничих площ 1000 м2, ставка орендної плати в 2013 р. становила 200 дол./м2/ рік, у 2014 році – 210 дол./м2/ рік, у 2015 році – 230 дол./м2/ рік, виплати по оренді здійснюється на початку кожного року.
Курс долара на 01.01.2014 р. – 27,7 грн. за дол., на 01.01.2015 р. – 28,5 грн. за дол., на 01.01.2016 р. – 26,9 грн. за дол.
Одночасно на підприємстві здійснювалося кілька проектів: у 2013 р. – 10 проектів, у 2014 р. – 8, у 2015 р. – 12; частка комунальних витрат по кожній НДДКР визначається виходячи з їх загальної кількості протягом року.
|
|
|
Витрати на відрядження для наукових цілей для конкретної НДДКР у 2013 р. склали 200 тис. грн.
Витрати на оплату інформаційних послуг у 2014 р. склали 124000 грн.
Витрати на обслуговування виробництва й управління (накладні витрати) – 22% фонду заробітної плати розробників.
Завдання 13
Прибуток при серійному виготовленні одного виду продукції з використанням двох винаходів склала 256483 грн. При цьому відомо, що:
ü винахід 1:
- поліпшив основні технічні характеристики продукції;
- являє собою конструкцію одного з основних вузлів приладу;
- у результаті зіставлення ознак винаходу з його прототипом встановлено, що прототип збігається з новим рішенням за більшістю основних ознак;
ü винахід 2:
- дозволив досягти другорядних технічних характеристик;
- являє собою конструкцію простої деталі;
- полягає в новій сукупності відомих технічних рішень, що забезпечують заданий технічний результат;
ü винахід 3:
- дозволив досягти основних технічних характеристик, що є визначальними для конкретної продукції;
- являє собою конструкцію декількох основних вузлів;
|
|
|
- полягає в новій сукупності відомих технічних рішень, що забезпечують заданий технічний результат.
Завдання 14
Оцінити вартість прав на корисну модель, що являє собою конструкцію медичного обладнання, якщо відомо:
- дата пріоритету 01.01.2009 р., дата оцінки 01.01.2013 р., продовження патенту на корисну модель не планується;
- обсяг виробництва обладнання з використанням ОІВ 200 од. на рік;
- собівартість обладнання, виробленого з використанням ОІВ, становить 16500 грн.;
- собівартість аналога – 18250 грн.;
- ставка дисконтування – 30%.
Завдання 15
Підприємство розробило нову технологію виробництва харчових продуктів, що сприяла підвищенню ефективності використання обладнання підприємства і отримало патент на неї. Якщо раніше протягом року на виробничих потужностях підприємства можна було виробити 15 тис од. продукції, то після освоєння нової технології продуктивність збільшилась на 3 тис. од. продукції. Ціна одиниці продукції без ПДВ становить 200 грн. Собівартість продукції становить 75 % від обсягу її виробництва, податок на прибуток – 25%.
Визначте вартість технології, якщо ставка дисконту дорівнює 22%, а тривалість прогнозного періоду – 5 років.
Завдання 16
Власник підприємства планує придбати обладнання для впровадження нової технології через 2 роки. На сьогоднішній день вартість такого обладнання оцінюється в 450000 грн. Чи вистачить у власника коштів на переобладнання підприємства, якщо він вкладатиме наприкінці кожного кварталу 50000 грн. на рахунок у банку під 24 % річних.
|
|
|
Завдання 17
Розроблено три варіанта технології нового продукту. За даними таблиці 6.3 розрахуйте найефективніший варіант.
Таблиця 6.3
| Показники | Варіант | ||
| Інвестиції, млн. грн. | |||
| Витрати виробництва на один виріб, тис грн. | |||
| Річний обсяг виробництва, тис шт. |
Тестові завдання
1. Венчурне фінансування – це:
а) вкладення фінансових ресурсів в освоєння нового родовища корисних копалин;
б) вкладення фінансових ресурсів у ризикований проект або ризиковане підприємство;
в) вкладення фінансових ресурсів ву розвиток виробництва;
г) вкладення фінансових ресурсів у сфери діяльності, що приносять стабільний гарантований дохід;
д) усі відповіді вірні.
