Спасибо за то, что уделили мне немного своего времени. Удачи Вам и вдохновенияJ
Автор: Пожалуйста. И тебе того же
____________________________________________________________________________________
№2 Завдання „Наймаю на роботу редактора”. Знайдіть в мережі Інтернет сайти рубрики типу „Пропоную роботу”. Віднайдіть на цих сайтах пропозиції щодо вакантних редакторських посад у видавництвах чи редакціях газет (журналів). Систематизуйте матеріал за такими параметрами:
| Загальні вимоги | Ділові якості | Проф. вимоги | Заробітна плата |
| Грамотная письменная речь (русский, украинский), высшее образование – журналистика, филология, 25—45 лет. | Внимательное отношение к задачам, ответственность, сообразительность, желание выкладываться на 120%. | Опыт работы, основы HTML-редактирования, знание графических редакторов (CorelDRAW, Adobe Illustrator, Photoshop), навыки верстки печатных изданий, творческий подход к работе, умение работать быстро. | 2500 – 5000 грн. |
Зробіть висновок, яких якостей вам ще бракує.
ВЫВОД: У меня не полное высшее образование филолога. Мне всего 21 год, хотя по окончанию университета мне уже и будет где – то около 25-ти.
ДІЄСЛОВО — частина мови, що є носієм динам. ознаки, семант. складові якої передаються досить складною системою граматичних категорій і грамат. форм. Уперше термін «дЂєслово» вжито в «Практичній граматиці нЂмецкого языка» (ч. 1, 1862; ч. 2, 1863). У «Методичній граматиці языка малоруского» П. Дячана (1865) цей термін закріплено, хоч поряд уживався і його синонім «глагол». Але ще Є. Тимченко у граматиці, виданій 1907, зам. досить уже усталеного терміна «дієслово» вживав у цьому знач. «часівник».
|
|
|
До системи Д. належать дієвідмінювані Д., а також неособові дієслівні утворення — дієприкметник, дієприслівник, інфінітив, присудкова форма на -но, -то. 1. Дієвідмінюване Д., головною семантичною ознакою якого є матеріально виражений взаємозв’язок дії з її виконавцем або сприймачем. Цей взаємозв’язок експлорується завдяки категорії особовості/безособовості: особовість засвідчує безпосередній зв’язок з виконавцем, безособовість — опосередкований або гіпотет. зв’язок. 2. Дієприкметник, який передає ознаку, що виникає внаслідок певної дії чи процесу. Він не пов’язаний безпосередньо з виконавцем, отже, в ньому не виявляється категорія особовості/безособовості, але може використовуватися в особових дієсл. парадигмах (роль показника особовості в таких випадках бере на себе допоміжне дієслово). 3. Дієприслівник — засіб дод. характеристики дії чи стану завдяки вказівці на ін. динамічну ознаку (пор.: Юнак сидів, він замислився > Юнак сидів замислившись — тут друга динам. ознака стає засобом дод. характеристики першої); зв’язок дієприсл. з категорією особовості/безособовості здійснюється через дієвідмінюване дієсл., до якого він прилягає. 4. Інфінітив (неозначена форма), що називає дію безвідносно до особи як будь-якої грамат. категорії, вважається вихідною для усіх дієсл. утворень і форм, оскільки володіє найменшою серед них кількістю дієсл. категорій. 5. Присудкова форма на -но, -то — безособова форма з нейтраліз. пасивністю. Вона споріднена з дієприкметником словотвірно, але відмінна від нього.
