Освітлення виробничих приміщень
Освітлення відіграє важливу роль у житті людини. Біля 90% інформації сприймається через зоровий канал, тому правильно виконане раціональне освітлення має важливе значення для виконання всіх видів робіт. Стан освітлення виробничих приміщень відіграє також важливу роль для попередження виробничого травматизму. Багато нещасних випадків на виробництві стаються через погане освітлення.
Гігієнічні вимоги до виробничого освітлення:
- рівень освітленості повинен відповідати характерові зорової роботи і встановленим нормам;
- забезпечувати достатню рівномірність та постійність рівня освітленості;
- не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней;
- спектральний склад світла штучних джерел повинен бути наближеним до природного;
- освітлення не повинне чинити засліплюючої дії і створювати відблиски на робочих поверхнях;
- повинно бути надійним та простим в експлуатації.
Світлове відчуття оком людини, яке викликає оптична частина спектра електромагнітних хвиль довжиною 380-770 нм, оцінюється світловим потоком Ф за одиницю якого прийнято люмен (лм).
Поверхнева щільність світлового потоку, що падає на одиницю площі, називається освітленістю (Е). За одиницю освітленості прийнято люкс (лк), що дорівнює освітленості, яка створена світловим потоком Ф = 1 лм , що падає на елемент поверхні, до площі цього елементу S = 1 м²:
Е = Ф/S.
Орган зору людини здатний бачити об’єкт при освітленості від 0,1 до 100 000 лк.
|
|
|
Види виробничого освітлення слідуючі:
Природне – створюється прямими та розсіяними сонячними променями;
Штучне – створюється електричними джерелами світла;
Суміщене – при недостатньому за нормами природного освітлення доповнюється штучним.
Природнє освітлення поділяється: на бокове, верхнє і комбіноване.
Штучне освітлення за функціональним призначенням поділяється на: робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.
Освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламентується СНиП II – 4 - 79, залежно, в основному від характеристик зорової роботи. Ці норми мають міжгалузевий характер. На їх основі розробляються норми для окремих галузей.
Рівень освітленості робочої поверхні вимірюється за допомогою приладу – люксметра.
Джерела штучного освітлення: лампи розжарювання і газорозрядні лампи.
Лампи розжарювання:
Переваги: простота конструкції та виготовлення, відносно низька вартість, зручність експлуатації, широкий діапазон напруг і потужностей.
Недоліки: відносно малий термін експлуатації (до 2,5 тис. годин), перевага жовто-червоних променів в порівнянні з природнім світлом, велика яскравість (засліплююча дія), низька світлова віддача (7-20 лм/Вт), висока температура нагрівання (до 140ْ С і вище) що робить їх пожежонебезпечними.
|
|
|
Газорозрядні лампи:
Переваги: висока світлова віддача (40-100 лм/Вт), великий термін експлуатації (до 10 тис. год.), світловий потік близький до природного; невисока температура нагрівання (30-40ْ С).
Недоліки: пульсація світлового потоку; складність схеми включення; відносно висока вартість, проблеми утилізації.
Шум, вібрація, ультразвук та інфразвук
Звук – це розповсюдження звукової хвилі в пружному середовищі.
Шум – це розповсюдження звукової хвилі в звуковому діапазоні, що характеризується змінною частотою і амплітудою, непостійні в часі, які не несуть корисної інформації людині.
Виробничий шум – шум на робочих місцях, на дільницях або на територіях підприємства, котрий виникає під час виробничого процесу.
Джерелами шуму на підприємствах є: механічне обладнання, вентиляційні системи, холодильне обладнання тощо.
Шумові характеристики джерел шуму визначаються згідно з ГОСТом 12.1.003-83 «Шум. Общие требования безопасности».
Шум створює шкідливу дію на фізіологічні функції органів людини: знижує гостроту слуху, змінює кров’яний тиск, послаблює увагу тощо і може призвести до професійного захворювання. В умовах підвищеного шуму працівник затрачає в середньому на 20% більше фізичних і нервово-психічних зусиль для збереження рівня виробітку, досягнутого в умовах нормального шуму. Встановлено, що для 30% людей шум є причиною передчасного старіння.
|
|
|
Шум, як фізичне явище, характеризується такими показниками:
1. Рівень звукового тиску (інтенсивність);
2. Частотний склад;
3. Тривалість дії.
Рівень інтенсивності шуму визначається в децибелах (дБ). Допустимі норми шуму в різних умовах становлять від 45 до 80 дБ. Інтенсивність шуму понад 140 дБ викликає фізичний біль – так званий больовий поріг. Для прикладу шум реактивного літака – 115 дБ.
Частотний склад шуму визначається в Гц. Людське вухо сприймає звуки в діапазоні від 16 Гц до 20 кГц. Звуки, частота яких нижча ніж 16 Гц, називається інфразвуком, а вища ніж 20 кГц – ультразвуком. Хоч їх і не чути, але вони також можуть впливаюти на організм людини.
Рівень шумів у виробничих приміщеннях повинен відповідати відповідним нормам та ГОСТам і контролюватися не менше ніж 1 раз на рік.
Параметри шуму вимірюються шумомірами та частотними аналізаторами.
|
|
|
Методи та засоби захисту від шуму:
1. зниження шуму в джерелі його виникнення;
2. зниження шуму на шляху його поширення від джерела;
3. засоби індивідуального захисту (навушники, шоломи та вушні затички, які знижують шум на 40-50 дБ);
4. заміна технології виробництва, впровадження безшумних машин, механізмів тощо;
5. використання шумовловлюючих екранів, поглинаючих фільтрів, зелених насаджень;
6. раціональний режим праці та відпочинку.
Вібрація – це механічні коливання у виробничому середовищі, які передаються людині через деталі, кожухи конструкцій, стіни, грунт.
Джерелами вібрацій є: пневмо- та електроінструменти, транспортні засоби тощо.
Вібрації характеризуються частотою і амплітудою. Найбільш небезпечні вібрації з частотою 6-30 Гц, яка збігається з власною частотою коливань органів людського тіла. При збігу власної і зовнішньої частоти амплітуда коливань внутрішніх органів зростає, що порушує їх нормальну роботу, Вібрація поділяється на загальну і локальну. Загальна – це коливні рухи, які передаються на весь організм. Локальна – це коливні рухи, котрі передаються на окремі частини тіла людини (руки, передпліччя, ноги).
Унаслідок стійкої шкідливої дії вібрації на організм людини виникає специфічне захворювання – віброхвороба. Її симптомами є головний біль, заніміння пальців рук, біль у кистях, суглобах і передпліччях, безсоння.
Гігієнічні норми вібрацій, що впливають на людину у виробничих умовах, встановлено ГОСТом «Вибрационная безопасность». Усі хто працює з джерелами вібрацій, повинні проходити медичний огляд перед влаштуванням на роботу і періодично, не рідше ніж 1 раз на рік.
Захист від вібрацій досягається такими заходами і засобами: зниження вібрацій в джерелах її виникнення; запобігання резонансним режимам роботи обладнання; використання засобів віброгасіння (віброізолятори, віброгасії, амортизатори, килимки); засоби індивідуального захисту; раціональний режим праці та відпочинку.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!