2. До особливостей венчурного фінансування не належать:
а) венчурний інвестор вкладає кошти в венчурну фірму не менше ніж на 10 років;
б) венчурний інвестор бере на себе тільки комерційний ризик;
в) венчурний інвестор вкладає кошти не більше ніж на 5-7 років;
г) венчурний інвестор не прагнути придбати контрольний пакет акцій;
д) при венчурному фінансуванні заставу не надається.
3. Ціна об’єкта промислової власності – це:
а) виражена в грошах вартість ефекту, отриманого з використанням об’єкта промислової власності;
б) витрати на розробку об’єкта промислової власності;
в) витрати на оплату праці розробників об’єкта промислової власності;
г) витрати на розробку об’єкта промислової власності та оплату праці розробників об’єкта промислової власності;
д) витрати на реалізацію об’єкта промислової власності.
4. Ринкова вартість об ’ єкта промислової власності – це:
а) ціна об’єкта промислової власності, встановлена розробником;
б) ціна об’єкта промислової власності, встановлена державною організацією;
в) найбільш ймовірна ціна, за якою об’єкт оцінки може бути відчужений на відкритому ринку в умовах конкуренції;
г) ціна об’єкта промислової власності, встановлена розробником або державною організацією;
д) ціна об’єкта промислової власності, встановлена незалежним експертом.
5. Методами оцінки ринкової вартості ОІВ є:
а) адміністративний, примусовий;
б) дохідний, порівняльний, витратний;
в) ліберальний, демократичний, соціальний;
г) адміністративний, демократичний;
д) адміністративний, економічний, соціально-психологічний.
6. Для проведення оцінки патенту на винахід, промисловий зразок або селекційне досягнення не потрібна така інформація:
а) патент, короткий опис ОІВ, на який видано патент;
б) коротка техніко-економічна характеристика підприємства;
в) короткий опис можливостей комерційного використання ОІВ, захищеного патентом;
г) бізнес-план комерційного використання ОІВ;
д) витрати на створення правової та інших видів охорони ОІВ.
7. Фінансове забезпечення інноваційної діяльності полягає у:
а) виділенні певної суми ресурсів на розв’язання завдань науково-технічної та інноваційної діяльності;
б) розподілі фінансових ресурсів у середині підприємства-інноватора;
в) встановленні певних пропорцій розподілу доходів і витрат юридичних і фізичних осіб.
8. Довготермінове вкладення капіталу з метою отримання прибутку – це:
а) депозитарій;
б) венчур;
в) інновація;
г) інвестиція.
9. Прямі інвестиції – це інвестиції в:
а) основні та допоміжні виробничі потужності;
б) основні виробничі потужності;
в) матеріальні, нематеріальні активи та оборотні кошти;
г) матеріальні активи.
10. Принципова відмінність венчурного капіталу від традиційного кредитування полягає в тому, що:
а) його інвестують тільки в державні установи, які займаються інноваційною діяльністю;
б) його інвестують тільки в приватні малі підприємства;
в) його переважно інвестують в ідеї проектів з підвищеним рівнем ризику;
г) він не потребує виплати відсотків і повернення отриманих сум;
ґ) вірними є відповіді а), б), в);
д) вірними є відповіді в) і г).
11. Вид компенсаційних виплат вищим менеджерам корпорації, передбачених трудовим контрактом, який гарантує одержання значних виплат при звільненні:
а) фантом-акції;
б) віртуальні опціони на акцію;
в) «золотий парашут»;
г) пільговий кредит;
ґ) медичне страхування.
12. Періодичні суми виплат ліцензіару у вигляді встановленого відсотка від обсягів виготовленої продукції на підставі переданої технології – це ________________________________________________________________.