|
|
|
В Д. поряд з головною, власне дієсл. лексграмат. ознакою — динамічною, може виражатися статична, атрибут. ознака, яка споріднює його з прикметником, ознака ознаки та безособова предикативність — як у прислівнику і певною мірою предметність — як в іменнику. Разом з ім. (займ., числ.) Д. становить предикат. пару: підмет і присудок або присудок і додаток: я хочу, мені хочеться. В обох випадках присудок відповідає лог. предикатові, а підмет у першому випадку і додаток у другому — лог. суб’єктові. За ознакою поєднуваності Д. з ім. у наз. в. (підмет) виділяють загальнодієсл. категорію особовості/безособовості (персональності/імперсональності); за ознакою поєднуваності Д. з ім. у знах. в. (прямий додаток) — загальнодієсл. категорію перехідності/неперехідності; за семант.-морфол. ознакою вираження стосунку дії до її внутр. межі — загальнодієсл. категорію аспектуальності. Названі категорії об’єднують в одну частину мови такі дієсл. утворення, як дієвідмінювані Д., дієприкметники, форми на -но, -то, дієприслівники та інфінітив. У кожній із загальнодієсл. категорій семант.синтакс. рівня виділяють ряд підпорядкованих їй морфол. категорій. Так, категорії особовості/безособовості підпорядковується категорія особи.Особові Д. мають по три значення в одн. й мн., безособові — одне знач., що формально збігається з 3-ю ос. одн. (лихоманить, щастить, вистачає, блискає, гримить і под.). Більшість безособових Д. перебуває у синонім. зв’язку з особовими (пор.: блискає вогонь — блискає у небі). Особ. й неособові Д. змінюються за часами. Укр. мова має чотири часові значення: теперішнього, минулого, давноминулого й майбутнього часу. Деякі Д. у зв’язку із своєю специф. семантикою або внутрішньоструктур. організацією не мають усіх особ. значень, а отже, й повної семант. парадигми дієвідмінювання (тліти, жевріти, пліснявіти, які вживаються у прямому значенні тільки в 3-й ос. одн. й мн.). Категорія особи Д., тісно пов’язана з категорією часу, охоплює усі синтет. й аналіт. форми теп. й майб. ч. (пишу — пишеш — пише і под.; буду писати, будеш писати, буде писати і т. д.), нак. сп. (пиши, хай пише, пишімо і под.), аналіт. форми мин. ч. й умов. сп. (я писав, ти писав, він писав... я писав би, ти писав би, він писав би і т. ін.). Семантично всі часові форми об’єднує категорія виду, підпорядкована категорії аспектуальності: тільки Д. недок. в. уживаються у формах теп. ч.; співвідносні з ними Д. док. в. означають майб. ч. У формах мин. й давномин. ч. Д. док. і недок. в. уживаються паралельно. Особовим Д. властива також категорія способу, що складається з підкатегорій наказового (піди, зроби), умовного (пішов би, зробив би), спонукального (іти б тобі) і бажального (ти б пішов) способів. У межах категорії перехідності/неперехідності дієвідмінювані Д. мають ще категорію стану — активного і пасивного (землю орати — земля ореться). До пас. стану належать і пас. дієприкметники (лист написаний, лист був написаний, лист буде написаний). Категорія роду Д. виявляється у формах мин. і давномин. ч. (був, була, було; ходив був, ходила була, ходило було), умов. сп. (ходив би, ходила б, ходило б), у дієприкметниках (написаний, написана, написане); категорія відмінка — в дієприкметниках (написаний, написаного, написаному...). Кожна з дієсл. категорій має свої парадигми, які поділяються на синтетичні, аналітичні й аналітично-синтетичні. Синтетичними є парадигми форм теп.-майб. і майб. синтет. ч., в яких особові значення передаються флексіями, мин. ч., в яких знач. мин. дії також передається флексіями, але знач, особи виражається аналітично (завдяки сполучуваності цих форм з особ.займенниками); до синтетичних відносять і форми категорій виду та родів дії, оскільки відмінність між одиницями, що належать до двоїстої парадигми, передається здебільшого за допомогою префіксів і суфіксів, які в морфол. плані кваліфікують теж як форманти. До аналітичних належать парадигми майб. аналіт. ч. (буду робити, будеш робити, буде робити...), давномин. ч. (робив був, робила була, робило було...), умов. сп. (ходив би, ходила б, ходило б...), бажального і спонукального способів (ти б заглянув, тобі б заглянути).
|
|
|
|
|
|
Аналітично-синтетичною є парадигма нак. сп., в якій 2-а ос. одн. (будь, дай, роби), 1-а ос. мн. (будьмо, даймо, робімо) і 2-а ос. мн. (будьте, дайте, робіть) виражаються з допомогою закінчень (синтетично), а форми 3-ї ос. одн. й мн. — аналітично (хай/нехай буде, хай/нехай дасть, хай/нехай зробить; хай/нехай будуть, хай/нехай дадуть, хай/нехай зроблять). У категорії стану аналіт. й синтет. форми розподіляються відповідно до їхніх видових значень: синтетичними є форми недок. в. (будинок будується робітниками), аналітичними — переважно форми док. в. (будинок був, буде збудований робітниками), хоч наявні й аналіт. форми недок. виду.
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 13; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!