Загальні відомості про безпровідні мережі.

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4

До безпровідних локальних мереж (БДЛМ) відносяться мережі, абонентські системи яких обмінюються між собою інформацією в діапазонах інфрачервоного, лазерного або радіочастотного випромінювання електромагнітних хвиль без використання кабельних або провідних з'єднань.

Реалізація зазначених способів передачі інформації можлива при наявності в складі мережного устаткування спеціальних пристроїв – трансиверив.

Трансивер (transceiver) – це прийомопередавальний пристрій для прямого і зворотного перетворення електричних сигналів в електромагнітне випромінювання. Назва пристрою утворена шляхом злиття двох англійських слів TRANSmitter (передавач) і reCEIVER (приймач). Трансивери можуть входити до складу мережних адаптерів абонентських систем або виконуватися у виді самостійних пристроїв.

Технології побудови БДЛМ найбільше бурхливо почали розвиватися на початку 90-х років ХХ століття. Спочатку використовувалися безпровідні двохточкові з'єднання, що передбачають обмін даними тільки між одною парою абонентських систем, наприклад, між комп'ютером дротової локальної мережі і мобільним комп'ютером або безпровідним периферійним пристроєм. Для організації такого зв'язку необхідні додаткові пристрої:

- локальні трансивери;

- хост – трансивери.

Локальними трансиверами звичайно обладнаються мобільні абонентські системи. Хост-трансивери входять до складу стаціонарних провідних локальних мереж. Хост–трансивери також називаються точками доступу (access point).

Приклад реалізації двохточкової взаємодії абонентських систем у локальній мережі приведений на рис.2.

Рис.2. Двохточкова взаємодія абонентських систем

Подальший розвиток безпровідних технологій дозволило створювати повноцінні локальні мережі з різними топологічними структурами і режимами роботи. Найбільше поширення одержали:

- безпровідні однорангові мережі на основі локальних трансиверів;

- безпровідні мережі на основі хост–трансиверів.

Рис.3. Бездротова однорангова мережа

У першому випадку абонентські системи мережі безпосередньо взаємодіють один з одним. Для цього кожна абонентська система оснащується локальним трансивером (рис.3). Такі мережі є повністю мобільними, вимагають мінімуму устаткування і не вимагають створення якої-небудь стаціонарної мережної інфраструктури. Основним недоліком таких мереж є обмежений радіус їхньої дії (залежить від технічних характеристик прийомопередавальних пристроїв, рельєфу місцевості і т.п.), а також неможливість підключення до зовнішніх мереж (наприклад, до Інтернету).

В другому випадку всі абонентські системи можуть взаємодіяти один з одним тільки через хост–трансивер (точку доступу).

Розрізняють два способи взаємодії з точками доступу:

- базовий спосіб доступу – Basic Service Set (BSS) (рис.4);

- розширений спосіб доступу – Extended Service Set (ESS) (рис.5).

При базовому способі BSS всі абонентські системи зв'язуються між собою тільки через стаціонарну точку доступу, що може виконувати і функцію моста з зовнішньою мережею (рис.4).

При розширеному способі ESS створюється стаціонарна інфраструктура декількох мереж BSS. точки доступу в цьому випадку взаємодіють між собою за допомогою високошвидкісних кабельних магістралей, що дозволяє передавати трафік від однієї мережі BSS до іншої (рис.5).

Рис.4. Базовий спосіб взаємодії з точкою доступу

Рис.5. Розширений спосіб взаємодії з точкою доступу

Дата добавления: 2023-01-08; просмотров: 24; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 34

Мы поможем в написании ваших работ!