Питання для самоперевірки
1. На чому ґрунтується ціна ліцензії?
2. Охарактеризуйте ринковий метод визначення договірної ціни ОІВ.
3. Визначте сутність доходного методу визначення договірної ціни ОІВ.
4. Обґрунтуйте підходи до визначення вартості ОІВ, що купується за ліцензійним договором.
5. Охарактеризуйте метод попарного зіставлення цін аналогів.
6. Наведіть методики розрахунку середньої процентної премії і середньої знижки за міжнародну територію дії патенту.
7. Наведіть приклади застосування методу індексації витрат вартість патенту купленого підприємством.
8. Оцініть метод вартості створення вартість патенту на винахід.
9. Охарактеризуйте метод переваги у прибутках вартість патенту на процес виробництва.
10. Наведіть переваги і недоліки методу звільнення від роялті.
Тема 7
СТРАТЕГІЯ ТРАНСФЕРА ТЕХНОЛОГІЙ
Мета: опанувати сутність зарубіжного досвіду впровадження інновацій.
Теоретична частина
Стратегія інтелектуальної власності – програма дій, спрямована на захист інтелектуальної власності, що належить підприємству, а також на ефективне використання її в бізнесі та роботі підприємства.
Стратегія інтелектуальної власності – частина ділової стратегії підприємства, спрямована на його успішну роботу.
Аспекти міжнародної передачи (трансферу) технологій:
- взаємовигідний обмін технологіями, міжнародний поділ праці в сфері створення та практичного освоєння інтелектуальних цінностей;
- як вирішальний чинник економічного розвитку країни;
- як засіб економічної експансії, технологічної залежності однієї країни від іншої.
Канали міжнародного трансферу технологій:
- прямі іноземні інвестиції, що забезпечують передачу технологій за допомогою комерційних і некомерційних форм трансферу. Це сприяє виникненню вертикальних і горизонтальних взаємозв’язків між головною компанією та її афілійованими закордонними фірмами, які беруть участь у міжнародному трансфері технологій на мікрорівні, що, в свою чергу, впливає на економічний розвиток країни-донора і реципієнта технологій;
- договірні відносини, не пов’язані з участю в капіталі, які проявляються в неакціонерних формах організації міжнародного виробництва у вигляді ліцензійних договорів та угод про підрядне промислове виробництво, наданні аутсорсингових послуг, франшізінгу, управлінських контрактах.
Суб’єкти міжнародного трансферу технологій на:
· мікрорівні – афілійовані від головної компанії фірми і незалежні компанії;
· макрорівні – країни – донори і реципієнти технологій.
Види стратегій трансферу технології
Сильна інновація – сильне підприємство – широкі можливості, надані ринком і споживачами – це базисні інновації, здійснювані сильним підприємством на підготовленість до них ринку з активними споживачами. У цьому випадку використовується активна наступальна стратегія.
Слабка інновація – слабке підприємство – широкі можливості, надані ринком і споживачами – найчастіше це удосконалені інновації не високого рівня новизни, реалізовані підприємством із середнім або низьким потенціалом на підготовленому до них ринку з активними споживачами.
Сильна інновація – сильне підприємство – не дуже широкі можливості та значні загрози з боку ринку і споживачів – базисні інновації з хорошими комерційними перспективами, здійснювані сильним підприємством на непідготовленому до них ринку з пасивними споживачами, які не інформувалось про інновації або не її купувати. У цьому випадку необхідна реалізація активних наступательних стратегій, які формують ринок і стимулють дифузію цих інновацій.
Слабка інновація – слабке підприємство – не дуже широкі можливості та значущі загрози з боку ринку і споживачів. Доцільно здійснювати стратегію оборонного типу, націлену на догляд за ринком з найменшими втратами.
Алгоритм вибору стратегії трансферу інновацій
1. Постановка мети трансферу інновацій; формулювання бажаних результатів.
2. Аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища; ідентифікація факторів впливу на трансфер інновацій.
