Нормативне регулювання соціальної сфери
ЛЕКЦІЯ 6
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ В СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ
ВСТУП
Однією із основних функцій держави соціальної правової демократичної держави є соціальна функція, яка сприяє нормальним умовам життя для всіх членів суспільства, регулюванню відносин між громадянами, соціальними групами з приводу їхнього місця в суспільстві. Забезпечує соціальну безпеку громадян, створення умов для повного здійснення їх права на працю, достатній життєвий рівень; зняття і пом’якшення соціальних суперечностей шляхом гуманної та справедливої соціальної політики.
Тим самим, соціальність держави: по-перше, є основним чинником мінімізації соціальної нерівності – іншими словами забезпечення миру і злагоди в середині держави; одночасно, по-друге, підставою виникнення соціального популізму. Коли громадяни перестають працювати повністю покладаючись на допомогу держави.
Тим самим, треба розуміти, що між економічною і соціальної функціями існує об’єктивне протиріччя. Чим сильніша економічна функція держави (наприклад в КНР) тим вище рівень економічного розвитку держави, при одночасному низькому рівні соціальних держави витрат. Навпаки, високий рівень соціальних витрат приводить до занепаду економіки (наприклад в ФРН). При цьому розуміло, що жоден із громадян ФРН не захоче жити в КНР, а значна частина жителів Китаю прагне усіма способи попасти в благополучні країни учасниці ЄС. Однак у достроковій перспективі перемога буде за країнами економіка яких динамічно розвивається. На наш погляд, істина знаходиться десь посередні економічна і соціальні функції держави мають знаходитися в розумній пропорції.
|
|
|
Нормативне регулювання соціальної сфери
Одним із важливих напрямів державної політики у сфері соціального захисту населення є затвердження державних стандартів і державних соціальних гарантій, які встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами. До них належать встановлення:
1) мінімальних розмірів оплати праці; доходів громадян; пенсійного забезпечення;
2) визначення видів і розміру соціальних допомог;
3) визначення розмірів соціальних виплат, що забезпечують рівень життя, не нижчий за прожитковий мінімум.
Правовою основою адміністративно-правового регулювання в зазначеній сфері є закони України від 5 листопада 1991 р. "Про пенсійне забезпечення", від 1 березня 1991 р., від 9 липня 2003 р. «Про недержавне пенсійне забезпечення», "Про зайнятість населення", від 14 жовтня 1992 р. "Про охорону праці", від 9 липня 2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", від 21 березня 1991 р. "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", від 22 жовтня 1993 р. "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закон "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", закони України від 5 жовтня 2000 р. "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", від 6 жовтня 2005 р. "Про реабілітацію інвалідів в Україні", від 13 січня 2005 р. "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", від 26 червня 1997 р. "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
|
|
|
У відповідності до цих законів пенсія в Україні - гарантується державою всім непрацездатним громадянам України. Пенсія в Україні спрямована на те, щоб повній мірі враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення громадянам України
Пенсія в Україні – це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених законодавством; Пенсія в Україні гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум. пенсійні виплати в Україні - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.
|
|
|
В Україні теоретично існує і накопичувальна система пенсійного забезпечення – це другий рівень пенсійної системи. Вона поки що складається лише з одного рівня — добровільного недержавного пенсійного забезпечення. Законодавством передбачено два рівні накопичувального пенсійного забезпечення, один з яких — загальнообов'язкове накопичення — чинності не набув і введення його в дію найближчим часом не очікується.
Хоча в законодавстві не зазначено точну дату запровадження накопичувальної системи, але визначено чіткі умови, після виконання яких може бути прийнятий закон про запровадження Накопичувального фонду та перерахування страхових внесків до цього фонду. Отже, закон буде прийнятий за умови економічного зростання країни протягом двох останніх років, а саме: якщо в кожному з них валовий внутрішній продукт зростатиме не менше ніж на 2% порівняно з попереднім роком.
|
|
|
Перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду здійснюватиметься в разі одночасного підвищення заробітної плати застрахованій особі та після виконання таких умов: забезпечення виплати пенсій в солідарній системі в розмірі, передбаченому частиною третьою ст. 46 Конституції України, тобто на рівні прожиткового мінімуму; збалансованості бюджету Пенсійного фонду відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку; створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування, в тому числі; повного впровадження системи персоніфікованого обліку та створення системи автоматизованого звітування щодо стану накопичувальних пенсійних рахунків застрахованих осіб з урахуванням стану пенсійних активів; створення програмно-технічного комплексу для системи збирання страхових внесків до Накопичувального фонду, сумісного із системою електронних переказів банків; прийняття законодавчих актів, необхідних для функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування; призначення всіх членів Ради Накопичувального фонду; проведення тендерів та укладання договорів з компаніями з управління активами, зберігачем та аудитором Накопичувального фонду; набуття досвіду роботи системи недержавного пенсійного забезпечення; забезпечення фінансування з державного бюджету втраченої частини страхових коштів у солідарній системі через перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду. Відповідно до законодавства загальнообов'язкове пенсійне накопичення охоплюватиме не всіх громадян, а лише тих, котрі на момент введення його в дію не досягли 35 років (для чоловіків) та 40 років (для жінок).
У світовій практиці забезпечення прийнятного рівня доходів після досягнення пенсійного віку є обов'язком не лише держави, але й громадянина. Заощадження на пенсію відбуваються в основному через інститут недержавних пенсійних фондів. Недержавну пенсію виплачують додатково до державної. Розмір недержавної пенсії, на яку можуть сподіватися вкладники й учасники, залежить від розміру пенсійних внесків, періоду накопичення та суми отриманого інвестиційного прибутку.
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 10; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!