Використання методу експериментів у формуванні природничої компетентності природного довкілля.
Етапи методики навчання малювання в жанрі «пейзаж» - старший дошкільний вік
1 етап - «Вчимося бачити і розуміти красу природи». Методика складається з художніх спостережень, милувань, споглядань, розглядань, яка організується педагогом у формі екскурсій в природу, художньо-дидактичні ігри наприклад: «Подорож глобусом».
2 етап - «Чого можна навчитися у художників». Мета - навчити розуміти пейзажний твір живопису. Методику становлять - розгляд картин у галереї пейзажів, мистецтвознавчі розповіді, бесіди, художньо-дидактичні ігри, гра у художників-пейзажистів, наприклад - «Подорож у картину», «Відгадай, де був художник?»,При думай назву картині».
3 етап «Вивчаємо секрети художників - пейзажистів». Методи на цьому етапі - практичні, дослідницькі - «Як художники малюють небо,землю?», «Якого кольору сніг, море?»Вправи дітей з кольором і композицією.
4 етап - «Переносимо секрети художників-пейзажистів у свої малюнки». Методику становлять творчі завдання: наприклад «Чарівні перетворення лісової галявини» (упродовж доби, пір року).»Злітаємо в небо», «Моє красиве місто».
Використання методу експериментів у формуванні природничої компетентності природного довкілля.
Дослід визначається як спосіб впливу людини на об’єкт з метою вивчення його. Дослід, експеримент - форма пізнання об’єктивної дійсності.
Вперше на дослід як метод формування знань звернув увагу К.Д.Ушинський. Є.М.Водовозова, С.І.Тіхєєва вважали, що під час проведення експериментів діти повинні спостерігати, діяти, мислити, робити висновки. У 1923 р. цей метод був піднятий з новою силою. Документально затверджений у 1924 р. як обов’язків. Перші методичні розробки з’явилися у 1927 р. (Сніг). Активно почали розроблятися у 60-70 роки. На сучасному етапі над проблемою експериментів, пошуково-дослідницької роботи працюють такі науковці: Н.В.Лисенко, І.Фрейдкін, Міщик, М.М.Нікандров, В.В.Кондратова, Л.М.Маневцова, С.М.Ніколаєва, І.Ф.Терентьєва. Основу процесу пошуково-дослідницької діяльності, яка організовується в межах навчально-виховної роботи ДНЗ, становлять пошукові методи. Структурні компоненти пошуково-дослідницької діяльності:
|
|
|
- задум і планування діяльності, визначення її мети, засобів, змісту;
- практична робота вихователя і дітей;
- інтерпретація результатів на інші види діяльності.
Основним компонентом пошуково-дослідницької діяльності є гіпотеза, певне припущення, довести яку можна лише в результаті взаємодії з об’єктом. Гіпотеза будується за формулою «якщо - то». Етапи пошуково-дослідницької діяльності:
- постановка мети;
- план роботи з предметом дослідження, обговорення умов, припущень;
|
|
|
- власне пошуково-дослідницька діяльність;
- аналіз та висновки (синтез).
(Вода. Основні її властивості та ознаки, стани води. Перетворення рідини в пару. Магніт та його властивості. Повітря та його властивості та інше).
Дослід:
Мета: продемонструвати перетворення води в різні стани: з твердого у рідину і навпаки.
Матеріал: прозора склянка, лід.
Умови: зима, морозяна днина.
Хід досліду. Розглянути шматок льоду, покласти його в склянку й занести до приміщення. Коли розтане, знову винести на холод.
Висновок: в холоду вода перетворюється на лід, а у теплі знову стає водою. Лід, сніг - це різні стани води.
7. Ввиховання дисциплінованості та культури поведінки у дітей дошк.віку, своєрідність їх прояву у дошкільників. Умови в-ня дис-сті та культури поведінки. Методика в-ня. Виховання дисциплінованості одне з найскладніших завдань педагогічної теорії і практики. Проблемі дисциплінованості присвяченні роботи педагогів: Стародубової, Димурової, Остроської у яких визначено, що в дошкільному віці дисциплінованість як риса характеру перебуває у стадії формування. Отже для маленької дитини визначну роль відіграє бажання бути хорошими, заслужити похвалу дорослих. Необхідним є:1.дотримання чіткого режиму дома і в ДНЗ; 2. Єдність вимог дорослих до дотримання поведінки дитини в різних життєвих ситуаціях. Вищим виявом свідомості дисциплінованості дитини дошкільного віку є відповідальна поведінка – це самостійне встановлення і виконання вимог і норм поведінки діяльності вихованню відповідальної поведінки сприяють: 1. Приклад дорослого; 2. Вправляння дітей у позитивних вчинках з метою створення емоційного випередження ситуації безвідповідальної поведінки.3. використання ефекту власного задоволення внаслідок виконання дорученої справи чи самостійно визначеного обов’язку. 4. Використання жартівливої форми роз’яснення дітям правил поведінки. Культура поведінки – це сукупність корисних стійких форм щоденної поведінки у побуті спілкування та різних видах діяльності. Умови виховання дисциплінованості і культури поведінки: - це авторитет і культура вихователя і батьків; - позитивне ставлення до дитячих починань і прагнути їх підтримувати; - довірливе ставлення до дітей; Умови: - чітке здійснення режиму дня; - створення предметно – розвивальних умов; - створення в групі одночасно атмосфери доброзичливості та змістової діяльності; - єдність педагогів і батьків. Методик а: 1. Перегляд мультфільмів; 2. Етичні бесіди; 3. Проблемні ситуації; 4. Приклад дорослого; 5. Дидактичні ігри; 6. Художнє слово чи художня література; 7. Різні розваги; 8. Заняття; 9. Прислів’я, приказки.