3. Розширений SWOT-аналіз:
- систематизація факторів впливу на трансфер інновацій;
- ідентифікація можливостей і загроз;
- формулювання можливих стратегій / напрямків діяльності.
4. Визначення типу трансферу інновацій (вхідний / вихідний).
5. Визначення об’єкта трансферу інновацій (які саме інновації та знання продавати, передавати або купувати).
6. Оцінка варіантів стратегій згідно характеристикам і показникам трансферу інновацій.
7. Вибір оптимальних варіантів стратегій.
8. Підготовка до практичної реалізації трансферу інновацій (пошук партнера, переговори тощо).
9. Укладення угоди.
10. Проведення бізнес-операції трансферу інновацій.
11. Моніторинг процесу трансферу інновацій, оцінка та контроль результатів, аналіз фактичних показників, досягнутих у результаті операції.
12. Ухвалення рішення про подальше використанні або припинення використання обраної моделі стратегії трансферу інновацій (рис. 7.1).
Рис. 7.1. Стратегія виходу нових технологій на світовий ринок
Політику держави щодо діяльності іноземного капіталу визначають:
ü зовнішні фактори:
- існуюча система контролю за діяльністю іноземного капіталу;
- розміри й економічну привабливість іноземного ринку;
- умови конкуренції на іноземного ринку;
- місцеві джерела постачання;
ü внутрішні фактори:
- техніко-економічні характеристики технології й товару;
- вільні виробничі потужності;
- мінімальні економічно виправдані розміри виробництва;
- вільний капітал;
- довгострокові цілі фірми.
Види обмежувальної ділової практики при передачі технології:
обмеження на використання технології після закінчення терміну дії патенту;
обмеження на використання «ноу-хау» після закінчення терміну дії ліцензійного договору;
умови, які зобов’язують покупця технології передавати продавцю права на удосконалення предмета ліцензії;
умови, що стосуються встановлення цін на продукцію, що виготовляється на базі проданої технології;
«зв’язуючі» умови;
обмеження експорту вироблених за проданою технологією виробів;
обмеження обсягів виробництва та сфер використання ліцензованого виробу.
Мета матриці SWOT-аналізу полягає в забезпеченні сполучуваності всіх факторів та формуванні стратегічної моделі трансферу інновацій з максимально можливим урахуванням специфіки кожного фактора і в той же час погоджує їх в єдину систему (табл. 7.1).
Організаційна структура управління будь-яким суб’єктом господарювання – це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.
Таблиця 7.1
Розширена матриця SWOT-аналізу для розробки стратегії трансферу інновацій
| Внутрішні фактори Зовнішні фактории | Сили | Слабкості | ||
| 1. Інновація | 2. Підприємство | 1. Інновація | 2. Підприємство | |
| 1.1. 1.2. 1.3. 1.4. | 2.1. 2.2. 2.3. 2.4. | 1.1. 1.2. 1.3. 1.4. | 2.1. 2.2. 2.3. 2.4. | |
| Можливості | 3. Ринок | 3.1. 3.2. 3.3. 3.4.... | Розробляти стратегії, які використовують сили інновації та підприємства для реалізуції можливосей ринку та споживачів (базисні інновації, здійснювані сильним підприємством на підготовленому до них ринку з активними споживачами) | Розробляти стратегії, які використовують можли-вості ринку та споживачів, долаючи внутрішні слаб-кості інновації та підприєм-ства (удосконалюючі інновації, реалізовані підприємством із середнім або низьким потенціалом на підготовленому до них ринку з активними споживачами) |
| 4. Споживачі | 4.1. 4.2. 4.3. 4.4.... | |||
| Загрози | 3. Ринок | 3.1. 3.2. 3.3. 3.4.... | Розробляти стратегії, які використовують сили інно-вації та підприємства для уникнення загроз з боку ринку і споживачів (базисні інновації, здійснювані силь-ним підприємством на не-підготовленому до них рин-ку з пасивними споживача-ми, які не поінформовані про інновації або не бажають її купувати) | Розробляти стратегії, які мінімізують слабкості інновації та підприємства і допомагають уникнути загроз з боку ринку та споживачів (стратегії оборонного типу) |
| 4. Споживачі | 4.1. 4.2. 4.3. 4.4.... |
Чинники, що визначають тип, складність та ієрархічність організаційної структури управління інтелектуальним потенціалом підприємства:
– масштаб і видову різноманітність інтелектуальних ресурсів підприємства;
– структура інтелектуального потенціалу, значущість окремих його видів для досягнення комерційної мети підприємства;
– професійний і кваліфікаційно-освітній рівень персоналу;
– динамізм і диференціацію ринку;
– динамізм і диференціація продукту;
– марочний портфель підприємства;
– рівень спеціалізації, концентрації, комбінування та кооперації виробництва;
– міжнародна інтегрованість підприємства та ін.
