Дидактичні картини та їх роль в ознайомленні з явищами навколишнього життя та словниковій роботі. Методика роботи з картиною.

Картина - один із головних атрибутів навчального процесу на етапі дошкільного дитинства. Для роботи з дітьми використовують картини, які розрізняють за такими критеріями: формат (демонстраційні та роздаткові), темати­ка (світ природний або предметний, світ стосунків та світ мистецтва), зміст (художні, дидактичні, предметні, сюжетні), характер (реальне, символічне, фантастичне, проблемно-загадкове, гумористичне зображен­ня) та спосіб застосування (атрибут для гри, предмет обговорення під час спілкування, ілюстрація до літературного чи музичного твору, ди­дактичний матеріал під час навчання або самопізнання довкілля тощо). Дидактичні картини мають велике значення для розумового розвитку (ознайомлення з довкіллям, розвиток уваги, сприймання, уяви, мислення, формування інтелектуальних здібностей.), для естетичного розвитку (розвиток художньо-естетичного сприймання, формування емоційної чутливості та збагачення емоційно-чутливої сфери.), для мовленнєвого розвитку (розвиток комунікативних здібностей, стимулювання ініціативи висловлювання та опанування різних типів зв’язного мовлення.) На думку вчених, на глибину та адекватність сприйняття дітьми картин впливає низка чинників, а саме: рівень художньо-естетичного сприйняття дитини, її життєвий та художній досвід, доступні для розу­міння зміст і тематика картини, а також правильно організований про­цес розглядання картини. Дидактичні картини, які використовуються в ДНЗ об’єднуються за такими темами: суспільно-політичні, життя дітей у грі, ігри та іграшки, дитячий садок, дитячі розваги, праця дорослих, будівництво, життя людей, побут, транспорт. Тіхєєва визначила такі вимоги до дидактичних картин: картина повинна бути графічно грамотною, правдиво відображати реальну дійсність, не спотворювати її, правдиво передавати колір, форму, композицію та просторові відношення, картини повинні своїм змістом збагачувати та уточнювати знання дітей та словник, сприяти розвитку морального, естетичного, розумового вихованню.

Під час розгляду картин дітей краще посадити півколом, показувати зображення указкою. На заняттях по ознайомленню з навколишнім, картину показувати тільки після повідомлення теми і мети заняття. Тіхєєва рекомендує такі види занять: - назва предметів, їх частин, дій, якостей, ознак та властивостей. – описування картинок зіставлення та порівняння, систематизація картин. Можна використовувати такі дидактичні ігри на заняттях: підбери картинку, що схоже, а що різне, лото, доміно, загадки. Провідним прийомом на такому занятті будуть – запитання вихователя. Це можуть бути питання для зясування загального змісту картин, питання констатуючого характеру, спрямовані на описування предметів, тощо. У процесі ознайомлення дітей з картинами розв’язують такі завдання: - формування здібностей художнього бачення картини. – формування цілісного сприйняття змісту. – виховання оцінювального сприйняття змісту картини. – збагачення словника яскравими образними виразами, епітетами, метафорами, порівннями.

12. Дошкільна педагогіка як галузь педагогічних знань. Знач.дошк.дит. зв'язок дошк.пед з ін науками. Педагогіка — багатогалузева наука, яка охоплює всі аспекти навчання і виховання особистості. Однією з її галузей є вікова педагогіка — наука, що вивчає закономірності навчання і виховання людей різних вікових груп. Суттєвий пласт вікової педагогічної проблематики стосується навчання і виховання дітей дошкільного віку. Саме на цьому проблемному полі функціонує одна із складових вікової педагогіки — дошкільна педагогіка. Дошкільна педагогіка — наука про закономірності виховання і навчання дітей від народження до вступу до школи. Об'єктом дошкільної педагогіки є виховання дітей дошкільного віку як цілеспрямований процес, а її предметом — закономірності, суперечності стосунків, технології організації та здійснення виховного процесу, що визначають розвиток особистості. Дошкільна педагогіка вивчає педагогічні факти (відомості про педагогічну діяльність, які засвідчують зміни у розвитку, вихованні та навчанні дитини) та педагогічні явища (те, що відбувається в процесі взаємодії педагогів і вихованців, відображає розв'язання певних педагогічних завдань).Актуальними проблемами дошкільної педагогіки є визначення мети, завдань, змісту, методів виховання дітей у сім'ї та дошкільних закладах, а також підготовка їх до школи. У своїх пошуках дошкільна педагогіка керується науковим розумінням того, як відбувається розвиток дитини, що є рушійними силами цього процесу, які чинники впливають на формування людини. Як зауважував український педагог Василь Сухомлинський (1918—1970), дитинство — це не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. Від того, яким воно було, хто супроводжував дитину в дитячі роки, що увібрали її розум і серце з навколишнього світу, залежать якості її як особистості.За твердженням психологів, у довгий період дитинства людина оволодіває необхідними для життя формами поведінки, досягає високого рівня розвитку порівняно з іншими істотами, у яких період дитинства відсутній або дуже короткий..Роль дошкільного дитинства полягає в оволодінні загальними людськими знаннями, уміннями, у набутті психічних якостей, необхідних для життя (оволодіння мовою, орієнтація у просторі й часі, сприймання, мислення, уява, прилучення до творів мистецтва, формування стосунків з людьми тощо). Пізнаючи навколишній світ, розвиваючись розумово, дитина вчиться спостерігати, робити висновки, порівнювати, узагальнювати, у неї виникає інтерес до пізнання причини явищ, відкриття суттєвих зв"язків між речами. Дошкільне дитинство забезпечує загальний розвиток, який слугує фундаментом для набуття спеціальних знань і навичок з різних видів діяльності. Дошкільна педагогіка, як і кожна наука, у своєму розвитку спирається на суміжні галузі, що дає змогу глибше пізнавати педагогічні явища і процеси. Зв'язок і взаємодія наук відображають об'єктивний взаємозв'язок явищ, діалектичну єдність світу. Кожна наука досліджує певну групу явищ, але оскільки вони переплітаються і взаємодіють з іншими, то й науки, що їх вивчають, теж взаємодіють. Співпраця дошкільної педагогіки з іншими науками відбувається у таких формах: -використання провідних теоретичних положень та узагальнюючих висновків інших наук (наприклад, філософські ідеї виконують методологічну роль у вивченні педагогічних явищ); - творче запозичення методів дослідження інших наук, зокрема психології, в організації експерименту, спостереження за поведінкою і діяльністю дітей;- використання конкретних результатів досліджень психології, фізіології вищої нервової діяльності та інших наук; -безпосередня участь у комплексних дослідженнях людини.

Мы поможем в написании ваших работ!