|
|
|
|
|
|
8. В-ня КГН удітей дошк.віку Виховання у дітей навичок особистої гігієни відіграє найважливішу роль в охороні їх здоров'я, сприяє правильній поведінці в побуті, у громадських місцях. Зрештою, від знання і дотримання дітьми необхідних гігієнічних правил і норм поведінки залежить не тільки їх здоров'я, але й здоров'я інших дітей і дорослих. Спочатку дітей привчають до дотримання елементарних правил: мити руки перед їжею, після користування туалетом, після проведення гри, повернення з прогулянки тощо. Дитині, якій виповнилося більше ніж два роки, прищеплюють звичку полоскати рот питною водою після їжі, заздалегідь навчивши її цього. Діти старшого дошкільного віку усвідомленіше повинні ставитися до дотримання правил особистої гігієни: самостійно мити руки з милом, намилюючи їх до утворення піни і досуха витирати, користуватися індивідуальними рушником, гребінцем, склянкою для полоскання рота, стежити, щоб усі речі утримувалися в чистоті. Формування навичок особистої гігієни припускає й уміння дітей залишатися завжди охайними, усувати неохайність у своєму одязі самостійно або за допомогою дорослих. Культурно-гігієнічні навички поєднують у собі явища гігієни і культури. Охайність, утримання чистими обличчя, рук, тіла зумовлені не тільки вимогами гігієни, але й нормами людських взаємин. До основних умов успішного формування культурно – гігієнічних навичок ставляться раціонально організована обстановка, чіткий режим дні й керівництво дорослих. Під раціонально організованою обстановкою розуміється наявність чистого, досить просторого приміщення з необхідним обладнанням, які забезпечують проведення всіх режимних елементів (умивання, харчування, сон, заняття і з гри). Щоб сформувати культурно-гигиенических навичок слід також виробити загальні критерії щодо оцінки окремих дій, чітко визначити місце розташування речей, іграшок, порядок жнив тут і збереження. Для малят особливе значення має тут сталість умов, знання призначення і слабким місця кожної потрібної то протягом дня речі. Режим дня забезпечує щоденне повторення гігієнічних процедур за одну і також час – це сприяє поступового формуванню навичок і звичок культури поведінки. Формування їх відбувається у іграх, праці, заняттях, у побуті. Щодня повторюючись, режим дня привчає організм дитину до певному ритму, забезпечує зміну діяльності, цим оберігаючи нервову систему дітей від перевтоми. Методика виховання культурно-гігієнічних навичок. Виховання культурно-гігієнічних навичок починається дуже рано. Підготовкою до формування навичок, самостійних рухів з самообслуговування є створення в дитини позитивного ставлення до одягання, умивання, прийому їжі. Важливою умовою для формування гігієнічних навичок є систематичність необхідних операцій. Так, дитина звикає, що перед їжею йому обов'язково миють руки, надягають нагруднічек і т.д. Вихователь надає дитині самостійність там, де він щось може зробити сам. Поряд з цим кожна дитина постійно потребує показі, заохочення, допомоги, тому основою методики в дитячому закладі є робота з невеликими групами дітей (3-4 дитини). На початку другого року життя дитина повинна вміти їсти самостійно, користуючись ложкою, їсти хліб з першою стравою, витирати рот. У 1,5-2 роки дитина майже все може зняти з себе, скласти і велику частину одягу одягнути. Значною мірою діти самі вмиваються, витираються. На другому році життя дитини необхідно систематично прищеплювати йому навички культури поведінки: спокійно сидіти за столом, тихо розмовляти при укладанні спати, дякувати за надану допомогу. На третьому році життя малюк не тільки більш самостійно може одягатися, роздягатися і т. д., а й знає певний порядок дій, що входять в кожен процес, прийоми їх виконання. Для початкових дій дитини істотне значення має запам'ятовування місця для окремих речей, свого місця за столом і т. п. Особливо це важливо, коли дитина приходить в дитячий сад з дому. У таких випадках вихователь разом з малюком вибирає мітку, розглядає її, пропонує запам'ятати поруч сидить товариша.
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 13; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!