Рівні ієрархічної системи управління раціоналізаторством і винахідництвом на промисловому підприємстві:
- рівень вищого керівництва (директор, його заступник, головний інженер), на яке наказом по підприємству покладається керівництво всією діяльністю у сфері раціоналізації та винахідництва;
- рiвень керiвництва структурними підрозділами (керівники відділів, цехів, лабораторій);
- рiвень нижчого керівництва (керівники секторів, майстри дільниць).
Напрями діяльності патентних підрозділів на промислових підприємствах:
ü організація та проведення робіт з розвитку масової інтелектуальної власності;
ü безпосередня участь у розробці та впровадженні раціоналізаторських пропозицій i винаходів у виробництво;
ü визначення економічного ефекту від впровадження винаходів i рацiоналiзаторських пропозицій у виробництво, розрахунок i виплата авторської винагороди;
ü планування заходів, скерованих на вдосконалення організації дiяльності з інтелектуальної власності;
ü організація інтелектуальної пропаганди й участь у проведенні організаційно-масових заходів з обміну досвідом нововведень;
ü проведення патентно-ліцензійної діяльності, складання угод, патентних формулярів тощо;
ü проведення патентного пошуку на винаходи, промислові зразки i товарні знаки (за необхідності).
Узагальнену характеристику організаційних структур і передумови їхнього застосування на практиці наведено в таблиці 7.2.
Таблиця 7.2
Підходи до формування організаційної структури управління (ОСУ) інтелектуальним потенціалом
| Підхід до формування ОСУ інтелектуальним потенціалом | Особливості формування існуючої ОСУ підприємства | Передумови впровадження |
| Розподіл функцій управління інтелектуальним потенціалом у межах існуючої ОСУ | Обов’язки працівників доповнюються функціями з управління інтелектуальним потенціалом без створення нових структурних одиниць | Підприємство з нестабільним економічним станом без можливості значного інвесту-вання в інтелектуальний потенціал |
| Створення координуючого відділу з управління інтелектуальним потенціалом | Формується спеціалізований відділ управління інтелектуаль-ним потенціалом, який коорди-нує безпосереднє виконання завдань працівниками інших функціональних підрозділів | Підприємство зі стабільним фінансово-економічним станом і збалансованим портфелем ресурсів |
| Формування паралельної організаційної структури управління інтелектуаль-ним потенціалом | Створюється нова організа- ційна структура управління інтелектуальним потенціалом, яка інтегрується в існуючу ОСУ підприємства | Підприємство, що активно розвивається переходить на новий якісний рівень діяльності |
Практична частинна
Завдання 1
Сформуйте класифікаційну характеристику кластерів (глибина кластера, динаміка зайнятості, за галузевою належністю, за напрямом інтеграційних відносин, за структурою, географічна значимість, стадія розвитку, ступінь відкритості кластера), заповніть таблицю 7.3.
Таблиця 7.3
Класифікаційна характеристика кластерів
| Тип класифікації | Характеристика |
| ембріональний, розвинений, зрілий | |
| основна змінна при оцінці стійкості (глибокий, мілкий, невизначеної глибини) | |
| зростаючий, зменшуваний, стабільний | |
| регіональні, державні | |
| впливає на залучення в регіон додаткових ресурсів або функціонування | |
| кластера, що відбувається на використанні тільки своїх ресурсів | |
| міжгалузеві (таких більшість), які включають підприємства різних галузей, як традиційних, так і високотехнологічних, галузеві, коли всі члени кластера належать до однієї галузі | |
| кластери, які складаються насамперед з малих та середніх підприємств, що дає змогу поєднувати переваги наявного малосерійного виробництва з великомасштабним підходом; кластери, у яких великі компанії формують ядро, навколо якого групуються малі фірми); за рівнем взаємодії між членами кластера (кластери з вільними відносинами в асоціації, з регламентованими відносинами, діями між членами кластера, з несистемними відносинами) | |
| виробничі, створені на базі промислових підприємств, які практично не підтримують відносин з наявними науково-дослідними організаціями, науково-технічні, які утворюються навколо університетів або включають їх до свого складу, у свою систему, змішані | |
| Вертикальні (відносини з індивідуальними покупцями і поста-чальниками, які базуються на персональних контрактах або контактах); горизонтальні (відносини з іншими суб’єктами господарювання); змішані (найпоширеніша форма об’єднання суб’єктів) |
Завдання 2
Виділіть переваги і недоліки кластерів як системи, заповніть таблицю 7.4.
Таблиця 7.4
Переваги і недоліки кластерів як системи
| Переваги | Недоліки |
1. Асинхронність при виконанні різного виду проектних робіт.
2. Відсутність однієї точки уразливості в економічній системі, що означає забезпечення системи веденням декількох паралельних проектів одночасно, що гарантує виконання хоча б одного.
3. Дискоординація зв'язків одного елемента, ведуча до порушення зв'язків в роботі всієї системи.
4. Забезпечення адміністрування та координування в системі при наявності координаційної ради та керуючої компанії.
5. Забезпечення відкритості проектного управління при веденні декількох проектів з можливістю їх заміщення або ротації, тобто наявність каскадного проектування робіт.
6. Забезпечення прозорого та своєчасного обміну інформацією при проходженні проектів в кластері.
7. Можливий збій в роботі всієї системи при незначному пошкодженні одного з елементів системи.
8. Можливість виконання одного проекту в різних суб'єктах кластера, хоча б на етапі старт-апу, з урахуванням фінансових витрат проекту.
9. Можливість появи декількох центрів домінування в проектному управлінні.
10. Равнодоступність до бази даних здійснюваних проектів для запобігання нездорової конкуренції всередині кластера.
11. Різний рівень підготовленості елементів системи, що відповідають за взаємодію із зовнішнім середовищем, що призводить до десинхронізації реакції на зміни зовнішнього середовища.
12. Формування зворотних зв'язків у системі за обов'язкової умови уніфікації процесів інформаційного забезпечення або їх конвертації за принципами проектного управління для своєчасного реагування на зміну внутрішніх і зовнішніх факторів.
Завдання 3
Виберіть специфічні риси, які характерні для фармацевтичного кластера.
1. Принцип «потрійної спіралі», що заснована на взаємодії університетів, бізнесу і держави державна підтримка.
2. Залучення іноземних компаній, розміщення в кластері дослідницьких центрів іноземних фармацевтичних компаній.
3. Створення центрів на базі науково-дослідних та освітніх установ.
4. Реалізації інвестиційних проектів у сфері фармацевтичного виробництва.
5. Створення та підтримка інформаційної бази у сфері виробництва і розробки лікарських засобів (за технологіями, виробничим потужностям, потенційним замовникам субконтрактної продукції та послуг, про рівень оснащеності виробництва; дані про дослідження).
6. Участь медичних організацій, що проводять клінічні дослідження фармацевтичних препаратів.
7. Участь наукових організацій, ВНЗ і НДІ медичного та фармацевтичного профілю.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 24; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!